Рішення

від 30.09.2020 по справі 914/1827/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2020 справа № 914/1827/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерАйс Україна» , м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 191 872,24 грн.

В судове засідання з`явились:

від позивача : Карасюк М.В. - представник, довіреність від 22.01.2020 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

24.07.2020 р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерАйс Україна» про стягнення заборгованості в розмірі 191 872,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.07.2020 р. судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 26.08.2020 р.

Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області від 26.08.2020 р. розгляд справи по суті призначено на 30.09.2020 р.

30.09.2020 р. в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився представник позивача, просив суд позовні вимоги задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих у судовому засіданні.

30.09.2020 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 29.07.2020 р. не виконав, письмового відзиву на позов на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 79008, м. Львів, вул. Римлянина, буд. 6, кв. 2 (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Відтак, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

У ч. 3 ст.2 ГПК України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (п.п.2 і 10 ч.3 зазначеної статті).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, відзиву на позовну заяву на адресу суду не подав станом на час прийняття рішення у даній справі судом.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав. З огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі за наявними у ній доказами, враховуючи, що поданих в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття судового рішення у справі № 914/1827/20.

В судовому засіданні 30.09.2020 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Правова позиція позивача.

02.09.2011р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІнтерАйс Україна (надалі -відповідач) укладено договір №57 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об`єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення (далі - Договір). Згідно з п.1 Договору предметом його є надання права Орендодавцем Орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (надалі Об`єкт) на умовах оренди на терміни відповідно до рішення виконавчого комітету ЛМР від 15.07.2011 № 673. Пунктом 2.1.1 цього договору встановлено обов`язок Орендодавця надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 355,00 кв.м. підземного переходу (тротуар, газон, тощо) за адресою: м.Львів, пл. Митна. Відповідно до розділу 7 Договору термін дії договору встановлюється на 10років. Відповідачем при укладенні Договору взято на себе низку зобов`язань, в тому числі своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.2.2.2). За умовами Договору (п.3.2.) передбачено, що Орендар сплачує Орендодавцеві плату за користування Об`єктом площею 355,0 кв. м. щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі (35.0*355.00*27*18*0.0084)/12*1.2=5072,38 грн. за місяць в тому числі ПДВ 845. 40 грн. Відповідно до п. 3.3. Договору розрахункові ставки орендної плати щорічно на кожен наступний рік визначаються шляхом коригування розміру розрахункової ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік. Проте, незважаючи на зазначені умови укладеного договору та вимоги законодавства, відповідач взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1881/19 від 09.12.2019 за позовом УКВ ДЕР ЛМР до ТзОВ ІнтерАйс Україна про розірвання договору № 57 від 02.09.2011р. та стягнення заборгованості в сумі 148 047,75 грн. позов задоволено повністю та стягнуто заборгованість за договором № 57 від 02.09.2011р. за період з 02.09.2011 року по 31.07.2019р. в сумі 148 047,75 грн.

Рішення Господарського суду Львівської області суду у справі № 914/1881/19 від 09.12.2019р. набрало законної сили 09.01.2020р., з цієї ж дати договір вважається розірваним.

Відповідно до довідки про заборгованість №4-2302-16076 від 03.06.2020р., яка долучена позивачем до матеріалів справи, станом на 25.05.2020р. відповідач має заборгованість за договором № 57 від 02.09.2011р. у розмірі 191 872,24 грн.

Ця заборгованість складається з орендної плати за період з 01.08.2019р. по 09.01.2020р. (кінцева дата - дата розірвання договору відповідно до рішення суду у справі № 914/1881/19 від 09.12.2019р.).

При цьому до матеріалів позивачем долучено копію розрахунку боргу за попередній період - довідку №4-2302-2067 від 02.09.2019р., яка долучалась до справи № 914/1881/19 і правильність розрахунків якої встановлена рішенням суду у тій справі.

Враховуючи викладене, Управління комунальної власності вважає за необхідне заявити ТзОВ ІнтерАйс Україна позовну вимогу про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати договором № 57 від 02.09.2011р. у розмірі 191 872,24 грн.

Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради , затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 № 1125 (зі змінами), Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів", утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні". Основними завданнями управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова; подання на розгляд міської ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліки об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, організація виконання цих програм.

Відповідно до Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення , затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009 № 2451, укладення договорів оренди для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення на окремих конструктивних елементах благоустрою комунальної власності, справляння орендної плати здійснює управління комунальної власності департаменту економічної політики. Зазначеною ухвалою затверджено форму договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об`єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.Відповідно до п.1.2. дане Положення розроблене з метою визначення порядку справляння орендної плати за окремі конструктивні елементи благоустрою комунальної власності та встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати або ухилення від неї.Згідно з п. 1.5. Орендодавцем окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є управління комунальної власності.

Судові витрати, які очікує повернути позивач, складаються із судового збору в розмірі 2 878,08 грн.

Правова позиція відповідача.

30.09.2020 р. відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті явки свого представника не забезпечив, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 79008, м. Львів, вул. Римлянина, буд. 6, кв. 2 (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач вимог ухвали суду від 29.07.2020 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, проти позову у визначеному Законом порядку не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, оглянувши подані оригінали документів представником позивача, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

02.09.2011 між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики (позивач, орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерАйс Україна» (відповідач, орендар за договором) укладено договір № 57 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Предметом вказаного договору є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення на умовах оренди на терміни відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.07.2011 №673 «Про використання підземного переходу на пл. Митній для облаштування торговельного майданчика з тимчасовими торговельними павільйонами» .

Відповідно до п. 2.1.1 договору орендодавець зобов`язався надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 355,00 кв.м. підземного переходу (тротуар, газон, тощо) за адресою - м. Львів, пл. Митна.

Згідно з п. 2.2.2. договору орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення. Орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об`єктом площею 355,00 кв.м. щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі (35,0*355,00*27*18*0,0084)/12*1,2 = 5 072,38 грн. за місяць, у тому числі ПДВ 845,40 грн. (п. 3.2 договору).

Проте, незважаючи на вказані умови укладеного договору між позивачем та відповідачем № 57 від 02.09.2011 р., відповідач взяті на себе зобов`язання із сплати орендної плати в повному обсязі не виконав.

Відповідно до довідки Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про заборгованість, яка долучена позивачем до матеріалів справи, станом на 25.05.2020р. у відповідача наявна заборгованість за договором № 57 від 02.09.2011р. у розмірі 191 872,24 грн. за період з 01.08.2019 р. до 01.01.2020 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1881/19 від 09.12.2019 р. позовні вимоги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволено повністю, судом вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерАйс Україна» на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 148 047,75 грн. заборгованості з орендної плати за період з 02.09.2011 р. до 31.07.2019 р., 4 141,72 грн. судового збору. Також судом вирішено розірвати договір №57 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення від 02.09.2011, укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код 25558625) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерАйс Україна» .

Рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1881/19 від 09.12.2019 р. набрало законної сили 09.01.2020 р. Відтак, договір № 57 від 02.09.2011 р., який укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерАйс Україна» розірвано 09.01.2020 р.

Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1881/19 від 09.12.2019 р. з відповідача стягнуто заборгованість з орендної плати за період з 02.09.2011 р. до 31.07.2019 р. за договором № 57 від 02.09.2011 р. в розмірі 148 047,75 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем із сплати орендної плати за договором № 57 від 02.09.2011 р. станом на момент прийняття рішення у даній справі становить 191 872,24 грн. за період з 01.08.2019 р. до 01.01.2020 р.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов`язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов`язання.

Отже, при пред`явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов`язання, він звільняється від обов`язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов`язання лежить на боржникові.

Позивач довів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо несплати орендної плати за договором № 57 від 02.09.2011 р. за вказаний вище період, а відповідач не спростував належними та допустимими доказами того, що прострочення відбулося не з його вини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном, з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пунктом 2.2.2 договору № 57 від 02.09.2011 р. передбачено, що орендар зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Згідно з п. 3.2 договору № 57 від 02.09.2011 р. орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об`єктом площею 355,00 кв.м. щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі (35,0*355,00*27*18*0,0084)/12*1,2 = 5 072,38 грн. за місяць, у тому числі ПДВ 845,40 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про заборгованість, яка долучена позивачем до матеріалів справи, станом на 25.05.2020р. у відповідача наявна заборгованість за договором № 57 від 02.09.2011р. у розмірі 191 872,24 грн. за період з 01.08.2019 р. до 01.01.2020 р.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем факт несплати відповідачем орендної плати протягом тривалого часу, який вказано у позовній заяві. Дана обставина свідчить про порушення умов договору № 57 від 02.09.2011 р. Доказів погашення основної заборгованості сторонами на день ухвалення рішення у справі не подано. Протилежного відповідачем суду не доведено.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума боргу заборгованості з орендної плати в розмірі 191 872,24 грн. за період з 01.08.2019 р. до 01.01.2020 р. на час ухвалення рішення у даній справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі «Серявін проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задоволити повністю та стягнути з відповідача 191 872,24 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.08.2019 р. до 01.01.2020 р. на користь позивача.

Судовий збір в розмірі 2 878,08 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 2 , 13, 43, 46, 74, ч. 4 ст. 75, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерАйс Україна» (79008, м. Львів, вул. Римлянина, буд 6, кв. 2, код ЄДРПОУ № 32730510) на користь позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ № 25558625) 191 872,24 грн. основної заборгованості та 2 878,08 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 07.10.2020 р.

Суддя О.З. Долінська