Постанова

від 06.10.2020 по справі 640/24185/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24185/19 Суддя першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Кузьменка В.В. та Степанюка А.Г.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника позивача: - Кравченко Т.Т.,

представника відповідача: - Подвич Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техноматіка до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Техноматіка звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 31.10.2019 року №00002530502, №00002520502, №00002540502.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просив викликати в судове засідання по справі № 640/24185/19 в якості свідка ОСОБА_1 , керівника контрагентів позивача: ТОВ Укрбізнеслюкс , ТОВ Латонік .

Порадившись на місці, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні даного клопотання.

18 серпня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 34705 від Товариства з обмеженою відповідальністю Техноматіка до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, наголошуючи, що реальність здійснення господарської діяльності ТОВ Латонік та ТОВ Укрбізнеслюкс було встановлено Верховним Судом у справі № 824/1042/18-а, крім того, письмові пояснення, відібрані у ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження було відібрано з порушенням кримінально - процесуального законодавства, про що також було наголошено у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 640/25402/19 від 04.06.2020 року, предметом розгляду якої були реальність взаємовідносин ТОВ Елкомп-Інжиніринг та ТОВ Латонік .

05 жовтня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 37478, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві подано заяву про врахування висновків Верховного суду, викладених у постановах від 14.01.2020 року справа № 826/9925/14, від 05.05.2020 року справа № 826/14426/16, від 15.05.2020 року справа № 826/10347/16.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 31.10.2019 року №00002530502, №00002520502, №00002540502 є протиправними та підлягають скасуванню, адже сукупність первинної документації, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю Техноматіка свідчить про реальність укладених господарських договорів, відповідачем не надано жодного доказу дефектності наданої позивачем первинної документації, окрім протоколу допиту директора контрагентів позивача, відповідачем власне взагалі не досліджувалась надана суб`єктом господарювання первинна документація.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 23 вересня 2019 року № 925 в період з 24 вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві проводилась документальна позапланова виїзна перевірка TOB Техноматіка , за результатами якої складено Акт №68/26-15-05-02-02/40645744 від 07 жовтня 2019 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Техноматіка .

Відповідно до Акту, документальною позаплановою виїзною перевіркою було встановлено наступні порушення TOB Техноматіка :

- підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 84 884 грн., у тому числі: по взаємовідносинах з TOB Укрбізнеслюкс на загальну суму 13 716 грн.; по взаємовідносинах з TOB JIатонік на суму 71 168 грн.;

- пункту 44.1. статті 44, пункту 185.1. статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 46 206 грн., у тому числі: за грудень 2016 року у сумі 7 391грн.; за жовтень 2017 року у сумі 38 815 грн.

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) у загальній сумі 32 390 грн., у тому числі: за грудень 2016 року у сумі 5309 грн.; за липень 2017 року у сумі 27 081 грн.

26 вересня 2019 року TOB Техноматіка було подано до ГУ ДПС у м. Києві лист-пояснення щодо взаємовідносин TOB Техноматіка , TOB Укрбізнеслюкс та TOB Латонік та надано документи.

На підставі даного акту винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00002520502 від 31 жовтня 2019 року, у якому з TOB Техноматіка стягується грошова сума у розмірі 160 105 грн. за період 2016 року, 2017 року за порушення пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України,п.7 П(с)БО 15 Дохід та застосовано штрафні санкції на підставі п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України;

- № 00002530502 від 31 жовтня 2019 року, у якому з TOB Техноматіка стягується грошова сума у розмірі 57 758 грн. за період - грудень 2016 року та жовтень 2017 року за порушення п.44.1. ст. 44, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та застосовано штрафні санкції на підставі п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України;

- № 00002540502 від 31 жовтня 2019 року, у якому з TOB Техноматіка стягується грошова сума у розмірі 32 390 грн. за період - грудень 2016 року та липень 2017 року за порушення п.44.1. ст. 44, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За змістом п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України , до складу витрат при обчисленні об`єкта оподаткування включаються: витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: п.138.1, 138.4, 138.6 - 138.9 ст. 138, інші витрати визначені згідно з пунктами з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, як вбачається з матеріалів справи, між TOB Техноматіка та TOB Укрбізнеслюкс було укладено договір на поставку товарів №2012/01 від 20 грудня 2016 року. За даним договором TOB Укрбізнеслюкс зобов`язалося передати (поставити) у зумовлені цим договором строки TOB Техноматіка товар визначений у п. 2.1 цього договору (надалі Товар) відповідно до номенклатури, кількості та по ціні, що вказані у додатках (Специфікаціях), а TOB Техноматіка зобов`язалось прийняти та оплатити Товар на умовах даного договору.

Згідно Специфікації № 1 від 20 грудня 2016 року позивачу поставлено наступну продукцію: Хопер Smart (B), кабель живлення, кабель інтерф та перехідник - у кількості 3 шт на загальну суму 24060 грн, Сканер штрих-код 2 DNewland USB FM420-U - у кількості 3 шт на загальну суму 16350 грн.

04 липня 2017 року між TOB Техноматіка та TOB Латонік був укладений договір №0407/17-01. Відповідно до якого TOB Латонік зобов`язався передати (поставити) у зумовлені цим договором строки TOB Техноматіка товар визначений у п. 2.1. цього договору (надалі Товар) відповідно до номенклатури, кількості та по ціні, що вказані у додатках (Специфікаціях), а TOB Техноматіка зобов`язалось прийняти та оплатити Товар на умовах даного договору.

Згідно Специфікацій № 1 від 06 липня 2017 року, № 2 від 06 вересня 2017 року, № 3 від 20 вересня 2017 року, № 4 від 02 жовтня 2017 року, № 5 від 19 жовтня 2017 року, позивачу поставлено сентсорні екрани, купюроприймачі, антени, сканери штрих-коду тощо.

Виконання зобов`язань за даними договорами підтверджується видатковими накладними №РН-12-2017 від 20 грудня 2016 року, РН-12-2608 від 26 грудня 2016 року, РН-7-06002 від 06 липня 2017 року, РН-9-06001 від 06 вересня 2017 року, РН-9-20006 від 20 вересня 2017 року, РН-10-0305 від 03 жовтня 2017 року, РН-10-1906 від 19 жовтня 2017 року, виписками по рахунку та платіжними документами. Варто наголосити, що придбаний у контрагентів товар в подальшому реалізовано ТОВ Сенсорні Кіоски на підставі Договору № 01-10/2017 від 01 жовтня 2017 року, ТОВ Компанія Спецгруп на підставі Договору № 15027-01 від 15 лютого 2017 року та на підставі Специфікації № 8 від 03 липня 2017 року.

Матеріали справи містять відповідні видаткові накладні, податкові накладні та довіреності на отримання товарів, які складались позивачем під час подальшої реалізації придбаної у ТОВ Укрбізнеслюкс та ТОВ Латонік продукції. Вказані документи містять детальний перелік продукції, який співпадає із товарами, придбаними у ТОВ Укрбізнеслюкс та ТОВ Латонік . Щодо посилання контролюючого органу на відсутність у ТОВ Укрбізнеслюкс та ТОВ Латонік необхідних матеріальних засобів для здійснення операцій, варто зазначити наступне.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З приводу вищевикладеного відповідачем в акті перевірки, варто наголосити, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року у справі №К/800/36098/13, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Варто також наголосити, що узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності контрагентів позивача без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що надані первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та контрагента у виконанні вказаних господарських операціях.

Відповідачем, всупереч ст.. 78 КАС України не надано доказів зворотнього.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання апелянта на наявність пояснень посадових осіб щодо непричетності до діяльності підприємств, а саме - ОСОБА_1 , як підставу для визнання господарських операцій нереальними, з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24 квітня 2018 року по справі №2а/0370/205/12, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Варто також наголосити, що відповідачем взагалі не наданого доказів того, що відносно контрагента позивача наразі триває досудове розслідування.

Втім, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2020 року у справі № 640/25402/19, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, встановлено, що факт здійснення фіктивного підприємництва ТОВ "Латонік" не встановлено вироком суду, а тому посилання контролюючого органу на наявність пояснень директора контрагента позивача суд не приймає до уваги.

При цьому, покази ОСОБА_1 , викладені у протоколі допиту свідка, спростовуються поясненнями, наданими в межах даної адміністративної справи (а.с. 207) .

Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2020 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: В.В.Кузьменко

А.Г.Степанюк

Повний текст виготовлено 06 жовтня 2020 року.