Рішення

від 28.09.2020 по справі 922/2379/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2379/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Аптека" (61158, м. Харків, просп. Льва Ландау, 56/3) про стягнення 274303,11 грн за участю представників:

позивача - Гостіщева О.О., довіреність №08-21/2084/2-20 від 18.08.20,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Харківської міської ради (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Аптека" (відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Смольна, 32 у м. Харкові площею 0,1248 га відповідно до договору оренди землі від 01.02.2012 за № 631010004000351.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 4114,55 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.09.2020 о 12:30.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2020 відкладено підготовче засідання на 15.09.2020 о 12:45.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2020 на 10:45.

Позивач в судове засідання 28.09.2020 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Смольна, 32 у м. Харкові площею 0,1248 га відповідно до договору оренди землі від 01.02.2012 за № 631010004000351.

Відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ГПК України. Ухвали господарського суду Харківської області від 02.09.2020 та від 15.09.2020, які були надіслані на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з ЄДРПОУ стосовно ТОВ "АВС-Аптека" (61158, м. Харків, просп. Льва Ландау, 56/3) 23.09.20 та 02.10.20 повернулися на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення поштового зв`язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".

При цьому, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Усі ухвали господарського суду Харківської області, зокрема про відкриття провадження у справі: від 03.08.2020, від 02.09.2020 та від 15.09.2020 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/, а тому ТОВ "АВС-Аптека" мало можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною для багаторазового відкладення розгляду даної справи, яке в подальшому може призвести до порушення процесуальних строків, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторін щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/23064/17.

При цьому, суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989.

Судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду цієї справи.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 28.09.2020 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 20.06.2008 № 164/08 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "АВС-Аптека" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1248 га по вул. Смольна, 32 у м. Харкові.

Так, на підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВС-Аптека" укладено договір оренди землі від 01.02.2012, зареєстрований за № 631010004000351 (надалі - Договір) (а.с. 26-28), відповідно до умов п. 1.1. якого, орендодавець на підставі Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 20.06.2008 № 164/08 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться у м. Харків, вул. Смольна, 32.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1248 га по вул. Смольна, 32 у м. Харкові, кадастровий номер: 6310136900:01:025:003 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративного будинку, виробничих приміщень та допоміжних будівель і споруд) строком до 01.06.2018.

Відповідно до п. 8 Договору його укладено строком до 01.06.2018 року для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративного будинку, виробничих приміщень та допоміжних будівель і споруд).

Позивачем у позові вказано, що між Харківською міською радою та ТОВ "АВС-Аптека" не було укладено додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі.

При цьому, орендар не повернув земельну ділянку до земель запасу міста та продовжує здійснювати фактичне використання земельної ділянки, тому згідно з пунктом 31, зокрема підпунктом - к) договору оренди землі від 01.02.2012 за № 631010004000351 неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Згідно з п. 9 договору розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: в рік - 66722,34 грн; в місяць - 5560,20 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з п. 5 Договору станом на 2010 рік складає 1668058 грн.

Відповідно до п.10 спірного договору оренди землі орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахування індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

Враховуючи викладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації складає:

- за 2011 рік - 1668058 грн * 1,00 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2010 рік) = 1668058 грн;

- за2012 рік-1668058 грн * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2011 рік) = 1668058 грн;

- за 2013-рік - 1668058 грн * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2012 рік) = 1668058 грн;

- за 2014 рік - 1668058 грн *1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2013 рік) = 1668058 грн;

- за 2015 рік - 1668 058 грн * 1,249 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2014 рік) = 2083404,44 грн.;

- за 2016 рік - 2083404,44 грн * 1,433 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2015 рік) = 2985518,56 грн;

- за 2017 рік - 2985518,56 грн * 1,06 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2016 рік) = 3164649,67 грн;

- за 2018 рік - 3164649,67 грн * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2017 рік) = 3164649,67 грн;

- за 2019 рік - 3164649,67 грн * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2018 рік) = 3164649,67 грн;

- за 2020 рік - 3164649,67 грн * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2019 рік) = 3164649,67 грн.

Відповідно до п. 9 договору ТОВ "АВС-Аптека" повинно було сплатити 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає: 164649,67 грн * 4% = 126585,99 грн. (розмір орендної плати за 1 рік); 126585,99 :12 = 10548,83 грн. (розмір орендної плати за 1 місяць). Отже, орендар за період з 01.08.2017 по 30.06.2020 повинен був сплатити орендну плату у розмірі 396203,11 грн.

Із наявних матеріалів справи убачається, що згідно Листа ГУ ДФС у Харківській області від 06.07.2020 за вих. № 13885/9/20-40-58-08-09 станом на 02.07.2020відповідачем було сплачено орендної плати за 2017 рік: серпень - 10550,00 грн; вересень - 10550,00 грн; жовтень -10550,00 грн; листопад - 10511,00 грн; грудень -10549,00 грн; за 2018 рік - 42196,00 грн; за 2019 рік - 0,00 грн; за 2020 рік - 0,00 грн.

Виходячи із вищевказаного листа ГУ ДФС у Харківській області, орендар фактично сплатив за період за період з 01.08.2017 по 30.06.2020 орендну плату на загальну суму 94906,00 грн.

