Рішення

від 08.10.2020 по справі 540/1707/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1707/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зеленівської селищної ради міста Херсон про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

02 липня 2020 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Зеленівської селищної ради міста Херсон (далі - відповідач, Селищна рада) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати, в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 : рішення Зеленівської селищної ради №637 від 26.05.2020 та № 648 від 23.06.2020;

- зобов`язати Зеленівську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у власність орієнтовним розміром 0,15 га на території Зеленівської селищної ради.

Ухвалою суду від 06.07.2020 адміністративний позов було залишено без руху та встановлено строк позивачу для усунення її недоліків. Станом на 13.07.2020 позивач вимоги ухвали суду від 06.07.2020 виконав в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.07.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.05.2020 р. відповідно до статті 118 Земельного кодексу України він звернувся на адресу Зеленівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у власність, орієнтовним розміром 0,15 га на території земель Зеленівської селищної ради. До клопотання було додано графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки з підписом заявника. 26 травня 2020 року на пленарному засіданні LXV сесії VII скликання Зеленівської селищної ради відповідач прийняв рішення № 637 Про відмову в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою , яким (в спірній частині рішення) відмовив в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою громадянину ОСОБА_1 щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , на підставі частини шостої статті 118 Земельного кодексу України (заявлена земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи). 05.06.2020 р. відповідно до статті 118 Земельного кодексу України він звернувся на адресу Зеленівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у власність, орієнтовним розміром 0,15 га на території земель Зеленівської селищної ради. До клопотання було додано графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки з підписом заявника. 26 травня 2020 року на пленарному засіданні LXVІ сесії VII скликання Зеленівської селищної ради відповідач прийняв рішення № 648 Про відмову в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою , яким (в спірній частині рішення) відмовив в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою громадянину ОСОБА_1 щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , на підставі частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (невідповідність місця розташування містобудівній документації). Не погоджуючись із відмовою відповідача в наданні дозволу, позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

28 липня 2020 року представник відповідача подав до суду відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Згідно затвердженого рішенням селищної ради № 169 від 05.01.2017 Генерального плану смт. Зеленівка по провулку Чукотському визначені для житлової забудови земельні ділянки конкретної форми, але зазначене на графічних матеріалах позивачем бажане місце розташування не відповідає містобудівній документації. Позивач зазначає в клопотанні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по провулку Чукотському орієнтовною площею 0,15 га, що також не відповідає затвердженій містобудівній документації. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється у відповідності до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Статтею 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Враховуючи вищезазначені обставини, керуючись положенням ч.7 ст. 118 ЗК України, на пленарному засіданні селищної ради від 23.06.2020 було прийняте рішення за № 648 про відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 .

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.

15.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Зеленівської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,15 га, по АДРЕСА_1 .

До клопотання було додано графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки з підписом заявника.

Рішенням LXV сесії VII скликання Зеленівської селищної ради від 26.05.2020 р. № 637 Про відмову в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою , пунктом 1.2 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою громадянину ОСОБА_1 щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , на підставі частини шостої статті 118 Земельного кодексу України (заявлена земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи).

За твердженням позивача, приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу відповідач лише обмежився загальним формулюванням - заявлена земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи.

На запит позивача про отримання публічної інформації від 29.05.2020 року відповідач листом №02/02-31 від 02.06.2020 року повідомив, що по провулку Чукотському в смт. Зеленівка дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд надавався громадянам згідно рішень селищної ради №247 від 22.06.2012 року та №224 від 27.04.2012 року.

Оскільки зазначені в рішеннях №247 від 22.06.2012 року та №224 від 27.04.2012 року особи за вісім років так і не виготовили проекти землеустрою на зазначені ними земельні ділянки, позивач вважає рішення LXV сесії VII скликання Зеленівської селищної ради Про відмову в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою № 637 від 26.05.2020 року (п.1.2 рішення) протиправним та просить суд його скасувати.

Стосовно рішення LXV сесії VII скликання Зеленівської селищної ради Про відмову в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою № 648 від 23.06.2020 року, то в ньому відповідач не конкретизував в чому саме виразилась невідповідність місця розташування містобудівній документації.

При вирішенні справи по суті суд враховує наступне.

Положеннями статті 144 Конституції України установлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог частини першої статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною першою статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Частиною другою статті 78 Земельного кодексу України установлено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Положеннями пунктів а та б статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з вимогами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 та в подальшому підтримано в численних постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, п.1.2 рішення LXV сесії VII скликання Зеленівської селищної ради від 26.05.2020 року № 637 Про відмову в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою , позивачеві відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,15 га. по АДРЕСА_1 на підставі ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

Підставою для відмови у рішенні зазначено заявлена земельна ділянка перебуває користуванні іншої особи .

В подальшому, на звернення позивача, відповідач надав витяги з рішень №247 від 22.06.2012 року та №224 від 27.04.2012 року.

Рішенням ХХІІІ сесії селищної ради VІ скликання Зеленівської селищної ради Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій та розробку проектів землеустрою надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність та в оренду земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд, а також в оренду під розширення присадибних ділянок: ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 800 кв.м.; ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 800 кв.м.; ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 800 кв.м.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 ст. 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 31.01.2018 у справі № 814/741/16, постанові від 14.03.2018 у справі № 804/3703/16.

Доказів того, що зазначені особи почали користуватись зазначеними земельними ділянками, або доказів того, що дані особи розробили та погодили проекти землеустрою на зазначені земельні ділянки відповідач не надав.

За таких обставин, надання дозволу на розробку проекту землеустрою на певну земельну ділянку певній особі не є беззаперечним доказом початку користування цією земельною ділянкою, а навпаки, закон дозволяє надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою невизначеній кількості осіб.

Суд зазначає, що викладена в спірному рішенні правова підстава для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправною та не підтверджена належними доказами, зокрема витягами з Державного реєстру права власності на нерухоме майно.

26 травня 2020 року на пленарному засіданні LXVІ сесії VII скликання Зеленівської селищної ради відповідач прийняв рішення № 648 Про відмову в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою , яким (в спірній частині рішення) відмовив в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою громадянину ОСОБА_1 щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , на підставі частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (невідповідність місця розташування містобудівній документації).

Отже, приймаючи оскаржуване рішення в спірній частині, відповідач обмежився загальним формулюванням про невідповідність обраного позивачем місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації.

Водночас, обґрунтування в чому саме полягає така невідповідність рішення не містить.

На переконання суду, перевірка відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів та нормативно-правовим актам належить до повноважень відповідача. У зв`язку з цим, Зеленівська селищна рада наділена повноваженнями прийняти рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, якщо на підставі такої перевірки буде достовірно встановлена невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та/або іншим нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проте, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що відповідачем проведена перевірка, відповідно до результатів якої встановлено невідповідність місця розташування вимогам містобудівної документації.

Застосовуючи принцип правової визначеності, як одну із визначальних вимог до рішень суб`єкта владних повноважень, суд вказує, що рішення про відмову у наданні дозволу позивачеві має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних, а не загальних підстав для цього.

Відповідно до вимог частини першої статті 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону № 3038-VI, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Приписами частини десятої статті 17 Закону № 3038-VI визначено, що генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Відповідно до вимог частини одинадцятої статті 17 Закону № 3038-VI, матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України Про доступ до публічної інформації шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Належних доказів того, що чинною містобудівною документацією, зокрема, генеральним планом селища Зеленівка, земельну ділянку, яку обрав позивач для передачі йому у власність, віднесено до земель, що використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, або мають інше цільове призначення матеріали справи не містять.

Вимогами частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушень - пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування . Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

В рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, Європейський суд вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За результатами аналізу змісту статей 118, 122 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України Про землеустрій вбачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту приймається уповноваженим органом державної влади згідно з визначеною законом процедурою безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та підпорядковане меті - можливості надання громадянину земельної ділянки у власність або користування.

В силу положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В даній справі відповідач не навів конкретних передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з поданою заявою від 15.05.2020 року та повторною заявою від 05.06.2020 року із доданими до них документами і графічними матеріалами.

Посилання відповідача на ймовірну невідповідність місця розташування зазначеної позивачем земельної ділянки містобудівній документації жодним чином не підтверджується, як не підтверджується і твердження відповідача про перебування спірної ділянку у користуванні інших осіб.

Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у оскаржених рішеннях суд дійшов висновку, що дані відмови не є мотивованими, оскільки ймовірна невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена у самому рішенні вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо. Стосовно перебування земельної ділянки у користуванні іншої особи, то судом вище встановлено відсутність будь-яких доказів такої позиції відповідача.

Суд, під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення не можуть вважатися обґрунтованими, добросовісними і законними, оскільки належних та деталізованих мотивів таких відмов у вказаних рішеннях органу місцевого самоврядування не наведено.

Як наслідок суд визнає протиправними та скасовує рішення Зеленівської селищної ради №637 від 26.05.2020 року та № 648 від 23.06.2020 року в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у власність орієнтовним розміром 0,15 га на території Зеленівської селищної ради, суд враховує наступне.

Суд повинен захистити права та інтереси позивача, уникаючи втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: за наявності поважних причин орган вправі надати … , у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити… , рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам… тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

У постанові від 05.09.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту четвертого частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в справі №816/591/15-а.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 4 частини 2 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може визнання бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В даному випадку суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивачів є зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проектів землеустрою.

До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Конвенційний принцип «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Крім цього суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення питання про надання її у власність або користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №826/5737/16, постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 11.06.2019 у справі № 826/841/17.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 509/4722/16-а та від 29.08.2019 у справі №540/2441/18.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, судовий збір в розмірі 1681,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Зеленівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення LXV сесії VII скликання Зеленівської селищної ради від 26.05.2020 р. № 637 Про відмову в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою та рішення LXV сесії VII скликання Зеленівської селищної ради Про відмову в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою № 648 від 23.06.2020 року, в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою громадянину ОСОБА_1 щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Зеленівську селищну раду міста Херсон (73481, м. Херсон, смт. Зеленівка, вул. Лесі Українки, 7, код ЄДРПОУ 26518639) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Стягнути з Зеленівської селищної ради міста Херсон (73481, м. Херсон, смт. Зеленівка, вул. Лесі Українки, 7, код ЄДРПОУ 26518639) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1681,60 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят одну гривню 60 коп).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 109020100