Рішення

від 05.10.2020 по справі 120/3626/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 жовтня 2020 р. Справа № 120/3626/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД РЕМОНТ ГРУП" до Головного управління ДПС у Вінницькій області (1), Державної податкової служби України (2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД РЕМОНТ ГРУП" до Головного управління ДПС у Вінницькій області (1), Державної податкової служби України (2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що рішеннями комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1446612/43052874 від 30.01.2020 року та №1446613/43052874 від 30.01.2020 року відмовлено у реєстрації податкових накладних №8 від 05.12.2019 року та №9 від 05.12.2019 року з підстав ненадання платником податку копій договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них та договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.08.2020 року на адресу суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№23161), в якому відповідач (2) просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи із того, що платник податку не надав копій договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них та договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції, а тому Комісією ГУ ДПС прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних №8 від 05.12.2019 року та №9 від 05.12.2019 року.

Державна податкова служба України у відзиві на позовну заяву (вх.№23163) від 19.08.2020 року, також просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі

14.09.2020 року до суду надійшли відповіді на відзиви відповідачів (вх.№26346, вх.№26347), в яких представник позивача не погоджується із викладеними відповідачами поясненнями та аргументами у відзивах на позовну заяву та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

04 грудня 2019 року між ТОВ "БУД РЕМОНТ ГРУП" (продавець) та ПП "Приладсервіс Технолоджі" (покупець) укладений договір поставки товару №13 (далі - договір №13) /а.с. 10/.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору №13 продавець передає, а покупець приймає у власність та оплачує товар, в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними у накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору. Продавець зобов`язаний доставити товар покупцю за свій рахунок.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору №13, покупець зобов`язується оплатити продавцю вартість товару, яка вказана в видаткових накладних. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Сума договору складає 230000,00 грн., у тому числі ПДВ - 38333,33 грн.

На виконання Договору №13 позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-0000008 від 04.12.2019 /а.с. 17/ було отримано передплату в розмірі 204979,20 грн., що підтверджується банківською випискою по особовим рахункам позивача за 05.12.2020 /а.с. 18/. Після цього за власний рахунок позивачем було поставлено товар, а саме огорожу h-2.0 у кількості 500 шт. та стовби h-2.7 у кількості 200 шт. на загальну суму 204979,20 грн. (з ПДВ), що підтверджується відповідною видатковою накладною №РН-0000002 від 15.01.2020 /а.с. 16/.

Крім того, 04 грудня 2019 року між ТОВ "БУД РЕМОНТ ГРУП" (продавець) та ПП "Енергоспецсервіс" (покупець) укладений договір поставки товару №14 (далі - договір №14) /а.с. 19/.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору №14 продавець передає, а покупець приймає у власність та оплачує товар, в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними у накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору. Продавець зобов`язаний доставити товар покупцю за свій рахунок.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору №14, покупець зобов`язується оплатити продавцю вартість товару, яка вказана в видаткових накладних. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Сума договору складає 105000,00 грн., у тому числі ПДВ - 17500,00 грн.

На виконання договору №14 позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-0000009 від 04.12.2019 /а.с. 26/ було отримано передплату в розмірі 100000,08 грн., що підтверджується банківською випискою по особовим рахункам позивача за 05.12.2020 /а.с. 18/. Після цього за власний рахунок позивачем було поставлено товар, а саме цемент ПЦ І-500 "Зодчий" (50 кг) у кількості 30 тон на загальну суму 100000,08 грн. (з ПДВ), що підтверджується відповідною видатковою накладною № РН-0000003 від 16.01.2020 /а.с. 25/.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, на виконання пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "БУД РЕМОНТ ГРУП" складено податкові накладні № 8 від 05.12.2019 року /а.с. 11/, №9 від 05.12.2019 року /а.с. 20/ та надіслано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних.

Однак, за результатами обробки отриманої інформації після направлення для реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 8 від 05.12.2019 року, №9 від 05.12.2019 року податковим органом сформовано квитанції №9314247652 від 27.12.2019 року та №9315331806 від 28.12.2019 року про те, що документ прийнято, але реєстрація зупинена у зв`язку з тим, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних /а.с. 12, 21/.

23.01.2020 року ТОВ "БУД РЕМОНТ ГРУП" було надіслано до контролюючого органу додаткові пояснення з підтверджуючими документами щодо розблокування податкових накладних № 8 від 05.12.2019 року, №9 від 05.12.2019 року.

Рішенням голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1446612/43052874 від 30.01.2020 року та №1446613/43052874 від 30.01.2020 року, відмовлено у реєстрації податкових накладних №8 від 05.12.2019 року та №9 від 05.12.2019 року.

Підставою відмови в реєстрації податкових накладних №8 від 05.12.2019 року та №9 від 05.12.2019 року стало ненадання платником податку копій договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них та договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції.

Вважаючи, що вказані рішення прийняті контролюючим органом безпідставно та всупереч діючому законодавству, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить із наступного.

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29 грудня 2010 № 1246 (далі - Порядок від 29.12.10 № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку від 29.12.2010 року № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

- відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

- чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

- наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

- наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

- наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

- наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

- дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку від 29.12.2010 року № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року № 117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Дана постанова втратила чинність 01.02.2020 року на підставі Постанови КМ № 1165 від 11.12.2019 року. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин вказаний нормативно-правовий акт був чинним та підлягав до застосування.

Згідно з вимогами пункту 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в редакції, діючої на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок від 21.02.18 № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з вимогами пунктів 6 та 7 Порядку від 21.02.18 № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

У свою чергу, як свідчать матеріали справи, реєстрація податкових накладних № 8 від 05.12.2019 року, №9 від 05.12.2019 року була зупинена через те, що податкові накладні відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Тобто, в даному випадку податковим органом застосоване формулювання, яке пунктами 6 та 7 Порядку від 21.02.18 № 117 не передбачено. Зокрема, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкових накладних зупинено з підстави, яка не в повній мірі узгоджується із положеннями Порядку № 117.

Згідно з пунктом 10 Порядку від 21.02.18 № 117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

На час винесення оскаржуваних рішень були діючі критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, що визначені у листі, затвердженому ДФС України 05.11.2018 року.

Так, згідно підпункту 1.6 пункту 1 листа Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 року "Критерії ризиковості платника податку і здійснення операцій", комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

- платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Відповідно до вимог пунктів 12 та 13 Порядку від 21.02.18 № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Суд зауважує, що вказаний у підпункті 1.6 пункту 1 листа ДФС України від 05.11.2018 року перелік має декілька позицій, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Тобто, кожен із цих критеріїв може бути самостійною підставою для встановлення ризиковості платника податків.

В порушення вказаних норм в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних №9314247652 від 27.12.2019 року та №9315331806 від 28.12.2019 року /а.с. 14/ не зазначено, за якою саме підставою позивача із указаних в підпункті 1.6 пункту 1 Критеріїв віднесено до ризикових платників. Крім того, у квитанціях вказано на пропозицію платнику надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, проте, яких саме документів (їх конкретизації) не зазначено.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 16 квітня 2019 року у справі №826/10649/17, від 28 листопада 2019 року у справі №1640/2650/18 висловив таку правову позицію: … можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

На підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суд при розгляді цієї справи застосовує практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема у справі Рисовський проти України Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Так, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Натомість у спорі який виник між сторонами суд встановив, що принципу "належного урядування" у розумінні практики Європейського суду з прав людини, відповідачем не дотримано. Зокрема, надсилаючи позивачу квитанцію про зупинення реєстрації податкових накладних, відповідач не діяв у належний, чіткий та якомога послідовніший спосіб. Про вказане свідчить те, що пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної носить загальний характер, а із її змісту неможливо встановити які саме документи слід надати платнику (у квитанціях вказано "пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної...").

У частині зазначення критерію ризиковості відповідач зіслався лише на номер пункту та не конкретизував, про який саме ризик платника податку йдеться.

