Постанова

від 06.10.2020 по справі 640/16572/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16572/19 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну приватного підприємства Буринське на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬМІРА до приватного виконавця Хорішко Олександра Олександровича, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю Гадячсир , товариство з обмеженою відповідальністю Млинівський комплекс , товариство з обмеженою відповідальністю Шишацьке , приватне акціонерне товариство Райз-Максимко , приватне підприємство Буринське про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Альміра звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №№ 59728461, 59729630, 59727821, 59726543 від 06.08.2019, ВП №№ 5984924, 59825375, 59825498 від 15.08.2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням приватне підприємство Буринське звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2019 відповідачем відкрито виконавчі провадження:

- ВП № 59726543 за заявою ТОВ Млинівський комплекс від 02.08.2019 № 171 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 29.07.2019 року № 917/562/19 про стягнення з ТОВ Гадячсир 11 394 357,44 грн.;

- ВП № 59728461 за заявою ТОВ Млинівський комплекс від 02.08.2019 № 170 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 19.07.2019 року № 917/476/19 про стягнення з ТОВ Гадячсир 949 326,88 грн.;

- ВП № 59727821 за заявою ПП Буринське від 05.08.2019 № 05/08-19/2 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 12.03.2019 № 917/1133/18 про стягнення з ТОВ Гадячсир 623 613,19 грн.;

- ВП № 59729630 за заявою ПП Буринське від 05.08.2019 № 05/08- 19 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 02.04.2019 № 917/1137/18 про стягнення з ТОВ Гадячсир 989 135,23 грн..

Постановою від 06.08.2019 року зазначені вище виконавчі провадження були об`єднанні у зведене виконавче провадження № 59730015.

Також, 15.08.2019 за результатами розгляду заяв ТОВ Шишацьке та ПАТ Райз-Максимко відповідачем відкрито виконавчі провадження:

- ВП № 59824924 за заявою ТОВ Шишацьке від 05.08.2019 № 38 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 № 917/913/18 про стягнення з ТОВ Гадячсир 6 034 930,65 грн.;

- ВП № 59825375 за заявою ТОВ Шишацьке від 05.08.2019 № 37 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 № 917/913/18 про стягнення з ТОВ Гадячсир 90 523,96 грн.;

- ВП № 59825498 за заявою ПАТ Райз-Максимко від 14.08.2019 № 05/08-19/2 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 04.03.2019 року № 917/1581/18 про стягнення з ТОВ Гадячсир 162 042,26 грн.

Зазначені вище виконавчі провадження постановою від 15.08.2019 були приєднані до зведеного виконавчого провадження № 59730015.

Так, 21.08.2019 ТОВ Гадячсир дізналось про наявність відкритих виконавчих проваджень, про що повідомило ТОВ Альміра , яке є учасником ТОВ Гадячсир .

З огляду наявність корпоративних прав ТОВ Альміра у статутному капіталі ТОВ Гадячсир , та вважаючи що зазначеними вище виконавчими провадженнями порушуються права ТОВ Гадячсир , а отже і позивача, як учасника товариства, останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки станом на 06.08.2019 та 15.08.2019 у ТОВ Гадячсир жодне майно на території м. Києва було відсутнє, як і були відсутні жодні кошти на рахунках у банківських установах м. Києва, що виключає можливість визначення м. Києва, як місця виконання виконавчих документів, пред`явлених ТОВ Млинівський комплект , ТОВ Шишацьке , ПАТ Райз-Максимко , ПП Буринське відповідачу.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 3 № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Так, частиною 1 статті 27 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02.06.2016 року № 1403-VІІІ встановлено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України Про виконавче провадження .

За правилами частин 1 та 2 статті 24 Закону №1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятись ним на всій території України.

У той же час, за приписами частини 4 статті 4 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

З матеріалів справи вбачається, що у виконавчих провадженнях ВП №№59728461, 59729630, 59727821, 59726543 від 06.08.2019 року, ВП №№ 5984924, 59825375, 59825498 від 15.08.2019 року ТОВ Гадячсир є боржником.

При цьому, місцем виконання, у відповідності до приписів частини 1 статті 24 Закону №1404 у спірних правовідносинах, має бути місце знаходження юридичної особи або місцезнаходження її майна.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, заяви стягувачів у вказаних вище ВП були подані відповідачу з огляду на те, що у боржника на території м. Києва наявне майно, а саме: грошові кошти на банківських рахунках №№: НОМЕР_1 відкритому у ПАТ УКРСОЦБАНК (м. Київ, вул. Ковпака, 29); НОМЕР_2 відкритому в АТ ОТП БАНК (м. Київ, вул. Жилянська, 43); НОМЕР_3 відкритому в ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4).

Також, як встановлено під час розгляду даної адміністративної справи, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.07.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Гадячсир зареєстровано 14.04.2005 (реєстраційний запис 1 560 145 0000 000680 від 24.05.2011). Місцезнаходженням юридичної особи є м. Гадяч, Полтавської області, вулиця Будька, буд. 47. Єдиним засновником та учасником ТОВ Гадячсир є ТОВ Альміра .

З матеріалів справи також вбачається, що у ТОВ Гадячсир відкриті наступні банківські рахунки: № НОМЕР_4 в Філії - Полтаському обласному управлінні АТ Ощадбанк ; № НОМЕР_5 в ЗАТ Укрексімбанк ; № НОМЕР_6 в АТ УкрСиббанк ; № НОМЕР_2 в АТ ОТП БАНК ; № НОМЕР_7 АТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК ; № НОМЕР_8 в ЗАТ Укрексімбанк ; № НОМЕР_9 ЗАТ Укрексімбанк ; № НОМЕР_10 в Філії АТ Укрсиббанк у м. Полтава; № НОМЕР_11 в Полтавській групі АТ КБ ПриватБанк в м. Полтава; № НОМЕР_12 в АТ Правекс Банк ; № НОМЕР_13 в Філії ПАТ КБ ПІВДЕНОМБАНК в м. Київ; № НОМЕР_3 в АТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК ; № НОМЕР_14 в АТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК ; № НОМЕР_15 в АТ УКРСОЦБАНК ; № НОМЕР_9 в АТ Укрексімбанк ; № НОМЕР_16 в АТ Укрексімбанк ; № НОМЕР_17 в АТ ПРАВЕКС БАНК ; № НОМЕР_18 в АТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК ; № НОМЕР_19 в АТ УКРСОЦБАНК ; № НОМЕР_9 в АТ Укрексімбанк ; № НОМЕР_20 в АТ УКРСОЦБАНК ; № НОМЕР_21 Філії АТ Укрсиббанк у м. Полтава; № НОМЕР_22 в АТ УКРСОЦБАНК .

Частиною 1 статті 19 Закону № 1404 передбачено, серед іншого, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

З огляду на зазначене вбачається, що нормами законодавства встановлено право стягувача обирати приватного виконавця з урахуванням місцезнаходження боржника або його майна.

Частиною 3.1 статті 3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (далі - Закон № 2346) передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно частин 6.1 та 6.2 статті 6 Закону № 2346 банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

З аналізу положень статті 7 Закону № 2346 вбачається, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15 дійшов висновку, що: безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, як того вимагає позивач, у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України Про виконавче провадження , у якому йдеться про кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках .

Так, грошові кошти, що знаходяться на рахунках боржника в банківських установах є майном, місце знаходження якого ототожнюється із місцезнаходженням банківської установи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі № 910/13508/15.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів зазначає, що саме грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку є майном, водночас сам банківський рахунок не може вважатись майном, яке б дало підстави відповідачу відкривати виконавчі провадження.

Доводи апелянта щодо наявності у ТОВ Гадячсир грошових коштів у сумі 135,00 грн. на рахунку № НОМЕР_23 в АТ Креді Агріколь Банк (місцезнаходження: м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4) не беруться колегією суддів до уваги, оскільки, як вбачається з виписки по зазначеному рахунку від 06.09.2019, на яку посилається відповідач в обґрунтування правомірності своїх рішень, операція по зарахуванню зазначених коштів відбулась 05.09.2019, тобто після відкриття відповідачем вказаних вище виконавчих проваджень.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, станом на 06.08.2019 та 15.08.2019 у ТОВ Гадячсир жодне майно на території м. Києва було відсутнє, як і були відсутні жодні кошти на рахунках у банківських установах м. Києва, що виключає можливість визначення м. Києва, як місце виконання виконавчих документів, пред`явлених ТОВ Млинівський комплект , ТОВ Шишацьке , ПАТ Райз-Максимко , ПП Буринське , приватному виконавцю ОСОБА_1 .

За таких обставин, у відповідності до приписів частини 4 статті 4 Закону № 1404, відповідач повинен був повернути виконавчі документи ТОВ Млинівський комплект , ТОВ Шишацьке , ПАТ Райз-Максимко , ПП Буринське , які є стягувачами у виконавчих провадженнях, без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня їх пред`явлення, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанови приватного виконавця Хорішко Олександра Олександровича про відкриття виконавчих проваджень від 06.08.2019 №№ 59728461, 59729630, 59727821, 59726543, від 15.08.2019 №№ 5984924, 59825375, 59825498 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо посилання апелянта на правовий висновок Верховного Суду, висловлений в постанові від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15, колегія суддів зазначає, що у вказаній справі була надана оцінка подібним правовідносинам накладення арешту, однак при наявності грошових коштів на банківських рахунках, тобто, за інших фактичних обставин справи.

Також, посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 910/13508/15 та від 19.08.2019 у справі № 922/1293/15 не беруться колегією суддів до уваги, оскільки правовідносини, яким надавав оцінку Касаційний господарський суд під час розгляду даних господарських справ, не є аналогічними правовідносинам, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства у даній справі.

Стосовно інших аргументів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Буринське залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.