Ухвала

від 07.09.2020 по справі 160/7279/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 вересня 2020 року м.Дніпросправа № 160/7279/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

перевіривши на відповідність Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі № 160/7279/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мінокс Б`юті Фарм до відповідача 1: Державної фіскальної служби України, відповідача 2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 09.12.2019 (згідно штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції) подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 року апеляційну Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі № 160/7279/19 повернуто скаржнику.

03.07.2020 року, згідно поштового штемпеля, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повторно подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі № 160/7279/19 - залишено без руху. Надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду: клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду; клопотання з наведенням обґрунтування підстав апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі № 160/7279/19 із зазначенням того, яким саме чином оскаржуваним рішенням порушені права, свободи, інтереси чи обов`язки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області; належним чином оформленого документу про сплату судового збору в розмірі 2881,50 грн.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особою, яка подає апеляційну скаргу отримано 10.08.2020.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, до суду апеляційної інстанції від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, а також клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору. В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення у даній справі, відповідач посилається на те, що під час повернення первинної апеляційної скарги був запроваджений карантин на всій території України, цитує норми КАС України щодо продовження процесуальних строків на строк дії карантину у відповідності до ч. 3 Прикінцевих Положень КАС України. Просить продовжити термін на усунення недоліків щодо сплати судового збору. Вказує на неможливість проведення оплати судового збору через відсутність на даний час коштів на цю мету.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом шостим частини п`ятої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Стосовно поданого відповідачем клопотання про продовження строку на усунення недоліків, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідач, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а також складати тимчасові індивідуальні кошториси, колегія суддів апеляційного суду вважає, що наведені обставини не є поважною причиною при вирішенні питання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку із чим в задоволенні клопотання слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/8930/15.

Щодо клопотання про поновлення строку, слід зазначити наступне.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

З огляду на вказане, можливо дійти висновку, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності» .

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що копію оскарженого судового рішення отримана відповідачем - Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 21.11.2019 (а.с.114).

Первинна апеляційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подана 09.12.2019 (згідно штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції), однак повернута ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020. Вказана ухвала про повернення апеляційної скарги отримана заявником апеляційної скарги 27.01.2020 (відповідно до реєстраційної картки поштового повідомлення).

Разом з тим, остання апеляційна скарга, відповідно до поштового штемпеля, була подана лише 03.07.2020 року, тобто після спливу 7 місяців з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення та після спливу більш ніж 5 місяців з дня отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції від 14.01.2020 про повернення апеляційної скарги, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 295 КАС України.

Слід також зазначити, що відповідно до Академічного тлумачного словника присл. ВІДРАЗУ означає - у той же час, зараз же, негайно.

З огляду на вказане, звернення з апеляційною скаргою після спливу більш ніж 5 місяців з дня отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції від 14.01.2020 про повернення апеляційної скарги не може вважатись зверненням без зайвих зволікань (відразу) та добросовісним використанням належних відповідачу процесуальних прав.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №820/4420/18.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 805/2688/18-а.

Встановлення законом строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду виключно з підстав наявності права на повторне подання апеляційної скарги без врахування при цьому строку звернення, встановленого законом щодо подання апеляційної скарги.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на те, що на момент повернення первинної апеляційної скарги на всій території України був запроваджений карантин та посилання на пункт 3 розділу VI КАС України, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину, слід зазначити наступне.

Перебіг строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 у даній справі розпочався для відповідача з 21.11.2019 (дата отримання копії оскаржуваного судового рішення) та, відповідно до ст. 295 КАС України, сплинув (з урахуванням вихідних днів) 23 грудня 2019 року, тобто до введення в дію карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року.

При цьому Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року на всій території України встановлено карантин. У подальшому строк дії карантину продовжувався відповідними Постановами Кабінету Міністрів України.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції, яка діяла на момент залишення скарги без руху) під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст. 169 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Разом з цим, згідно із п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в чинній редакції) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Зміни у наведені положення адміністративного процесуального законодавства внесені Законом України від 18.06.2020 року №731-IX, відповідно до п. 2 Розділу ІІ якого процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 року №731-IX опубліковано 16.07.2020 року у виданнях "Голос України" за №119-120 та "Урядовий кур`єр" за №135 та набрав чинності 17.07.2020 року, а отже передбачений Законом 20-денний строк закінчується 06.08.2020 року.

Слід також звернути увагу, що органи державної влади, зокрема органи Державної фіскальної служби, на період дії карантину не припиняли свою діяльність, при цьому доказів неможливості вчинення процесуальної дії через впровадження карантину заявником апеляційної скарги не надано та матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У період з 10 по 28 серпня 2020 року головуючий суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відпустці. Клопотання на виконання вимог ухали суду про залишення апеляційної скарги без руху отримано 31.08.2020. Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Отже, приймаючи до уваги те, що недоліки, зазначені в ухвалі суду апеляційної інстанції від 20.07.2020 відповідачем усунуто не було, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України вважає необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 299 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 160/7279/19 - відмовити.

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі № 160/7279/19 - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі № 160/7279/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мінокс Б`юті Фарм до відповідача 1: Державної фіскальної служби України, відповідача 2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити .

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів в порядку, встановленому ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова