Рішення

від 08.10.2020 по справі 910/5308/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2020Справа № 910/5308/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Літа Клімат" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" простягнення 82683,99 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа Клімат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" 82683,99 грн, з яких: 81889,99 грн передоплати та 794,00 грн - відсотки за користування чужими грошовими коштами. Також позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу на суму 15000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару. 26.09.2019 відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру №440 на суму 81889,99 грн, а позивачем перераховано відповідачу передоплату у сумі 81889,99 грн. Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач обумовлений сторонами товар не поставив, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність підстав для повернення сплаченої ним суми передоплати з урахуванням відсотків за користування чужими грошовими коштами, які нараховані останнім згідно положень ст.625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 відкрито провадження у справі №910/5308/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

06.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло повідомлення по справі.

21.05.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

17.08.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, стверджуючи про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція", після реалізації товару від якого відмовився позивач, пропонувало останньому повернення коштів попередньої оплати на підставі договору №Ю-7/20 від __ березня 2020 року, який було запропоновано до підписання між сторонами, однак позивач зазначений договір не підписав, а натомість звернувся з відповідним позовом до суду.

Також у відзиві на позов відповідач просив суд зменшити витрати на професійну правничу допомогу позивача до 100,00 грн з огляду на їх невідповідність ст.126 Господарського процесуальному кодексу України.

07.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання по справі.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" №440 від 26.09.2019 позивачем було перераховано відповідачу 81889,99 грн попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжними дорученнями №2356 від 04.10.2019 на суму 40945,00 грн та №2426 від 31.10.2019 на суму 40944,99 грн.

25.11.2019 позивач звернувся до відповідача з листом на електронну пошту про поставку товару за рахунком-фактурою Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" №440 від 26.09.2019.

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" №02/403 від 26.11.2019 позивача повідомлено про поставку зазначеного товару 18-19 грудня 2019 року.

07.02.2020 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №1 від 07.02.2020 з вимогою про повернення суми попередньої оплати.

Листом на електронну пошту від 03.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" пропонувало позивачу повернення коштів попередньої оплати на підставі договору №Ю-7/20 від __ березня 2020 року, який запропоновано до підписання між сторонами, однак фактично підписано не було.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідачем не було поставлено в обумовлений строк Товариству з обмеженою відповідальністю "Літа Клімат" товар, оплачений останнім, як і не було повернуто 81889,99 грн попередньої оплати, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Клімат" підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).

У ч.ч.1, 2 ст.640 вказаного вище нормативно-правового акту вказано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Тобто з наведеного полягає, що чинним законодавством України визначено істотні умови договору купівлі-продажу, до яких віднесено, зокрема, предмет та ціну.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури позивачем було перераховано 81889,99 грн попередньої оплати за товар, що за висновками суду свідчить про погодження між контрагентами всіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду та укладення між ними договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, який є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов`язань. Відповідачем в процесі розгляду спору означених обставин спростовано не було.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що позивачем як покупцем було виконано обов`язок з перерахування відповідачу як продавцю 81889,99 грн попередньої оплати за товар, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а саме: платіжними дорученнями №2356 від 04.10.2019 на суму 40945,00 грн та №2426 від 31.10.2019 на суму 40944,99 грн.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачем товару на вказану суму.

При цьому на вимогу позивача про повернення грошових коштів за не поставлений товар, відповідач на адресу електронної пошти позивача надіслав лист від 03.03.2020 з проектом договору №Ю-7/20 від __ березня 2020 року про повернення суми попередньої оплати на умовах вказаного договору. Зазначений договір між сторонами підписано не було.

Станом на дату розгляду справи по суті в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем суми попередньої оплати у розмірі 81889,99 грн позивачу.

Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань з поставки товару, так як і повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Клімат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" про стягнення 81889,99 грн передоплати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 03.12.2019 по 30.03.2020 на суму 794,00 грн суд зазначає наступне.

Як вже вказувалось судом, згідно з ч.ч.2 і 3 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи договір купівлі-продажу укладено між сторонами у спрощеній формі, у зв`язку з чим цим зазначеним договором розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами не визначено.

При цьому обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про стягнення 794,00 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 03.12.2019 по 30.03.2020 позивач посилається на норми ст.625 Цивільного кодексу України та нараховує зазначені відсотки у розмірі 3% річних.

Суд зазначає, що позивачем невірно визначено правову природу 794,00 грн як відсотків за користування чужими грошовими коштами, оскільки зазначені грошові кошти нараховані фактично за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно положень ст.625 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів попередньої оплати у розмірі 81889,99 грн, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" отримало 11.02.2020.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За висновками суду відповідач повинен був повернути кошти позивачу у 7-денний строк від дня пред`явлення вимоги, тобто у строк до 18.02.2020 включно.

Як встановлено судом, відповідач у встановлений строк свого обов`язку по поверненню суми попередньої оплати не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У відповідності до ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З аналізу наведених вище норм чинного законодавства України випливає, що положеннями ст.625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем обов`язку з повернення суми попередньої оплати у семиденний строк від дня пред`явлення позивачем претензії про повернення коштів, тобто у строк до 18.02.2020, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованими за період, який визначений судом з 19.02.2020 по 30.03.2020, внаслідок чого за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 275,20 грн.

Отже приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Клімат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" підлягають задоволенню частково.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Як вже вказувалось судом, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи надано договір про надання правової допомоги №1803-1 від 18.03.2020, укладений між позивачем як клієнтом та Адвокатським бюро "Бейгул та партнери", додаткову угоду №1 від 18.03.2020 до цього договору, рахунок на оплату по замовленню №1 від 08.03.2020, прибутковий касовий ордер №1 від 18.03.2020 на суму 15000,00 грн, акт надання послуг №1 від 12.05.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП№3138 від 05.09.2016.

За змістом п.1.1 договору про надання правової допомоги №1803-1 від 18.03.2020 адвокат зобов`язується серед іншого організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені клієнтом, надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

За умовами п.п.4.1, 4.2 та 4.3 договору про надання правової допомоги №1803-1 від 18.03.2020 вартість послуг адвоката встановлюється в додатковій угоді до цього договору. Клієнт протягом трьох днів з моменту підписання договору сплачує передплату за надані послуги в розмірі, що становить 100% від загальної вартості послуг. Оплата підлягає перерахуванню клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок адвоката або внесенню готівкою в касу адвоката.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 але в будь-якому разі до повного його виконання (п.7.1 договору про надання правової допомоги №1803-1 від 18.03.2020).

Додатковою угодою №1 від 18.03.2020 до цього ж договору було узгоджено вартість послуг за підготовку матеріалів для звернення з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" в розмірі 15000,00 грн.

На підставі виставленого для оплати Адвокатським бюро "Бейгул та партнери" рахунку №1 від 18.03.2020 позивачем було сплачено за професійну правничу допомогу 15000,00 грн, що підтверджується прибутковим касовим ордером №1 від 18.03.2020.

Відповідно до акту надання послуг №1 від 12.05.2020 Адвокатським бюро "Бейгул та партнери" були надані позивачу наступні послуги: консультування клієнта з приводу процедури та правових підстав для примусового стягнення суми передплати по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" на суму 2000,00 грн (2 години), аналіз законодавства, що стосується предмета спору, дослідження судової практики на суму 1000,00 грн (1 година), збирання та аналіз документів, які можуть бути використані як докази у справі на суму 1000,00 грн (1 година), підготовка та направлення претензії на суму 2000,00 грн (2 години), підготовка проекту угоди про повернення передоплати на суму 2000,00 грн (2 години), підготовка позовної заяви та підготовка копій документів до позовної заяви на суму 6000,00 грн (6 годин), підготовка та подача процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта на суму 1000,00 грн (1 година).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" у відзиві на позов навело свої заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №910/5308/20 у визначеному позивачем розмірі.

За приписами ч.ч.3 - 5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Як вбачається з наявних в матеріалах справи заперечень відповідача, останній надав суду зауваження щодо вартості наданої відповідачу професійної правничої допомоги, заперечення щодо пов`язаності цих витрат із розглядом справи.

Аналіз наведених норм ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм ст.129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розглянувши поданий позивачем акт надання послуг №1 від 12.05.2020 суд визнає обґрунтованими та співмірними витрати на надання консультації клієнту з приводу процедури та правових підстав для примусового стягнення суми передплати на суму 2000,00 грн (2 години) та підготовку позовної заяви та копій документів до позовної заяви на суму 6000,00 грн (6 годин).

Щодо витрат на підготовку та направлення претензії на суму 2000,00 грн (2 години), суд зауважує, що наявна в матеріалах справи претензія позивача була надіслана на адресу відповідача ще до моменту укладення договору про надання правової допомоги №1803-1 від 18.03.2020, а отже включення цих витрат до переліку послуг, наданих адвокатом є необґрунтованим.

Крім того щодо підготовки проекту угоди про повернення передоплати на суму 2000,00 грн (2 години) суд зауважує, що дані витрати не пов`язані з розглядом справи №910/5308/20 у суді, а отже не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Також, на думку суду, аналіз законодавства, що стосується предмета спору, дослідження судової практики, збирання та аналіз документів, які можуть бути використані як докази у справі входить до складу послуги з підготовки позовної заяви, а отже включення даних послуг до переліку наданих послуг окремо є необґрунтованим.

Щодо підготовки та подачі процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта на суму 1000,00 грн, то суд зазначає, що адвокатським бюро подано на розгляд Господарського суду міста Києва клопотання про долучення доказів по справі, які фактично могли бути подані разом з позовною заявою (крім акту наданих послуг) та клопотання про розгляд справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що включення даних витрат до переліку послуг суперечить критерію реальності адвокатських витрат.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, які відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" (01030, місто Київ, вул.І.Франка, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 38619034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Клімат" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вул.Будівельників, будинок 22, квартира 72, ідентифікаційний код 40729174) 81889 (вісімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 99 коп. попередньої оплати, 3% річних у розмірі 275 (двісті сімдесят п`ять) грн 20 коп, судовий збір у розмірі 2088 (дві тисячі вісімдесят вісім) грн 81 коп та 7949 (сім тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 80 коп.

3. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова