Рішення від 29.09.2020 по справі 917/1184/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2020 Справа № 917/1184/20

м. Полтава

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, 36020

про стягнення грошових коштів

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1628 від 21.03.2017, довіреність № 29-14/56 від 12.06.2020);

від відповідача: Мирна Р. В. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2707 від 09.04.2019, довіреність № 23 від 17.07.2020)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач/ ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі - відповідач/ КП "Полтававодоканал") 802151,71 грн., в тому числі 452071,72 грн. основного боргу, 330243,87 грн. пені, 9745,74 грн. 3% річних, 10090,38 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 1274"С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2007.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.07.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 19.08.2020.

19.08.2020 суд відклав підготовче засідання у справі на 10.09.2020.

Ухвалою від 10.09.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020.

Відповідач у відзиві заперечує позов в частині стягнення пені за період з березня 2020 року по червень 2020 року включно та просить суд зменшити розмір стягуваної суми пені на 50% від заявленої суми.

Позивач у відповіді на відзив наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 29.09.2020 представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечує позов в частині стягнення пені нарахованої за період з березня 2020 року по червень 2020 року включно та просить суд зменшити розмір стягуваної суми пені на 50% від заявленої суми.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2007 між позивачем (теплопостачальна організація за договором) та відповідачем (споживач за договором) укладено договір № 1274"С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір, копія Договору з додатковими угодами - в матеріалах справи).

Згідно п. 1.1 Договору теплопостачальна організація зобов`язувалася постачати споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення до межі розподілу будівлі офісу по вул. Козака, 1а в м. Полтаві.

Відповідно до п. 31 Договору, споживач зобов`язувався проводити оплату за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

Згідно пункту 36 Договору, він набирає чинності з 15.10.2007 і діє до 30.04.20125, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення.

Додатковою угодою № 5 від 11.05.2018 року до Договору сторони погодили (абз. 2 пункту 36), що договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення договору не буде заявлено однією із Сторін. Але в будь-якому випадку Договір вважається припиненим, в разі досягнення Сторонами згоди з дотриманням вимог п. 38 Договору.

Відповідно до п. 31 в редакції додаткової угоди № 3 від 01.08.2011, факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору.

На виконання умов Договору за період з 01.01.2019 по 30.06.2020 позивач поставив теплову енергію відповідачу на загальну суму 452071,72 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі теплової енергії:

- № АВ-964 від 31.01.2019 на суму 77490,61 грн.;

- № АВ-4192 від 28.02.2019 на суму 66121,12 грн.;

- № АВ-8543 від 31.03.2019 на суму 51406,30 грн.;

- № АВ-8403 від 30.04.2019 на суму 11402,39 грн.;

- № АВ-14951 від 30.11.2019 на суму 30576,25 грн.;

- № АВ-18018 від 31.12.2019 на суму 47074,68 грн.;

- № АВ-1467 від 31.01.2020 на суму 65222,74 грн.;

- № АВ-5420 від 29.02.2020 на суму 40176,23 грн.;

- № АВ-8791 від 31.03.2020 на суму 32613,22 грн.;

- № АВ-12304 від 30.04.2020 на суму 15077,86 грн.;

- № АВ-15395 від 31.05.2020 на суму 7455,16 грн.;

- № АВ-18662 від 30.06.2020 на суму 7455,16 грн. (копії вказаних актів приймання-передачі теплової енергії - в матеріалах справи).

Крім цього, позивачем надано рахунки на оплату, виставлені відповідачу за період з січня 2019 року по червень 2020 року, а також докази направлення/вручення актів та рахунків за вказані періоди на адресу відповідача (копії реєстрів).

Всі з вищевказаних актів, окрім акту приймання-передачі теплової енергії № АВ-18018 від 31.12.2019 на суму 47074,68 грн. підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками.

Відповідно до п. 31 Договору в редакції додаткової угоди № 3 від 01.08.2011, в разі неповернення споживачем акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 9з) Договору, він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Згідно наявної в матеріалах справи копії реєстру № 97 рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії 1-ої черги за грудень 2019 року, акт за грудень 2019 року був направлений відповідачу 27.12.2019.

Таким чином, акт приймання-передачі теплової енергії № АВ-18018 від 31.12.2019 на суму 47074,68 грн., який підписаний позивачем в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Позивач стверджує, що відповідач оплату за теплову енергію не здійснював, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 31 Договору.

Відповідно до п. 31 Договору, у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги , а також стягнення 3% річних з простроченої суми, згідно ст. 625 ЦК України.

Керуючись вказаним пунктом Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 10090,38 грн. за період з березня 2019 року по травень 2020 року, 3% річних на суму 9745,74 грн. за період з 10.02.2019 по 09.07.2020, а також 330243,87 грн. пені за період з 10.12.2019 по 09.07.2020.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 452071,72 грн. основного боргу, 330243,87 грн. пені, 9745,74 грн. 3% річних, 10090,38 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві підтверджує факт існування у нього заборгованості за поставлену по Договору теплову енергію на суму 452071,72 грн. Однак, відповідач зазначає, що позивач неправомірно нарахував пеню за період з березня 2020 року по червень 2020 року, оскільки відповідно до пп. 4 п. 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Крім цього, відповідач у відзиві просить суд зменшити стягувану за позовом суму пені на 50%.

Позивач у відповіді на відзив стверджує, що норми пп. 4 п. 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не поширюються на взаємовідносини сторін у справі, оскільки послуги з теплопостачання, які є предметом Договору, не є житлово-комунальними послугами.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач має заборгованість за спожиту в період з січня 2019 року по червень 2020 року теплову енергію в розмірі 452071,72 грн. Відповідач погоджується із вказаною сумою боргу.

За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 452071,72 заборгованості за спожиту теплову енергію є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 10090,38 грн. інфляційних втрат за період з березня 2019 року по травень 2020 року, 9745,74 грн. 3% річних за період з 10.02.2019 по 09.07.2020, а також 330243,87 грн. пені за період з 10.12.2019 по 09.07.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд встановив їхню правильність.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10090,38 грн. інфляційних втрат та 9745,74 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 31 Договору, у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги , а також стягнення 3% річних з простроченої суми, згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Враховуючи вказаний пункт Договору позивач правомірно нарахував відповідачу пеню на прострочені суми оплати у розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу.

Проте, суд погоджується з запереченням відповідача стосовно того, що позивач немає права нараховувати пеню протягом дії карантину.

Так, відповідно до пп. 4 п. 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Крім цього, відповідно до преамбули договору № 1274"С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2007 при виконанні даного договору сторони керуються Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".

Таким чином, твердження позивача щодо того, що послуги з теплопостачання, які є предметом Договору, не є житлово-комунальними послугами, спростовуються погодженими сторонами умовами Договору.

Отже, норми пп. 4 п. 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" поширюються на взаємовідносини сторін по Договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого триває в даний час.

Враховуючи викладене, в період з 12.03.2020, відповідно до пп. 4 п. 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

В зв`язку з цим, позивач неправомірно нарахував пеню на суму боргу за період з 12.03.2020 по 09.07.2020.

Суд здійснив розрахунок пені за період прострочення з 10.12.2019 по 11.03.2020 та встановив, що стягненню підлягає пеня в розмірі 78644,78 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити стягувану суму пені на 50%, посилаючись на те, що згідно балансу станом на 31.03.2020 та звіту про фінансові результати за І квартал 2020 року КП "Полтававодоканал" за 2020 рік підприємство є збитковим (копії балансу та звіту - в матеріалах справи). Також відповідач зазначає, що на даний час він не може своєчасно розраховуватися з кредиторами, вносити обов`язкові платежі до бюджету, відсутні кошти для здійснення ремонтних та відновлювальних робіт на мережах водопостачання та водовідведення. Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що позивач не надав доказів того, що він поніс прямі реальні збитки у результаті несплати боргу відповідачем.

Позивач заперечує проти зменшення судом стягуваної суми пені, посилаючись на те, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює специфічний вид діяльності - постачання теплової енергії, гарячої води, що передбачає собою вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій та інших суб`єктів, а також інтереси територіальної громади міста та області, фізичних та юридичних осіб. Вказаний вид господарської діяльності підлягає надзвичайно високому рівню державного регулювання від визначення рівня цін (тарифів) до регулювання порядку розпорядження коштами, отриманими як плата за відпущену теплову енергію від споживачів.

Також позивач зазначає, що єдиним джерелом надходження коштів позивачу є грошові кошти отримані від реалізації теплової енергії на надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за затвердженими тарифами. Основними споживачами послуг є населення, яке споживає приблизно 90% вартості всіх послуг, що надаються підприємством, а також бюджетні організації, установи та інші споживачі.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання вирішується судом оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності по водопостачанню, взявши до уваги незадовільний майновий (фінансовий) стан відповідача та баланс інтересів сторін, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %.

При цьому, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, стягненню підлягає пеня у розмірі 39322,39 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

При вирішенні клопотання про зменшення розміру пені суд керувався практикою Верховного Суду, зокрема, постановою Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, 36020; код ЄДРПОУ 03361661) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 03338030) 452071 грн. 72 коп. основного боргу, 39322 грн. 39 коп. пені, 9745 грн. 74 коп. 3% річних, 10090 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 8258 грн. 29 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 07.10.2020.

Суддя О.С. Семчук