Рішення

від 08.10.2020 по справі 911/2251/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2020 р. Справа № 911/2251/20

За позовом Приватного підприємства "Грантекс", 14017, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Вороного, будинок 2

до Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій", 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Порошкова, будинок 2

про стягнення 91 425,12 грн за видатковою накладною № РН-0001634 від 16.08.2018

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Приватне підприємсто "Грантекс" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій" про стягнення 91 425,12 грн заборгованості, що складається із 77 368,71 грн основного боргу, 4 435,21 грн 3% річних та 9 621,27 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 18.08.2018 по 15.07.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов`язання за укладеним у спрощений спосіб договором поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, що послугувало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу у встановлений ухвалою строк надати суду заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та відзив на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позов не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103274208647.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарськогопроцесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Приватне підприємство "Грантекс" у поданому позові зазначило, що 16.08.2018 ним на підставі видаткової накладної № РН-0001634 було поставлено Приватному акціонерному товариству "Броварський завод залізобетонних конструкцій" товар на загальну суму 77 368,71 грн, на дану господарську операцію позивачем було сформовано податкову накладну № 373 від 13.09.2018.

Позивач вказує, що ним було належним чином виконано свої зобов`язання щодо поставки товару, а відповідачем було прийнято товар без зауважень щодо якості та вартості, що підтверджується вищевказаною видатковою накладною підписаною та скріпленою печатками сторін.

Позивач стверджує, що розрахунок за отриманий товар відповідачем так і не проведено, у зв`язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 77 368,71 грн.

З метою безпосереднього вирішення спору між сторонами з приводу порушених майнових прав позивача, останнім було надіслано відповідачу вимогу № 32 від 17.12.2019 про сплату боргу, яка залишена відповідачем без відповіді та належного реагування, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки у спрощений спосіб, про що свідчить підписана видаткова накладна № РН-0001634 від 16.08.2018, внаслідок чого у сторін виникають відповідні права та обов`язки, в тому числі зобов`язання з поставки товару та своєчасної і належної оплати товару.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однак, доводи позивача про те, що 16.08.2018 відповідно до видаткової накладної № РН-0001634 ним було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 77 36 8 ,71 грн необґрунтовані, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження існування суми боргу саме в заявленому до стягнення розмірі.

Судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № РН-0001634 від 16.08.2018 позивачем поставлено відповідачу товар: провід ШВВП 2х1,5; провід ШВВП 2х2,5; провід ПВС 3х4; провід ПВС 3х6; кабель КГ 3х4+1х2,5; автовимикач АП-50 63А 3МТ; автовимикач ВА88-33 3Р 80А 35кА ІЕА; автовимикач ВА88-33 3Р 100А 35кА ІЕА; контактор КМИ 22510 25А 220В/АС3 1НО ІЕК; контактор КМИ 22560 25А 220В/АС3 1НО ІЕК оболонка ІР54; контактор КМИ 23210 32А 220В/АС3 1НО ІЕК; контактор КМИ 34012 40А 220В/АС3 1НО, 1НЗ ІЕК; контактор КМИ 46512 65А 220В/АС3 1НО, 1НЗ ІЕК; прожектор ЕV-50-504 STAND 50 Вт 6400К 4000 Лм; автовимикач ВА88-32 3Р 80А 25кА ІЕА; автовимикач ВА88-32 3Р 100А 25кА ІЕА на загальну суму 77 36 6 ,71 грн, в тому числі і ПДВ. Видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17 належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

На підтвердження наявності заборгованості у відповідача перед позивачем останнім долучено до матеріалів справи первинні документи, а саме видаткову накладну № РН-0001634 від 16.08.2018, з якої вбачається, що вона оформлена відповідно до положень чинного законодавства, містить відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції непроведеною або недійсною, а тому сприймається судом належним та допустимим доказом отримання відповідачем товару, визначеного даною накладною, та на суму, що в ній зазначено - 77 366,71 грн.

Також в матеріалах справи міститься вимога про сплату боргу № 32 від 17.12.2019, яка була адресована ПрАТ "Броварський завод залізобетонних конструкцій", згідно з якою позивач просив відповідача сплатити заборгованість за видатковою накладною № РН-0001634, що складає 21 760,00 грн.

Обґрунтувань щодо визначення суми заборгованості за вказаною видатковою накладною, а саме 21 760,00 грн ні у вимозі, ні у позовній заяві позивачем не наведено.

Оскільки вимога - це документ, який має на меті добровільний порядок врегулювання спору і реалізується у формі претензійного провадження, в який не втручається суд, належними доказами встановлення факту здійснення господарської операції для суду є первинні документи, а тому викладені обставини у вимозі суд не бере до уваги при розгляді даної справи.

Як вже зазначалось, згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною вище спеціальною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача з оплати вартості отриманого товару за спірною накладною, в силу приписів частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, виник після його прийняття.

Враховуючи те, що відповідач у встановленому законом порядку доводи позивача не спростував, належними і допустимими доказами виконання своїх зобов`язань не довів, доказів оплати отриманого товару не надав, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 77 366,71 грн за видатковою накладною № РН-0001634 від 16.08.2018 є доведеною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 2,00 грн (7736 8 ,71-7736 6 ,71=2) жодними доказами не підтверджено, у зв`язку з чим суд відмовляє в частині їх задоволення.

Крім суми основної заборгованості, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 435,21 грн 3% річних та 9 621,27 грн інфляційних втрат, нарахованих на заявлену до стягнення суму основного боргу за загальний період з 18.08.2018 по 15.07.2020.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки заборгованість боржником не сплачено, тому нарахування позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних від знецінення грошових коштів є правомірним.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині основної заборгованості задоволено частково, судом за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга Закон" було здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період.

Відповідно до розрахунку суду сума 3% річних становить 4 435,09 грн, сума інфляційних втрат - 9 621,02 грн.

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 77366.71 18.08.2018 - 15.07.2020 698 3% 4435.09

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 18.08.2018 - 15.07.2020 77366.71 1.124 9621.02 86987.73

Враховуючи викладене вище в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 77 366,71 грн заборгованості, 4 435,09 грн 3% річних та 9 621,02 грн інфляційних. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частинами третьою та четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За умовами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Порошкова, будинок 2, ідентифікаційний код 01273711) на користь Приватного підприємства "Грантекс" (14017, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Вороного, будинок 2, ідентифікаційний код 32729285) 91 422 (дев`яносто одна тисяча чотириста двадцять дві) грн 82 коп. заборгованості, з яких 77366,71 грн основна сума заборгованості, 4 435,09 грн 3% річних, 9 621,02 грн інфляційні та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 08/10/2020