Ухвала

від 06.10.2020 по справі 918/792/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"06" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/792/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В. Г., при секретарі судового засідання Фесюка О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Івано-Франківський лісовий селекційно насіннєвий центр"

до відповідача: Мале підприєство - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олісма"

про стягнення заборгованості в сумі 41 645 грн. 09 коп.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2020 року Державне підприємство "Івано-Франківський лісовий селекційно насіннєвий центр" звернулося у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Малого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олісма" про стягнення в сумі 41 645 грн. 09 коп., з яких: 32 867 грн. 17 коп. основного боргу, 8 284 грн. 78 коп. штрафних санкцій та 493 грн. 14 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/792/20. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08 вересня 2020 року.

03 вересня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Малого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олісма" надійшов відзив на позовну заяву від 03 вересня 2020 року № 140/1, в якому останнє визнає позов в повному обсязі та повідомляє суд, що борг у розмірі 41 645 грн. 09 коп. останнім було сплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 02 вересня 2020 року № 4627. У зв`язку з вищезазначеним відповідач просить суд закрити провадження у справі.

03 вересня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання від 04 вересня 2020 року, в якому останній просив суд закрити провадження у справі у зв`язку зі сплатою відповідачем боргу у розмірі 41 645 грн. 09 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 02 вересня 2020 року № 4627. Окрім того, позивач просив суд стягнути з МП - ТОВ "Олісма" на свою користь 10 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

У судове засідання 06 жовтня 2020 року представники позивача та відповідача не забезпечили явку уповноважених представників хоча про дату, місце та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі, суд вбачає, що остання обґрунтована та підлягає задоволенню, при цьому суд виходив з наступного.

Як передбачено п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент відкриття провадження по справі та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, предметом спору по справі № 918/792/20 є про стягнення в сумі 41 645 грн. 09 коп., з яких: 32 867 грн. 17 коп. основного боргу, 8 284 грн. 78 коп. штрафних санкцій та 493 грн. 14 коп. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що 02 вересня 2020 року відповідачем для позивача сплачено борг в сумі 41 645 грн. 09 коп., що підтверджується копією платіжного доручення, яке міститься в матеріалах даної справи.

Зазначені обставини свідчать про те, що борг який є предметом спору у справі № 918/792/20, після порушення провадження у справі, було сплачено для позивача в повному обсязі.

Отже, на момент розгляду справи № 918/792/20, а саме 06 жовтня 2020 року у даній справі відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 ГПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд роз`яснює для позивача, останній вправі звернутися до суду із заявою про повернення сплаченого судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі.

Окрім того, у клопотанні від 04 вересня 2020 позивач просив суд стягнути з Малого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олісма" на свою користь витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2020 року між Адвокатським об`єднанням "Західноукраїнська правнича компанія" (надалі - Виконавець) та Державним підприємством "Івано - Франківський лісовий селекційно насіннєвий центр" (надалі - Замовник) було укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу замовнику на умовах і в порядку визначених Договором, а Замовник зобов`язується оплатити надання професійної правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як свідчать матеріали справи, виконавцем для замовника були надані юридичні послуги, матеріали справи містять Акт приймання виконаних робіт від 03 вересня 2020 року на загальну суму 10 000 грн. 00 коп., який оплачений позивачем згідно платіжного доручення № 171 від 03 вересня 2020 року на суму 10 000 грн. 00 коп.

Отже, судом встановлено, Державним підприємством "Івано - Франківський лісовий селекційно насіннєвий центр" оплатило для Адвокатського об`єднання "Західноукраїнська правнича компанія" 10 000 грн. 00 коп.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог статті суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: « East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Ла-вентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі № 915/237/18.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 звернув увагу на необхідність оцінки дій адвоката (щодо вивчення апеляційної скарги, підготовки до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо) за критерієм обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

У даному випадку суд, з урахуванням наведеного вище, приймає до уваги ті обставини, що справа № 918/792/20 не є складною, не має публічного інтересу, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, по своїй суті не є складною, підставою позову є договір купівлі-продажу необробленої деревини, послуги які не були оплачені в повному розмірі відповідачем.

Крім того, під час розгляду справи відбулося фактично одне засідання 06 жовтня 2020 року, участь у судовому засіданні якого представник позивача був відсутній.

Зазначене свідчить, що представник позивача не витрачав кошти та час на транспортування до міста Рівного у Господарський суд Рівненської області на засідання суду.

Матеріали справи містять заяву представника позивача, про закриття провадження у справі, однак зазначена заява по своїй суті не є складною.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи Договір про надання правової допомоги від 01 червня 2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 317, акт приймання виконаних робіт, прайс -лист юридичних послуг та платіжне доручення від 03 вересня 2020 року № 171, яке зазначалися вище - не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката, який слід покласти до відшкодування за рахунок відповідача в цьому випадку є сума 6 000 грн. 00 коп. Таким чином, інші заявлені витрати на послуги адвоката є надмірно високими та становитимуть значний тягар для учасника справи, що суперечить принципу розподілу витрат.

За наведеного у сукупності, суд констатує, що витрати на правничу допомогу, які просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача, не є співмірними, та не відповідають категорії та складності справи.

Заявлена позивачем вимога, відповідно до ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, в розмірі 6 000 грн. 00 коп. У задоволенні решти вимог заяви - належить відмовити.

Керуючись п.2 ч.1 ст.231, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 918/792/20 за позовом: Державного підприємства "Івано-Франківський лісовий селекційно насіннєвий центр" до відповідача: Малого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олісма" про стягнення заборгованості в сумі 41 645 грн. 09 коп.

2. Стягнути з Малого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олісма" (353113, Рівненська область, смт. Оржів, вулиця Заводська, 10, ідентифікаційний код: 13977624, ІПН 139776217126) на користь Державного підприємства "Івано-Франківський лісовий селекційно насіннєвий центр" (78012, Івано-Франківська обл., Тлумацький р-н, село Остриня, ідентифікаційний код: 33586969, ІПН 335869609149) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Ухвала набирає законної сили 08 жовтня 2020 року у відповідності до приписів частини 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений статтями 254 - 258 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя В. Г. Торчинюк

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (78012, Івано-Франківська обл., Тлумацький р-н., с. Остриня);

3 - відповідачу рекомендованим (35311, Рівненська обл., смт. Оржів, вул. Заводська 10).