Рішення

від 07.10.2020 по справі 912/2655/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 рокуСправа № 912/2655/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №912/2655/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Каапрі", 02125, м. Київ, пр-т Тичини, 20

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонсоль", 25014, м.Кропивницький, вул. Валентини Терешкової, 160

про стягнення 33 338,10 грн

Представники сторін участі в судовому засіданні не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Каапрі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонсоль" про стягнення 24 780,00 грн боргу, 3 278,00 грн штрафу, 3 768,44 грн пені, 751,28 грн збитків від інфляції, три проценти річних в сумі 760,38 грн, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки від 18.05.2018 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 25.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/2655/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 17.09.2020 о 11:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 17.09.2020 відкладено судове засідання у справі №912/2655/20 на 07.10.2020 о 12:00 год.

Позивач та відповідач участь повноважних представників в судовому засіданні 17.09.2020 не забезпечили.

Позивач належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду.

28.09.2020 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Каапрі" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позивач підтримує позовну заяву у повному обсязі.

Поштові конверти з ухвалою суду від 25.08.2020 та 17.09.2020, направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонсоль", повернуто до канцелярії суду з відміткою відділення поштового зв`язку "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Господарський суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За приписами ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, місцезнаходження відповідача суду відоме, про що докладніше зазначено нижче, і на таку адресу направлено ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.08.2020 та ухвалу суду від 17.09.2020.

Верховний Суд у своїй постанові від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 наголошує, що відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Також суд бере до уваги, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 10. ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як унормовано ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонсоль", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

З метою належного повідомлення відповідача про місце, дату та час засідання суду, господарським судом також направлено ухвалу суду від 17.09.2020 на адресу засновника відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вчинив всі необхідні дії для повідомлення відповідачів про місце, дату та час судового засідання.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 07.10.2020 за відсутності представників сторін.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі необхідні документи, в т. ч. заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 07.10.2020 судом досліджено докази у справі.

Розглянувши наявні матеріали справи та дослідивши в судовому засіданні подані позивачем докази, господарський суд встановив наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

18.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Каапрі" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антонсоль" (Покупець) укладено Договір поставки (далі - Договір, а.с. 27-31), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти та передати у власність Покупця Продукцію, визначену у п. 2.1 цього Договору (надалі - Продукція), а Покупець прийняти та оплатити Продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість Продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), умови та адреса поставки визначаються у відповідному замовленні Покупця або узгоджується Сторонами у відповідних додатках (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 5.3. Договору одночасно з передачею кожної партії Продукції Постачальник передає Покупцеві наступні документи:

- один оригінальний екземпляр товарно-транспортної накладної чи/або накладної на відпуск товару;

- один оригінальний екземпляр рахунку-фактури на дану партію Продукції.

Якщо інше не буде додатково узгоджено Сторонами в Додатках, поставка Продукції повинна бути здійснена в строк, що не перевищує 5 робочих днів від дати виконання умов п. 6.7. (пункт 5.4. Договору).

Згідно пункту 6.1. Договору ціна на Продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) і вказується в додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. Вартість тари, упакування та маркування Продукції внесене в її ціну.

Загальна вартість Договору складається з вартості всіх партій Продукції, поставлених Покупцю за цим Договором (пункт 6.3. Договору).

Пунктом 6.7. Договору передбачено, що оплата за партію Продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого Постачальником до виконання замовлення Покупця, здійснюється наступним чином:

- 100% вартості партії Продукції сплачується Покупцем в якості попередньої оплати на підставі наданого Постачальником рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання Покупцем відповідного рахунку Постачальника;

- 100% вартості партії Продукції сплачується Покупцем протягом 3 робочих днів з дати отримання Покупцем відповідної партії Продукції.

Згідно пункту 11.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2018р. Договір вважається автоматично пролонгований на кожен наступний календарний рік на таких же умовах, якщо до закінчення терміну дії цього Договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу Сторону про його припинення.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Виконуючи умови Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Каапрі" поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 36 780,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с. 23-26):

- №РН-0003968 від 16.07.2019 на суму 14 250,00 грн;

- №РН-0004009 від 17.07.2019 на суму 8 550,00 грн;

- №РН-0004299 від 01.08.2019 на суму 7 776,00 грн;

- №РН-0004320 від 02.08.2019 на суму 6 204,00 грн.

