Рішення

від 08.10.2020 по справі 910/1215/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2020Справа № 910/1215/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфара", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія в Україні", м. Київ

про стягнення 1 667 000,00 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.01.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфара" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія в Україні" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 1 667 000,00 грн, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору оренди вагонів №1019 від 15.03.2019 року в частині повної оплати оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторін було повідомлено про відкладення підготовчого засідання до 02.06.2020.

В підготовчому засіданні 02.06.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 21.07.2020.

В засіданні 21.07.2020 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020 року.

В судове засідання 29.09.2020 сторони не з`явились.

Відповідач про розгляд судом даної справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи (зворотні повідомлення про вручення судових повісток), проте правом на подання відзиву на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 29.09.2020 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2019 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди вагонів №1019 (далі - Договір) відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (далі - оренда) вагони власності орендодавця, або які знаходяться в оперуванні орендодавця (далі - вагони), з характеристиками та у кількості, зазначеними в актах приймання-передачі.

У пункті 2.1. Договору сторони погодили, що вступ орендаря у користування вагонами настає одночасно з підписанням акту приймання-передачі вагонів.

Орендна плата нараховується за кожну добу та за весь період користування вагонами, зазначеними в пункті 1.1. цього Договору, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі вагонів в оренду (включно) до моменту підписання акту приймання-передачі вагонів з оренди (включно). (п. 4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розмір орендної плати становить 1 300,02 грн (з ПДВ).

Сплата орендної плати проводиться орендарем щомісяця у вигляді 100% передоплати до 15 числа місяця, в якому будуть використовуватися вагони. Оплата проводиться на підставі рахунку орендодавця на передплату, що надається орендарю не пізніше 25 числа місяця, який передує місяцю, в якому будуть використовуватися вагони, в тому числі за допомогою електронної пошти. (п. 4.3. Договору).

Термін оренди (термін дії Договору) - до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. (п. 11.1. Договору).

Як зазначає позивач, станом на 30.09.2019 року за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати орендних платежів за вагони на суму в розмірі 1 667 000,00 грн, що відображено в акті виконаних робіт (надання послуг) №355 від 30.09.2019 року, який підписаний обома сторонами без заперечень.

23.10.2019 року позивачем було складено та направлено на адресу відповідача претензію-вимогу №100, якою позивач просив сплатити існуючу заборгованість.

За твердженням позивача відповідачем не було здійснено оплату суми оренди, внаслідок чого заборгованість останнього складає 1 667 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди, згідно якого в силу вимог статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено частиною 1 статті. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного Договору позивачем було надано відповідачу вагони в оренду, однак така оренда відповідачем оплачена не була.

Отже, з матеріалів справи вбачається, та відповідачем не спростовано, факт отримання від позивача вагонів в оренду по Договору, як і підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості з оплати оренди вагонів в розмірі 1 667 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати оренди вагонів за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 1 667 000,00 грн є доведеними та обґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір позивача в розмірі 25 005,00 грн, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія в Україні" (ідентифікаційний номер 41148559, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфара" (ідентифікаційний код 41688606, місцезнаходження: 03066, м. Київ, вул. Михайла Максимовича, буд. 26, поверх 1, приміщення 220) суму основної заборгованості в розмірі 1 667 000,00 грн (один мільйон шістсот шістдесят сім тисяч гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 25 005,00 грн (двадцять п`ять тисяч п`ять гривень 00 копійки).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов