Рішення

від 23.09.2020 по справі 389/265/20

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.09.2020

Провадження № 2/389/66/20

ЄУН 389/265/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Ябчик Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Данильчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності мале підприємство МРІЯ про скасування наказу про звільнення та про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ мале підприємство МРІЯ (далі по тексту ТОВ) , в якому просить скасувати наказ №1 від 08.01.2020 про його звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України; зобов`язати відповідача скасувати запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України; стягнути з ТОВ заробітну плату за час вимушеного прогулу із розрахунку середньомісячної заробітної плати за місяць; зобов`язати ТОВ перерахувати та виплатити йому заробітну плату за період роботи у ТОВ з 01.09.2017 року та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, яку оцінює у 10000 грн. та витрати з надання правової допомоги в сумі 3000 грн.

Вимоги обґрунтовано тим, що з 01.09.2017 року по 08.01.2020 року працював водієм, у його користуванні був транспортний засіб марки ФІАТ ДОБЛО, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 26.12.2019 року за його участі та участі водія - ОСОБА_2 , який керував автомобілем ЗАЗ ДЕО, реєстраційний номер НОМЕР_3 , сталася ДТП. Для відшкодування збитків страховими компаніями складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Пошкодження, автомобіля отриманні в результаті ДТП, відремонтовано за його власні кошти за вказівкою керівника ТОВ мале підприємство МРІЯ , - ОСОБА_3 . Крім того, зазначив, що грудні 2019 року він не отримав заробітну плату. Даний факт пояснили тим, що у разі вимагання страховою компанією відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, то його заробітна плата піде на таке відшкодування. Вважає, що працедавець порушив вимоги трудового законодавства, тому як наслідок написав заяву про звільнення за власним бажанням та виплату заробітної плати за грудень 2019 року. Проте, керівник ТОВ у цинічній формі відмовив йому у виплаті заробітної плати, при цьому повідомивши його про звільнення за прогули. Також зазначив, що 04.01.2020 року звернувся до Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області з заявою про вчинення керівником ТОВ мале підприємство МРІЯ ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ст. 172-173 КК України. В подальшому йому виплачено частину заробітної плати за грудень 2019 року у сумі 3818 грн.12 коп. та за січень 2020 року у сумі 1407 грн. 19 коп. Але з роздруківок про нарахування заробітної плати, довідався що з його заробітної плати за грудень 2019 року безпідставно відраховано 2022 грн. 28 коп. та за січень 2020 року - 532 грн. 59 коп. 09.01.2020 року отримав трудову книжку, в якій мається запис про його звільнення наказом №1 Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємств МРІЯ від 08.01.2020 року з п.4 ст. 40 КЗпП України. Проте, самого наказу про те, що він скоїв прогул і коли саме йому не надали.

03.03.2020 до суду надійшов відзив на позов, в яком відповідач вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі. Просив відмовити в задоволенні позову за його безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначив, що відповідача правомірно звільнено за п.4 ст. 40 КЗпПУ, оскільки 30.12.2019 року по 08.01 2020 року, останній без поважних причин був відсутній на робочому місці, про що складено відповідні акти, але від підпису в яких ОСОБА_1 відмовився. Отже, твердження про те, що він не знав про існування казазу, не відповідає дійсності. Щодо нарахування позивачеві заробітної плати в січні 2020 року, зазначає, що по день звільнення заробітну плату останньому нараховано в розмірі його середнього заробітку, оскільки на той час підприємсту було невідомо де перебуває останній, проте, в подальшому зроблено перерахунок і виплачені кошти, враховано позивачеві в рахунок компенсації за невикористану відпустку. Посилання позивача на те, що він відповідно до статті 149 КЗпП України не повідомлений під розписку про оголошення стягнення є безпідставним, так як разом з отриманою трудовою книжкою, позивач був повідомлений про наказ про звільнення за прогули але від підпису в ньому відмовився. Тому позовні вимоги щодо скасування наказу про звільнення позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі, а так як інші позовні вимоги, які є похідними від скасування наказу про звільнення.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на обставини зазначені у відзиві на позов, просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони дійсно перебували у трудових відносинах, зокрема позивач працював на ТОВ МП "МРІЯ" у якості водія транспортного засобу марки ФІАТ ДОБЛО, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується наказом №29 від 31.08.2017, згідно якого позивач приступив до виконання обов"язків з 01.09.207 року. Даний факт також було підтверджено і сторонами в судовому засіданні. Під час виконання обов"язків, позивач та інший водій, який керував транспортним засобом ЗАЗ ДЕО, реєстраційний номер НОМЕР_3 став учасником ДТП, як наслідок автомобілі отримали пошкодження.

Згідно з п.3 розділу ІV посадової інструкції водія (експедитора) автотранспортних засобів, затвердженої Директором ТОВ МП Мрія ОСОБА_4 18.02.2019, водій несе відповідальність за вчинення матеріальної шкоди (в тому числі пошкодження товару та автомобільного транспорту) в межах, визначених діючим законодавством України.

Згідно з повідомленням про дорожньо-транспорну пригоду від 26.12.2012, в с. Дмитрівка Знам`янського району Кіровоградської області, по вул. Нечаєва, 18 сталася ДТП за участю транспортного засобу ФІАТ ДОБЛО, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ мале підприємство МРІЯ під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобуЗАЗ ДЕО реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті якої транспортні засоби отримали пошкодження.

10.01.2020 ТОВ МП МРІЯ звернулося до страхової компанії з заявою про страхове відшкодування за Договором страхування (поліс) №ЕР110309145 від 24.05.2019, про сплату страхового відшкодування по страховому випадку, який трапився 26.12.2019 за участю автомобіля ЗАЗ Сенс, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті якого розмір страхового відшкодування складає 3999,94 грн.

Згідно з розрахунком №3 від 30.12.2019, ФОП ОСОБА_6 виконав ремонтні роботи автомобіля на замовлення ТОВ МП Мрія , вартість яких склала 4900 грн.

Згідно з актом виконаних робіт (послуг) №3 від 09.01.2020 ФОП ОСОБА_6 здійснив ремонт автомобіля Fiat Doblo , державний номерний знак НОМЕР_2 , на замовлення ТОВ МП Мрія , на суму 4900 грн.

Платіжне доручення №6 від 08.01.2020 підтверджує перерахування ТОВ МП Мрія на рахунок ФОП ОСОБА_6 коштів в сумі 4900 грн.

Розписка від 10.12.2020. підтверджує отримання ОСОБА_2 від ТОВ МП Мрія 2000 грн. в якості відшкодування за завдану матеріальну шкоду його автомобілю ЗАЗ ДЕО Сенс, реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті ДТП з автомобілем Fiat Doblo , державний номерний знак НОМЕР_2 .

04.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Знам`янського ВП ГУНП з заявою про вчинення кримінального передбаченого ст. 172, ст.175 КК України директором ТОВ мале підприємство МРІЯ , який не виплачує йому заробітну плату з невідомих причин.

Згідно з відповіддю Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 04.08.2020 №9323/115-20, наданою на запит суду, за матеріалами перевірки за зверненням ОСОБА_1 за фактом звільнення та виплати заробітної плати підприємством МРІЯ , яке було зареєстровано до ІТС ІПНП Знам`янського ВП за №94 від 04.01.2020, проведено перевірку згідно ЗУ Про звернення громадян та складено матеріали за №121 від 17.01.2020.

Згідно з листом Управління Держпраці у Кіровоградській області від 17.01.2020 за №У/20-04.3/16-03, наданим на звернення представника ОСОБА_1 - адвоката Урсаленка О.М., в ході інспекційного відвідування ТОВ МП Мрія , стосовно ОСОБА_1 встановлено порушення вимог ст.47 КЗпПУ щодо видачі трудової книжки в день звільнення та видачі копії наказу про звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, ст..83 КЗпПУ щодо нарахування грошової компенсації при звільненні за всі невикористані дні щорічної відпустки, ст.115 КЗпПУ щодо строків виплати в день звільнення, ст.129 КЗпПУ щодо заборони відрахувань із компенсаційних виплат, на які згідно з законодавством не звертаються стягнення, ст.136 КЗпПУ щодо отримання згоди працівника на відрахування та їх розміру, ст.149 КЗпПУ повідомлення працівника під розписку про оголошення йому стягнення, ст.33 ЗУ Про оплату праці щодо нарахування індексації заробітної плати, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 щодо розрахунку середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації за дні невикористаної відпустки. За результатами інспекційного відвідування керівнику ТОВ МП Мрія вручено припис, складений та буде переданий до суду протокол про адміністративне правопорушення для його притягнення до адміністративної відповідальності згідно ч.1 ст.41 КУпАП.

З трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.2020 вбачається, що 08.01.2020 згідно з Наказом №1 ОСОБА_1 звільнено з посади водія ТОВ МП МРІЯ за п.4 ст.40 КЗпПУ.

Згідно з довідкою ТОВ МП МРІЯ №88 від 28.08.2020, ОСОБА_1 працював на посаді водія автотранспортних засобів в ТОВ МП`Мрія з 01.09.2017 по 08.01.2020 його середньомісячна заробітна плата за 2019 складає 5809, 54 грн.

Актом від 31.12.2019, складеним комісією в складі: ТОВ МП Мрія - Суботіновим О.О., заступником директора - Лубенець В.В., головного бухгалтера - Коваль І.В., зафіксовано, що 30.12.2019, водій ОСОБА_7 , залишив службовий автомобіль FIAT DOBLO , державний номерний знак НОМЕР_2 , на території ТОВ Мрія , а наступного дня, без поважних причин не з`явився на робочому місці. На телефонні дзвінки не відповідав.

Актом від 08.01.2020, складеним комісією в складі: ТОВ МП Мрія - Суботіновим О.О., заступником директора - Лубенець В.В., головного бухгалтера - Коваль І.В., водія ОСОБА_1 , зафіксовано, що ОСОБА_1 08.01.2020 з`явився на робочому місці. Директор ОСОБА_4 , запропонував йому надати пояснення щодо причин невиходу на роботу в період з 30.12.2019 по 08.01.2020. Будь-які пояснення по даному факту ОСОБА_1 надавати відмовився.

Актом від 08.01.2020, складеним комісією в складі: ТОВ МП Мрія - Суботіновим О.О., заступником директора - Лубенець В.В., головного бухгалтера - Коваль І.В., зафіксовано, 08.01.2020 водій ОСОБА_1 , відмовився від підпису в акті від 08.01.2020 про надання пояснення щодо причин не виходу на роботу в період з 30.12.2019 по 08.01.2020.

Актом від 09.01.2020, складеним комісією в складі: ТОВ МП Мрія - Суботіновим О.О., заступником директора - Лубенець В.В., головного бухгалтера - Коваль І.В., зафіксовано, що ОСОБА_1 виплачено остаточний розрахунок та видано трудову книжку. Від особистого підпису про отримання трудової книжки ОСОБА_1 , відмовився.

З табеля обліку робочого часу вбачається, що з 30.12.2019 по 08.01.2020, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці.

Наказом ТОВ МП Мрія Суботінова О.О., №1 від 08.01.2020 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за п.4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин) з 08.01.2020. Наказано нарахувати компенсацію за невикористану відпустку тривалістю десять днів. Зазначений наказ про звільнення ОСОБА_1 отримав 23.02.2020, про що свідчить його особистий підпис.

З листа КНП Знам`янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка Знам`янської міської ради від 20.08.2020 №03/2209, вбачається, що ОСОБА_1 у період з 27.12.2019 по 08.01.2020 на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в даному закладі не перебував, листок непрацездатності не отримував (у т.ч. в КНП Знам`янський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Знам`янської районної ради).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 6 ст.43 Конституції Українивстановлено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно ст.139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до п.4 ч.1ст.40 КЗпП України,трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів`за №9 від 6 листопада 1992 року, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Таким чином, поважними причинами визнають такі причини, що виключають вину працівника. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо напідприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків. Таким чином, прогулом слід вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Відсутність працівника за фіксованим робочим місцем за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства, не є прогулом.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Таким чином, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Звільнення на підставі п.4 ч.1ст. 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни.

Матеріалами справи, а саме, актами від від 31.12.2019, 08.01.2020, 09.01.2020, графіком обліку робочого часу працівників, підтверджено факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 31.12.2020 по 08.01.2020, без поважних причин.

Позивач в позовній заяв посидається на недотримання процедури звільнення працівника у відповідності п.4 ст.40 КЗпП України, оскільки відповідно до ст.149 цього Кодексу, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. У нього пояснення не відібрано, про факт реєстрації прогулу його ніхто не повідомляв, з наказом про звільнення за прогул не був ознайомлений до дня отримання трудової книжки, що порушує норми трудового законодавства та позбавляє його права оскаржити рішення про дисциплінарне стягнення.

Однак, зазначене спростовано актом від 08.01.2020, який складено в присутності ОСОБА_1 , в якому зазначено що від надання будь-яких пояснень та підпису, останній відмовився.

Статтею 39 КЗпП України визначено, що строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженимним органом законодавства про працю, колективного або трудового договорута у випадках, передбачених частиною першою статті38 цього Кодексу. Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів. Частиною 1 ст.38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений наневизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїздна новемісце проживання;переведення чоловіка або дружинина роботув іншумісцевість; вступ донавчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд задитиною додосягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд захворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю Iгрупи; вихід напенсію; прийняття на роботу за конкурсом ,а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір устрок, про який просить працівник.

ОСОБА_1 на підтвердження поважності причин його відсутності на робочому місці належних та допустимих доказів не надано, що є його процесуальним обов`язком (ч.1 ст.13, ч.1 ст.81 ЦПК України). Крім того, довідкою КНП Знам`янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка Знам`янської міської ради від 20.08.2020 №03/2209, підтверджено, що у період з 27.12.2019 по 08.01.2020 на амбулаторному та стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 не перебував, листок непрацездатності не отримував, що підтверджує відсутність поважних причин його відсутності на робочому місці у зв`язку з хворобою, на які посилався позивач в судовому засіданні.

Доказів звернення позивача до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням, як про це зазначено у позовні заяві, суду також не надано.

У зв`язкуі з зазначеним, судом встановлено факт прогулів ОСОБА_1 з 30.12.2019 по 08.01.2020 р., що мали місце без поважних причин, що є підставою в задоволенні позовної вимоги позивача про скасування наказа про звільнення №1 від 08.01.2020 за п.4 ст.40 КЗпПУ.

Частиною 3 ст.235 КЗпП України встановлено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору ( ч.1 ст.39 КЗпП України) та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу, тобто, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин).

Оскільки судом встанолено, факт відсутності позивача на робочому місці без поважних причин, у зв`язку з чим його звільнено за п. 4 ст.40 КЗпПУ, позовні вимоги позивача про зобов`язатання відповідача скасувати запис запис у трудовій книжці про звільнення за п. 4 ст.40 КУпАП не ґрунтується на положеннях КЗпП України.

При встановлених обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального ТОВ МП МРІЯ в частині скасування наказу про звільнення з підстав, передбачених п.4 ст.40 КЗпП України (прогул) та зобов`язання виключити запис про звільнення за п.4 ст.40 КЗпПУ у трудовій книжці, задоволенню не підлягають.

Згідно ст.1 Конвенції Міжнародної організаціїпраці Про захист заробітної плати №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першійстатті 1 ЗаконуУкраїни Про оплату праці , як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Конституційний Суд України в рішеннівід 22 лютого 2012 року №4-рп/2012щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу надав правовий висновок, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У ч.1 ст.1 Закону України Про оплату праці передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини IЄвропейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Частиною 2 ст.233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Згідно правового висновку у Постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі за №6-144ц13, нездійснення роботодавцем виплати належних звільненому працівникові сум у день звільнення (стаття 116 КЗпП України) є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбаченостаттею 117 КЗпП України. Відповідно доп.п. 20, 25Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці за №13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимоги про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Матеріалами цивільної справи та письмовими доказами встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній без поважних причин на роботі з 30.12.2019 включно по 08.01.2020 року.

Частиною 1 ст.47 КЗпП України встановлено, що власника бо уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахуноку строки, зазначенів статті 116цьогоКодексу.

Відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП України,у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Таким чином, відповідно перелічених до правових норм законодавства про працю встановлено, що для його застосування необхідна наявність таких складових: затримка у видачі трудової книжки, вина власника або уповноваженого ним органу у цій затримці.

Позивачем під час розгляду справи не доведено затримка видачі трудової книжки сталася з вини відповідача, оскільки останній не з`являвся на роботу з 30.12.2020 по 08.01.2020 та будь-яких доказів звернення до адміністрації відповідача з вимогою про видачу трудової книжки не надав.

Отже матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про створювання ТОВ МП МРІЯ для ОСОБА_1 перешкод, за яких він не мав можливості отримати трудову книжку.

За встановлених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ МП МРІЯ в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, позовні вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди та витрат на правову допомогу, також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 116, 117, 136 КЗпП України, ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності мале підприємство МРІЯ про скасування наказу про звільнення та про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄРНПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач- Товариства з обмеженою відповідальності мале підприємство МРІЯ , код ЄДРПОУ 24150945, місце знаходження: Кіровоградська область, Знам`янський район, с. Дмитрівка, вул. Л. Українки, 37а.

Повний текст рішення виготовлено протягом 01.10.2020.

Суддя Знам`янського

міськрайонного суду

Кіровоградської області Ябчик Н.М.