Рішення

від 08.10.2020 по справі 910/8513/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2020Справа № 910/8513/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Санді Груп"

про стягнення 59 188,90 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Санді Груп" про стягнення 59 188,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити поставленого товару за договором поставки №38 від 07.04.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

02.07.2020 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

16.07.2020 року до канцелярії суду від товариства з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА" надійшла заява про забезпечення позову в якій просить суд накласти арешт на кошти ТОВ "Санді Груп" у межах суми позовних вимог 59 188,90 грн., що міститься на банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Санді Груп", в тому числі, але не виключно, на відомі ТОВ "ВОВА ХОРЕКА" рахунки: розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 38026, рахунок НОМЕР_2 в ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2020 року в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА" про забезпечення позову відмовлено.

14.07.2019 року до канцелярії суду позивачем подано додаткові документи по справі.

31.07.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому просив суд у задоволенні позовних вимог в частині основного боргу на суму 31 680,00 грн. відмовити.

06.08.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано додаткові документи, відповідно до яких просить суд у задоволенні позовних вимог в частині оплаченого боргу на суму 46 680,00 грн. відмовити.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 46 680,00 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

07.04.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Санді Груп"(покупець) укладено договір поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується за окремими замовленнями покупця поставляти останньому продукти харчування (надалі в тексті товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар і оплачувати його вартість постачальнику на умовах, визначених в цьому договорі.

Поставка товару за цим договором здійснюється постачальником у відповідності з окремими замовленнями покупця, в яких повинні бути зазначені асортимент та кількість товару, необхідного для постачання покупцю (п.2.1 договору).

Ціни на товар вказуються у прайс-листах постачальника, які надаються покупцю до початку поставки товару. Ціни можуть бути змінені постачальником лише за попереднім погодженням з покупцем не менш, як за 5 робочих днів до моменту такої зміни (п.3.1 договору).

Відповідно до п.8.1 договору, цей договір набирає чинності з 1 січня 2017р. і діє до 31 грудня 2017 року. Якщо жодна із сторін за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить письмово іншу сторону про своє бажання припинити його дію, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар за період з 07.08.2019 року по 03.12.2019 року на загальну суму 219 981,23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами видатковими накладними.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оплата покупцем вартості поставленого за цим договором товару проводиться шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок, або внесенням кошти готівкою в касу постачальника відповідно до чинного законодавства України протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки партії товару (п.3.3 договору).

Відповідачем частково сплачено за товар на загальну суму 160 792,33 грн., що підтверджується випискою по рахунку, а саме:

11.09.2019 року на суму 6 000,00 грн.,

07.10.2019 року на суму 5 000,00 грн.,

24.10.2019 року на суму 20 828,01 грн.,

01.11.2019 року на суму 14 592,45 грн.,

14.11.2019 року на суму 29 371,87 грн.,

21.12.2019 року на суму 5 000,00 грн.,

20.02.2020 року на суму 80 000,00 грн.

Як зазначено позивачем, станом на дату написання позовної заяви борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 59 188,90 грн.

Звертаючись до суд позивач просив суд стягнути суму основного боргу в розмірі 59 188,90 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено 46 680,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- №3104 від 16.07.2020 року на суму 15 000,00 грн.,

- №3110 від 17.07.2020 року на суму 1 680,00 грн.,

- №3164 від 23.07.2020 року на суму 15 000,00 грн.,

- №3246 від 03.08.2020 року на суму 15 000,00 грн.

Відповідно до п.2 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 3 статті 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором поставки №38 від 07.04.2017р . у розмірі 46 680,00 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 46 680,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №38 від 07.04.2017р . у відповідача перед позивачем в сумі 12 508,90 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (не оплатив отриманий товар), оскільки відповідачем здійснено погашення основного боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 191, 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 46 680,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Санді Груп" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72, поверх 4, ідентифікаційний код 39832280) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА" (02097, місто Київ, вулиця Милославська, будинок 31, квартира 185, ідентифікаційний код 39480929) основний борг в розмірі 12 508 (дванадцять тисяч п`ятсот вісім) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий