Рішення

від 23.09.2020 по справі 915/120/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Справа № 915/120/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

за участю представників позивача - Палій С.М., Бобров А.М.,

за участю представника відповідача - Скалов С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» , 56564, Миколаївська область, Вознесенський район, с.Яструбинове, вул.Центральна, 4; код ЄДРПОУ 34792373

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливці Побужжя» , 56541, Миколаївська область, Вознесенський район, с.Бузьке, вул.Зеленогаївська, 12; код ЄДРПОУ 38100009

про: розірвання договору про врегулювання відносин між власником (користувачем) земельної ділянки та користувачем мисливських угідь від 21 липня 2012 року

Державне підприємство «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №26 від 05.02.2020 в якій просить суд розірвати договір про врегулювання відносин між Державним підприємством «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливці Побужжя» від 21 липня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21 липня 2012 року Державне підприємство «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Науково-виробничого центру «Соя» Національної академії аграрних наук України» уклало договір про врегулювання відносин між власником (користувачем) земельної ділянки та користувачем земельних угідь з ТОВ «Мисливці Побужжя» , так як землі Яструбинівської сільської ради площею 3 048,0 га. знаходяться у постійному користуванні ДП «ДГ «Зорі над Бугом» НВЦ «Соя» НААН України» . В 2018 році ТОВ «Мисливці Побужжя» неодноразово намагалися укласти додаткову угоду, у зв`язку із зміною в назві підприємства, до зазначеного договору, однак ДП «ДГ «Зорі над Бугом» НВЦ «Соя» НААН України» відмовляло, зазначаючи, що законодавство змінилось і з 2015 року користування земельними ділянками є платними. ТОВ «Мисливці Побужжя» проігнорували вимоги ст. 24 «Про мисливське господарство та полювання» , яка прямо передбачає, що користування мисливськими угіддями є платними, розмір і порядок внесення плати визначається між користувачами угіддями та власником або постійним користувачем земельними ділянками, та будь-яких грошових коштів на рахунок ДП «ДГ «Зорі над Бугом» НВЦ «Соя» НААН України» не сплатили. Вказує, що при укладенні 21 липня 2012 року договору було порушено як порядок так і форму договору. На пропозиції ДП «ДГ «Зорі над Бугом» НВЦ «Соя» НААН України» про розірвання договору від 21 липня 2012 року ТОВ «Мисливці Побужжя» відмовляється, що стало підставою для звернення позивача до суду з даними позовом.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2020 позовну заяву №26 від 05.02.2020 Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

24.02.2020 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області на виконання ухвали суду від 10.02.2020 надав позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою суду від 02.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/120/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.03.2020 року.

13.03.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 217-221), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідачем зазначено наступне.

Із посиланням на приписи ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 626, ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 179, ст. ст. 180, 193 Господарського кодексу України відповідач вказує, що оскаржуваний договір при його укладанні не передбачав здійснення будь-якої оплати. Отже, нездійснення відповідачем плати за користування землею не завдає позивачу шкоди або збитків.

Відповідач також вказує на безпідставність посилань позивача про невідповідність за формою та порядком укладення спірного договору вимогам наказу Міністерства лісового господарства України від 12.12.1996 №153 Про затвердження Типового договору про умови ведення мисливського господарства , оскільки вказаний наказ та типовий договір укладається на виконання ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» між користувачем мисливських угідь та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства (тобто місцевими лісгоспами). Натомість, оспорюваний договір від 21.07.2012, як зазначено в його предметі, укладено на виконання вимог ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельної ділянки. Тобто ці договори є різними за своїм призначенням та правовим регулюванням.

Відповідач звертає увагу на те, що одночасне посилання позивача у позові на те, що оспорюваний договір є неукладеним через дефект форми та відсутність усіх суттєвих умов, а також невідповідність вимогам закону щодо порядку його укладення є недопустимим, оскільки позовні вимоги стосуються саме розірвання договору, а не визнання його неукладеним чи визнання його недійсним.

Посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №318/433/18 також заперечується відповідачем, оскільки вказана постанова стосується розірвання договорів оренди землі, зокрема через невиконання зобов`язань по сплаті орендної плати. У справі №915/120/20 відсутні земельні відносини, оскільки за відповідним рішенням облради відбувається надання в користування мисливських угідь, а не земельної ділянки. В постанові Верховного Суду від 13.06.2018 по справі №910/18835/17, суд дійшов висновку, що, поняття "земельна ділянка" і "мисливські угіддя" не є тотожними, оскільки, зважаючи на норми статей 79, 90, 95 ЗК України, статей 1, 21, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» , земельні ділянки та мисливські угіддя є різними об`єктами користування з різним порядком надання їх в таке користування.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 31.03.2020 відкладено підготовче засідання без визначення дати судового засідання, ухвалено провести підготовче засідання у справі №915/120/20 у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу « COVID-19» та про дату та час підготовчого засідання у справі №915/120/20 повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою.

Ухвалою суду від 05.06.2020 року підготовче засідання призначено на 22.06.2020 року.

Ухвалою суду від 22.06.2020 року підготовче засідання відкладено на 26.08.2020 року.

20.08.2020 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву про забезпечення позову в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливці Побужжя» проводити полювання на території земель, які знаходяться в постійному користуванні Дослідного підприємство «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» .

Ухвалою суду від 25.08.2020 року відмовлено у задоволенні заяви №246 від 20.08.2020 Дослідного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» про забезпечення позову.

26.08.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача (а.с. 280-281), в якій позивач не погоджується з доводами наведеними у відзиві, вважає, що доводи помилкові внаслідок не правильного тлумачення законодавства. Із посиланням на ч. 7 ст. 179 ГК України зазначає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Окрім ЦК України та ГК України, окремим нормативно-правовим актом, який регулює діяльність у даній сфері є Закон України Про мисливське господарство та полювання . Ст.ст. 21-24 даного Закону визначають порядок укладання договорів, його форму, зміст та істотні умови. Статтею 24 Закон України Про мисливське господарство та полювання визначено обов`язкову умову Договору - платне користування та строк дії договору. Частини 3, 5, 7 ст. 180 ГК України передбачають, що істотними умовами договору є ціна та строк дії. Частина 1 ст. 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не повинен суперечити цьому кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Таким чином, на думку позивача, спірний договір від 21 липня 2012 року суперечить Закону України Про мисливське господарство та полювання , Цивільному кодексу України та Господарському кодексу України, а отже є недійсним та підлягає скасуванню.

26.08.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 23.09.2020 року.

23.09.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів:

- належним чином засвідчену копію запиту ДП ДГ Зорі над Бугом ІЗР НААН України від 17.09.2020 року №278;

- оригінал відповіді ДП Вознесенське лісове господарство від 17.09.2020 року вих. № 539;

- належним чином засвідчену копію договору № 15/01-15/1 про оплату за користування мисливськими угіддями від 15.01.2015 року, укладеного між Державним підприємством «Вознесенське лісове господарство» та відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 5 ст. 80 ГПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 10 ст. 80 ГПК України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Позивач при зверненні до суду з позовом не повідомляв про наявність інших доказів, які не можуть бути подані у встановлений законом строк з об`єктивних причин.

Отже, підстави для задоволення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - відсутні, додаткові докази до розгляду судом не приймаються.

Представники позивача та представник відповідача у судовому засіданні 23.09.2020 року надали суду для огляду свої примірники оригіналу спірного договору.

Судом встановлено, що надані для огляду суду примірники оригіналу договору позивача та відповідача є ідентичними.

Судом встановлено, що копія спірного договору, яка долучена позивачем до позову, відрізняється від наданого сторонами оригіналу договору.

Судом долучено до матеріалів справи належним чином завірену представником позивача копію договору, наявного у сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Згідно Інформаційної довідки №201240178 від 21.02.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 26-207) Державному підприємству Дослідне господарство Зорі над Бугом Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 34792373) на праві постійного користування належать земельні ділянки в межах території Яструбинівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

21.07.2012 року між Державним підприємством «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Науково-виробничого центру «Соя» Національної академії аграрних наук України» (Господарство, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливці Побужжя» (Товариство, відповідач) укладено договір про врегулювання відносин між власником (користувачем) земельної ділянки та користувачем мисливських угідь (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого Господарство у відповідності до вимог ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» надає погодження на ведення мисливського господарства на землях, які належать Господарству на праві постійного користування площею 3048 га, що розташовані в Вознесенському районі Миколаївської області на території Яструбинівської сільської ради, на термін передбачений законодавством.

Відповідно до п. 2.1 Договору Товариство у встановленому законодавством порядку має право здійснювати заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власника (користувача) земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.2 Договору Товариство зобов`язується:

- використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням;

- вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Законів України «Про тваринний світ» , «Про мисливське господарство та полювання» , інших законодавчих актів у галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства;

- раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану середовища перебування мисливських тварин внаслідок власної діяльності;

- забезпечити проведення заходів, спрямованих на охорону і відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування;

- вести боротьбу з шкідливими хижаками (вовками, лисицями і т.і.);

- дотримуватися режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України;

- не пізніше ніж за 3 дні до проведення полювання на тварин повідомити господарство про місце проведення мисливства, час проведення, термін проведення. В повідомленні обов`язково зазначити земельні ділянки, біля яких буде проводитися мисливство;

- інформування повинно здійснюватися шляхом передачі даних телефонограмою;

- відповідальність за заподіяну шкоду чи настання нещасних випадків під час ведення мисливського господарства покладається на ТОВ «Мисливці Побужжя» .

Відповідно до п. 2.3 Договору Господарство (землекористувач) має право:

- надавати Товариству будувати на мисливських угіддях біотехнічні споруди;

- у разі систематичного невиконання Товариством умов договору подавати до Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства матеріали про припинення права користування Товариством наданими мисливськими угіддями.

Відповідно до п. 3.1 Договору Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і проставлянням відбитку печатки.

Відповідно до п. 3.2 Договору даний Договір укладено на весь період користування мисливськими угіддями.

Відповідно до п. 3.3 Договору припинення дії Договору з інших, ніж передбачені п. 2.3 Договору, підстав можливе за рішенням суду.

Рішенням Миколаївської обласної ради №26 від 07.09.2012 року вирішено надати у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливці Побужжя» мисливські угіддя загальною площею 39 752,095 га, що розташовані у Вознесенському районі Миколаївської області на території Бузької, Олександрівської, Новосілківської, Новогригорівської, Тимірязєвської, Дорошівської, Прибужанської, Дмитрівської, Яструбинівської (3048,0 га) сільських рад, з 07.09.2012 року строком на 15 років (а.с. 222, 223).

Господарство надіслало на адресу відповідача лист-претензію №296 від 12.08.2019 року (а.с. 8), в якому повідомило, що ДП ДГ Зорі над Бугом НВЦ Соя НААН України вважає договір, укладений 21 липня 2012 року між ТОВ Мисливці Побужжя та ДП ДГ Зорі над Бугом , таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. Так згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо він відповідає передбаченому Законом порядку та формі. При укладанні 21 липня 2012 року договору було порушено як порядок так і форму. Форма договору затверджена наказом Міністерства лісового господарства України від 12.12.1996 року №153. Окрім цього, ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України передбачає, що сторони при укладанні договору у будь-якому разі погоджують предмет, ціну і строк дії договору. У даному випадку, 21 липня 2012 року при укладанні договору цього не було зроблено. З урахуванням зазначеного, згідно ст. 188 ГК України пропонує відповідачу розірвати договір від 21 липня 2012 року за згодою сторін.

Доказів надання відповідачем відповіді на вказаний лист суду не надано.

Пунктом 5 постанови Президії Національної академії аграрних наук України №02/20 від 26.02.2019 року «Про зміну підпорядкування державних підприємств дослідних господарств Олександрівське , Бохоницьке , Пасічна , Зорі над Бугом та Тучинське Науково-виробничого центру Соя Національної академії аграрних наук України» : Державне підприємство «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Науково-виробничого центру «Соя» Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 34792373) виведено з підпорядкування Науково-виробничого центру Соя Національної академії аграрних наук України і передано в безпосереднє підпорядкування Інституту захисту рослин НААН. Затверджено таке найменування: Державне підприємство Дослідне господарство Зорі над Бугом Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України . Місцезнаходження: с. Яструбинове, Вознесенський район, Миколаївська область, 56564 (а.с. 24-25).

Позивач зазначає підставою для розірвання спірного договору порушення істотних умов договору, а саме систематична несплата коштів за користування землею, передбачена ч. 3 ст. 180 ГК України, а також невідповідність змісту та форми договору вимогам Закону України Про мисливське господарство та полювання і наказу Міністерства лісового господарства України від 12.12.1996 року № 153. Посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №318/433/18.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає що підстави для розірвання договору відсутні. Вважає, що спірний договір фактично є погодженням позивача в порядку ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» на ведення відповідачем мисливського господарства на землях, користувачем яких є позивач. Відповідач зазначає, що між ним та Державним підприємством «Вознесенське лісове господарство» укладено договір № 15/01-15/1 від 15.01.2015 року про оплату за користування мисливськими угіддями, строком дії до 18.09.2027 року, відповідно до вказаного договору відповідач здійснює сплату коштів за користування мисливськими угіддями.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» :

користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь;

мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь;

мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва;

мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (в редакції, чинній на час укладення спірного договору - 21.07.2012 року) ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

Форма договору встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Наказом Міністерства лісового господарства України №153 від 12.12.1996 року (чинним на час укладення спірного договору) затверджено Типовий договір про умови ведення мисливського господарства.

Вказаний Типовий договір укладається між територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (в редакції, чинній на час укладення спірного договору - 21.07.2012 року) мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок .

Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.

Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

Переважне право на користування мисливськими угіддями мають:

власники та постійні користувачі земельних ділянок;

користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Законом не визначено типової форми договору про умови ведення мисливського господарства, який укладається між користувачами земельних ділянок та користувачами мисливських угідь.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» користування мисливськими угіддями є платним. Розмір та порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначаються у договорі між користувачем мисливських угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя. Розмір плати за користування мисливськими угіддями встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1).

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2).

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3).

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4).

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5).

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1).

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Спірний договір не передбачає оплати за користування мисливськими угіддями, отже позивач не має права посилатись на істотне порушення відповідачем умов договору у зв`язку із нездійсненням оплати.

Способи захисту цивільних прав та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

ЦК та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства , а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, не додержання в момент укладення спірного договору приписів ст. 24 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України може бути підставою для визнання такого договору недійсним, а не для його розірвання.

Відповідно до абз. 3 п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вимога про визнання правочину недійсним та вимога про його розірвання є за своїм правовим характером взаємовиключними.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 31 січня 2018 року у справі № 909/743/16 погодився з думкою судів першої та апеляційної інстанції щодо того, що невідповідність обраного позивачем способу захисту вимогам ст. 16 ЦК України саме у зв`язку з тим, що він не відповідає змісту порушеного права позивача та характеру правопорушення є підставою для відмови в позові.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №318/433/18, відхиляється судом, оскільки вказана правова позиція стосується земельних відносин, а не відносин користування мисливськими угіддями.

В постанові Верховного Суду від 13.06.2018 по справі №910/18835/17, суд дійшов висновку, що зважаючи на норми статей 79, 90, 95 ЗК України, статей 1, 21, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» земельні ділянки та мисливські угіддя є різними об`єктами користування з різним порядком надання їх в таке користування.

Судовий збір у сумі 2 102,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.10.2020.

Суддя Н.О. Семенчук