За твердженням позивача, для проведення оплати за отриману Продукцію позивач надавав відповідачу, як це передбачено п. 5.3. Договору, наступні рахунки-фактури: №СФ-0004859 від 16.07.2019 на суму 14 250,00 грн, №СФ-0004924 від 17.07.2019 на суму 8 550,00 грн, №СФ-0005253 від 01.08.2019 на суму 7 776,00 грн, №СФ-0005285 від 02.08.2019 на суму 6 204,00 грн (а.с. 15-18).

Проте, відповідач за отриману Продукцію розрахувався частково. Так, 01.08.2019 відповідач частково оплатив Продукцію, отриману по видатковій накладній №РН-0003968 від 16.07.2019, перерахувавши 8 000,00 грн та частково оплатив Продукцію, отриману по видатковій накладній №РН-0004299 від 01.08.2019, перерахувавши 4 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (а.с. 19-22).

Враховуючи зазначене, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за Договором складає 24 780,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті продукції і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті господарський суд враховує наступне.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено поставку відповідачу товару на загальну суму 36 780,00 грн.

Проте, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 12 000,00 грн. Вартість неоплаченої продукції становить 24 780,00 грн.

Доказів перерахування цієї суми на користь позивача відповідачем господарському суду не подано. Також відповідачем не заперечено факт поставки товару, його кількість та якість, розмір заборгованості останнім не спростований.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору поставки від 18.05.2018, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 24 780,00 грн є обґрунтованими.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.

Відповідно до п. 8.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати Продукції згідно умов Договору протягом 10 календарних днів Покупець сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії Продукції.

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Продукції згідно умов Договору протягом більше, ніж 10 календарних днів, Покупець, також сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії Продукції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару, наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача передбаченої пунктами 8.3., 8.4. Договору неустойки.

Перевіривши розрахунок штрафу, наведений позивачем у позовній заяві (а.с. 3), господарський суд встановив, що він є арифметично правильним та відповідає умов Договору, а отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3278,00 грн штрафу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 768,44 грн пені (а.с. 3-4), а саме:

- по видатковій накладній №РН-0003968 від 16.07.2019

на суму заборгованості 14 250,00 грн за період з 30.07.2019 по 31.07.2019 у розмірі 26,55 грн;

на суму заборгованості 6 250,00 грн за період з 01.08.2019 по 25.01.2020 у розмірі 949,99 грн;

- по видатковій накладній №РН-0004009 від 16.07.2019 на суму заборгованості 8 550,00 грн за період з 02.08.2019 по 28.01.2020 у розмірі 1310,61 грн;

- по видатковій накладній №РН-0004299 від 01.08.2019 на суму 3 776,00 грн за період з 17.08.2019 по 12.02.2020 у розмірі 561,23 грн;

- по видатковій накладній №РН-0004320 від 02.08.2019 за період з 18.08.2019 по 13.02.2020 у розмірі 920,06 грн

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 766,82 грн пені. В іншій частині стягнення пені господарський суд відмовляє, у зв`язку з неправильним розрахунком позивача.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 760,38 грн 3% річних та 751,28 грн інфляційних втрат за період з серпня 2019 по червень 2020 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Суд враховує останню правову позицію, викладену в постанові ВС від 14.01.2020 у справі № 924/532/19.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наведений позивачем у позовній заяві, господарський суд встановив, що він є арифметично правильним, а отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 751,28 грн інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем в позовній заяві (а.с. 5), господарський суд встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 759,19 грн 3% річних. В іншій частині господарський суд відмовляє у зв`язку з неправильним розрахунком позивача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Каапрі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонсоль" підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонсоль" (25014, м. Кропивницький, вул. Валентини Терешкової, 160, ідентифікаційний код 41254847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Каапрі" (02125, м. Київ, пр-т Тичини, 20, ідентифікаційний код 21533628) 24 780,00 грн основного боргу, 3 278,00 грн штрафу, 3 766,82 грн пені, 751,28 грн інфляційних втрат, 759,19 грн 3% річних, а також 2 102,00 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Каапрі" (02125, м. Київ, пр-т Тичини, 20) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Антонсоль" (25014, м. Кропивницький, вул. Валентини Терешкової, 160).

Повне рішення складено 07.10.2020.

Суддя Г.Б. Поліщук