Рішення

від 02.10.2020 по справі 440/3213/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/3213/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 3.06.2020 №14056-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки";

зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5321381400:00:042:0305, для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою, адже його погоджено у встановленому законом порядку; відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою цей проект землеустрою відповідає вимогам чинного земельного законодавства.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 76-82/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У наказі від 3.06.2020 №14056-СГ наведено вичерпний перелік недоліків з посиланнями на норми законодавства, усунення, яких, не перешкоджає зверненню з виправленим проектом до Головного управління.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення даного позову.

Ухвалою від 24.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). При вирішенні питання про склад учасників справи, суд не знайшов підстав для залучення до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

2.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с. 26/.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21.08.2019 №6071-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою /а.с. 27/.

За заявою ОСОБА_1 від 15.09.2019 та відповідно до завдання на розроблення проекту землеустрою ТОВ "НВФ "Геоінфо" у 2019 році розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, код КВЦПЗ 01.03, на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області /а.с. 35-60/.

18.12.2019 експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області сформовано висновок №14851/82-19 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області /а.с. 61-62/.

27.01.2020 посадовою особою відділу у Зіньківському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер 5321381400:00:042:0305), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с. 30-32/.

20.05.2020 ОСОБА_1 звернулася з клопотанням (вх. від 20.05.2020 №Д-11955/0/25-20) до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки за кадастровим номером 5321381400:00:042:0305 у приватну власність /а.с. 85/.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 3.06.2020 №14056-СГ позивачу відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки з наступних підстав: відсутні матеріали землевпорядного проектування; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) з прив`язкою до пунктів державної геодезичної мережі у відповідності вимог встановлених пунктом 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Крім того необхідно уточнити дані щодо: розміщення земельної ділянки в межах (за межами) водоохоронних зон за наявності (відсутності) водоохоронних обмежень (код 5); віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель визначених пунктом "г" частини першої статті 150 Земельного кодексу України з метою дотримання вимог статті 186-1 Земельного кодексу України та статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Завдання на виконання робіт привести у відповідність додатку 1 до Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (уточнити дані щодо документів і матеріалів, що повинні бути представлені за результатами виконаних робіт, кількість примірників та адреси їх подання). Відповідно до вимог статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на кадастровому плані земельної ділянки зазначаються кадастрові номери земельних ділянок; дані щодо обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту. Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання привести у відповідність додатку 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Пунктом 4.4.6 Інструкції з топографічного знімання встановлено, що GPS-мережа повинна складатися із замкнутих петель або інших замкнутих геометричних фігур і повинна бути здійснена прив`язка мережі не менш як до трьох пунктів державної геодезичної мережі, на яких обов`язково виконуються GPS-спостереження. Матеріали геодезичних вишукувань, передбачені в складі проекту землеустрою статтею 50 Закону України "Про землеустрій", привести у відповідність вимог встановлених пунктами 4.4.6 та 4.4.16 Інструкції з топографічного знімання /а.с. 83-84/.

Не погодившись з цим рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду за захистом порушеного права.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною восьмою цієї статті, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частини четвертої статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

А відповідно до частини п`ятої згаданої статті, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність наказу відповідача від 3.06.2020 №14056-СГ про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірного наказу критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що в силу наведених вище вимог ЗК України розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні проекту землеустрою та, відповідно, у передачі земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У цій справі, відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, відповідач посилався на необхідність уточнення даних щодо розміщення земельної ділянки в межах (за межами) водоохоронних зон та наявності (відсутності) водоохоронних обмежень (код 05), віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель (землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення).

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.08.2018 у справі №817/586/17 та від 24.01.2020 у справі №316/979/18, відповідно до яких перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Головне управління Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Надана суду копія проекту землеустрою містить висновок від 18.12.2019 №14851/82-19 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданий експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Білогор О.С. /а.с. 61-62/.

Зі змісту даного висновку судом встановлено, що обрана позивачем земельна ділянка не належить до особливо цінних земель (підпункт 5 пункту 6), обмеження щодо використання земельної ділянки - відсутні (підпункт 6 пункту 6) /а.с. 61/.

Відповідно до пунктів 8-10 - проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам і погоджується державним кадастровим реєстратором /а.с. 61-62/.

З урахуванням наведеного, оскільки проект землеустрою погоджено у визначеному законом порядку державним кадастровим реєстратором за принципом екстериторіальності, у відповідача були відсутні підстави перевіряти такий проект землеустрою на відповідність вимогам ЗК України та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів та висувати власні зауваження до такого проекту.

До того ж, суд враховує, що безпосередньо проект землеустрою містить Перелік обмежень щодо використання земельної ділянки, складений ТОВ "НВФ "ГЕОІНФО" /а.с. 49-50/, за змістом якого земельна ділянка не відноситься до особливо цінних земель, не входить до водоохоронної зони, не містить інших обмежень щодо її використання.

Також проект землеустрою містить висновок Відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 9.09.2019 №870/106-19, відповідно до якого ґрунти не відносяться до особливо цінних земель /а.с. 39/.

З приводу іншого мотиву відмови, який зводиться до того, що завдання на виконання робіт потрібно привести у відповідність додатку 1 до Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (уточнити дані щодо документів і матеріалів, що повинні бути представлені за результатами виконаних робіт, кількість примірників та адреси їх подання), то такі зауваження, на думку суду, неприпустимо трактувати як порушення Закону, які свідчать про невідповідність проекту законам чи іншим нормативно-правовим актам, і є перешкодою для затвердження проекту землеустрою.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про землеустрій", замовники документації із землеустрою зобов`язані: а) виконувати всі умови договору, а в разі невиконання або неналежного виконання нести відповідальність, передбачену договором і законом; б) надавати вихідну документацію, необхідну для виконання робіт із землеустрою; в) проводити відповідно до закону на конкурсній основі відбір розробників документації із землеустрою, що розробляється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; г) прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно зі статтею 28 цього ж Закону розробники документації із землеустрою зобов`язані: а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; в) виконувати всі умови договору; г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Факт виконання договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не заперечується ні його учасниками, ні самим відповідачем.

Тож обставини документального оформлення договірних відносин вже не мають ніякого значення, а тому вимоги ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо необхідності приведення завдання на виконання робіт у відповідність до вимог додатку 1 до Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправними.

Так само суд відхиляє зауваження відповідача щодо наявних у проекті землеустрою графічних матеріалів та акта приймання-передачі межових знаків на зберігання, оскільки останні відповідають Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Щодо наявних у складі поданого на затвердження проекту землеустрою матеріалів геодезичних вишукувань, то судом не встановлено їх невідповідності вимогам Інструкції з топографічного знімання.

Окрім того, суд враховує, що на підставі наданого позивачем проекту землеустрою державним кадастровим реєстратором відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер 5321085800:00:042:0305 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.01.2020 НВ-5315390012020 /а.с. 30-32/, що також свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою. При цьому у Державному земельному кадастрі не зазначені відомості про обмеження у використанні земельної ділянки /а.с. 30 - зворот/, що також свідчить про відсутність таких обмежень.

З урахуванням наведеного, оскільки проект землеустрою погоджено у визначеному законом порядку за принципом екстериторіальності та зареєстровано в Державному земельному кадастрі, у відповідача були відсутні підстави перевіряти такий проект на відповідність вимогам ЗК України та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів та висувати власні зауваження до такого проекту.

За таких обставин, суд констатує висновок про те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 3.06.2020 №14065-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, з урахування чого позов у цій частині вимог належить задовольнити.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів належними і достовірними доказами наявність визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та, як наслідок, правомірність спірного наказу.

Доводи відповідача щодо наявності недоліків проекту землеустрою спростовані висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 18.12.2019 №14851/82-19, а також долученими до проекту землеустрою матеріалами, що досліджені судом у ході розгляду цієї справи.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини одинадцятої статті 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

З урахуванням наведеного, зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення землевпорядної документації з метою отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 у даному випадку буде саме зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5321381400:00:042:0305, для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн /а.с. 69/, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 70/.

Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на ухвалення рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати повністю.

Підстави для відшкодування витрат позивача на правничу допомогу наразі відсутні, адже матеріали адміністративної справи не містять доказів їх понесення.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 3 червня 2020 року №14056-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5321381400:00:042:0305, для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач (боржник): Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930; вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба