Рішення

від 18.09.2020 по справі 910/7055/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2020Справа № 910/7055/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В. , розглянувши справу

за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "АНЄГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІНЕКС"

про стягнення заборгованості в розмірі 548 714,61 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2020 року Науково-виробниче приватне підприємство "АНЄГ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІНЕКС" про стягнення заборгованості в розмірі 548 714,61 грн, що складається з 530 457,30 грн заборгованості, 16 719,80 грн інфляційних втрат та 1 537,51 грн трьох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного господарського договору поставки № 347 від 25.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7055/20 для розгляду за в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 29.05.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштове відправлення було отримане відповідачем 02.06.2020 на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Правом на надання відзиву відповідач не скористався.

Приписами частини 2 другого розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ (далі - Закон № 731-ІХ) встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон № 731-ІХ набрав чинності 17.07.2020.

Відтак, останній день процесуального строку, встановленого судом на подання відзиву, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, є 06.08.2020.

Крім того, суд відзначає, що 20.07.2020 на електронну поштову скриньку суду надійшла фотокопія клопотання відповідача про надання йому копії позовної заяви. Вказане клопотання було подане до суду без засвідчення електронним цифровим підписом, а тому не береться судом до уваги.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Науково-виробничим приватним підприємством "АНЄГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю ОЛІНЕКС був укладений договір поставки від 25.07.2019 № 347 (далі - Договір).

Відповідно до умов цього договору Позивач як Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки Відповідачу як Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії товару визначаються сторонами на підставі Специфікації. Передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата, вказана Покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару є датою поставки товару Постачальником.

Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару (п. 7.1. Договору).

Відповідно до Специфікації, що міститься в додатку № 2 від 03.09.2019 до Договору, сторонами узгоджено асортимент, кількість товару та його ціна чергової партії товару.

Керуючись умовами Договору та вищевказаною Специфікацією, відповідно до видаткової накладної № ГПВВ-01073 від 25.09.2019, Позивач поставив Відповідачу товару на загальну суму 827 755,91 грн. з ПДВ.

Жодних претензій щодо якості, комплектності, кількості чи асортименту товару від Відповідача Позивачу не надходило.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату згідно графіку платежів, зазначених у Специфікації, проте ані Специфікація № 2, ані сам Договір чи інші додатки до нього такого графіку платежів не містять.

Отже, враховуючи, що Договором конкретний строк оплати товару встановлений так і не був, то до вказаних правовідносин мають застосовуватися норми права, зазначені в статті 692 ЦК України, а тому, з врахуванням приписів статті 253 ЦК України, товар мав бути повністю оплаченим на наступний день після його прийняття Відповідачем - тобто 26.09.2019.

Відповідач здійснив часткову попередню оплату товару на суму 147 298,61 грн. В подальшому, після отримання товару Відповідач сплатив 150 000,00 грн за отриманий Товар, на підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи були додані банківські виписки.

Таким чином, заборгованість Відповідача за товар, поставлений за видатковою накладною № ГПВВ-01073 від 25.09.2019 становить 530 457,30 грн. Крім суми боргу позивачем передано на розгляд суду вимоги про стягнення 16 719,80 грн інфляційних збитків та 1 537,51 грн три проценти річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець, згідно приписів статті 692 ЦК України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За правилом статті 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Керуючись наведеними нормами матеріального права, беручи до уваги, що строк оплати поставленого товару є таким, що настав, заперечень щодо здійснення поставки товару відповідачем не заявлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 530 457,30 грн, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 537,51 грн трьох процентів річних за період 27.09.2019-30.04.2020 та 16 719,80 грн. - інфляційних втрат за період жовтень 2019 року- квітень 2020 року, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків трьох процентів річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, у силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в заявлених розмірах.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Науково-виробничого приватного підприємства "АНЄГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІНЕКС" про стягнення заборгованості в розмірі 548 714,61 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІНЕКС" (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ МАЛА ЖИТОМИРСЬКА, будинок 10, нежиле приміщення 60, ЛІТЕРА "А"; ідентифікаційний код 42948795) на користь Науково-виробничого приватного підприємства "АНЄГ" (02660, м.Київ, ПРОВУЛОК ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКИЙ, будинок 5; ідентифікаційний код 24935043) 530 457,30 грн (п`ятсот тридцять тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень 30 копійок) основного боргу, 16 719,80 грн (шістнадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень 80 копійок) інфляційних втрат. 1 537,51 грн (одну тисячу п`ятсот тридцять сім гривень 51 копійку) три проценти річних та 8 230,72 грн (вісім тисяч двісті тридцять гривень 72 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