Рішення

від 30.09.2020 по справі 910/8352/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2020Справа № 910/8352/20

Суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н.І., при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МК-ФІНАНС (вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 6/8, прим. 41, м.Київ, 01033, код ЄДРПОУ 41334430)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ (вул.Предславинська, буд. 34-Б, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 34688843)

про стягнення 3 116 750,00 грн.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ" про стягнення 3 116 750,00 грн заборгованості за додатковою угодою №6 від 10.04.2017 до договору про відкриття кредитної лінії №352645/КЛ/20170330-001 від 30.03.2017.

Позовні вимоги мотивовані, неналежним виконанням умов договору відповідачем щодо оплати своїх зобов`язань за Кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 29.07.2020.

06.07.2020 через відділ діловодства суду (канцелярію) позивач, на виконання ухвали суду від 19.06.2020, просив долучити до матеріалів справи засвідчені копії додаткових угод: №1 від 30.03.2017; №2 від 30.03.2017; №3 від 30.03.2017; №4 від 30.03.2017; №5 від 10.04.2017; №6 від 10.04.2017; №7 від 10.04.2017; №8 від 10.04.2017; №9 від 10.04.2017; №10 від 28.04.2017; №11 від 10.05.2017; №12 від 25.05.2017; №13 від 31.05.2017; №14 від 31.05.2017; №15 від 09.06.2017; №16 від 12.06.2017; №17 від 30.06.2017; №18 від 10.07.2017; №19 від 13.07.2017; №20 від 27.07.2017; №21 від 27.07.2017; №22 від 10.08.2017; №23 від 28.08.2017; №24 від 31.08.2017; №25 від 11.09.2017; №26 від 28.09.2017; №27 від 29.09.2017; №28 від 10.10.2017; №29 від 27.10.2017; №30 від 30.10.2017; №31 від 31.10.2017; №32 від 10.11.2017; №33 від 24.11.2017; №34 від 30.11.2017; №35 від 11.12.2017; №36 від 28.12.2017; №37 від 09.01.2018; №38 від 11.01.2018; №39 від 26.01.2018; №40 від 30.01.2018; №41 від 05.02.2018; №42 від 28.02.2018; №43 від 05.03.2018 та розрахунок заявленої до стягнення суми позовних вимог у справі №910/8352/20.

29.07.2020 року у підготовче судове засідання сторони не з`явились, проте позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою сторін у підготовче засідання, розглянувши заяву позивача про проведення підготовчого судового засідання без його участі з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, забезпечення рівності прав та обов`язків всіх учасників процесу, суд ухвалою суду від 29.07.2020 відклав підготовче засідання у справі №910/8352/20 на 12.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/8352/20 до судового розгляду по суті на 16.09.2020.

У судовому засіданні 16.09.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

В свою чергу, відповідач взагалі в судові засідання не з`являвся, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Предславинська, 34-Б, м.Київ, 03150.

Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат відсутній .

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали про повідомлення про час, дату та місце розгляду справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1 та 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив проводити розгляд справи по суті проводити за відсутності представника відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2017 між Акціонерним товариством ДІВІ БАНК (стара назва - Публічне акціонерне товариство ДІВІ БАНК ) (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ (Позичальник, відповідач) був укладений Договір про відкриття кредитної лінії №352645/КЛ/20170330-001 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Позичальнику надано кредитну лінію в розмірі 2 000 000,00 євро. Строк дії Кредитного договору з 30.03.2017 по 30.03.2020.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2 Кредитного договору, розмір траншу, плата за користування ним та термін повернення траншу визначаються у відповідних заявках Позичальника.

Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що Позичальник на власний розсуд приймає рішення стосовно подання заяви щодо отримання траншу, а Банк на власний розсуд приймає рішення щодо акцепту або відмови в акцепті такої заяви та щодо укладення або відмови в укладенні відповідної додаткової угоди до Договору про надання траншу, у зв`язку з чим зобов`язання сторін за цим Кредитним договором вважаються відкличними.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 30.03.2017 по 10.04.2017 між ПАТ ДІВІ БАНК та ТОВ ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ укладено ряд додаткових угод до Кредитного договору.

За ствердження позивача, відповідач звертався до ПАТ ДІВІ БАНК із листом №40 від 10.04.2017 з проханням розглянути можливість надання траншу кредитних коштів згідно Кредитного договору у розмірі 100 000,00 євро. Підтвердивши заявку про надання траншу, ПАТ ДІВІ БАНК прийняв рішення надати відповідачу транш у розмірі 100 000,00 євро.

Відповідно до Додаткової угоди №6 від 10.04.2020 до Кредитного договору, відповідачу надано транш у розмірі 100 000,00 євро. Дата надання траншу: 10.04.2017, дата повернення траншу: 25.05.2017.

Згідно Додаткової угоди №26 від 28.09.2017 до Кредитного договору, сторони домовились здійснити конвертацію наявної заборгованості за Кредитним договором із валюти зобов`язання євро у зобов`язання гривня , у зв`язку з чим сторони дійшли згоди внести зміни і доповнення п.п. 2.1, 2.2 Кредитного договору, а тому заборгованість відповідача перед ПАТ ДІВІ БАНК за Додатковою угодою №6 від 10.04.2017 до Кредитного договору становить 3 116 350,00 грн з кінцевою датою повернення траншу (кредиту) - 25.05.2017.

Додатковою угодою №43 від 05.03.2018 до Кредитного договору, було продовжено (пролонговано) строк повернення траншу (кредиту) та визначено кінцеву дату сплати заборгованості на 19.04.2018.

15.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю МК-ФІНАНС (далі - Фактор) та Акціонерним товариством Компанія ДІВІ (Акціонерне товариство ДІВІ БАНК ) (далі - Клієнт) був укладений Договір надання послуг з факторингу №1504-01/20 (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого сторони домовились, що Клієнт передає Фактору, а Фактор приймає і зобов`язується оплатити Клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у Клієнта з Кредитного договору, укладеного між Клієнтом та ТОВ ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ (далі - Боржник), надалі цей договір іменується як основний договір .

Так, згідно умов Договору факторингу, а дату відступлення прав вимоги (день, в який сторони склали і підписали Акт прийому - передачі документів) Клієнт вважається таким, що відступив, а Фактор таким, що набув права вимоги до Боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за Кредитним договором та Договорами забезпечення.

Права вимоги означає всі права вимоги Клієнта до Боржника за Кредитним договором, на дату відступлення прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Клієнту у якості кредитора, щодо виплати суми боргу.

В дату відступлення прав вимоги, означає робочий день, в який сторони склали і підписала Акт прийому-передачі документів на виконання Договору факторингу, 15.04.2020, в дату його укладення, Клієнт передав, а Фактор прийняв документ (Основний договір, Додаткові угоди до Кредитного договору, Договори забезпечення виконання зобов`язання за Основним договором, тощо), про що складено Акт приймання-передачі документів за Договором факторингу.

Відтак, починаючи з 15.04.2020 року ТОВ МК-ФІНАНС є кредитором ТОВ ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ за Договором про відкриття кредитної лінії №352645/КЛ/20170330-001 від 30.03.2017, з урахуванням додаткової угоди від 30.03.2017 №1 до нього.

Як вбачається з листа №1604/1504-01 від 16.04.2020, позивач повідомив відповідача про набуття ним за Договором факторингу права грошової вимоги за Кредитним договором, який був правлений на адресу відповідача, що підтверджується належними доказами відправки у матеріалах справи.

Спір, за твердженням позивача, виник з підстав неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором щодо оплати заборгованості в розмірі 3 116 750,00 грн, які просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Кредитного договору та Договору надання послуг з факторингу №1504-01/20 від 15.04.2020 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, Банк виконав свої зобов`язання за Кредитним договором надавши транш кредитних коштів у розмірі 100 000,00 євро, які були в подальшому конвертовані із валюти зобов`язання євро у зобов`язання гривня , а тому заборгованість відповідача перед Банком за Додатковою угодою №6 від 10.04.2017 до Кредитного договору становить 3 116 350,00 грн з кінцевою датою повернення траншу (кредиту) - 25.05.2017. Кінцева дата повернення траншу була продовжена (пролонгована) Додатковою угодою №43 від 05.03.2018 до 19.04.2018.

Відповідач в свою чергу своїх зобов`язань не виконав, чим порушив умови Кредитного договору.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).

Так, відповідно до Договір факторингу, в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, Банк відступив за плату позивачу належні йому права вимоги з усіма змінами та доповненнями до нього, а позивач замінив Клієнта як сторону кредитора у Кредитному договорі та прийняв на себе всі його права та обов`язки, отже позивач набув статус процесуального правонаступника Клієнта відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).

На виконання вищенаведеного, позивач листом №1604/1504-01 від 16.04.2020 повідомив відповідача про набуття ним за Договором факторингу права грошової вимоги за Кредитним договором, який був правлений на адресу відповідача, що підтверджується належними доказами відправки у матеріалах справи.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу у розмірі 3 116 750,00 грн.

В порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору відповідач не здійснив оплату отриманих коштів від Банку, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 3 116 750,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду письмового відзиву на позов та свого контррозрахунку суми позову, стверджувань позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МК-ФІНАНС підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГАЗІНДУСТРІЯ" (вул.Предславинська, буд. 34-Б, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 34688843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МК-ФІНАНС (вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 6/8, прим. 41, м.Київ, 01033, код ЄДРПОУ 41334430) заборгованість у розмірі 3 116 750 (три мільйони сто шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 46 751 (сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят одну) грн 25 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 30.09.2020

Суддя Н.І. Ягічева