Постанова

від 22.08.2007 по справі 22/285д-8/64/07д

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22/285д-8/64/07д

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 серпня 2007 р.                                                                                   № 22/285д-8/64/07д  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.,

                                               Коробенко Г.П.,

розглянувши матеріали  

касаційної скаргиТОВ “НВФ “Бізнес Комп'ютер Сервіс”

на постановувід 12.06.2007 Запорізького апеляційного господарського суду

у справігосподарського суду Запорізької області

за позовомТОВ “НВФ “Бізнес Комп'ютер Сервіс”

до

3-тя особаРВ ФДМУ по Запорізькій областіТОВ “Компанія “Восток”ЗАТ “Запоріжбуд”

провизнання недійсним договору оренди № 1113,

за зустрічним позовомРВ ФДМУ по Запорізькій області

до3-тя особа ТОВ “НВФ “Бізнес Комп'ютер Сервіс”ТОВ “Компанія “Восток”

провизнання недійсним договору оренди № 103,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Щербаков В.І. - директор,

відповідача-1: Фелілєєва Ю.Д. (дов. від 20.03.07 № 22/30),  

відповідача-2: Івахніна А.В. (дов. від 25.01.07),

3-тьої особи: не з'явились

                                              ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 01.03.07 господарського суду Запорізької області в первісному та у зустрічному позовах відмовлено.  Договір оренди № 103 від 20.10.1005 року визнано недійсним внаслідок нікчемності.

Постановою від 12.06.07 Запорізького апеляційного господарського суду вказане вище рішення змінено, з ч. 3 резолютивної частини рішення виключено слова “внаслідок нікчемності”.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ “НВФ “Бізнес Комп'ютер Сервіс”  звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати в частині відмови в первісному позові і визнання недійсним договору оренди з огляду на порушення судами норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, відповідно до договору оренди державного нерухомого майна від 03.06.04 № 1113, укладеного між РВ ФДМУ у Запорізькій області та ТОВ “Компанія “Восток”, останньому надано в оренду державне нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЗАТ “Запоріжбуд”, а саме: вбудовані у другий поверх нежилі приміщення загальною площею 669,8 м2 (літера-А-5, приміщення №№18-31, 33-40, 45-58) площею 589,3кв.м., частина приміщення № 1, площею 65 м2 та східна клітина II, площею 15,5 м2) відповідно до викопіровки та експлікації технічного паспорту другого поверху гуртожитку. Технічна характеристика об'єкту оренди на момент укладання та його місце розташування відображені у незалежній оцінці, виконаній експертом - оцінювачем ТОВ "Укрспецекспертиза". Вартість орендованого майна за договором визначена експертною оцінкою і складає 268017грн.

Вказаний договір відповідно до п.10.1 укладено на строк з 03.06.2004 по 01.06.2005.

На виконання умов вказаного договору між сторонами підписано акт приймання - передачі орендованого майна від 03.06.2004.

Судами враховано, що договір оренди від 03.06.2004 № 1113 укладено відповідно до ч.1 ст.12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” і останній містить усі істотні умови.

Також судами з'ясовано, що на момент звернення ТОВ “НВФ “Бізнес Комп'ютер Сервіс” з позовом до господарського суду 22.11.05, спірний договір вже не діяв, оскільки 11 квітня 2005 р. договір оренди № 1113 від 03.06.04, в силу ч.2 ст. 291 ГК України, п.2 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п.10.5 цього договору, припинив дію у зв'язку з приватизацією ТОВ “Компанія “Восток” об'єкту оренди за договором № 964 купівлі-продажу державного майна шляхом викупу, укладеного з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Звертаючись з позовом про визнання договору № 1113 недійсним ТОВ “НВФ “Бізнес Комп'ютер Сервіс” посилалося на наявність у нього згідно договору оренди № 103 від 20.10.1995 переважного права на користування на умовах оренди та наступну приватизацію спірних приміщень, які до припинення дії договору оренди № 103 стали об'єктом оренди за договором № 1113 від 03.06.04р.

Судами також з'ясовано, що відповідно до договору оренди від 20.10.1995р № 103, укладеного між акціонерним товариством “Запоріжбуд” та ТОВ “НВФ “Бізнес Комп'ютер Сервіс” останньому було надано у строкове платне користування приміщення загальною площею 47,6 м2, розташоване за адресою: м. Запоріжжя вул. Сталеварів,19 (кім. 32, 33) строком до 01.11.2000р.

Додатковими угодами від 02.04.1997 та 20.09.2000 до вказаного договору збільшено площу орендованих приміщень до 96 м2 та продовжено термін дії договору до 01.11.05р.

Об'єктом оренди за договором № 103 від 20.10.95р. (на момент його укладання) були житлові приміщення гуртожитку по вул. Сталеварів 19 у м. Запоріжжя, які перебували у державній власності.

Судами встановлено, що в 1994 році ДП трест “Запоріжбуд” у процесі корпоратизації перетворено у ЗАТ “Запоріжбуд”. При цьому гуртожиток, розташований по вул. Сталеварів 19 у м. Запоріжжі не передавався до його статутного фонду, а залишився у державній власності, про що свідчать акт оцінки вартості майна, що підлягало приватизації від 20.09.93, дані для проведення інвентаризації майна, яке не увійшло до статутного фонду ЗАТ “Запоріжбуд” з урахуванням індексації на 01.04.96, перелік державного майна, яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства від 09.06.2005.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки об'єктом оренди за договором № 103 було майно, що належало до державної власності, згідно зі ст. 5 якого орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю, виступали Фонд державного майна України, його регіональні відділення та державні підприємства з дозволу Фонду державного майна України.

При цьому суди врахували, що оскільки ЗАТ “Запоріжбуд” не мав на момент укладання договору оренди № 103 статусу державного підприємства, єдиним орендодавцем державного майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств був Фонд державного майна України, його регіональні відділення і відповідно дійшли обгрунтованого висновку, що ЗАТ “Запоріжбуд” не мав права укладати договір № 103 та передавати за цим договором державне майно в оренду ТОВ “НВФ “Бізнес-Компьтер-Сервіс”.

До того ж, судами обгрунтовано взято до уваги той факт, що на момент укладання договору № 103 спірні приміщення не могли бути предметом оренди, оскільки на той час вони мали статус житлових і не були переведені відповідно до статті 8 Житлового кодексу Української РСР із жилого у нежиле приміщення, про що свідчить розпорядження Голови Запорізької обласної державної адміністрації № 213 від 21.05.2004, а тому передача відповідачу в оренду спірних приміщень суперечила вимогам статті 6 Житлового кодексу УРСР, згідно якої жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків.

Підставою недійсності правочину, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

З врахуванням того, що відносини з укладання договору оренди № 103 від 20.10.1995 виникли до набрання чинності ЦК України судами правомірно згідно Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України застосовано положення ЦК УРСР.

Згідно ст. 48 ЦК УРСР  угода, яка суперечить вимогам закону є недійсною. Недійсний договір відповідно до вимог ст.59 ЦК УРСР є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків (ст.216 ЦК України).

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо визнання договору № 103 недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР як такого, що не відповідає вимогам закону.

Отже, з врахуванням встановленого, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні первісного позову, оскільки договір № 103 не створює ніяких правових наслідків, та відповідно не порушує прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ “НВФ “Бізнес Комп'ютер Сервіс” внаслідок укладання ТОВ «Компанія «Восток»та регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області договору оренди № 1113 від 03.06.2004, до того ж, судами обгрунтовано враховано подальше виконання сторонами цього договору.

Обгрунтованим також вбачається висновок судів щодо пропуску позивачем за зустрічним позов строку позовної давності, встановленого ст. 71 ЦК УРСР та ст. 256 ЦК України, оскільки про порушення своїх прав укладанням договору № 103 від 20.10.95 РВ ФДМУ по Запорізькій області було відомо до 09.08.02, про що свідчить лист № 564/26-201 від 10.12.02, в якому РВ ФДМУ зазначило, що направляло ЗАТ “Запоріжбуд” листа № 01-30/1665 від 09.08.02 про виявлені порушення при перевірці гуртожитку за адресою вул. Сталеварів, 19 у м. Запоріжжі стосовно укладання договорів оренди на житлові та нежитлові приміщення без дозволу регіонального відділення ФДМУ.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦК УРСР та п.4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 85, 1115, 1117, 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                          ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 12.06.07 Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 22/285д-8/64д/07 залишити без змін.

Головуючий                                                                                       Божок В.С.

Суддя                                                                                                   Костенко Т.Ф.

Суддя                                                                                                   Коробенко Г.П.