Рішення
від 02.10.2020 по справі 920/190/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.2020 Справа № 920/190/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/190/20

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ,

вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909)

до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиагропродукт"

(40000, м. Суми, вул. Супруна, буд. 3А, код ЄДРПОУ 31500036),

2. ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення 254 094 грн. 13 коп.,

Без виклику сторін

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить суд стягнути з відповідачів солідарно 254 094 грн. 13 коп. заборгованості за Кредитним договором № 011/15676/501817 від 11.02.2019, з яких: 227 936 грн. 43 коп. - заборгованість за кредитом, 26 157 грн. 70 коп. - заборгованість за відсотками. А також просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3811 грн. 41 коп.

Ухвалою суду від 17.03.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.08.2020 позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов, позивачу надано строк для подання до суду відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 03.09.2020 відкладено розгляд справи по суті на 21.09.2020.

Ухвалою суду від 21.09.2020 відкладено розгляд справи на 02.10.2020.

Станом на 02.10.2020 відповідачи відзив на позовну заяву суду не надали.

При цьому, суд зауважує, що поштові відправлення на адресу відповідачів, в яких містилися ухвали суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи повернуті відділенням поштового зв`язку на адресу суду, з зазначенням причин повернення адресат відсутній за вказаною адресою .

На підтвердження адреси відповідача 1 судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача1 - ТОВ Сумиагропродукт є: 40000, Сумська область, м. Суми, вул. Супруна, буд. 3-А. На підтвердження адреси відповідача 2- ОСОБА_1 в матеріалах справи наявна відповідь (на відповідне звернення суду) Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області від 10.07.2020 № 150, де зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На вищезазначені адреси відповідачів судом і була направлена кореспонденція господарського суду.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідачи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Сумської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідачів за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи відповідачам відбулось через недотримання ними вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідачи про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

11 лютого 2019 року між Акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль , ( Позивач , Банк , Кредитор ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сумиагропродукт ( Відповідач-1 , Боржник , Позичальник ) було укладено Кредитний договір № 011/15676/501817 ( Кредитний договір ), згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит з лімітом кредитування в сумі 400 000 гривень 00 коп., строком до 11.02.2020 року, а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 32 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором.

Відповідно до умов п. 3.2. Кредитного договору Кредитор надав Позичальнику кредит після виконання Позичальником обов`язкових умов, зазначених в п. 3.1. Кредитного договору, на підставі письмових заяв Позичальника про надання Кредиту (траншу), шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритого в АТ Райффайзен Банк Аваль , для подальшого використання його за цільовим.

Відповідно до висновку Вищого господарського суду України, наведеному у постанові від 06.04.2017 у справі № 905/2009/15, банківські виписки є належними доказами на підтвердження видачі кредиту.

Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

Згідно умов п. 2.1. Кредитного договору сторони встановили, що протягом всього строку фактичного користування Кредитом Позичальник буде сплачувати щомісяця Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі - 32 відсотків річних.

Сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому відсотки за користування кредитом нараховується щоденно на залишок заборгованості за кредитом, протягом всього строку користування Кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання Кредиту (траншу) та не враховується день погашення Кредиту в повному обсязі (п. 2.2. Кредитного договору).

Відповідно до умов п. 5.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язався протягом дії Договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором.

Відповідно до умов п. 8.1.3. Кредитного договору сторони встановили, що у разі настання обставин Дефолту, Кредитор має право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод вимагати дострокового виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором, включаючи повернення суми Кредиту, сплату відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов Кредитного договору.

Отже, з укладенням Кредитного договору, у Позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах встановлених Кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 11 лютого 2019 року між Банком та ОСОБА_1 ( Поручитель , Відповідач-2 ) було укладено Договір поруки № 011/15676/501817/П1 ( Договір поруки ), відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язанням Боржника, що виникають з умов Кредитного договору № 011/15676/501817 від 11.02.19 в повному обсязі цих зобов`язань.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки сторони встановили, що у випадку невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов`язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконанню (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов`язань в порядку та строки встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпеченими зобов`язаннями.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що всупереч вимогам п. 5.1. Кредитного договору Позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом.

У зв`язку з невиконанням Позичальник умов Кредитного договору, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу Позичальника та Поручителя було направлено вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором за вихідним № 114/5-169536 від 12.11.2019, № 114/5-1174998 від 14.01.2020, надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідачами вимоги Кредитора не були виконані, заборгованість не погашена в зв`язку з чим станом на 17.12.2019 заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором № 011/15676/501817 від 11.02.2019 складає: 254 925 грн. 06 коп. в тому числі:

- заборгованості за кредитом у розмірі - 227 936 грн. 43 коп.;

- заборгованості за відсотками в розмірі - 26 157 грн. 70 коп.;

- розрахована пеня в розмірі - 830 грн. 93 коп.

Відповідно до рішення кредитора пеня не стягується в межах даного спору, але продовжує нараховуватися.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно чатсини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, шс зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 530 Циільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У раз: відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому Позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1055 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Глава 50 Цивільного кодексу України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов`язання. Забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 3811 грн 41 коп. покласти на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194, 195, 196, 201, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумиагропродукт (40000, Сумська область, м. Суми, вул. Супруна, 3А, код ЄДРПОУ 31500036) та фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за Кредитним договором № 011/15676/501817 від 11.02.2019 у розмірі 254094 грн 13 коп., з яких 227936 грн 43 коп. заборгованість за кредитом, 26157 грн 70 коп. заборгованість за відсотками; а також 3811 грн 41 коп. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 06 жовтня 2020 року.

Суддя С.В. Заєць

СудГосподарський суд Сумської області
Дата ухвалення рішення02.10.2020
Оприлюднено07.10.2020
Номер документу92037517
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —920/190/20

Судовий наказ від 27.10.2020

Господарське

Господарський суд Сумської області

Заєць Світлана Володимирівна

Рішення від 02.10.2020

Господарське

Господарський суд Сумської області

Заєць Світлана Володимирівна

Ухвала від 21.09.2020

Господарське

Господарський суд Сумської області

Заєць Світлана Володимирівна

Ухвала від 03.09.2020

Господарське

Господарський суд Сумської області

Заєць Світлана Володимирівна

Ухвала від 04.08.2020

Господарське

Господарський суд Сумської області

Заєць Світлана Володимирівна

Ухвала від 17.03.2020

Господарське

Господарський суд Сумської області

Заєць Світлана Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні