Рішення

від 01.10.2020 по справі 908/1232/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/88/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 Справа № 908/1232/20

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-МАРКЕТ ГРУП» , код ЄДРПОУ 41187196 (79035, м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «МЕЛАВТОТРАНС» , код ЄДРПОУ 31897981 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175)

про стягнення суми 346107,25 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Кравченко С.І., ордер серія АР № 1020549 від 18.09.2020;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-МАРКЕТ ГРУП» до відповідача: Приватного акціонерного товариства «МЕЛАВТОТРАНС» , про стягнення суми 284090,34 грн. основного боргу, суми 24783,94 грн. пені, суми 3435,56 грн. 3% річних, суми 4261,36 грн. інфляційних втрат, всього - загальної суми 316571,20 грн.

Ухвалою суду від 07.07.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1232/20, присвоєний номер провадження 9/88/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.08.2020. Ухвалою суду від 10.08.2020 підготовче засідання відкладено на 03.09.2020. Ухвалою суду від 03.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2020. В судовому засіданні 21.09.2020 оголошено перерву до 01.10.2020, про що постановлено відповідну ухвалу.

01.10.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, з урахуванням прийнятого судом до розгляду (ухвала суду від 10.08.2020) доповнення до позовної заяви, що надійшло до суду 23.06.2020 (т. 4 а.с.193-194), згідно з яким позивачем збільшено розмір позовних вимог, а саме: вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 284090,34 грн., суми 47604,58 грн. пені, суми 6945,49 грн. 3% річних та суми 7466,84 грн. інфляційних втрат, всього - загальної суми 346107,25 грн.

Позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши, зокрема, про наступне. В порушення умов укладеного сторонами договору на поставку товару з відстроченням оплати № МГ2018/02-05 від 08.02.2018 відповідач не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, поставлений позивачем за видатковими накладними за період з 02.07.2019 по 08.10.2019 включно (згідно з переліком наведеним у розрахунку заборгованості), внаслідок чого заборгованість відповідача становить 284090,34 грн. За порушення строків оплати товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача суму 47604,58 грн. пені, а також суму 6945,49 грн. - 3% річних та суму 7466,84 грн. інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов`язання. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 16, 509, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 265 ГК України та умовами укладеного сторонами договору. Позивач також просив стягнути з відповідача суму 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня усій території України установлено карантин. На засіданні Уряду 25.03.2020, запроваджено режим надзвичайної ситуації по всій території України на 30 днів, всі карантинні обмеження також подовжені на 30 днів - до 24 квітня 2020. В подальшому дію карантину неодноразово продовжували. На засіданні Уряду 22 липня 2020 року постановлено продовжити дію карантину на всій території України до 31 серпня 2020. На засіданні Уряду 26.08.2020 ухвалено рішення про продовження адаптивного карантину в Україні до 31 жовтня 2020.

Згідно з Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» , який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х «Прикінцеві положення» ГПК України доповнено пунктом 4 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Разом з тим, згідно з п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IХ від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , який набрав чинності 17.07.2020, встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомляв, відзив на позов у встановлений судом строк та з урахуванням зазначеного вище пункту 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 731-IХ від 18.06.2020 суду не надав. Про розгляд справи повідомлений належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.07.2020, яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ПрАТ «МЕЛАВТОТРАНС» , що вказана у позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Встановлений в п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IХ 20-денний строк для подачі учасниками справи заяв про продовження процесуальних строків закінчився 06.08.2020. Будь-яких заяв (клопотань) щодо продовження або поновлення процесуальних строків до суду від сторін не надходило.

10.09.2020 до господарського суду від відповідача надійшов відзив, який залишено судом без розгляду, що відображено в ухвалі суду від 21.09.2020.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутністю відповідача, який повідомлений належним чином про розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю СТ-МАРКЕТ ГРУП (Постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством МЕЛАВТОТРАНС (Покупець, відповідач у справі) був укладений договір на поставку товару №МГ2018/02-05 на умовах відстрочення оплати (т. 1 а.с. 42-45), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в заявці та погодженої сторонами письмово, в тому числі за допомогою факсимільного або електронного зв`язку. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття Покупцем товару за видатковою накладною або за актом приймання-передачі, які після їх підписання сторонами мають юридичну силу Специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України. Сукупна вартість товару, вказана в видаткових накладних (актах приймання-передачі), складає суму договору (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Згідно з п.п. 3.3, 4.2 договору моментом виконання обов`язку Постачальника передати товар вважається дата отримання Товару Покупцем в місці поставки товару, вказаному в п.3.1 договору, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі. Видаткова накладна або акт приймання-передачі підписуються повноваженими представниками Покупця та Постачальника. Постачальник додає до товару, що постачається, рахунок-фактуру, видаткову накладну або акт приймання-передачі, податкову накладну та гарантійний талон, якщо це передбачено заводом-виробником.

В пунктах 2.2., 2.3 договору встановлено, що Покупець повинен здійснити оплату вартості товару у термін 7 (семи) календарних днів з моменту отримання замовленого товару від Постачальника. Зобов`язання Покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент зарахування на поточний рахунок Постачальника суми, вказаної у видаткових накладних або в актах приймання-передачі товару.

В пунктах 11.1, 11.3 встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2018 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік, у випадку, якщо жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати.

З матеріалів справи вбачається, що впродовж дії договору позивачем згідно видаткових накладних, копії яких додані до позовної заяви (т. 1 а.с. 46-250, т. 2 а.с. 1-74), передано відповідачу товар, який оплачений останнім частково (копії платіжних доручень: т. 2 а.с.77-250, т. 3 а.с. 1-39, копії виписки з банку: т. 3 а.с. 40-46). На час звернення позивача з позовом до суду неоплаченим залишився товар, поставлений за видатковими накладними за період з 02.07.2019 по 08.10.2019 включно (т. 2 а.с. 40 - 74), який оплачено частково, внаслідок чого заборгованість відповідача згідно з наданим позивачем розрахунком (т. 4 а.с. 195-203) складає 284 090,34 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, встановлений в п. 2.2 договору строк оплати товару, відповідач повинен був здійснити оплату товару у термін 7 календарних днів з моменту отримання товару за кожною видатковою накладною.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач вказує, що сторонами підписано та скріплено печатками двосторонній Акт звірки взаємних розрахунків за 2019 рік (т. 3 а.с.47-50), відповідно до якого заборгованість ПрАТ МЕЛАВТОРТАНС перед ТОВ СТ-МАРКЕТ ГРУП станом на 31.12.2019 складала 291090,34 грн. Після підписання зазначеного акту звірки відповідач здійснив часткову оплату на суму 7000,00 грн. за платіжним дорученням № 29 від 15.01.2020, інших оплат від відповідача не надходило.

Згідно з доказами, наданими позивачем, видаткові накладні заборгованість за якими заявлена позивачем до стягнення, а саме: з 02.07.2019 по 08.10.2019 включно (т. 2 а.с. 40 - 74), підписані з боку відповідача особами, уповноваженими на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ СТ-МАРКЕТ ГРУП згідно з генеральною довіреністю №2 від 02.01.2019 (т. 2, а.с. 76). Позивачем виставлялися відповідні рахунки на оплату товару, поставленого за договором № МГ2018/02-05 від 08.02.2018 (т. 4 а.с. 207-250, т. 5 а.с. 1-235).

Посилання на виставлені рахунки (їх номери та дати) містяться у платіжних дорученнях, за якими відповідачем здійснювались часткові оплати, що свідчить про те, що товар поставлявся в межах вищевказаного договору поставки. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що іншого договору, крім вказаного, між позивачем та відповідачем не укладалось, поставка товару здійснювалась саме на підставі договору №МГ2018/02-05 від 08.02.2018.

Відповідач позовні вимоги в частині заявленої суми заборгованості за поставлений товар не спростував, доказів виконання зобов`язання щодо оплати заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 284090,34 грн. не надав.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 284090,34 грн. заборгованості є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В пункті 5.1 укладеного сторонами договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 47604,58 грн. пені, нарахованої по кожній накладній в межах шести місяців з моменту виникнення зобов`язання з оплати, з урахуванням здійснених часткових оплат, за загальний період з 10.07.2019 по 15.04.2020 включно.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати отриманого за договором товару, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, заявлено правомірно.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (т. 4 а.с. 204-205), судом встановлено, що при його здійсненні допущено помилку в частині визначення періоду нарахування пені за видатковими накладними № МССТ-008129 від 17.07.2019 та № МССТ-008128 від 17.07.2019, а саме: визначено період прострочення, починаючи з 15.07.2019 (що передує даті поставки) по 14.01.2020 включно, в той час як прострочення оплати по ним фактично виникло, починаючи з 25.07.2019. В іншій частині розрахунок пені є правильним.

У зв`язку із цим, судом здійснено перерахунок розміру пені за вказаними накладними (в межах заявленої кінцевої дати розрахунку) та встановлено, що загальна сума пені, яка належить до стягнення за заявлений позивачем період, складає 47312,31 грн. У зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню - на суму 47312,31 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача суму 6945,49 грн. - 3% річних за загальний період з 10.07.2019 по 15.05.2020 та суму 7466,84 грн. втрат від інфляції за загальний період липень 2019 - травень 2020.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлену судом вище помилку в частині періоду прострочки за двома видатковими накладними від 17.07.2019, яка також має місце у розрахунку 3% річних, та здійснивши перерахунок в цій частині, суд встановив, що належний до стягнення розмір суми 3% річних складає 6919,92 грн., в іншій частині суми 3% річних слід відмовити.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на визначений індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

Відповідно до рекомендацій, викладених в зазначеному листі Верховного Суду України, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Наведений у позові розрахунок втрат від інфляції у розмірі 7466,84 грн. за період липень 2019 - травень 2020 здійснено позивачем вірно, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом.

За таких обставин, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ст. 123 ГПК України до складу судових витрат, крім судового збору, входять витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з розглядом справи.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які понесені позивачем у в`язку із розглядом справи, згідно з яким, крім витрат на судовий збір, позивачем заявлено про стягнення з відповідача суму 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До позовної заяви додано: завірену копію договору про надання правової допомоги № 08/04/2020, укладеного 08.04.2020 між ТОВ СТ-МАРКЕТ ГРУП та адвокатом Уперенко А.О. (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2389/10 від 30.10.2003); копію додаткової угоди № 2 від 08.05.2020 до цього договору, згідно з умовами якої Клієнт доручив, а Адвокат прийняв на себе зобов`язання надати правову допомогу шляхом здійснення представницьких повноважень, захисту порушених прав і інтересів Клієнта у відносинах з Приватним акціонерним товариством МЕАЛАВТОТРАНС , а саме: за договором на поставку товару з відстроченням оплати №МГ2018/02-05 від 08 лютого 2018, укладеного між Клієнтом та боржником. Адвокат зобов`язався провести аналіз документів, збір додаткових доказів, підготувати позовну заяву та направити матеріали до суду (п. 2). Пунктами 3, 4 додаткової угоди визначено, що гонорар Адвоката за надання правової допомоги складає 12000,00 грн. Гонорар адвоката сплачується в термін 20 банківських днів з моменту отримання повного тексту рішення суду першої інстанції. Підставою для оплати є Акт приймання-передачі наданих послуг. Позивачем до позовної заяви додано копію підписаного позивачем та адвокатом акту прийому-передачі наданих послуг від 19.05.2020, який містить опис наданих адвокатом послуг на суму 12000 грн., копію довіреності № 9585/11 видної 08.04.2020 позивачем адвокату на представництво інтересів та право вчинення дій від імені ТОВ СТ-МАРКЕТ ГРУП .

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, співмірним, враховуючи обсяг наданих послуг, складність справи та ціну позову. Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 11988,00 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МЕЛАВТОТРАНС» , код ЄДРПОУ 31897981 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-МАРКЕТ ГРУП» , код ЄДРПОУ 41187196 (79035, м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2) суму 284090 (двісті вісімдесят чотири тисячі дев`яносто) грн. 34 коп. основного боргу, суму 47312 (сорок сім тисяч триста дванадцять) грн. 31 коп. пені, суму 6919 (шість тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 92 коп. - 3% річних, суму 7466 (сім тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 84 коп. інфляційних втрат, суму 5186 (п`ять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 84 коп. витрат зі сплати судового збору, суму 11988 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва