Постанова

від 28.09.2020 по справі 916/759/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/759/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" - Бабенко Н.С., довіреність №1098, від 20.07.20;

від Територіальної громади в особі Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк"

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020

по справі №916/759/20

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк"

до Територіальної громади в особі Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

(суддя першої інстанції: Мостепаненко Ю.І., дата та місце ухвалення рішення: 17.06.2020, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, вул. проспект Шевченка, 29)

23.03.2020 Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - АТ Ощадбанк звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, в якій просить суд - в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №1895-н від 29.08.2007 - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 в селі Настасіївка, Миколаївського району Одеської області загальною площею 55,9кв.м., житловою площею 42,0 кв.м., що переданий у власність Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області рішенням Березівського районного суду Одеської області від 25.04.2019 року по справі №508/140/18, шляхом продажу на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також просить суд стягнути з Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області витрати по сплаті судового збору.

В обгрунтування позовних вимог АТ Ощадбанк зазначило, що територіальна громада села Настасіївка в особі Настасіїївської сільської ради отримала предмет іпотеки у комунальну власність, набула статус іпотекодавця і має всі його права і несе обов`язки за іпотечним договором. Враховуючи відмову територіальної громади в задоволенні вимог кредитора одноразовим платежем, у кредитора виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 в задоволенні позову АТ Ощадбанк до відповідача Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області відмовлено.

Обгрунтовуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 - дату смерті ОСОБА_1 розміру заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 у сумі 47596,72 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ Державний ощадний банк хвернувся з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд без всебічної і повної перевірки обставин справи, не дослідивши та не оцінивши в сукупності надані докази, без детального аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини між сторонами, з неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також з порушенням норм матеріального права дійшов хибного висновку про відмову в задоволенні позову.

Заявник апеляційної скарги вказує, що наведені у рішенні суду першої інстанції доводи про те, що розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування заборгованості за кредитом, не заслуговують на увагу, оскільки чинне законодавство не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості, тому застосовуться загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Крім того, апелянт зазначає, що у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, представником позивача на електронну адресу, а не безпосередньо до Господарського суду Одеської області, 04.06.2020 було направлено виписки по рахункам за кредитним договором 1895-н від 29.08.2007 із супровідним листом №113.20-14/2536/2020-15/ВИХ від 04.06.2020, але як виявилось пізніше, з технічних причин, супровідний лист з додатками судом не отримано. У зв`язку із зазначеним, заявник апеляційної скарги просить вважати поважною причину неподання доказів (виписок по рахунку) в суді першої інстанції, яке відбулось в силу обставин, які не залежали від волі позивача.

Також позивач зазначає, що дослідження виписок по рахунках, відкритих для обліку заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 дасть змогу позивачу підтвердити наявність заборгованості за кредитом, за рахунок якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 по справі №916/759/20, призначено розгляд справи №916/759/20 на 28.09.2020 о 10-30 год.

В судовому засіданні 28.09.2020 представник позивача підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Також відповідач не скористався своїм правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу АТ Ощадбанк , що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір про іпотечний кредит №1895-н.

Відповідно до п.1.1 Договору Банк зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 34 500 грн., а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 34 500 грн., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Згідно з п.1.2 договору, кредит надається на 190 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29 червня 2023 на придбання земельної ділянки загальною площею 0,36 га з розташованим на ній будинком загальною площею 55,9 кв.м під №33 за договором купівлі-продажу, розташованої за адресою: Одеська область, Миколаївський район, АДРЕСА_1

Надання кредиту здійснюється одноразово з позичкового рахунку у філії Одеське обласне Управління ВАТ "Ощадбанк" готівкою, протягом 1 (одного) рабочого дня з моменту виконання позичальником умов, що зазначені у п.1.4 цього договору (п.1.3 договору).

Згідно з п.1.4 договору, сторони погоджуються з тим, що зобов`язання банку надати кредит протягом 1 (одного) робочого дня в повній сумі виникає з моменту виконання всіх та кожної з наведених нижче умов.

