Рішення

від 06.10.2020 по справі 120/3422/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 жовтня 2020 р. Справа № 120/3422/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М. розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Ситковецької селищної ради (код ЄДРПОУ - 04325934, вул. Центральна, буд. 123, смт. Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Ситковецької селищної ради (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 , а тому останній звернувся до суду із вимогою про зобов`язання повторно розглянути його заяву та прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою суду від 22.07.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали, 27.07.2020 подано до суду матеріали на усунення недоліків.

Ухвалою від 31.07.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених ст.162 КАС України.

13.08.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що рішенням №419 від 23.01.2019 уже було розглянуто звернення позивача та відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Ситковецької селищної ради Немирівського району Вінницької області, орієнтовною площею 2,000 га. Відмова мотивована тим, що спочатку мають отримати земельні ділянки зареєстровані жителі Ситковецької громади, а вже потім будуть розглядатися питання погодження надання земельних ділянок іногороднім громадянам при умові наявності вільних земельних ділянок.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

13.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 га. До заяви додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорту та ідентифікаційного коду, копію посвідчення учасника бойових дій.

Разом із тим, як зазначає позивач, жодного рішення у відповідності до ст. 118 ЗК України за наслідками розгляду його звернення від 13.02.2020 відповідачем не прийнято.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок набуття та реалізації права на землю громадянами встановлений у розділі IV ЗК України.

Так, відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Стаття 12 ЗК України встановлює, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до норм частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведеного вище слідує, що в даному випадку рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність належить до виключних повноважень Ситковецької селищної ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні, при цьому такі рішення, дії або бездіяльність Ситковецької селищної ради можуть бути оскаржені до суду.

Тобто, приписами чинного законодавства встановлено, що за наслідками розгляду клопотання заінтересованої особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність приймається рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що в даному випадку відноситься до виключної компетенції Ситковецької селищної ради.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 14.01.2019 по справі №826/8870/16-а, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин, в силу положень ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

В даному ж випадку, за наслідками розгляду заяви позивача від 13.02.2020, Ситковецькою селищною радою не прийнято жодного рішення. Доказів протилежного в матеріалах справи не міститься, а відповідачем до відзиву на позовну заяву не долучено.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на письмову відповідь від 19.10.2018 про те, що на зборах громадян Ситковецької селищної ради Немирівського району Вінницької області 15.09.2017 було прийнято рішення про надання відмови у наданні земельних ділянок учасникам АТО, які не зареєстровані та постійно не проживають на території Ситковецької селищної ради, оскільки положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України чітко визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено бездіяльність, яка полягала в не прийняті у встановлений ч. 7 ст. 118 ЗК України строк рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 13.02.2020.

Щодо рішення селищної ради від 23.01.2019 року №419 37 сесії 8 скликання "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", то суд його відхиляє з огляду на те, що на сесії розглядалось інше звернення позивача, а ніж його звернення від 13.02.2020.

Враховуючи вище викладене, вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за заявою позивача від 13.02.2020, підлягає задоволенню.

Крім того, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 13.02.2020 та вирішити питання, щодо якого звернувся заявник, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в рішенні.

Водночас, позовну вимогу стосовно зобов`язання відповідача прийнятти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, суд вважає передчасною, оскільки відповідачем не розглянуто заяву позивача у відповідності до чинного законодавства та не прийнято рішення у вигляді індивідуального акта.

Також, надаючи оцінку вимозі позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідності застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення належить відмовити.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача частково, а відтак, позов належить задовольнити частково.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, питання про його повернення судом не вирішується. Щодо судових витрат, понесених на правничу допомогу, то в позові вказано, що підтвердження буде надано протягом п"яти днів після ухвалення рішення. Відтак, витрати на правничу допомогу, вирішуються в порядку КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ситковецької селищної ради, яка полягає у неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 13.02.2020 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 га.

Зобов`язати Ситковецьку селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2020 та прийняти мотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Ситковецька селищна рада (код ЄДРПОУ - 04325934, вул. Центральна, буд. 123, смт. Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865).

Повний текст рішення складено: 06.10.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна