Постанова

від 28.08.2007 по справі 23/349

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/349

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 серпня 2007 р.                                                                                   № 23/349  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоТкаченко Н.Г.

суддів:Заріцької А.О.Катеринчук Л.Й.

розглянувши касаційну скаргу

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Маріуполі

на рішення

та на постановугосподарського суду Донецької області від 12 квітня 2006 року

Донецького апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року

у справігосподарського суду№ 23/349  Донецької області

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя

доВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Маріуполі

прозобов'язання вчинити дії

за участю представників:

          не зявились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 12 квітня             2006  року (суддя Забарющий М.І.) позов управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області (далі –позивач) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області (далі –відповідач) про зобов'язання відповідача прийняти до заліку суму в розмірі 3 279 грн. 58 коп. – задоволено, зобов'язано відповідача прийняти до заліку зазначену суму.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідачем до Донецького апеляційного господарського суду було подано апеляційну скаргу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від                   23 травня 2006 року (колегія суддів у складі: головуючий –Українська Р.М., Калантай М.В., Кондратьєва С.І.) рішення господарського суду Донецької області від 12 квітня 2006 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12 квітня 2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування  судами норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21 липня 2006 року касаційну скаргу відповідача разом з матеріалами справи № 23/349 передано для розгляду до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 липня               2007 року у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою відповідача відмовлено, справу повернуто до Вищого господарського суду України. В обґрунтування своєї ухвали, Вищий адміністративний суд України зазначив, що оскільки справа розглянута судами першої та апеляційної інстанцій після набрання чинності КАС України, але за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України, компетенція Вищого адміністративного суду України не поширюється на перегляд у касаційному порядку рішень, винесених не за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10 серпня 2007 року  касаційна скарга відповідача прийнята до провадження.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та правову оцінку встановлених обставин, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –переданий на  вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року                № 121/2001, Пенсійний фонд України (далі –ПФУ) є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

Управління Пенсійного фонду, згідно з п. 1.1. Положення про управління  Пенсійного  фонду  України  у  районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ № 8-2 від                  30.04.2002 року, є органами Фонду підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в  Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів фонду, які здійснюють владні управлінські функції.

П. 4 ст. 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в п. 7 ст. 3 КАС України: це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із даним позовом, діяв як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і як суб'єкт владних повноважень, тому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України, його позов про зобов'язання відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області прийняти до заліку зазначену вище суму, підвідомчий адміністративному суду.

Згідно із ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування саме страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.п. "г", "д" ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також інші платежі.

За таких обставин, спір за участю управління Пенсійного фонду та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про зобов'язання прийняти до заліку суму в розмірі 3 279 грн. 58 коп. є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, а саме –органу виконавчої влади, що реалізував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо контролю надходження страхових внесків та інших платежів до фонду та відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи.

Судами враховано не було, що у зв'язку з набранням чинності КАС України з  1 вересня 2005 року до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (ст.ст. 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

Дана справа розглянута судом першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог ст.ст. 1, 12 ГПК України, після набрання чинності КАС України, але за правилами, встановленими ГПК України, між тим як спірні правовідносини є публічно-правовими і розглядатись повинні за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Господарський апеляційний суд наведеного не врахував, хоча, виходячи з наведених нижче положень п. 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, повинен був скасувати прийняте у справі рішення та передати справу до місцевого господарського суду на новий розгляд в порядку, встановленому КАС України.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 6 жовтня 2005 року            № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Вищий господарський суд України не наділений повноваженнями з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті.

Таким чином, розгляд судами даної справи в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих судами рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого вони підлягають скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 4 ст. 17 цього Кодексу.

Оскільки судом першої інстанції та апеляційним господарським судом судові рішення прийнято з порушенням правил предметної підсудності, - вони підлягають скасуванню, а справа передачі на розгляд до суду першої інстанції за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області.

          Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року та рішення господарського суду Донецької області від 12 квітня 2006 року у справі № 23/349 скасувати.

Справу передати до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Головуючий                                                                      Ткаченко Н.Г.

Судді                                                                                    Заріцька А.О.

                                                                                                     Катеринчук Л.Й.