- сплати позичальником комісійної винагороди за надання Кредиту розмірі 345,00 грн. від суми кредиту одразу після укладення та підписання цього договору (п.1.4.1 договору);

- укладення в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором Іпотечного договору, з прийняттям в іпотеку нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та договору поруки (п.1.4.2 договору);

- укладення на користь Банку договору страхування предмету іпотеки, договору страхування позичальника від нещасних випадків (п. 1.4.3 договору);

- сплати позичальником страхових платежів за договорами страхування, сплати Банку комісійної винагороди за надання інформаційно - консультаційних послуг щодо порядку кредитування, оформлення документів, роз`яснення діючих вимог щодо кредитування, експертизу документів, наданих для отримання кредиту (п.1.4.4 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору, Позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі 182 грн. та сплату нарахованих процентів до останнього робочого числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань. Останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 29 червня 2023.

Виконання Позичальником зобов`язань за цим договором (в тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечується: нотаріально посвідченим Іпотечним договором нерухомого майна - предмету іпотеки, що розташоване за адресою: Одеська область, Миколаївський район, с.Настасіївка, АДРЕСА_1 (п.2.1 договору).

Згідно з п.4.2.2 договору, Банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж 2 місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення Кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06 вересня 2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Мороз Н.О. 06.09.2007 за №3275., відповідно до п.1.1 якого цей договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № 1895-н від 29.08.2007, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі. Кредит відповідно до вищевказаного Кредитного договору надається ОСОБА_1 - Іпотекодержателем на наступних умовах: сума кредиту - 34 500,00 грн.; строк повернення кредиту - не пізніше 29 серпня 2023 року; Розмір відсоткової ставки визначається Кредитним договором в розмірі - 14,5% річних.

Згідно з п. 1.3 договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок номер АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 3600 кв.м., яка ОСОБА_1 не приватизована згідно довідки виконкому Настасіїської сільської ради Миколаївського району Одеської області від 04.09.2007, вихідний №833. На вказаній земельній ділянці розташовано: житловий будинок (саманний), загальною площею 55,9 кв.м, житловою площею 42,0 кв.м. - зазначений в схематичному плані літерою "А"; літня кухня - "Б", веранда - "б": два сарая - "В","Г".

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної особистої власності згідно договору купівлі- продажу, посвідченого Ананьївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 28.08.2007 за реєстровим №3105 та зареєстрованого в ДП Миколаївське РВТІ в реєстрову книгу №15, номер запису 12, реєстраційний номер 5655884.

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №15797441 від 04.09.2007, виданого ДП Миколаївське РБТІ, інвентаризаційна оцінка житлового будинку складає - 23783 грн. Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 40600 грн. (п.1.4, 1.5 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність.

Згідно п.5.4 договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя. При цьом,у витрати Іпотекодержателя, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, також забезпечується цією іпотекою, тобто ці витрати бере на себе Іпотекодавець та вони підлягають відшкодуванню Іпотекодержателю в повному обсязі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, про що позивач дізнався з довідки №228 від 15.09.2010, виданої виконкомом Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

Враховуючи зазначену інформацію, 12.01.2011 Банком направлено заяву кредитора до Біляївської державної нотаріальної контори.

24.01.2011 на адресу АТ "Ощадбанк" надійшла відповідь з Біляївської нотаріальної контори з повідомленням про те, що за заявою Банку заведено спадкову справу №18/2011 та інформація про спадкоємців за законом чи за заповітом на даний час в Біляївській державній нотаріальній конторі відсутня.

30.10.2013 АТ "Ощадбанк" направлено запит до Біляївської державної нотаріальної контори щодо надання відомостей про осіб, які подали заяву про вступ у спадщину після померлого ОСОБА_1 та 10.01.2014 отримано відповідь з нотаріальної контори з повідомленням про те, що інформація про спадкоємців за законом чи за заповітом на даний час в Біляївській районній державній нотаріальній конторі відсутня,

13.02.2014 АТ "Ощадбанк" звернувся до Настасіївської сільської ради з пропозицією вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 1277 ЦК України, а саме, звернутися до суду з заявою про визнання спадщини померлого ОСОБА_1 відумерлою. У відповідь 24.02.2014 Настасїївська сільська рада направила на адресу Банку довідку з повідомленням про те, що після того, як громадянин ОСОБА_1 , що проживав в АДРЕСА_1 , який помер на весні 2010 року, ніхто зі спадкоємців в сільську раду не звертався. Будинок до цього часу пустує, але до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою відповідач не звернувся.

Посилаючись на положення ст. 1277 Цивільного кодексу України та переконавшись, що спадкоємці після померлого ОСОБА_1 відсутні, 05 лютого 2018 року АТ "Ощадбанк" самостійно звернувся до Миколаївського районного суду Одеської області з заявою про визнання спадщини відумерлою. При цьому, 10 липня 2018 розпорядженням голови Миколаївського районного суду Одеської області передано цивільну справу №508/140/18 за заявою АТ "Ощадбанк", заінтересована особа: Настасіївська сільська рада про визнання спадщини відумерлою до Березівського районного суду Одеської області.

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 25.04.2019 по справі № 508/140/18 визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 та складається з житлового будинку АДРЕСА_1 ; Передано спадкове майно померлого ОСОБА_1 , що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 у власність територіальної громади Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 25.04.2019 по справі № 508/140/18 набрало законної сили 27 травня 2019 року.

АТ "Державний ощадний банк України" зазначено, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_1. дату смерті ОСОБА_1 розмір заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 становить 47 596,72 грн., яка складається з: 34 318 грн. - заборгованості по сумі кредиту та 13 278,72 грн. - відсотків за користуванням кредитом.

Відповідно до висновку ТОВ "Компанія Парус" про ринкову вартість об`єкта оцінки №03264 від 19.12.2019, здійсненого на підставі заяви АТ "Державний ощадний банк України" №113.20-12/1337/1192/93931/2019-13/вих від 12.11.2019, вбачається, що ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , станом на 13.11.2019 рік становить 49 217.00 грн.

Вважаючи, що територіальна громада села Настасіївка в особі Настасіївської сільської ради, яка на підставі рішення Березівського районного суду Одеської області від 25.04.2019 у справі №508/140/18 отримала предмет іпотеки у комунальну власність, набула статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за Іпотечним договором, 21.12.2019 позивачем направлено на адресу територіальної громади с.Настасіївка в особі Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області вимогу № 113.20-14/2176/105748/2019-15вих, відповідно до якої повідомлено про наступне:

- між ПАТ "Державний ощадний банк України" в філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 28 серпня 2007 року укладено кредитний договір №1895-н, відповідно до умов цього договору Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 34 500грн. зі сплатою 14,5 % річних з терміном повернення до 29.06.2023 р. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Банком і ОСОБА_1 06 вересня 2007 року укладено Іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Мороз Н.О. за № 3275, предметом Іпотеки є житловий будинок номер АДРЕСА_1 , загальною площею 55,9 кв,м;

-станом на дату смерті ОСОБА_1 , а саме на ІНФОРМАЦІЯ_3 року, заборгованість за кредитним договором не погашена та складає 47 596,72 грн., в тому числі: заборгованість за основним боргом - 34 318,00 грн.; заборгованість зі сплати відсотків за кредитом за період з 01.10.2007р. по 02.07.2010 р. - 13 278,72 грн;

- рішенням Березівського районного суду Одеської області від 25.04.2019р. у справі №508/140/18 за заявою Банку визнано відумерлою спадщину у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та передано власність територіальної громади Настасіївської сільської ради Миколаївського району, Одеської області;

- фактично сума неповернутого кредиту та несплачених відсотків за користування кредитом за правовою природою є витратами, які АТ "Ощадбанк" понесено в результаті неповернення наданих ним у користування коштів (реальні збитки в розумінні п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України);

- вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі;

- згідно висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки №03264 від 19.12.2019 - ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Миколаївський район, АДРЕСА_1, станом на 13.11.2019 рік становить 49 217, грн.;

З посиланням на ч.4 ст. 1277 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 1231 Цивільного кодексу України Банк у вимозі просив сільську раду задовольнити вимоги кредитора Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" шляхом погашення одноразовим платежем заборгованості у сумі 47 596,72 грн., в межах вартості спадкового майна.

Зазначена вимога банку отримана відповідачем 28.12.2019, проте, жодної відповіді на неї надано не було, що і стало підставою для звернення банку до Господарського суду Одеської області із даним відповідним позовом до Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (ст. 16 Цивільного кодексу України)

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначалося раніше, 29.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір про іпотечний кредит №1895-н., відповідно до п.1.1 якого Банк зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 34 500 грн., а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 34 500 грн., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Згідно п.1.2 договору, кредит надається на 190 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29 червня 2023р. на придбання земельної ділянки загальною площею 0,36 га з розташованим на ній будинком загальною площею 55,9 кв.м під №33 за договором купівлі-продажу, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06 вересня 2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори за №3275., відповідно до п.1.1 якого цей договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № 1895-н від 29.08.2007, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі. Кредит відповідно до вищевказаного Кредитного договору надається ОСОБА_1 - Іпотекодержателем на наступних умовах: сума кредиту - 34 500,00 грн.; строк повернення кредиту - не пізніше 29 серпня 2023; розмір відсоткової ставки визначається Кредитним договором в розмірі - 14,5% річних.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто, відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

На майнового поручителя може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди майнового поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й в іпотечному договорі, як згоди відповідати за виконання зобов`язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов`язанням.

Відповідно до приписів ст. 1277 Цивільного кодексу України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (п.1). Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (п.3).

За приписами ст. 1231 Цивільного кодексу України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом із спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину

Відповідно до п.4 ст.1277 Цивільного кодексу України, територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповіднодо статті 1231 ЦК України. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною

Таким чином законодавцем встановлені межі вимог кредиторів, які задовольняються територіальною громадою, якщо вона стає власником майна. На відміну від спадкоємців, до територіальної громади переходять не всі права та обов`язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини.

Згідно з положеннями ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди (збитків) необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, шкодою (збитками) та вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, розмір збитків доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" зазначено, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 - дату смерті ОСОБА_1 розмір заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 - реальних збитків в розумінні ст.22 ЦК України становить 47 96,72 грн., та складається з: 34 318 грн. - заборгованості по кредиту та 13 278,72 грн. - відсотків за користуванням кредитом.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами факт неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 1895-нвід 29.08.2007 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, та, відповідно розмір наявної на 02.07.2010 заборгованості, що позивач кваліфікує як реальні збитки.

Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи на підтвердження наявної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 станом на 02.07.2010, надано розрахунок заборгованості, підписаний Начальником управління супроводження та контролю активних операцій роздрібного ММСБ департаменту банк-офісу АТ "Ощадбанк" - Слепих Є.В., на загальну суму 47 596,72 грн., в тому числі:

- заборгованість по сумі кредиту - 34 318 грн.;

- прострочена заборгованістю за кредитом за з період з 31.12.2009 по 02.07.2010 - 5 824 грн.;

- заборгованість за відсотками за період з 31.12.2009 по 02.07.2010 - 13 278,72 грн.

В зазначеному розрахунку вказано, що заборгованість ОСОБА_1 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 за договором складає 47 596,72 грн. Разом з тим, в розрахунку заборгованості зазначено, що; "в зв`язку із відсутністю з технічних причин доступу до програмного забезпечення Scarb немає можливості надати дані за період з 06.09.2007 по 31.12.2009", при цьому, в тексті вимоги №113.20-14/2176/105748/2019-15вих від 21.12.2019, надісланої на адресу відповідача, значиться про заборгованість ОСОБА_1 зі сплати відсотків за кредитом за період з 01.10.2007 по 02.07.2010.

Відповідно до вимог до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" належними доказами, які підтверджують наявність або відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу банку є, окрім іншого, вимогою положення "Про організацію операційної діяльності в банках України", затвердженого Постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 559/7880.

Суд апеляційної інстанції, з огляду на наявні матеріали справи, погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що факт наявності та обліковування Банком на рахунках прострочених сум простроченої заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 в сумі 47 596,72 грн., не підтверджений жодною банківською випискою по рахунках, відкритих для обліку заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007.

Враховуючи викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта стосовно того, що суд помилково зробив висновок, що розрахунок заборгованості, наданий разом з позовною заявою, не підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що здійснений позивачем і доданий до позову розрахунок заборгованості, в якому останнім зазначено про неможливість надання даних за період з 06.09.2007 по 31.12.2009, не є беззаперечним і належним доказом в розумінні ст. 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, наявності заборгованості, існування якої має бути доведено при розгляді даної справи.

Стосовно доводів та клопотання апелянта в частині необхідності дослідження нових доказів по справі - виписок по рахунках, відкритих для обліку заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи та тексту рішення суду першої інстанції, документи, додані АТ Ощадбанк до апеляційної скарги, не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у сказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

За приписами ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача). Вказаний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №916/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15-10488-2012.

Так, в обґрунтування поважності причин неподання відповідних доказів апелянт зазначає, що у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, представником позивача на електронну адресу, а не безпосередньо до Господарського суду Одеської області, 04.06.2020 було направлено виписки по рахункам за кредитним договором 1895-н від 29.08.2007 із супровідним листом №113.20-14/2536/2020-15/ВИХ від 04.06.2020, але як виявилось пізніше, із-за технічних причин, супровідний лист з додатками судом не отримано.

Як вбачається з Витягу з електронної пошти Господарського суду Одеської області, 04.06.2020 на електрнну скриньку суду надійшов лист від Бабенко Наталії Сергіївни , в якому зазначено: Добрий день! Напрвляю заяву по справі №916/169/20 . В додатках до вказаного листа були наявні виписки по рахунках, відкритих для обліку заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007. Будь-яких інших листів, клопотань, заяв до суду не надходило.

Вказана технічна помилка була виявлена, як судом, так і позивачем після прийняття рішення по даній справі.

Також судова колегія звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2020 по даній справі було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.06.2020.

За змістом ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати докази, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В силу вимог ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

В даному випадку, направляючи 04.06.2020 (після закриття підготовчого провадження) додаткові докази, позивачем не дотримано вимог діючого процесуального законодавства щодо порядку і строку надання додаткових доказів.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що позивач, усвідомлюючи при зверненні до суду з позовом неможливість підтвердження розрахунку заборгованості (про що ним зазначено в розрахунку) через технічну відсутність доступу до відповідної програми, не заявляв клопотання про продовження строку проведення підготовчого засідання з метою надання йому можливості надати відповідні докази.

Крім того, під час розгляду по суті в Господарському суді Одеської області 17.06.2020 позивач не був позбавлений можливості дізнатися про стан розгляду відповідного клопотання про долучення додаткових документів по справі. Також позивач мав можливість ознайомитись з матеріалами справи, а також в телефонному режимі повідомити про направлення додаткових доказів на електронну адресу суду.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, у силу приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України підстав для прийняття додаткових доказів у суду апеляційної інстанції немає.

За таких обставин, судова колегія зазначає про відсутність підстав для визнання причин неподання додаткових доказів до суду - поважними. У зв`язку із зазначеним, судовою колегію відхиляється клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи та повертаються відповідні документи - АТ Ощадбанк .

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 дату смерті ОСОБА_1 розміру заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 у сумі 47 596,72 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 по справі №916/759/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 по справі №916/759/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 по справі №916/759/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 по справі №916/759/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст.287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2020 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош