Ухвала

від 02.10.2020 по справі 921/10/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

02 жовтня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/10/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю. розглянув матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» , вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001 (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094)

до відповідача: Виробничого кооперативу «Радикал» , вул. Митрополита Шептицького, будинок 4, м. Тернопіль, 46008 в особі голови комісії з припинення або ліквідатор Бебка Григорія Володимировича, АДРЕСА_1

про зобов`язання вчинити дії

За участі представників:

позивача: не з`явився ;

відповідача: адвокат Ороновська Ольга Михайлівна, договір про надання правової допомоги № б/н від 23.01.2020 (діє до виконання сторонами своїх обов`язків за договором), представник відповідача.

Суть справи: у провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/10/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» , вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001 (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094) до відповідача: Виробничого кооперативу «Радикал» , вул. Митрополита Шептицького, будинок 4, м. Тернопіль, 46008 в особі голови комісії з припинення або ліквідатор Бебка Григорія Володимировича, АДРЕСА_1 про зобов`язання вчинити дії.

31.08.2020 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі від 26.08.2020 (вх.№ 5859 від 31.08.2020), у якому посилаючись на відсутність предмета спору, відповідач просив закрити провадження у справі у відповідності до п.2 ч.1 статті 231 ГПК України, та стягнути з позивача витрати на правову допомогу надану ВК "Радикал" в розмірі 12 000 грн 00 коп.

У судовому засіданні 03.09.2020 судом постановлено ухвалу про закриття провадження у даній справі та у присутності представників позивача та відповідача, оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частину ухвали. За відсутності предмету спору закрито провадження у справі №921/10/20 за позовом: Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» , м. Київ, до відповідача: Виробничого кооперативу «Радикал» , вул. Митрополита Шептицького, м. Тернопіль, в особі голови комісії з припинення або ліквідатор Бебка Григорія Володимировича, м. Тернопіль, про зобов`язання вчинити дії.

При цьому, питання щодо судових витрат, вирішено не було.

Частинами 1, 3 статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Ухвалою суду від 22.09.2020 суд призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі № 921/10/20 на 02.10.2020 року о 11 год. 30 хв.

У судове засідання прибула представник відповідача та підтримала подане раніше клопотання від 03.4.2020 про стягнення судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча про час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності суд має за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Якщо у спорі про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, судові витрати за правилами цієї статті мають бути стягнуті на користь юридичної особи, то вони стягуються на користь власників (учасників, акціонерів), які подали позов в інтересах такої юридичної особи, у тій частині, в якій вони понесені цими власниками (учасниками, акціонерами).

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із змісту статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

При цьому, суд вважає, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій зі сторони відповідача, при цьому суд керувався таким.

Так, згідно змісту ухвали суду від 03.09.2020 підставою для закриття провадження у даній справі № 921/10/20 є відсутність предмету спору у справі. При цьому вказаний предмет спору був відсутній уже на стадії звернення позивача з позовом у суд.

Зокрема, в ухвалі суду від 03.09.2020 про закриття провадження у даній справі судом, серед іншого, встановлено, що позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №б/н від 23.12.2019 (Вх.№10 від 02.01.2020) до відповідача - Виробничого кооперативу «Радикал» в особі голови комісії з припинення або ліквідатор Бебка Григорія Володимировича, у якій просить суд зобов`язати ВК "РАДИКАЛ" в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ВК "РАДИКАЛ" кредиторські вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість, яка утворилася станом на 16.10.2019 року у сумі 140 387 грн 84 коп., що складається з: 29 700 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом (тіло); 11 212 грн 20 коп. - заборгованість за процентами; 99 475 грн 01 коп. -пеня.

Отже, предметом позовних вимог позивача є зобов`язальні вимоги, а саме вимога зобов`язати відповідача в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача кредиторські вимоги позивача - заборгованість, яка утворилась станом на 16.10.2019 року у сумі 140 387 грн 84 коп.

Слід відмітити, що вказаний предмет позовних вимог не є помилкою позивача так як він відповідає і належно співвідноситься з підставами позовних вимог, наведених позивачем у позові. Зокрема, серед іншого у позові позивач зазначає, що як стало відомо позивачу із ЄДР, ВК Радикал перебуває в стані припинення в результаті ліквідації, строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи.

Таким чином, предмет спору у справі безпосередньо пов`язаний і залежить від того чи має місце факт існування процедури ліквідації відповідача, як юридичної особи як на момент звернення позивача з позовом у суд так і на час розгляду справи.

Проте, матеріалами справи такого не підтверджується.

Так, як на доказ тієї обставини, що відповідач перебуває в стані ліквідації позивачем подано до суду Витяг з ЄДР, в якому зафіксовано, що відповідач з 03.10.2019 перебуває у стані припинення.

Відповідно до ч. 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Із змісту статті 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

При цьому із змісту сформованого судом самостійно розширеного витягу з ЄДР, у ЄДР було зафіксовано, що 03.10.2019 (запис № 164612700270027003357), у ЄДР було внесено відомості про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації з 03.10.2019.

У свою чергу, 21.01.2020 (запис № 16461320029003357) в ЄДР було внесено відомості про відміну рішення про припинення юридичної особи.

При цьому відповідач стверджує, що ніякої ліквідації у товаристві не відбувалось, а мала місце реорганізація, яка не відбулась, і на даний час позивач, як юридична особа, продовжує працювати.

Так, відповідач надав суду докази того, що 03.10.2019 року членами (засновниками) ВК Радикал прийнято рішення про реорганізацію кооперативу шляхом перетворення виробничого кооперативу Радикал у обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Радикал , у зв`язку з чим приватним нотаріусом Жовнір І.Т внесено відповідний запис № 16461270027003357 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

21.01.2020 року членами (засновниками) ВК Радикал прийнято рішення про припинення процедури реорганізації кооперативу шляхом перетворення виробничого кооперативу Радикал у обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Радикал та обрано головою ВК Радикал ОСОБА_1 , про що приватним нотаріусом Жовнір І.Т внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначені вище обставини підтверджено відповідачем поданими ним доказами. Додатково вказані обставини підтверджуються і розширеним витягом з ЄДР щодо інформації про ВК Радикал сформованого судом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що оскільки ВК Радикал здійснював реорганізацію підприємства шляхом перетворення, а не ліквідацію, згідно рішення засновників від 03.10.2019 року, предмет спору у справі відсутній в силу відсутності рішення про ліквідацію ВК Радикал як такого, адже предметом позовних вимог позивача є вимога зобов`язати відповідача в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача кредиторські вимоги позивача - заборгованість, яка утворилась станом на 16.10.2019 року у сумі 140 387 грн 84 коп.

При цьому відсутність як такої ліквідаційної процедури унеможливлює і існування будь якого проміжного ліквідаційного балансу, звідси позовна вимога є такою, що завідомо не підлягає реалізації, оскільки виконати її не можливо, тому що відсутній предмет спору .

Вказані вище обставини стали підставою для закриття судом 03.09.2020 провадження у справі.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що саме позивач не з`ясувавши належним чином обставини припинення відповідача , як юридичної особи, що було йому доступно, зокрема шляхом отримання розширених відомостей з ЄДР, звернувся у суд з позовом, який без його зміни, не міг бути реалізованим в силу відсутності ліквідаційної процедури відповідача.

При цьому позивачем, не подавалось до суду в межах даної справи № 921/10/20 заяви про зміну предмета чи підстав позову, а тому суд - 26.05.2020 закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що спір у справі виник за ініціативи та з вини позивача у справі, а тому суд, використовуючи своє право передбачене частиною 9 статті 129 ГПК України , покладає усі судові витрати у справі на позивача .

Таким чином, понесені позивачем витрати не відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Та навпаки, - витрати відповідача відшкодовуються йому за рахунок позивача.

Щодо структури заявлених до стягнення витрат відповідача на правову допомогу, то суд має за необхідне зазначити таке.

Як вбачається із змісту відзиву на позов та клопотання про стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу відповідачем заявлено до відшкодування 12 000 гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Суд вважає, що зазначені витрати підлягають до задоволення частково у сумі 10 000 гривень 00 копійок, з огляду на таке.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем подано суду як докази:

- копія договору про надання правової допомоги №б/н від 23.01.2020р.;

- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.03.2016р.;

- копія акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 02.04.2020 року до договору № б/н від 23.01.2020р.;

- оригінал платіжного доручення № 324 від 02 квітня 2020 року, що підтверджує сплату ВК РАДИКАЛ коштів на суму 12000,00 грн на рахунок Адвоката Ороновської О.М.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії , керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи ) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення .

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 .

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір .

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності ), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 20.11.2018, справа № 910/23210/17.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги, що представник позивача у попередніх засіданнях висловлював заперечення щодо покладення на позивача витрат на правову допомогу понесених відповідачем, суд оцінивши структуру цих витрат, вважає, що окремі із зазначених витрат не є достатньо обґрунтованими відповідачем та одночасно достатньо реальними, а саме - необхідними .

Так, у Акті приймання - передачі надання послуг від 02.04.2020 року відповідачем і його адвокатом окремо передбачено оплату, як в загальному витрат на ознайомлення із матеріалами справи в суді (1000 гривень), так і підготовка і виконання запиту у архів цього ж суду (1000 гривень), що є, на думку суду, складовою одного і того ж ознайомлення із справою у суді.

Аналогічно витрати на ознайомлення із матеріалами справи в суді (1000 гривень) дублюються з витратами по аналізу документів поданих позивачем бо зазначені документи позивача і є частиною матеріалів справи суду № 921/10/20.

Враховуючи зазначене, суд не вважає, що вказані витрати на правову допомогу є реальними, а тому в цій частині у сумі 2 000 гривень 00 копійок у стягненні вказаних витрат відповідачу відмовляє.

Із аналізу змісту статті 244 ГПК України слідує, що суд, який ухвалив рішення (ухвалу), може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення (ухвалу), якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення (ухвалу), ухвалює додаткове судове рішення (ухвалу) в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення (ухвала) ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ухвала). Додаткове судове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

На підставі наведеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 220, 231, з 232 по 235, 244 з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Судові витрати покласти на позивача.

2. Стягнути з позивача - Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» , вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001 (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094) в користь відповідача - Виробничого кооперативу «Радикал» , вул. Митрополита Шептицького, будинок 4, м. Тернопіль, 46008 в особі голови комісії з припинення або ліквідатор Бебка Григорія Володимировича, АДРЕСА_1 , - 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

3. У стягненні 2 000 (двох тисяч) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу відмовити.

4. Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення суддею її скороченої частини з 02.10.2020.

5. Повний текст ухвали виготовлено протягом трьох робочих днів - 07.10.2020 , з дня оголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини ухвали.

6. Копію повного тексту ухвали направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

- позивач - Акціонерному товариству комерційного банку «Приват Банк» , вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001 (адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094);

- відповідачу - Виробничому кооперативу «Радикал» , вул. Митрополита Шептицького, будинок 4, м. Тернопіль, 46008 в особі голови комісії з припинення або ліквідатор Бебка Григорія Володимировича, АДРЕСА_1 .

7. Ухвалу може бути оскаржено чи заперечено за правилами статей з 253 по 259 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за Веб-адресою сторінки https://court.gov.ua/sud5022 /

Суддя В.Л. Гевко