Постанова

від 30.09.2020 по справі 640/5273/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5273/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

представника позивача: Лубинець А.В.;

представника відповідача: Пінчука Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біцерба Україна до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Біцерба Україна (далі - позивач та/або ТОВ Біцерба Україна з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16.11.2018 року №00014341402;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16.11.2018 року №00014351402.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що всі висновки акту ґрунтуються виключно на підставі уривкових співставлень вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року у справі №363/4995/18 та не містить конкретних доводів та аргументів, які б свідчили про вчинення ТОВ Біцерба Україна та ТОВ Компанія Рестайл (ТОВ Аккорда ) нереальних операцій, з огляду на що податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом є протиправними.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2020 р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16.11.2018 року №00014341402. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "В4" Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16.11.2018 року №00014351402.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не взято до уваги вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 р. у справі № 363/4995/17, який набрав законної сили 08.05.2018 р., яким встановлено, що ОСОБА_1 , взявши на себе обов`язки директора ТОВ Аккорд, не мала на меті здійснення фінансово-господарської діяльності. Всі первинні документи від імені ТОВ Аккорд підписано ОСОБА_1 , а відтак не можуть бути визнані належними та допустимими для визнання господарських операцій позивача реальними.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано. Зазначає, що взяті в суборенду приміщення використовувалися позивачем для здійснення господарської діяльності, оскільки власних приміщень позивач немає.

Викликана в судове засідання директор ТОВ Аккорда ОСОБА_1 не з`явилася.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Біцерба Україна щодо дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Компанія Рестейл (ТОВ Аккорда ) за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за 2016 рік, за наслідком якої складено акт від 25.10.2018 року №734/26-15-14-02-04/39408685 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту в ході проведення перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 153191 грн., в тому числі, за березень 2016 року у сумі 18307 грн., за квітень 2016 року у сумі 19096 грн., за травень 2016 року у сумі 18968 грн., за червень 2016 року у сумі 19007 грн., за серпень 2016 року у сумі 39371, за вересень 2016 року у сумі 19075 грн., за жовтень 2016 року у сумі 19367 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 39031 грн., в тому числі грудень 2016 року у сумі 39031.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких листом від 13.11.2018 року №101177/10/26-15-14-02-04 контролюючий орган повідомив ТОВ Біцерба Україна про залишення висновку акту перевірки від 25.10.2018 року №734/26-15-14-02-04/39408685 без змін.

В подальшому, на підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 16.11.2018 року №00014341402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 153 191, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 38 298, 00 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 16.11.2018 року №00014351402, яким ТОВ Біцерба Україна зменшено суму від`ємного значення у розмірі 39 031,00 грн.

За наслідком адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 15.01.2019 року №1975/6/99-99-11-04-01-25 оскаржувані рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що вирок суду у відношенні ОСОБА_1 не може беззаперечно свідчити про нереальність господарських операцій за участю позивача та його контрагента. Разом з тим, обставини щодо використання орендованого приміщення підтверджуються даними статуту позивача та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивачем під час розгляду справи пред`явлено належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (далі - Закон №996-ХIV).

Бухгалтерські записи (проведення) господарських операцій здійснюються відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291. Складання фінансової звітності здійснюється з дотримання вимог статті 4 Закону №996-XIV та принципів, передбачених Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73.

Згідно зі е . 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (п. 200.2 ст. 200 Кодексу).

Підпунктом14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу №88).

Згідно з п.2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі е доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як свідчать матеріли справи, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість і, як наслідок, заниження від`ємного значення з податку на додану вартість базується на податковій інформації та вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року у справі №363/4995/18.

Надаючи оцінку спірним взаємовідносинам, суд першої інстанції зазначив наступне.

01.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Форум-Менеджмент Груп та позивачем укладено договір суборенди №ОТ1169/ відповідно до умов якого орендар (ТОВ Форум-Менеджмент Груп ) зобов`язується передати в користування (суборенду) на строк та за плату, встановлені даним договором, а суборендар (ТОВ Біцерба Україна ) зобов`язується прийняти та сплачувати орендну плату, згідно умов цього договору, нежитлове приміщення (office 7В/16 (далі по тексту - приміщення), план якого наведений у додатку №1 до цього договору, розташоване за адресою: Україна, місто Київ, вул. М. Пимоненка, 13, корпус 7В (далі - договір №ОТ1169/).

Згідно із пп. 1.2.1 п 1.2 вказаного договору строк суборенди з 17.10.2014 року (дата початку строку суборенди) до 17.10.2015 року (дата закінчення строку суборенди).

У відповідності до п. 1.3 метою суборенди є використання як офісного приміщення.

Положеннями п. 1.1 договору №ОТ1169/ встановлено, що право орендаря на передачу приміщення в суборенду передбачено умовами укладеного з орендодавцем (власником будівлі) договору оренди від 05.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 19509.

Також, сторонами укладено додаток № 2 до договору суборенди № ОТ1169 від 01.10.2014 року, яким визначено уповноважених осіб на отримання від орендаря актів прийому-передачі орендних, сервісних послуг та рахунків на оплату орендних, сервісних послуг, а також будь-яких письмових повідомлень від орендаря.

17.10.2014 року сторонами складено та підписано акт прийму-передачі приміщення на виконання умов договору суборенди № ОТ 1169 від 01.10.2014 року.

Між тим, судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством Славутич та Товариством з обмеженою відповідальністю Аккорда укладено договір оренди №ДС 825 від 31.101.2014 року, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати в оперативну оренду, а орендар зобов`язується прийняти згідно умов цього договору, нежитлові будівлі та приміщення під літерою И загальною площею 4 433,30 (чотири тисячі чотириста тридцять три цілих гри десятих) кв. м , під літерою "Д" загальною площею 3237,20 (три тисячі двісті тридцять сім цілих дві десятих) кв. м., під літерою "П" загальною площею 3876,30 (три тисячі вісімсот сімдесят шість цілих три десятих) кв. м., під літерою "Р" загальною площею 8076,60 (вісім тисяч сімдесят шість цілих шість десятих) кв. м., під літерою "С" загальною площею 6976,70 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят шість цілих сім десятих) кв. м„ під літерою "Ф" загальною площею 922,80 (дев`ятсот двадцять дві цілих вісім десятих) кв. м., під літерою "Ц" загальною площею 691,30 (шістсот дев`яносто одна ціла три десятих) кв. м., під літерою "Л" загальною площею 510,70 (п`ятсот десять цілих сім десятих) кв. м., всього загальною площею 28724,90 (двадцять вісім тисяч сімсот двадцять чотири цілих дев`ять десятих) кв. м., далі по тексту іменуються "Будівлі і приміщення".

Будівлі і приміщення розташовані за адресою: України, місто Київ, вулиця Миколи Пимоненка, будинок 13 (тринадцять) та належать Орендодавцю на праві власності, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2007 по справі № 18/256, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2007 року по справі № 18/256, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2007 по справі № 18/256 за позовом А`ГВТ "Славутич" до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна про визнання права власності. Право власності на Будівлі і приміщення зареєстровано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" 22.01.2008 та записано в реєстрову книгу № Дбз-1 71 за реєстровим номером 122-з. Площа фактично переданих Будівель і приміщень зазначається в актах прийому-передачі будівель і приміщень, що підписуються обома Сторонами.

Для цілей розрахунків використовується міжнародна система виміру площ для Бізнес Споруд та Бізнес-центрів - БОМА (далі - договір №ДС 825).

У відповідності до пп. 1.1.2 п. 1.1 договору № ДС 825, зазначені в п. 1.1.1 цього Договору Будівлі і приміщення передаються в оренду разом (в комплексі) із спорудами технічного призначення та інженерними мережами, що обслуговують Будівлі і приміщення. Сума оцінки переданого в оренду майна визначається відповідно до балансової вартості з урахуванням індексації на день укладення цього Договору та становить 22 672 958 (двадцять два мільйони шістсот сімдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 21 копійка.

Між тим, згідно із п. 1.3 договору №ДС 825 метою оренди є здача будівель і приміщень (з урахуванням їх невід`ємних частин та інженерних мереж) в оперативну суборенду під офіси, торгівельні площі, заклади громадського харчування або побутового обслуговування та здійсненні іншої господарської діяльності суборендарів невиробничого характеру. Сторони погодились, що вищевказана передача будівель, і приміщень в суборенду здійснюється орендарем без необхідності попереднього письмового погодження з орендарем.

На виконання наведеного договору ПАТ Славутич та ТОВ Аккорда складено і підписано акт прийому-передачі будівель і приміщень від 01.11.2014 року, укладений у відповідності з Договором оренди №ДС 825 від 31.10.2014 року.

31.10.2014 року між ТОВ Форум-Менеджмент Груп , ТОВ Аккорда , ТОВ Біцерба Україна укладено договір про внесення змін до договору суборенди №ОТ1169 від 01.10.2014 року (про зміну сторони у зобов`язанні), згідно умов якого у зв`язку із закінченням строку оренди за договором від 05.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В., зареєстрованого в реєстрі за №19509, укладеного первісним орендарем та власником приміщень - ПАТ Славутич та вступом в дію договору оренди №ДС 825 від 31.10.2014 року, укладеного між власником приміщень та новим орендарем, сторони досягли згоди про заміну сторони зобов`язання - Орендаря за договором суборенди № ОТ 1169 від 01.10.2014 року, укладеним між первісним орендарем (Товариством з обмеженою відповідальністю Форум-Менеджмент Груп ) та суборендарем (ТОВ Біцерба Україна ).

Надалі, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Аккорда укладено додаткову угоду №1 від 20.02.2015 року до Договору суборенди №ОТ1169 від 01.10.2014 року, якою не змінюючи загального порядку та строків сплати оренди, зазначених у п. 1.4.1 договору "Орендна плата та строк платежів" сторони домовились, що протягом періоду з 01.03.2015 року по 31.05.2015 року, суборендар оплачує орендарю орендну плату, яка становить 23 908, 50 грн., крім того ПДВ 4 781, 70 грн., всього 28 690, 20 грн. за один повний календарний місяць (далі - додаткова угода №1).

Також, між ТОВ Аккорда та ТОВ Біцерба Україна укладено додаткову угоду №3 від 26.10.2015 року відповідно до договору суборенди №ОТ1169 від 01.10.2014 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди, починаючи з 01.12.2015 року, у зв`язку із збільшенням площі приміщень орендованих за договором, викласти п. 1.1 в наступній редакції:

Орендар зобов`язується передати в користування (суборенду) на строк та за плату, встановлені даним договором, а суборендар (ТОВ Біцерба Україна ) зобов`язується прийняти та сплачувати орендну плату, згідно умов цього договору, нежитлове приміщення (office 7В/16 (далі по тексту - приміщення-1), та нежитлове приміщення (office 7В/12) (далі - приміщення -2), розташованих за адресою: місто Київ, вул. М. Пимоненка, 13, корпус 7В.

Окрім наведеного сторонами укладено додаткову угоду №4 від 29.08.2016 року.

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі приміщення від 01.12.2015 року, згідно якого ТОВ Аккорда передав у користування ТОВ Біцерба Україна нежитлове приміщення - офіс 7В/12, розташоване на першому поверсі, в корпусі 7В по вул. Пимоненко 13 , зазначене у п. 1.1 договору.

Надалі, угодою від 31.10.2016 року про розрівняння договору суборенди №ОТ 1169 від 01.10.2014 року сторони достроково припиняють дію договору 31 грудня 2016 року за взаємною згодою.

На виконання вищевказаної угоди сторонами складено акт прийому-передачі (повернення) приміщення - 1 від 31.12.2016 року та акт прийому-передачі (повернення) приміщення - 2 від 31.12.2016 року.

Також, між позивачем та ТОВ Аккорда укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.12.2016 року та угоду про зарахування зустрічних вимог від 20.11.2016 року.

Окрім цього, судом встановлено, що між позивачем ТОВ Аккорда укладено договір про надання послуг з розміщення транспортних засобів № 5С від 31.10.2014 року, відповідно до умов якого виконавиць зобов`язується надавати послуги з розміщення легкових автомобілів (далі по тексту - транспортних засобів) замовника на організованій виконавцем території, вказаною у пункті 1.4 договору, а замовник оплачує зазначені послуги на умовах встановлених цим договором (далі - договір № 5С.)

У відповідності до п. 1.3 договору № 5С кількість наданих замовнику місць розміщення становить 3 місця з фіксуванням розміщення та 3 місця без фіксування.

Послуги, передбачені цим договором надаються виконавцем за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка, 13, бізнес-центр Форум Ділове Містечко (п. 1.4 договору № 5С).

В подальшому, додатковою угодою № 3 від 14.05.2015 року до договору про надання послуг з розміщення транспортних засобів № 5С від 31.10.2014 року сторони, серед іншого, виклали п. 1.3 договору у наступній редакції: Кількість наданих замовнику місць розміщення становить - 1 місце з фіксуванням розміщення та 5 місць без фіксування розміщення.

Додатковою угодою №6 від 01.04.2016 року до договору про надання послуг з розміщення транспортних засобів № 5С від 31.10.2014 року сторони домовились, що з 01.04.2016 року виконавець надає замовнику 1 місце без фіксування розміщення транспортних засобів із розрахунку: вартість розміщення одного транспортного засобу на місце без фіксування за один повний календарний місяць 1 800 грн., ПДВ 360,00 грн., разом 2 160, 00 грн.

Додатковою угодою № 7 від 03.10.2016 року до договору про надання послуг з розміщення транспортних засобів № 5С від 31.10.2014 року сторони домовились, що датою початку надання послуг є 1 листопада 2014 року, датою закінчення надання послуг є 25 вересня 2017 року.

Окрім цього, між позивачем та ТОВ Аккорда 01.11.2014 року укладено договір про надання послуг № Р 56, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання виконувати один раз на тиждень у понеділок у 18-00 власними силами комплекс робіт (надавати послуги) з прибирання в приміщенні замовника, що знаходиться за адресою: вул. Пимоненка, буд. 13, БЦ Форму Ділове містечко корпус 7 В, офіс 7В/16.

В п. 1.2. договору № Р 56 сторони визначили перелік робіт (послуг), що будуть виконуватись Виконавцем.

Також сторони погодили певний порядок приймання виконаних робіт (послуг). Так відповідно до умов п. 3.2. договору № Р 56 приймання виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється замовником на підставі актів прийому-передачі послуг.

На виконання наведених договорів сторонами складено акт надання послуг, копія яких наявна в матеріалах справи, рахунки-фактури, а також виписані податкові накладні, реєстрацію яких здійснено у порядок і спосіб визначений законодавством. Окрім того, відповідачем не спростовується, здійснення розрахунків між сторонами.

З пояснень позивача вбачається, що орендовані приміщення ним використовувались у власній господарській діяльності, з метою розташування офіційного представництва, керівництва та виконавчого органу товариства, а також здійснення іншої статутної діяльності. Крім цього, ТОВ Біцерба Україна вказало, що адреса розташування орендованих приміщень, яка зазначена в договорі суборенди, зазначена як поштова адреса платника податків, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проаналізувавши матеріли справи суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належно складено первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю позивача та його контрагента.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення перевірки зроблений висновок щодо неправомірності формування позивачем податкової звітності з тих підстав, що надані ТОВ Біцерба Україна до перевірки документи підписані від імені ТОВ Аккорда - ОСОБА_1 .

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року у справі №363/4995/17 визнано ОСОБА_1 винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Суд першої інстанції проаналізувавши вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року дійшов висновку, що останнім встановлено обставини щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ Аккорда за відсутності у неї наміру фактичного виконання обов`язків директора товариства. Разом з тим, даним вироком суду не встановлено обставин щодо здійснення фіктивного підприємництва ТОВ Аккорда . Обставин, які б свідчили про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ Аккорда з позивачем, у вироку також не встановлено.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, судом встановлено, що первинні документи від імені ТОВ Аккорда підписувались не лише директором - ОСОБА_1 , а й її заступником.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вирок суду у відношенні ОСОБА_1 не може беззаперечно свідчити про нереальність господарських операцій за участю позивача та його контрагента. Разом з тим, обставини щодо використання орендованого приміщення підтверджуються даними статуту позивача та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, суд зазначив, що позивачем під час розгляду справи пред`явлено належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю позивача та його контрагента ТОВ Аккорда , які фактично підтверджують реальне вчинення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом першої інстанції не взято до уваги.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, входячи із наступного.

Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставним.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа № 21-4781а15), від 22 березня 2016 року (справа № 21-170а16), від 22 березня 2016 року (справа № 21-2927а15), від 29 березня 2016 року (справа № 21-5315а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3270а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3635а15), від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4985а15), від 26 квітня 2016 року (справа № 21-4976а15), від 24 травня 2016 року (справа № 21-5332), від 14 червня 2016 року (справа № 21-1318а16), від 29.07.2020 р. у справі № 826/10089/18, від 18.09.2020 р. у справі № 280/4337/18 та інших.

Колегія суддів зазначає, що оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що посадова особа контрагента позивача ТОВ Аккорда заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, то перевірка та встановлення таких обставин має вирішальне значення для вирішення спору.

Проаналізувавши зміст частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, інкримінованої обвинуваченій ОСОБА_1 , згідно із вироком Вишгородського районного суду районного суду Київської області від 06.04.2018 року у справі №363/4995/17, колегія суддів зауважує, що злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Отже, оскільки ТОВ Аккорда було створено на реалізацію злочинного умислу щодо неправомірної мінімізації податкових зобов`язань та надання незаконної податкової вигоди для підприємств реального сектору економіки, воно є фіктивним підприємством.

В судове засідання викликана в якості свідка ОСОБА_1 не з`явилася, жодних письмових пояснень з приводу господарської діяльності ТОВ Аккорда із ТОВ Біцерба Україна не надала.

Колегія суддів зазначає, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами, та позбавляє права на врахування в податковому обліку наслідків нереальних господарських операцій.

Слід зазначити, що документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься також, у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 12 вересня 2017 року у справі № 826/10933/14, від 18 липня 2017 року у справі № 826/24815/15, від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, зокрема, й у вищезгаданих постановах Верховного Суду, що свідчить про сталість такої правової позиції.

При наданні оцінки усім складовим господарських операцій з контрагентом ТОВ Аккорда суд першої інстанції помилково не врахував вищевказані обставини та дійшов необґрунтованого висновку, що досліджені первинні та бухгалтерські документи позивача свідчать про реальність господарських операцій позивача та ТОВ Аккорда .

Таким чином, судом першої інстанції невірно надано оцінка фактичним обставинам у справі, а тому висновки викладені відповідачем в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції щодо визнання реальними господарських операцій ТОВ Біцерба Україна та ТОВ Аккорда .

Колегія суддів критично оцінює наявну в матеріалах справи нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 від 23.09.2016 р., в якій вона зазначає, що стаючи директором ТОВ Аккорда вона мала намір здійснювати законну господарську діяльність, передбачену Статутом товариства, спрямовану на отримання прибутку і повністю усвідомлювала справжній зміст і характер вчинених нею дій, оскільки нотаріус лише посвідчує справжність підпису на документах, а не відповідність дійсної інформації, яка викладена у заяві. При цьому, вирок Вишгородського районного суду Київської області було винесено 06.04.2018 р., та набрав законної сили 08.05.2018 р., тобто після написання вказаної заяви.

Виходячи із системного аналізу всіх фактичних обставин у справі та досліджених судом апеляційної інстанції доказів, колегія суддів приходить до висновку, що перевіркою ТОВ Біцерба Україна встановлено обставини, які у своїй сукупності свідчать про наявність у первинних документах, які були надані до перевірки, недостовірних відомостей при оформленні господарських операцій контрагентом-постачальником ТОВ Компанія Рестайл (код 39424712, попередня назва Аккорда ).

Таким чином, податкові накладні, виписані ТОВ Аккорда та підписані його директором ОСОБА_1 , яка жодного відношення до господарської діяльності підприємства не мала, не можуть бути визнані належними первинними документами на виконання спірних господарських операцій та відповідно до цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ Біцерба Україна допущено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 153 191 грн та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 39031 грн, а тому винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 16.11.2018 року №00014341402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 153 191, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 38 298, 00 грн та податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 16.11.2018 року №00014351402, яким ТОВ Біцерба Україна зменшено суму від`ємного значення у розмірі 39 031,00 грн є правомірними, підстав для їх скасування судовою колегією не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 КАС України, у зв`язку із наданням судом першої інстанції невірної оцінки фактичним обставинам у справі та наявним доказам, апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст постанови виготовлено 05.10.2020 р.