Ухвала

від 07.10.2020 по справі 440/4809/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

07 жовтня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/4809/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі №1640/3456/18 /а.с. 5-8/ позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Лохвицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Перемоги, 15, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200, ідентифікаційний код 40386115) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Лохвицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №137 від 25.07.2018 "Про відмову ОСОБА_1 " в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано Лохвицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку на вісім років згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі заяви про призначення пенсії від 19.07.2018.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 у справі №1640/3456/18 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі №1640/3456/18 залишено без змін /а.с. 9-12/.

01.09.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з невиплати пенсії, нарахованої згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі №1640/3456/18, протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії, нарахованої згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі №1640/3456/18, у розмірі 14612,88 грн за період з травня 2018 року по березень 2019 року включно.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 відкрито провадження у справі №440/4809/20; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), витребувано додаткові докази /а.с. 16/.

29.09.2020 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі №1640/3456/18 не вирішувалось питання про розмір заборгованості по пенсійним виплатам позивачу та про негайне виконання самого рішення. Зазначеним рішенням зобов`язано Лохвицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити пенсію ОСОБА_1 на підставі заяви про призначення пенсії. Представник відповідача додатково зазначає, що вказане рішення внесено Пенсійним фондом України до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічна норма закріплена в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, усі судові рішення, які набрали законної сили, підлягають виконанню усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, у тому числі й відповідачем у справі.

Відповідно до положень статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином, процесуальним законом передбачено певну послідовність дій, які позивачу необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Отже, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду, у порядку статті 383 КАС України, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Підставою зазначеного позову є незгода ОСОБА_1 з бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яка полягає у неналежному виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі №1640/3456/18.

Наведене свідчить про те, що фактично позивач просить зобов`язати відповідача вчинити дії, спрямовані на виконання рішення суду в справі №1640/3456/18, яке набрало законної сили.

При цьому, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту права, як звернення до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною, тобто ухвалити судове рішення, яке спрямоване на виконання іншого рішення суду, що в свою чергу, не призводить до ефективного захисту прав осіб.

Обов`язок виконання рішення суду, яке набрало законної сили, прямо передбачено Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України "Про виконавче провадження", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою", а тому не потребує додаткового врегулювання в судовому порядку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з приписами статей 382, 383 КАС України визначено два окремі способи судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого не на користь суб`єкта владних повноважень: зобов`язання останнього подати звіт про виконання судового рішення та можливість накладення штрафу за результатами розгляду поданого звіту, а також визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання судового рішення, що здійснюється за ініціативою позивача після розгляду справи.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що позивач може вирішити вказану спірну ситуацію шляхом звернення до суду в порядку статті 383 КАС України, яка регламентує підстави та порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, а не в порядку звернення до суду першої інстанції з новим позовом, що призведе до нашарування судових рішень та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виконання судового рішення, на що чинним законодавством передбачений зовсім інший порядок.

Питання про виконання судового рішення у справі №1640/3456/18 не може розглядатись як новий публічно-правовий спір, що свідчить про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав.

Суд звертає увагу, що зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у цьому випадку вимоги позивача слід розглядати не в порядку позовного провадження, а в порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто в особливому порядку судового контролю, оскільки в позовній заяві йдеться про дії відповідача, вчинені в ході виконання судового рішення у справі № 1640/3456/18.

Оскільки позивачем по суті заявлено позовну вимогу щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного належного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі № 1640/3456/18, то, відповідно, позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

На підставі вищевикладеного, вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку позовного провадження в адміністративному судочинстві.

Натомість, мають розглядатися в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, судового рішення у справі №1640/3456/18, визначеному нормами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто шляхом подання заяви в межах адміністративної справи № 1640/3456/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спір у справі є тотожним спору у справі № 1640/3456/18, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Пунктом п`ятим частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

При зверненні до Полтавського окружного адміністративного суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн згідно з квитанцією № 0.0.1810755900.1 /а.с. 3/.

При цьому, у позові позивач просив здійснити розподіл судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, сплачена позивачем сума судового збору підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 238, 242-246, 255, 270-273, 276, 293, 297, 282 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі №440/4809/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України сплачену суму судового збору відповідно до квитанції № 0.0.1810755900.1 у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 (вісімдесят) коп.

Роз`яснити, що повторне звернення позивача до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається щодо позовних вимог, стосовно яких судом вирішено питання про закриття провадження у справі.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Т.С. Канигіна