Рішення

від 06.10.2020 по справі 147/808/19

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/808/19

Провадження № 2/147/59/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року смт.Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі :

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, третя особа ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідусь - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, який постійно проживав в АДРЕСА_1 . За життя померлий залишив заповіт, яким належну йому земельну ділянку, яка розташована на території с.Нова Ободівка, заповів ОСОБА_1 . Про існування заповіту позивачу відомо не було. 16.07.2019 р. вона тримала витяг із спадкового реєстру №56867133, згідно якого інформація щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_3 відсутня та витяг № НОМЕР_1 , що містить відомості про наявний заповіт. У зв`язку з тим, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася та не було здійснено повідомлення та виклики спадкоємця за заповітом, що з огляду на норми закону та позиції Верховного суду є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк, тривалістю один місяць для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 25.07.2019 р. дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

30.10.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 29.07.2020 р. цивільну справу № 147/808/19 (провадження 2/147/59/20) відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, за принципом вірогідності було розподілено судді Тростянецького районного суду Вінницької області Натальчук О.А.

Ухвалою суду від 30.07.2020 р. дану справу прийнято до свого провадження суддею Натальчук О.А. та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 18.08.2020 р. розгляд справи повернуто до стадії підготовчого провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 .

Позивач в підготовче засідання не з`явилась, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника сільської ради, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Третя особа в підготовче засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав та просив задовольнити.

Згідно з частиною третьою статті 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Так, згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст. 5 ЦПК України зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 22 березня 2018 року виконавчим комітетом Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 Вінницької області, у віці 80 років, про що 22 березня 2018 року складено відповідний актовий запис за №16 (а.с.7).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є онукою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними доказами.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_1 народилася ОСОБА_4 . Згідно копії свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_3 , її батьками записано: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_5 (а.с.40).

25.07.1984 р. ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №20. Прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_7 (а.с.41).

ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Вінниця народилася ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 . Її батьками записано: ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.36).

ОСОБА_8 18.11.2007 р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 18.11.2007 р. (а.с. 35).

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_2 , з 13.05.2014 р., що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України серії НОМЕР_6 (а.с.33).

Згідно з інформацією зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 16.07.2019 р., спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заведена (а.с.11).

Відповідно до заповіту, посвідченого 03.11.2015 р. секретарем Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, зареєстрованого в реєстрі за № 124, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на випадок його смерті належний йому житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , заповів сину ОСОБА_3 ; належну земельну ділянку, яка розташована на території АДРЕСА_1 Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ВН №226449, заповів онуці - ОСОБА_1 (а.с.69).

Вказаний заповіт є чинним зареєстрований в Спадковому реєстрі, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (заповіти/спадкові договори) від 16.07.2019 р. (а.с.8,9).

Судом досліджено поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивачем в зв`язку з тим, що вона на час відкриття спадщини не проживала із спадкодавцем, про наявність заповіту складеного на її користь дізналася поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270 ЦК України, такі обставини свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при подачі заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої під час розгляду цивільної справи № 565/1145/17, Верховний Суд прийнявши 26 червня 2019 року постанову, зазначив, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Спадкоємці, які протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не подали заяву про прийняття спадщини, вважаються такими що не прийняли її.

Згідно з правилами статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Згідно частини п`ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Статтею 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо).

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення ОСОБА_1 додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженням, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Відповідно до положень статті 63 Закону України Про нотаріат , нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Встановивши, що ОСОБА_1 була необізнана про наявність заповіту, складеного на її користь, оскільки з дідом ОСОБА_3 вона не проживала, спадкова справа не заведена, відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

За змістом статей 12, 81, 89, 263 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За вищенаведених обставин, є достатні підстави для задоволення позовних вимог та надання позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вимогу про стягнення з відповідача понесених судових витрат позивач не заявляла, тому керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 247, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, третя особа ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном 1 (один) місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українка, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Відповідач - Новоободівська сільська рада Тростянецького району Вінницької області, місцезнаходження якої зареєстровано за адресою: с. Нова Ободівка, вул.Центральна, 1, Тростянецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ:04331099.

Третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

Повний текст рішення складено 06.10.2020 року.

Суддя О.А. Натальчук