Вказані недоліки квитанції, окрім того, що характеризують рішення як необґрунтоване, ще й фактично ставлять платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування, існуючих на думку контролюючого органу, ризиків.

Відтак, допущені державним органом помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, як і не можуть покладати на таких осіб тягар відповідальності.

Крім того, при розгляді даної справи суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 822/1878/18, згідно яких листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, у цій справі Верховним Судом надано критичну оцінку листу ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 Критерії ризиковості платника податку, п.п. 1.6 якого є подібним за своїм змістом п.п. 1.6 наступного листа ДФС від 05.11.2018 року, та зазначено про те, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Попри це, позивач намагався виконати вимогу щодо подання документів.

Оцінюючи дії платника податку та прийняте за наслідком їх вчинення рішення відповідача, суд враховує наступне.

23.01.2020 року ТОВ "БУД РЕМОНТ ГРУП" було надіслано до контролюючого органу додаткові пояснення з підтверджуючими документами щодо розблокування податкових накладних № 8 від 05.12.2019 року та №9 від 05.12.2019 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що після зупинення реєстрації податкових накладних, позивачем 23.01.2020 року по податкових накладних № 8 від 05.12.2019 року, №9 від 05.12.2019 року було подано до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено /а.с. 13, 22/.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є також вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається із пункту 15 Порядку від 21.02.2018 № 117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Згідно з вимогами пунктів 18-20 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Як уже наголошувалось судом вище, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної була відсутня інформація, які саме документи позивачу потрібно направити для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, підставою для відмови в реєстрації податкових накладних №8 від 05.12.2019 року та №9 від 05.12.2019 року у рішеннях від 30.01.2020 року стало ненадання платником податку копій договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них та договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції.

Суд вкотре зазначає, що можливість надання платником податку вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем подані пояснення з підтверджуючими документами, а саме: договори поставки товару №13 та №14, видаткові накладні №РН-0000002 від 15 січня 2020 року та №РН-0000003 від 16 січні 2020 року, рахунки-фактури №СФ-0000008 від 04 грудня 2019 року та №СФ-0000009 від 04 грудня 2019 року, виписка по особовим рахункам за 05.12.2019 ТОВ "БУД РЕМОНТ ГРУП", договір оренди приміщення №3 від 01 серпня 2019 року, договір оренди обладнання №4 від 12 серпня 2019 року, видаткові накладні №РН-0009519 від 24 грудня 2019 року, №149 від 08 січня 2020 року та №22055 від 30 грудня 2019 року, виписки по рахунку ТОВ "БУД РЕМОНТ ГРУП" за 26.12.2019, 11.12.2019 та 30.04.2020, акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01 серпня 2019 року, акт прийому передачі обладнання, договори поставки №160904 від 16 вересня 2019 року та №БВ 11/09 від 11 жовтня 2019 року.

Відповідно до вимог пункту 21 Порядку від 21.02.2018 № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як слідує з пункту 22 Порядку від 21.02.2018 № 117, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Відтак, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та його контрагентами, а також враховуючи те, що відповідні пояснення та документи були надані контролюючому органу, суд доходить висновку, що в контролюючого органу не було достатніх підстав для відмови у проведенні реєстрації податкових накладних позивача №8 від 05.12.2019 року та №9 від 05.12.2019 року.

У цьому контексті суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує факту здійснення платником податків господарської операції, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Одночасно, в межах даної спірної ситуації суд звертає особливу увагу на той факт, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Таким чином, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів щодо ризиковості платника податку, та на те, що наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

В цьому випадку, під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навели обґрунтованих мотивів прийняття рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування ТОВ "БУД РЕМОНТ ГРУП" в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині визнання протиправними та скасування рішень №1446612/43052874 від 30.01.2020 року та №1446613/43052874 від 30.01.2020 року прийнятого Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації.

Що ж до позовних вимог в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим.

При цьому, згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та / або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства були достатніми для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Відповідно частини 3 статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України вчинити необхідні дії шляхом реєстрації податкових накладних №8 від 05.12.2019 року та №9 від 05.12.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд вирішити процесуальне питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов`язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також документи що підтверджують оплату наданих послуг.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04 серпня 2020 року, № 640/15803/19 від 05 серпня 2020 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.06.2020 між позивачем ТОВ "БУД РЕМОНТ ГРУП" в особі директора Рабюка С.М. та адвокатом Скржешевським М.С. укладено Договір № 2064 про надання правової допомоги та доручення.

За умовами цього договору (п. 1.1, 1.2) адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання юридичної допомоги обумовленого цим договором, а саме надання правової допомоги ТОВ "БУД РЕМОНТ ГРУП" у Вінницькому окружному адміністративному суді та Сьомому апеляційному адміністративному суді у справі щодо визнання протиправними та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку корегування в ЄРПН №1446612/43052874 від 30.01.2020 року та №1446613/43052874 від 30.01.2020 року про відмову в реєстрації податкових накладних №8 від 05.12.2019 року та №9 від 05.12.2019 року, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також всі понесені адвокатом фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

Сума гонорару за прийнятим дорученням визначається додатковою угодою.

Згідно пункту 1.1 додаткової угоди від 04.06.2020 № 2064/1 до договору про надання правової допомоги та доручення, сторони домовились, що сума гонорару за прийнятим на підставі договору від 04.06.2020 № 2064 дорученням складає 5000,00 грн.

Як видно з детального опису робіт (наданих послуг) від 17.09.2020 виконаних адвокатом в справі № 120/3626/20, позивачеві надано такі юридичні послуги:

- складання та подання позову до Вінницького окружного адміністративного суду, предметом якого є визнання протиправним та скасування Рішення комісії ГУ ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1446612/43052874 від 30.01.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 05.12.2019 та № 1446613/43052874 від 30.01.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 05.12.2019 р. - 2500 грн.;

- представництво ТОВ "БУД РЕМОНТ ГРУП" у Вінницькому окружному адміністративному суді як позивача - 1000 грн.;

- складання та подання відповіді на відзив відповідача - Головного управління ДПС України у Вінницькій області, відповіді на відзив відповідача - Державної податкової служби України та клопотання про долучення доказів - загальною вартістю 1500 грн.

Загальна вартість послуг за період, вказаний у цьому детальному описі робіт (наданих послуг), становить 5000 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Суд звертає увагу на те, що ця справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тобто без проведення судового засідання, що унеможливлює понесення позивачем витрат на представництво інтересів клієнта у суді (участь у судових засіданнях).

Таким чином, при відшкодуванні витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд не враховує представництво позивача у суді (участь у судових засіданнях), які зазначені у детальному описі робіт (наданих послуг) від 17.09.2020 виконаних адвокатом.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат

Водночас, Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

При цьому, суд не позбавлений можливості самостійного неврахування переліку тих робіт та витраченого часу на них (участь адвоката в судових засіданнях), які фактично не здійснювались адвокатом в межах розгляду даної справи.

З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в сумі 4000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 4204,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. належить стягнути на користь ТОВ "БУД РЕМОНТ ГРУП" за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 192, 201 Податкового кодексу України, п. 4, 5, 6, 7, 14, 15, 21, 22 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №1446612/43052874 від 30.01.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №1446613/43052874 від 30.01.2020 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 05.12.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД РЕМОНТ ГРУП".

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №9 від 05.12.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД РЕМОНТ ГРУП".

Стягнути із Головного управління ДПС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань, в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД РЕМОНТ ГРУП" сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути із Державна податкова служба України за рахунок бюджетних асигнувань, в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД РЕМОНТ ГРУП" сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БУД РЕМОНТ ГРУП" (вул. Колгоспна, 3, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, 23234, ЄДРПОУ 43052874);

Відповідач (1): Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ 43142454);

Відповідач (2): Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393).

Суддя Свентух Віталій Михайлович