Рішення

від 07.10.2020 по справі 240/4079/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/4079/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Нагірняк М.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області, в якому просить визнати протиправну бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не проведення з 17.07.2018року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що дорівнює 30% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно, та зобов`язати виплатити таку щомісячну грошову допомогу за період з 17.07.2018року.

На обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в смт. Ємільчине Житомирської області, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, та перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області, де отримував щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону № 796-XII. Позивач вважає, що з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 37 Закону № 796-XII, яка підлягає застосуванню без будь-яких обмежень, але Відповідачем не відновлено нарахування та виплату Позивачу вказаної соціальної допомоги у зв`язку з тим, що в Державному бюджеті України не передбачено відповідних видатків. На думку Позивача, реалізація ним права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Ухвалою від 02.07.2020року було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копію ухвали суду, позовної заяви та додатки до неї Відповідач отримав. Процесуальні строки на подання відзиву, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, закінчилися. Відзив на позов Відповідачем суду не надано, що в розумінні вимог ч.4 ст.159 КАС України судом розцінюється як визнання позову.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо соціального та правового захисту осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються правовими нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII (далі - Закон N 796-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в смт. Ємільчине Житомирської області, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, та перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області, де отримував щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону № 796-XII.

Відповідно до додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року N 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" смт. Ємільчине віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Суть спору між сторонами зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача права на отримання з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону № 796-XII.

Судом встановлено, що Позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області із заявою щодо відновлення з 17 липня 2018 року виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону № 796-XII.

Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області листом за № 1026/07 повідомило про відсутність підстав для відновлення виплат такої щомісячної грошової допомоги.

Таке рішення Відповідача, викладене в листі за № 1026/07, не узгоджуються із вимогами чинного законодавства з огляду на таке.

Безспірно, відповідно до статті 37 Закону 796-XII (в редакції закону від 09.07.2007) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати. Тобто, положення статті 37 Закону 796-XII передбачають наявність зони посиленого радіоекологічного контролю, в якій проживає Позивач.

Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014року N 76-VIII ст.37 Закону N 796-XII була виключена.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 р. N 6-р/2018 такі зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Разом з тим, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону Про "внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016року N1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Зазначене свідчить, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом N1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону N 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Таким чином, з 17.07.2018року відновлено право Позивача, як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, на щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону № 796-XII в розмірі, що дорівнює 30 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року.

Таке право осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на отримання зазначеної щомісячної грошової допомоги підтверджено Рішенням Верховного Суду від 21 січня 2019року в зразковій справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області. Вказане судове рішення набуло чинності згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (оприлюднене 14.01.2020р.).

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду такої зразкової справи.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області, яка призвела до не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Відповідача поновити з 17 липня 2018 року нарахування та виплату Позивачу зазначеної щомісячної грошової допомоги в розмірі, що дорівнює 30% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим суд враховує, що предметом позову в даній справі стосовно соціального захисту Позивача є дії чи бездіяльність Відповідача, як суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, передбачені статтею 37 Закону № 796-XII, які повинні здійснюватися регулярними, періодичними та чітко визначеними в часі платежами.

У таких триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу, з набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 р. N 6-р/2018 ухиляється від виконання своїх зобов`язань по відношенню до Позивача.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ суд враховує, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на щомісячні виплати, передбачені статтею 37 Закону № 796-XII), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави в особі Відповідача.

Тобто, спірні відносини щодо реалізації Позивачем конституційного права на соціальний захист є триваючими, оскільки право на виплати, передбачені статтею 37 Закону № 796-XII гарантується державою, не обмежені часом, а лише місцем проживання Позивача, а тому не може бути обмеженим як неправомірними діями Відповідача так і процесуальними строками для звернення до суду.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати, що підлягають стягненню або відшкодуванню по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не проведення нарахування та невиплат ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Шевченка, буд. 2 смт. Ємільчине Житомирської області, 11200, код ЄДРПОУ 03192744) поновити з 17.07.2018року нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 30% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк