Постанова

від 06.10.2020 по справі 541/1531/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1531/20 Номер провадження 22-ц/814/2150/20Головуючий у 1-й інстанції Куцин В.М. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі:

Головуючого судді: Хіль Л.М.,

Суддів: Бутенко С.Б., Гальонкіна С.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 серпня 2020 року постановлену під головуванням судді Куцин В.М. (дані про складення повного тексту ухвали відсутні)

по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Черкащанській сільській раді Миргородського району Полтавської області вчиняти будь-які дії стосовно земельних ділянок з кадастровим номером 5323288900:00:010:0076 площею 5,0000 га та з кадастровим номером 5323288900:00:009:0061 площею 9,0000 га для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Черкащанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

В обгрунтування заяви вказував, що згідно з Наказами головного управління держземагенства у Полтавській області йому було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною полощею 5,0000 га та 9,0000 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованих в адміністративних межах Черкащанської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Зазначав, що на виконання вищевказаних наказів було розроблено два проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, присвоєно їм кадастрові номери № 5323288900:00:010:0076 площею 5,0000 га та з кадастровим номером 5323288900:00:009:0061 площею 9,0000 га

Згідно наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 12752-сг від 19.05.2020 року було відмовлено йому у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні зазначених земельних ділянок в оренду.

Вказував, що він має намір звернутися до суду із позовом про скасування Наказів Держгеокадастру, затвердження проектів землеустрою та визнання за ним права оренди зазначених вище земельних ділянок.

Зазначав, що невжиття запобіжних заходів може унеможливити чи ускладнити виконання рішення суду, у зв`язку із можливою передачею земельних ділянок третім особам в будь-який спосіб.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 серпня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та зодовольнити заяву про забезпечення позову, оскільки невжиття вказаних заходів може унеможливити чи ускладнити виконання в майбутньому рішення суду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що місцевим судом не враховано, що у разі передачі спірних земельних ділянок третім особам, будуть порушені його права, як майбутнього орендара, та підлягатимуть захисту шляхом подачі позовів до третіх осіб.

Сторони будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився.

Від сільського голови Черкащанської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справив апеляційній інстанції.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно п.4 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволення заяви про забезпечення позову місцевий суд виходив з того, що заходи забезпечення позову заявлені ОСОБА_1 є не співмірними із позовними вимогами з якими позивач має намір звернутися до суду та може бути фактичним вирішенням спору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень .

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції і у такому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Якщо ж особа звертається до відповідних органів із вимогою про надання їй земельної ділянки у користування, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набула речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16 та від 13 лютого 2019 року у справі № 820/688/17.

Згідно ст.ст. 93, 124, 125 ЗК України право оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, виникає на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації відповідно до закону.

Із матеріалів заяви вбачається, що згідно наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 12752-сг від 19.05.2020 року було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні зазаначених земельних ділянок в оренду.

ОСОБА_1 посилається на те, що він має намір звернутися до суду із позовом про скасування наказів Держгеокадастру, затвердження проектів землеустрою та визнання за ним права оренди спірних земельних ділянок.

Наявність існуючого речового права ОСОБА_1 або інших осіб на ці земельні ділянки судом у цій справі не встановлено.

За таких обставин правовідносини у справі з якою ОСОБА_1 має намір звернутися до суду не мають приватноправового характеру, оскільки відповідач у правовідносинах із позивачем реалізує свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності.

Натомість, зважаючи, що предметом оскарження є рішення суб`єкта владних повноважень - органу місцевого самоврядування, прийняті при здійсненні владних управлінських функцій, вирішення даного спору відповідно до ст. 19 КАС України підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Оскільки ОСОБА_1 просить забезпечити позов, який підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, апеляційний суд позбавлений можливості задовольнити вказану заяву.

У пункті 1 частини першої статті 255 ЦПК України вказано, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вказане колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Керуючись п. 1, ч.1. ст. 255, ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 серпня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову- закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : Л.М. Хіль

Судді: С.Б. Бутенко

С.А. Гальонкін