Отже, на думку позивача, заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Смольній, 32 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 01.02.2012 за № 631010004000351 за період з 01.08.2017 по 30.06.2020 складає 274303,11 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як встановлено судом, у пункті 10 Договору зазначено, що орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

З аналізу вищевикладених умов Договору вбачається, що відповідач мав сплачувати орендну плату за звітний місяць з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки.

На підставі вищенаведених положень законодавства та Договору позивачем було здійснено розрахунок орендної плати за період з 01.08.2017 по 30.06.2020 з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки за попередні роки. Загальна сума орендної плати, яку відповідач мав би сплатити, становить 274303,11 грн.

Втім у даному разі для вирішення спору про стягнення 274303,11 грн. необхідно взяти до уваги строк дії Договору оренди землі від 01.02.2012, який згідно п. 8 цього Договору - до 01.06.2018.

Тобто, починаючи з 02.06.2018 Договір оренди землі від 01.02.2012 припинив свою дію. При цьому, позивачем визначено спірний період заявленої до стягнення заборгованості - з 01.08.2017 по 30.06.2020.

З урахуванням наведеного, враховуючи строк дії спірного Договору, за період з 01.08.2017 по 01.06.2018 у даному разі наявні у справі достатні правові підстави для визнання позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Смольна, 32 у м. Харкові площею 0,1248 га відповідно до договору оренди землі від 01.02.2012 за № 631010004000351 у розмірі 35196,65 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 239106,46 грн. за період з 02.06.2018 по 30.06.2020, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 цього Кодексу позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. За змістом викладеного предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважав суд апеляційної інстанції у цій справі.

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, у даному разі суд самостійно надає правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначає, що у даному разі для вирішення спору про стягнення 239106,46 грн за період з 02.06.2020 по 30.06.2020 необхідно застосувати норми статей 90, 95, 156 Земельного кодексу України, згідно яких власники земельних ділянок і землекористувачі мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Право використовувати земельну ділянку та право власності на землю набуваються на підставах і в порядку, передбачених Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної власності за рішеннями органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Земельний кодекс України (статті 125 та 126) визначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а також передбачає за необхідне наявність у землекористувача чи землевласника правовстановлюючого документу (державного акта чи договору оренди земельної ділянки). Порушення вимог статей 125 та 126 Земельного кодексу України тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 197-1 Кримінального кодексу України чи ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Аналогічні норми визначені у Законі України Про оренду землі .

Статтею 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 154 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов`язаний здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів.

Згідно із ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Також, Вищий господарський суд України в своєму листі № 01-06/249 від 15.03.2011 Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень повідомляє, що за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом України прийнято низку постанов, у яких викладено, зокрема, такі правові позиції, в тому числі і у сфері земельних відносин: обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки (постанова від 22.11.2010 № 4/254-35/572).

Статтею 31 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-ХІУ визначено підстави припинення договору оренди землі.

Так, відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

У даному разі строк дії Договору припинено, починаючи з 02.06.2020.

Доказів повернення Харківській міській раді земельної ділянки по вул. Смольна, 32 у м. Харкові площею 0,1248 га кадастровий номер: 6310136900:01:025:0003 матеріали справи не містять, а тому обставини, повідомлені позивачем суду з боку відповідача не спростовано.

Таким чином, використовуючи самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності відповідач отримував прибуток.

В силу статей 90, 95, 156 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок і землекористувачі мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до роз`яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.94 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди вирішуючи спори про відшкодування позадоговірної шкоди господарським судам слід керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Верховний Суд України у пунктах 12 і 16 постанови Пленуму від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 ЦК України, ст. 156 Земельного кодексу України, у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Так, ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Окрім того, відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки комунальної форми власності, не має нічого спільного із платою за землю. Це різні інститути права, які регулюються різними нормами права та виникають із різних правових підстав.

Доказів знаходження на спірній земельній ділянки будь-якого нерухомого майна, яке належить відповідачу на праві приватної власності у матеріалах справи також відсутні, тому застосування по спірних відносин норми ст. 1212 ЦК України є також неможливим.

Згідно зі ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

До вказаних виключних випадків, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва юридичним особам без проведення земельних торгів не відноситься.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічні норми визначені у Законі України "Про оренду землі".

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 154 ГК України суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов`язаний здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Верховний Суд України у пунктах 12 і 16 постанови Пленуму від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз`яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 ЦК України, ст. 156 Земельного кодексу У країни, у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Так, ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно з частиною 1 цієї статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, відповідно до частини 2 цієї статті, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до підпункту к пункту 31 Договору оренди землі від 01.02.2012 за № 631010004000351, неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

Враховуючи вищенаведене, у даному разі Харківській міській раді завдано збитки у вигляді недоотриманого доходу з плати за землю за період з 02.06.2020 по 30.06.2020 на суму 239106,46 грн, тому позовні вимоги в цій частині законні, обґрунтовані, такі, що відповідачем не спростовані, а тому належать до задоволення.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 4114,55 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Аптека" (61158, м. Харків, просп. Льва Ландау, 56/3, код ЄДРПОУ 34757691) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) грошові кошти у розмірі 274303,11 грн. та 4114,55 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" жовтня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова