Герб України

Рішення від 28.09.2020 по справі 914/419/20

Господарський суд львівської області

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020 справа № 914/419/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Синтез , м. Борислав, Львівська область

до відповідача: Приватного підприємства Виробничий центр Південь , м. Дніпро

про стягнення 1 728 981,42 грн

за участю представників:

від позивача: Райхель Р.П. - адвокат;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

20.02.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Синтез , м. Борислав, Львівська область до Приватного підприємства Наша , с. Добросин, Львівська область про стягнення 1 728 981,42 грн.

Ухвалою від 25.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.04.2020.

16.03.2020 через канцелярію суду від ПП Наша надійшли відзив на позовну заяву (вх. №12793/20 від 16.03.2020) та клопотання про призначення експертизи (вх. №772/20 від 16.03.2020).

Ухвалою від 06.04.2020 суд відклав підготовче засідання на 04.05.2020.

08.04.2020 через канцелярію суду від ТзОВ Інтер-Синтез надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №15536/20 від 08.04.2020).

30.04.2020 через канцелярію суду від ПП Наша надійшло заперечення з процесуальних питань (вх. №16950/20 від 30.04.2020).

Ухвалою від 04.05.2020 суд відклав підготовче засідання на 01.06.2020.

14.05.2020 через канцелярію суду від ПП Наша надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №17769/20 від 14.05.2020).

01.06.2020 через канцелярію суду від ПП Наша надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №18750/20 від 01.06.2020).

Ухвалою від 01.06.2020 суд відклав підготовче засідання на 25.06.2020.

25.06.2020 через канцелярію суду від ТзОВ Інтер-Синтез надійшли клопотання про долучення доказів (вх. №20527/20 від 25.06.2020), заперечення на клопотання про призначення експертизи (вх. №20556/20 від 25.06.2020) та клопотання про долучення доказів (вх. №20557/20 від 25.06.2020).

Ухвалою від 25.06.2020 суд відклав підготовче засідання на 17.08.2020, витребував у Головного управління Державної податкової служби у Львівській області інформацію.

17.08.2020 через канцелярію суду від Головного управління Державної податкової служби у Львівській області надійшов лист про надання інформації (вх. №24457/20 від 17.08.2020).

Ухвалою від 17.08.2020 суд відклав підготовче засідання на 31.08.2020.

28.08.2020 через канцелярію суду від ТзОВ Інтер-Синтез надійшли клопотання про залучення правонаступника (вх. №2027/20 від 28.08.2020) та пояснення (вх. №25326/20 від 28.08.2020).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 31.08.2020 відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, замінив відповідача - ПП Наша на ПП Виробничий центр Південь , закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.09.2020.

Ухвалою від 17.09.2020 суд відклав судове засідання на 28.09.2020.

28.09.2020 через канцелярію суду від ТзОВ Інтер-Синтез надійшла заява про компенсацію витрат позивача на правову допомогу (вх. №27973/20 від 28.09.2020).

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 23.01.2019 було укладено договір поставки №047, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, заборгованість становить 1 658 553,60 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано штраф в сумі 70 427,82 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 1 728 981,42 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що жодного договору поставки із зазначеною датою відповідач не укладав, підпис від імені директора Жук І.З. на представленому договорі виконано не вказаною особою. Відтиск печатки на договорі зроблено не печаткою відповідача. Відносини поставки між позивачем та відповідачем регламентувалися договором поставки №047 від 03.01.2017, на виконання якого відповідачем перераховано позивачу аванс в сумі 11 480 945,60 грн. Товар на зазначену суму позивачем так і не було поставлено. Також товар на виконання договору №047 від 23.01.2019 позивачем не поставлявся. Долучені до матеріалів справи видаткові накладні та товарно-транспортні накладні керівником відповідача не підписувалися, на накладних відсутня вказівка на посаду та прізвище, ім`я, по батькові особи, яка такі накладні підписувала. Підпис на накладних директору Жук І.З. не належить. Відбиток печатки на накладних нанесено не печаткою відповідача. Жодних довіреностей на отримання ТМЦ відповідачем не видавалось.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

23.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-Синтез (постачальник) та Приватним підприємством Наша , правонаступником якого є Приватне підприємство Виробничий центр Південь (покупець) було укладено договір поставки №047.

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язувався постачати покупцеві товар в асортименті, кількості та за ціною, що погоджується сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (надалі - товар), вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець (відповідач) .

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 658 553,60 грн, що підтверджується видатковими накладними №148 від 23.01.2019 на суму 331 038,00 грн, №602 від 14.03.2019 на суму 373 240,20 грн, №1182 від 13.05.2019 на суму 337 072,80 грн, №2016 від 29.07.2019 на суму 345 545,40 грн, №3125 від 19.11.2019 на суму 271 657,20 грн та товарно-транспортними накладними.

Згідно п. 4.2. договору, розрахунки здійснюються безготівковим банківським переказом не пізніше 30 календарних днів з дня поставки товару.

06.12.2019 позивач надіслав відповідачу вимогу за вих. №2405 від 27.11.2019 про оплату заборгованості у розмірі 1 386 896,40 грн. Відповідачем вказана вимога залишена без розгляду та задоволення.

Відповідно до п. 5.4. договору у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання понад 180 календарних днів покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 10% від неоплаченої суми невиконаного грошового зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 1 658 553,60 грн основного боргу, 70 427,82 грн штрафу.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, відповідач згідно умов договору зобов`язувався здійснити оплату вартості отриманого ним товару не пізніше 30 календарних днів з дня поставки товару (п. 4.2. договору).

Однак, як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останнім вартість товару не оплачена.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як зазначалося вище, згідно п. 5.4. договору у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання понад 180 календарних днів покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 10% від неоплаченої суми невиконаного грошового зобов`язання.

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати вартості отриманого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в сумі 70 427,82 грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що штраф нарахований позивачем правильно.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, документ не може вважатися первинним документом якщо він не містить достатньої інформації про господарську операцію або взагалі не містить такої. Саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції та містять усі необхідні реквізити, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Тобто без наявності первинного документу бухгалтер не має права відображати господарську операцію в бухгалтерському обліку.

Як вбачається з накладних, на підставі яких було здійснено поставку товару, в них відображена інформація, яка передбачена ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З наведеного вбачається, що доводи відповідача зводяться не до встановлення факту отримання/неотримання товару згідно накладних, а до виявлення неістотних недоліків в оформленні таких накладних, які, однак, не спростовують факту отримання ним товару згідно вищевказаної накладної.

Додатковим підтвердженням факту прийняття відповідачем товару згідно накладних є інформація, що викладена у листі Головного управління Державної податкової служби у Львівській області за вих. №6655/7/58.04-20 від 13.08.2020. У вказаному листі зазначено, що згідно поданих декларацій відповідачем до податкового кредиту від ТзОВ Інтер-Синтез включено суму ПДВ, зокрема, у січні 2019 - 55 173 грн, у березні 2019 - 62 206,70 грн, у червні 2019 - 56 178,80 грн, у липні 2019 - 57 590,90 грн, у листопаді 2019 - 45 276,20 грн, що повністю збігається із даними, які відображені позивачем у поданих ним податкових накладних, та збігаються із сумами ПДВ, які відображені у видаткових накладних.

Таким чином, відповідачем відображено у своєму бухгалтерському обліку господарські операції згідно видаткових накладних №148 від 23.01.2019, №602 від 14.03.2019, №1182 від 13.05.2019, №2016 від 29.07.2019, №3125 від 19.11.2019.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що договір поставки №047 від 23.01.2019, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 1 658 553,60 грн основного боргу, 70 427,82 грн штрафу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого 28.08.2003, договору про надання правової допомоги від 10.01.2020, рахунку-фактури №02-09/2020 від 18.09.2020, платіжного доручення №4842 від 21.09.2020, детального опису послуг адвоката від 28.09.2020.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Виробничий центр Південь , м. Дніпро, вул. Набережна заводська, буд. 7 (ідентифікаційний код 32282486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Синтез , м. Борислав, вул. Трускавецька, 125, Львівська область (ідентифікаційний код 25548331) 1 658 553,60 грн основного боргу, 70 427,82 грн штрафу, 25 934,72 грн судового збору, 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 28.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.10.2020.

Суддя А.Б. Мазовіта

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення28.09.2020
Оприлюднено09.10.2020
Номер документу92069268
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/419/20

Рішення від 28.09.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

Ухвала від 17.09.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

Ухвала від 31.08.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

Ухвала від 17.08.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

Ухвала від 25.06.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

Ухвала від 01.06.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

Ухвала від 04.05.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

Ухвала від 06.04.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

Ухвала від 25.02.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мазовіта А.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні