Рішення

від 06.10.2020 по справі 400/4134/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 р. № 400/4134/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув за правилами спрощеного провадження в письмовому порядку адміністративну справу

за позовом:Приватного малого підприємства "Відзев", вул. В. Чорновола, 1, м.Миколаїв,54028

до відповідача:Головне управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2019 р. № 00006250502, № 00006240502,

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство Відзев (надалі-позивач або ПМП Відзев ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (надалі-відповідач або ГУ ДПС у Миколаївській області), в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення №00006250502 та №00006240502 від 13.11.2019 року.

Ухвалою від 29.11.2019 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 16.12.2019 року на 14:30 год.

Представник позивача 02.03.2020 року надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмово провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України суд, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч.5 ст. 250 КАС України).

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

З 16.09.2019 по 11.10.2019 Головним управлінням Державної податкової служби у Миколаївській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ПМП Відзев з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт №127/14-29-05-02/20866186 від 21.10.2019.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 21.10.2019 р. №127/14-29-05-02/20866186, контролюючим органом були сформовані податкові повідомлення-рішення від 13.11.2019 №00006250502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 371316,00 гривень та нарахована штрафна санкція 92829,00 гривень та №00006240502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 5941,00 гривень та нарахована штрафна санкція 2973,50 гривень (на загальну суму 473 065,50 грн.)

Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 13.11.2019 №00006250502 та №00006240502 на загальну суму 473 065,50 грн. такими, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив,що вказав, що ГУ ДПС у Миколаївській області правомірно було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а відтак просив суд в позові відмовити повністю.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

З 16.09.2019 по 11.10.2019 Головним управлінням Державної податкової служби у Миколаївській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ПМП Відзев .

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт документальної планової перевірки від 21.10.2019 №127/14-29-05-02/20866186.

Відповідно до висновку акта перевірки встановлено порушення вимог:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 425038,00 грн. в т.ч.

- за ІІ півріччя 2016 року на суму 25806,00 грн.;

- за 2017 рік на суму 26330,00 грн.;

- за 2018 рік на суму 372902,00 грн.

- п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39705,00 грн., в т.ч.:

- за жовтень 2016 року на суму ПДВ 1758,00 грн.;

- за листопад 2016 року на суму ПДВ 571,00 грн.;

- за грудень 2016 року на суму ПДВ 409,00 грн.;

- за січень 2017 року на суму ПДВ 26535,00 грн.;

- за лютий 2017 року на суму ПДВ 629,00 грн.;

- за квітень 2017 року на суму ПДВ 397,00 грн.;

- за липень 2017 року на суму ПДВ 891,00 грн.;

- за листопад 2017 року на суму ПДВ 381,00 грн.;

- за грудень 2017 року на суму ПДВ 423,00 грн.;

- за лютий 2018 року на суму ПДВ 34,00 грн.;

- за квітень 2018 року на суму ПДВ 7668,00 грн.;

- за травень 2018 року на суму ПДВ 9,00 грн.

Непогоджуючись із збільшенням грошового зобов`язання з податку на прибуток, з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій і штрафів ПМП "Відзев" подало заперечення на акт.

За результатами розгляду заперечень та на підставі встановлених порушень за результатами проведеної перевірки відповідач прийняв оскаржені податкові повідомлення-рішення від 13.11. 2019, а саме:

№00006250502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 371316,00 гривень та нарахована штрафна санкція 92829,00 гривень;

№00006240502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 5941,00 гривень та нарахована штрафна санкція 2973,50 гривень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини Проніна проти України (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об`єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1. статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, ПК України визначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.44,2 ст.42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ),

Відповідно до п.2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р, № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2.4 Розділу 2 даного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при вирахуванні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

При цьому за змістом ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

менти повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вбачається з матеріалів справи одним з порушень, що були виявлені в ході перевірки є заниження задекларованих ПМП «ВІДЗЕВ» показників у рядку 2240 «Інші доходи» Звіту про фінансові результати на загальну суму 2 033 127 грн. внаслідок не включення до складу доходів вартості товарів у вигляді безоплатно отриманих товарів (надлишків) з невідомого джерела.

Суд дійшов висновку про неправомірність даного висновку з огляду на наступне.

Згідно акту перевірки: ПМП «ВІДЗЕВ» відповідно до наданих до перевірки первинних документів було передано до статутного фонду ПП «ЗАВОД СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ» по розподільчому балансу відповідно до акту приймання-передачі від 01.12.2018 №22 ТМЦ на суму 2033127,4 грн., ПДВ 0 грн. (запаси, що знаходяться за адресою : м. Херсон вул. Миколаївське шосе 1100 розподільчого балансу, місце складання акту м.Херсон, Миколаївське шосе, 5 км. На підставі чого зроблено в акті перевірки висновок, що відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємством передано товарно-матеріальні цінності, які фактично не було обліковано на складі, що територіально розташований у м. Херсон.

Суд не погоджується з даними висновками з таких підтав.

За даними бухгалтерського обліку ПМП «ВІДЗЕВ» облік запасів ведеться за місцями розташування ТМЦ, відповідно до Структури ПМП «ВІДЗЕВ» . Згідно плану рахунків підприємства для обліку запасів, які фізично знаходяться у м. Херсон підприємство використовує наступні рахунки обліку: 283 «Товари на комісії» , за даним рахунком за даними бухгалтерського облік) обліковується рух ТМЦ, що фізично знадяться у м. Херсон для подальшої реалізації з: договорами комісії; 201 «Сировина та матеріали» , за даними обліку за даним рахунком обліковується рух матеріалів по структурному підрозділу ЦЕХ №7 (цех по виробництву профнастилу та гнучких виробів).

Як вбачається з матеріалів справи 11.10.2019 року - в останній день перевірки, ПМП «Відзев» отримало запит щодо надання товарно-матеріальних звітів за відповідальними особами, які територіальне знаходились за адресою: м. Херсон, вул. Миколаївське шосе 5 км, і того ж дня, було складено акт про ненадання відповідних документів (11.10.2019р. № 149/14-29-05-02/20866186).

Суд звертає увагу на те, що не надання відповіді було за об`єктивних причин, а саме: зміна посадових осіб протягом періоду, що перевірявся та територіальної віддаленості структурного підрозділу, тому підприємство не мало змоги протягом одного дня надати зазначені складські регістри.

За такого, надані Позивачем до заперечень до акту Звіти про рух матеріалів за листопад 2018 року ЦЕХ №7 (м. Херсон) мали бути враховані Відповідачем.

Як вбачається з вищезазначених документів вони були складені у межах проведеної реорганізації ПМП «Відзев» на підставі даних бухгалтерського обліку за місцем зберіганні (знаходження) ТМЦ визначалось місце здійснення господарської операції та фізичної передачі запасів новому власнику (ПП ЗАВОД СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ» ), а саме-м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км., що відповідає даним аналітичного обліку з рахунком 201 «Сировина та матеріали» склад ЦЕХ №7 (цех по виробництву профнастилу та гнучких виробів).

Також висновками акту перевірки було зроблено всиновок про наявність надлишків у вигляді безоплатно отриманих товарів, оскільки, ні до перевірки ні до заперечень не було надано договорів оренди виробничих/складсьих приміщень, укладених ПП ЗАВОД СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ» з ПМП ВІДЗЕВ , договорів зберігання, або документів, що підтверджують вивезення ТМЦ з території ПМП ВІДЗЕВ .

Як вбачається з матеріалів справи ПМП «ВІДЗЕВ» має у власності земельну ділянку, яка знаходиться за адресою : м Херсон, Миколаївське шосе, 5 км (п`ятий кілометр). Загальна площа ділянки складаї 0,9535 га. Цільове призначення земельних ділянок : 0,8854 га - під виробничу базу ; 0,068 та - під благоустрій прилеглої території. Підприємство, як власник земельної ділянки надає Податкову декларацію з плати за землю до контролюючого органу за місцєй розташування земельної ділянки. Згідно декларації за 2018 році наданої до Херсонські ОБПІ ТУ ДФС у Херсонській області задекларована сума податку розрахована із загально площі земельної ділянки 0,9535 га.

На протязі періоду, що перевірявся, ПМП «ВІДЗЕВ» були складено договори оренді земельної ділянки, перелік наведено у додатку №2 до акту перевірки. За даними перевірки загальна площа, яка була передана орендаторам складає 0,6602 га.

Таким чином, ПМП «ВІДЗЕВ використовує у власній господарської діяльності площу 0,2933 га (0,0681 га - під благоустрій прилеглої території, 0,2252 га - під виробничу базу).

Тобто під час здійснення реорганізації ПМП «ВІДЗЕВ» мало у власному розпорядженні достатню кількість земельної площі, на якій здійснювалась власна господарська діяльність, в тому числі зберігання ТМЦ за договорами комісії, а також по структурному підрозділу ЦЕХ №7.

Таким чином, висновок акту перевірки щодо встановлених надлишків у вигляді безоплатно отриманих товарів, є необгрунтованим та передчасним, оскільки, дані бухгалтерського обліку відповідають наявним залишкам ТМЦ за місцями зберігання та загальному обсягу переданих запасів в межах розподільчого балансу ПП «ЗАВОД СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ» .

Також в акті перевірки зроблено висновок про завищення ПМП«ВІДЗЕВ» суми витрат у розмірі 198 519 грн. (сума з урахуванням відповіді на заперечення на акт) задекларованих показників по рядках : 2150 «Витрати на збут» Звіту про фінансові результати на загальну суму 159967 грн., в тому числі за II півріччя 2016 року на суму 13689 грн., 2017 рік 13602 грн.; 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати на загальну суму 2438 грн., в тому числі за 2018 рік 2438 грн.; зменшення податкового кредиту з ПДВ на суму 5947 грн.

Стосовно донарахувань сум комісійної винагороди.

Згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ч. 1 ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Пунктом 4.1 Договору комісії передбачено, що сума комісійної винагороди визначається та узгоджується сторонами актами виконаних робіт, що складаються за підсумками кожного місяця на підставі звіту, поданого комісіонером відповідно до п. 2.1.7 Договору.

Підписуючи щомісячно акти здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг) по реалізації комісійного товару, сторони також погоджували суму комісійної винагороди, що повністю відповідає наведеним нормам ЦК України та умовам договору.

Таким чином, навіть при наявності розбіжностей у сумі комісійної винагороди, яка зазначена в додаткових угодах та актах здавання-приймання виконаних робіт/наданих послуг пріоритет має фактично сплачена та погоджена сторонами сума комісійної винагороди (в даному випадку в хронологічно останньому документі - акті здавання- приймання виконаних робіт/наданих послуг).

Жодних порушень законодавства при визначені розміру комісійної винагороди ПМП «Відзев» не допущено. Умови нарахування комісійної винагороди належать до виключної компетенції сторін договору, які у даному випадку претензій одна до одної не висували.

З усіх комісійних винагород постачальником послуг було сплачено до бюджету ПДВ у повному обсязі. Донарахування податку на прибуток (частково) та ПДВ (на повну суму) виникло за рахунок того, що суми комісійної винагороди, зазначені у договорах комісії та актах здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договорами комісії відрізнялись за рахунок округлення.

Відпровідачем було взято за базу оподаткування суми, які зазначені в договорах, в той час коли підприємство визначало базу оподаткування на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно договорів, сума комісійної винагороди визначається та узгоджується сторонами актами виконаних робіт. Таким чином, визначення відповідачем бази для оподаткування виходячи лише з договорів та без урахування первинних документів (актів виконаних робіт (наданих послуг), складених на виконання таких договорів - є необгрунтованим, тому висновок перевірки про заниження ПМП«ВІДЗЕВ» податку на прибуток на суму 371316 грн. та ПДВ на суму 5947 грн. - є необгрунтованим.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №824/392/17-а правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.11.2019 №00006250502 та №00006240502, які з огляду на їх необгрунтованість підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача підлягає 7095,99 грн, сплачених згідно платіжного доручення №1247 від 22.11.2019 р.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного малого підприємства "Відзев" (вул.. В.Черновола, 1, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 20866186) до Головного управління Державної податкової служби (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 року № 00006250502 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 371316,00 грн. за податковим зобов`язанням та 92829 грн. за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 року №00006240502 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5941, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 2973,50 грн. за штрафними санкціями.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь Приватного малого підприємства "Відзев" (вул.. В.Черновола, 1, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 20866186) судовий збір у сумі 7 095, 99 грн. (сім тисяч дев`яносто п`ять гривень 99 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник