Рішення

від 08.10.2020 по справі 917/1358/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2020 Справа № 917/1358/20

м. Полтава

за позовною заявою Фізичної особи - підприємця Петренка Валерія Миколайовича, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саната 777» , вул. Петра Лубенського, 13, м. Лубни Полтавська область, 37500

про стягнення 502 030,46 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

Повне рішення складено та підписано 08.10.2020.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 502 030,46 грн. заборгованості за договором поставки № 63 від 10.01.2017, з якої 441 900,69 грн. основного боргу, 22 591,42 грн. 3% річних, 37 538,35 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору поставки № 63 від 10.01.2017 в частині вчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою від 25.08.2020 (а.с. 173-174) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено дату підготовчого засідання у справі на 22.09.2020 о 10-30 год. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

В судове засідання 22.09.2020 представники сторін не з`явились, від позивача надійшла заява клопотання про розгляд справи за відсутності представника (вх. № 10444 від 22.09.2020; а.с. 197).

Ухвалою від 22.09.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.10.2020 о 10-00 год. (а.с. 200-201).

Ухвали в справі завчасно надсилались сторонам, зокрема відповідачу на його юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 172). Крім того, всі процесуальні документи у даній справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Фізичною особою - підприємцем Петренко Валерієм Миколайовичем , як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саната 777» , як Покупцем, був укладений договір поставки № 63 від 10.01.2017 (далі - Договір, а.с. 20-21), на умовах якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця вироби з гофрокартону, надалі - Товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити за нього на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

За п. 2.1 Договору, поставка Товару здійснюється окремими партіями, асортимент, комплектність, кількість та ціна Товару вказується в специфікаціях, товаро-транспортних накладних у разі їх укладення та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору, датою поставки є дата передачі Товару Покупцю, що підтверджується підписанням видаткової накладної.

Загальна вартість Договору визначається сторонами на підставі видаткових накладних або специфікацій, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 5.3 Договору, Покупець зобов`язаний провести розрахунок за Товар в безготівковій формі згідно виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на протязі 30 календарних днів з моменту здійснення поставки на склад Покупця на поточний рахунок Постачальника.

Оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Потсачальника. Валютою платежів є національна валюта України - гривня (п. 5.4 Договору).

На виконання умов укладеного Договору в період з 02.02.2017 по 11.10.2018 позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 1 494 389,67 грн. за видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 140-155). Відповідно до умов п. 5.3 Договору, на зазначену суму позивач надав відповідачу рахунки-фактури для сплати за Товар (а.с. 22-55).

Як зазначив позивач в позовній заяві, відповідач оплату Товару здійснив частково на суму 1 052 488,98 грн. (копії меморіальних ордерів залучені до матеріалів справи, а.с. 56-139), у зв`язку з чим заборгованость відповідача за Договором становить 441 900,69 грн.

Згідно п. 9.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту (дати) підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, або до повного виконання зобов`язань за цим Договором.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 12.07.2020 (а.с. 157) із вимогою погасити кредиторську заборгованість за Договором. Відповідач зазначену претензію залишив без реагування, заборгованість за отриманий товар не сплатив, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 441 900,69 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та цього Договору.

На підставі вказаного пункту Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 22 591,42 грн. 3% річних та 37 538,35 грн. інфляційних втрат за загальний період з 11.11.2018 по 24.07.2020.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав відповідачу рахунки на оплату Товару (а.с. 22-55) на загальну суму 1 494 389,67 грн. та передав відповідачу Товар на вказану суму за видатковими накладними (а.с. 140-155).

Позивач надав копії меморіальних ордерів (а.с. 56-139) в підтвердження часткової оплати Товару відповідачем на суму 1 052 488,98 грн.

Згідно з п. 5.3 Договору, Покупець зобов`язаний провести розрахунок за Товар в безготівковій формі згідно виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на протязі 30 календарних днів з моменту здійснення поставки на склад Покупця на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до п. 5.3 Договору, строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 441 900,69 грн., строк оплати якої настав, відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та цього Договору.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 22 591,42 грн. 3% річних та 37 538,35 грн. інфляційних втрат за загальний період з 11.11.2018 по 24.07.2020.

Здійснивши перерахунок річних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 22 570,97 грн., в іншій частині вимоги про стягнення 3% річних відхиляються за їх безпідставністю.

При перевірці розміру заявлених вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд виявив завищення щодо їх розміру з боку позивача з огляду на наступне.

Інфляційні втрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

При перевірці правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що відсутні підстави нарахування інфляційних за періоди, в яких борг існував неповні місяці, оскільки нарахування інфляційних поденно не передбачено.

Таким чином, позовні вимоги в частині інфляційних втрат є правомірними в сумі 30 918,88 грн. за період з 01.12.2018 по 30.06.2020 та підлягають задоволенню в цій частині. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат відхиляються за їх безпідставністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 441 900,69 грн. основного боргу, 22570,97 грн. 3% річних, 30 918,88 грн. втрат від інфляції.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, та, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив із наступного.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, понесених ним на правничу допомогу при розгляді цієї справи, суд зазначає, що відповідно до договору про надання правничої допомоги № 01/07-2020 від 01.07.2020 (а.с. 162), укладеним між адвокатом Опольським С.В. та позивачем, предметом договору є надання правничої допомоги при вирішенні спору, який виник між Клієнтом (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Саната 777 про стягнення заборгованості за договором поставки № 63.

В п. 1 Додатку № 1 до цього договору визначено, що плата за надання правової допомоги (гонорар) складає 8% від ціни позову і сплачується поетапно: аванс в розмірі 6500,00 грн. Клієнт перераховує протягом одного місяця з дня підписання угоди; у разі повного задоволення позовних вимог Клієнт сплачує залишок коштів протягом 10 діб з дня вступу рішення в законну силу; у разі часткового задоволення позовних вимог, Клієнт сплачує суму, пропорційну задоволеним вимогам. До позовної заяви додано платіжні документи в підтвердження сплати позивачем юридичних послуг на суму 6500,00 грн. (платіжні доручення № 1290 від 03.07.2020 на суму 1700,00 грн., № 1378 від 23.07.2020 на суму 4800,00 грн.; а.с. 166-167).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правову допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч. 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз судових рішень Верховного Суду дає змогу дійти обґрунтованого висновку, що підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі може бути неподання відповідною стороною переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом (постанова Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17).

Відповідно до правової позиції, викладеній у вказані постанові, встановлений у договорі про надання правової допомоги фіксований розмір адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі) з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Крім того, Верховний Суд дотримується позиції, що необхідною умовою для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи (постанови КГС ВС від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху , у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідна правова позиція була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 в справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованим клопотання позивача про розподіл судових витрат на правову допомогу адвоката на суму 6500,00 грн., в іншій частині суд відмовляє позивачу у стягненні зазначених витрат з відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно та підлягають стягненню з відповідача в сумі 7430,86 грн. витрат по сплаті судового збору та 6414,03 грн. витрат на на правову допомогу адвоката.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саната 777» (вул. Петра Лубенського, 13, м. Лубни Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 37504392) на користь Фізичної особи - підприємця Петренка Валерія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - 441 900,69 грн. основного боргу, 22570,97 грн. 3% річних, 30918,88 грн. інфляційних втрат; 6414,03 грн. витрат на правову допомогу адвоката, 7430,86 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко