Рішення

від 07.10.2020 по справі 520/12418/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 жовтня 2020 р. справа № 520/12418/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд.6, оф.31, рнокпп НОМЕР_2 ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, код ЄДРПОУ 39508708), про визнання протиправними дій та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС", в якому просить суд:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича щодо винесення постанови від 24.03.2020 про відкриття виконавчого провадження №61626430 та винесені ним у подальшому постанови від 24.03.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди; від 24.03.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 24.03.2020 року про арешт коштів боржника; від 05.08.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника також визнати протиправними і скасувати їх.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позову зазначено, що наприкінці серпня 2020 року позивачу з місця роботи стало відомо про здійснення відрахувань із заробітної плати за постановою приватного виконавця, яку вона не отримувала. Про існування ВП №61626430 позивачу стало відомо з Єдиного реєстру виконавчих проваджень після звернення 08.09.2020 за професійною правничою допомогою. 10.09.2020 у відповідь на запит позивача до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича було отримано копії процесуальних документів приватного виконавця, а також копію постанови про відкриття виконавчого провадження №61626430 від 24.03.2020 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мажуги Владислава Юрійовича №372 від 13.02.2020 про стягнення боргу за кредитним договором на користь ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ СІТІ ФІНАНС у розмірі 58281.53 грн. Позивач вважає, що у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича не було підстав для відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі у місті Києві, тому, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною вище адресою зареєстрована з 16.05.2016 року та по теперішній час. На момент відкриття виконавчого провадження на території виконавчого округу міста Києва у позивача було відсутнє майно, дохід, або наявні грошові кошти у банку. Приватний виконавець Клименко Роман Васильович здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва. Отже, місце проживання та місце отримання доходів не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Роман Васильович здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчі документи у виконавчому провадженні №61626430 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи. Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП №61626430 та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна - грошових кошів (м.Харків). Враховуючи наведене, позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2020 про відкриття виконавчого провадження №61626430 та винесені ним у подальшому постанови від 24.03.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди; від 24.03.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 24.03.2020 року про арешт коштів боржника; від 05.08.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

02.10.2020 року відповідач надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що дії приватного виконавця щодо відкриття провадження у виконавчому окрузі міста Києва та винесені постанови в межах провадження ВП №61626430 є правомірними та законними, а позивачем не надано доказів щодо протиправності вищезазначених постанов. При прийняті до виконання виконавчого документу виконавцем не було виявлено жодної з передбачених законом підстав для його повернення стягувану та відмови у відкрити виконавчого провадження. Більш того, у заяві про примусове виконання рішення стягувачем також зазначено інформація, що вказана у виконавчому написі, а саме, що місцем проживання Боржника - ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 . Чинною редакцією Закону України Про виконавче провадження не передбачено проведений виконавчих дій спрямованих па перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Таким чином, оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича надійшов виконавчий документ, а саме: виконавчий напис № 372 від 13.02.2020 року виданий приватним нотаріусом КМНО Мажугою В.Ю. про стягнення з позивача на користь ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс заборгованості в розмірі 58281,53 грн., у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. У зв`язку з цим, керуючись ст. 26, 24 Закону України Про виконавче провадження , приватним виконавцем 24 березня 2020 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61626430. Тобто, в даному випадку приватним виконавцем Клименком Романом Васильовичем жодним чином не порушено норми Закону України Про виконавче провадження , зокрема ст.24 цього Закону. Крім того, позивачем не наведено жодних підстав для визнання протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 24.03.2020 року, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.03.2020 року, постанови про арешт коштів боржника від 24.03.2020 року, постанови про звернення стягнення на заробітна плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04.05.2020 року. З огляду на викладене, оскаржувані постанови були винесені приватним виконавцем Клименком Р.В, з дотриманням вимог Закону України Про виконавче провадження , а позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи заперечень відносно адміністративного позову до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини склались з приводу правомірності винесення постанов приватного виконавця Клименко Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження ВП №61626430 та винесені ним у подальшому постанови від 24.03.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди; від 24.03.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 24.03.2020 року про арешт коштів боржника; від 05.08.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а відтак при розв`язанні спору слід виходити з положень Закону України "Про виконавче провадження", згідно зі ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича перебуває виконавче провадження ВП №№61626430 у якому позивач є боржник.

24.03.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Р.В. у межах виконавчого провадження №61626430 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вказане виконавче провадження відкрито на підставі заяви ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" від 12.03.2020 р. про примусове виконання виконавчого напису № 372 від 13 лютого 2020 року виданого приватним нотаріусом КМНО Мажугою В. Ю. про стягнення з позивача, якою є ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс заборгованості у розмірі 58281,53 грн.

Не погоджуючись із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду за захистом порушеного, на її думку, права.

Як вбачається з Єдиного реєстру приватних виконавців України приватний виконавець Клименко Р.В. діє у виконавчому окрузі м. Київ.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VIII).

Згідно із ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Статтею 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.1 ст.19 Закону №1404-VIII, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до ст. 24 Закону №1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - Фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 16.05.2016 року, що підтверджується Довідкою №583 про реєстрацію місця проживання особи виданою Козачолопанською селищною радою Дергачівського району Харківської області від 19.02.2019 року.

Приймаючи виконавчий документ до свого виконання, відповідач виходив з того, що у виконавчому написі №372 від 13 лютого 2020 року що виданий приватним нотаріусом КМНО Мажугою В. Ю., вказано місце проживання боржника АДРЕСА_3 , що територіально відноситься до підпорядкованого Приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича.

При цьому, суд звертає увагу, що положеннями Закону України Про виконавче провадження на державного виконавця не покладено обов`язку щодо перевірки місцезнаходження боржника зазначеного у виконавчому документі.

Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на положення ч.3 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , якою передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Спірним питанням у цій справі є питання, чи мав право державний виконавець при наявності даних щодо місця реєстрації боржника відкривати провадження за фактичним її місцем проживання.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Місцем постійного проживання фізичної особи, відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Однак, чинне законодавство дає ще й інше розуміння поняття місце проживання , під яким слід розуміти адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік (ст.3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ). Від місця проживання законодавець відмежовує місце перебування , тобто адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Право на місце проживання, як особисте немайнове право фізичної особи, включає в себе такі основні повноваження:

- володіння місцем проживання, тобто можливість особи мати одно чи декілька місць проживання;

- використовувати своє місце проживання, тобто це гарантована законом можливість набувати цивільних прав та виконувати покладені на особу цивільні обов`язки за місцем проживання, якщо інше не передбачено законом чи домовленістю між сторонами;

- вільно обирати та змінювати місце проживання, тобто передбачена можливість вільно обирати країну, населений пункт де буде розташоване місце проживання, а також безпосереднє місце проживання.

Отже, законодавець дозволяє фізичній особі не проживати за місцем реєстрації та мати можливість мати одно чи декілька місць проживання.

За таких обставин є обґрунтованими доводи відповідача про наявність у нього законодавчо встановленого права відкрити виконавче провадження не за місцем реєстрації боржниці, а за місцем її проживання, адже саме місце проживання було зазначено у виконавчому документі та заяві стягувача.

Суд відмічає, що словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій ч.2 ст.24 Закону України Про виконавче провадження дає підстави вважати, що законодавець, надаючи приватному виконавцю право вибору адреси боржника для прийняття виконавчого документа до виконання, не мав на увазі виключно адресу реєстрації боржника, адже для проведення таких дій достатньо перебування особи на адміністративно-територіальної одиниці, менше шести місяців на рік.

На підставі зазначеного вище, 24.03.2020 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Романом Васильовичем правомірно, керуючись ст. ст. 4, 24, 26, 28 ЗУ Про виконавче провадження та виходячи із зазначеної стягувачем у заяві про примусове виконання рішення інформації про місце проживання боржника та відповідно у виконавчому документі, було відкрито виконавче провадження за місцем проживання боржника та винесено у виконавчому провадженні постанову про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи, що державний виконавець не має обов`язку перевіряти місцезнаходження боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі, не було підстав вважати, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання та повертати його стягувачу.

Даний висновок суду узгоджується з позицією викладений у постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року (справа № 804/2721/15) та від 23 січня 2019 року (справа №820/838/17), а також на ухвалі від 25 січня 2019 року (справа № 511/1342/17) в яких суд вищої інстанції дійшов висновку про відсутність у державного виконавця права, на стадії відкриття виконавчого провадження, перевіряти відомості щодо місцезнаходження боржника, зазначені стягувачем.

Окрім того, позивачем не надано жодних доказів щодо реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на момент вчинення приватним виконавцем виконавчих дій. Також з заяви - опитувальника на відкриття поточного рахунку з використання платіжної картки від 11.05.2016 вбачається, що позивач зазначила місце проживання на момент укладання Кредитного договору АДРЕСА_2 що ставить під сумнів постійне проживання позивача за місцем реєстрації.

Таким чином, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Романом Васильовичем під час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2020 р. №61626430 не порушено норми ЗУ Про виконавче провадження .

Щодо визнання протиправним та скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого проваджений від 24.03.2020 року та постанови про стягнення і боржника основної винагороди від 24.03.2020 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 42 Закону України про виконавче провадження кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст.37 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувана; стягнутих в боржника коштів на витрави виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Частина 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачає, що виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

А отже, під час відкриття виконавчого провадження понесено мінімальні витрати виконавчого провадження в розмірі 300,00 гривень про, що 24 березня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, яка відповідає чинним нормам.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у ньому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню,

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що примусове виконання рішень покладається па органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках па приватних виконавців, правовий статус та організацій діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить 11оез ні юну про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий вбір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 3 ст.45 цього ж закону визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ст.31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення не майнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Також, ч.7 ст.31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання вищевказаних вимог чинного законодавства України, 24 березня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди. Даною постановою приватного виконавця визначено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Згідно проведеного приватним виконавцем розрахунку, розмір основної винагороди у цьому виконавчому провадженні становить 5828,15 грн., що становить 10% від суми, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.

Таким чином, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого проваджений від 24.03.2020 року та постанова про стягнення і боржника основної винагороди від 24.03.2020 року прийняти приватним виконавцем Клименко Р.В. відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування постанови про арешт коштів боржника від 24.03.2020 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України Про виконавче провадження , арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України Про виконавче провадження , постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до ч.3 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження , не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках і і спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення, па які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться па таких рахунках,

У постанові про накладення арешту на кошти боржника від 24.03.2020 року зазначено наступне: накласти арешт на кошти, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику .

Тобто, приватний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують постанови виконавця порядок виконання зазначених постанов з урахуванням обмежень, визначених законодавством.

Таким чином, наведеними законодавчими положеннями обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом.

Водночас, визначено обов`язок Банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на грошові кошти, на які заборонено звертати стягнення.

У зв`язку з прийнятті банками постанови про арешт коштів боржника, у рамках виконавчого провадження карткові рахунки, відкриті у цих банках не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Також ст.73 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: І) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням па роботу до Іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу па дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також па іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням: споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають па території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Отже, постанову про арешт коштів боржника приватним виконавцем винесено у відповідності до Закону України Про виконавче провадження задля забезпечений реального виконання боржником рішення, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Системний аналіз ст.52 та ст.59 Закону №1404 дає підстави для висновку, що саме на банк, іншу фінансову установу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться па таких рахунках, покладено обов`язок повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Вказане кореспондує обов`язку виконавця зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку доку меті в, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону.

Матеріали виконавчого провадження не містять повернутих банками постанов приватного виконавця з вказаних вище мотивів.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.59 Закону України Про виконавче провадження , підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини с отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі копни заборонено законом,

Відповідно до абз. 2 ч. 2 цієї ж статті, виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від байку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону,

Жодних документів з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника - ОСОБА_1 , заборонено звертати стягнення від банків матеріали справи не містять.

Таким чином, приватним виконавцем Клименком Р.В, правомірно винесена постанова про арешт коштів боржника від 24.03.2020 року.

Стосовно позовних вимог, щодо визнання протиправним та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04.05.2020 року суд зазначає наступне.

У своїй позовній заяві позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Клименка Р.В, про звернення стягнення па заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.08.2020 року.

Проте, матеріали виконавчого провадження №61626430 не містять постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.08.2020 року.

Суд відмічає, що постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04.05.2020 року приватний виконавець виніс керуючись ст.ст. 68-70 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до яких, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець маг право звернути стягнення па заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Слід відмітити, що стягувач у своїй заяві про примусове виконання рішення просив звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, ОСОБА_1 без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.

Згідно з відомостями наданими ПФУ, ДФС від 24.06.2020 №1063624120 у відповідь на запит приватного виконавця щодо отримання боржником доходів, боржник отримує дохід від особи, якою є: Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДР110У/1ПН: 14099344) та ТОВ Ленд Ін (ЄРДПОУ/ІПН: 37082838), керуючись ч. 2 ст. 68 ЗУ Про виконавче провадження приватним виконавцем було прийнято рішення про здійснення відрахувань із доходів боржника у розмірі 20 %, відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, вираховується із суми, що залишається після утримання податків та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови були винесені приватним виконавцем Клименком Р.В., з дотриманням вимог Закону України Про виконавче провадження , а позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, приватним виконавцем Клименком Р.В. доведено, що останній діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прийняті приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем оскаржувані постанови з дотриманням вимог Закону України Про виконавче провадження , а позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд.6, оф.31, рнокпп НОМЕР_2 ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, код ЄДРПОУ 39508708), про визнання протиправними дій та скасування постанов - відмовити.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та проголошено 07.10.2020 року.

Суддя Біленський О.О.