Постанова

від 29.09.2020 по справі 520/10371/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 р.Справа № 520/10371/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Заворотного А.В.,

представника відповідача Зеленохатова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.12.19 року по справі № 520/10371/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Нафтогазова компанія "Газінвестпроект"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазова компанія "Газінвестпроект", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25.06.2019 р. №00001201411 та від 25.06.2019 р. №00001211411;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019 №00001201411, №00001211411 прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25.06.2019 р.№00001201411 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 908 835 грн. 00 коп. та від 25.06.2019 р. №00001211411 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 573 309 грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України.

Зокрема, апелянт посилався на те, що надані до перевірки суб`єктом господарювання паспорти якості на товар не містять даних щодо виробника та походження товару.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29.09.2020 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі направлення від 20.05.2019 №4961 виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 17.05.2019 № 3507, працівниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзної перевірки ТОВ "НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ "ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ" (код за ЄДРПОУ 39481330).

За результатами вищевказаної перевірки складено акт №1883/20-40-14-11-10/39481330 від 03.06.2019, яким зафіксовано порушення: п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI (із змінами та доповненнями).

На підставі вищевказаного акту №1883/20-40-14-11-10/39481330 від 03.06.2019 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення рішення від 25.06.2019:

- №00001211411, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 573309 грн.;

- №00001201411, яким збільшено суму грошового забезпечення за платежем податок на додану вартість на загальну суму 908835,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями +727068 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 181767 грн.

Позивач не погодившись з винесеними податковими повідомлення - рішеннями скористався своїм правом на адміністративне оскарження та 10.07.2019 подав скаргу на них до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.08.2019 №41527/6/99-99-11-04-01-25, залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 25.06.2019 №00001211411, №00001201411, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомлення - рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазова компанія "Газінвестпроект" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ПКУ).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріали справи містять квитанції про реєстрацію податкових накладних складених позивачем у процесі його господарської діяльності.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів.

Так, з акту перевірки №1883/20-40-14-11-10/39481330 від 03.06.2019 встановлено, що у перевіряємому періоді контрагентами позивача були ТОВ "ВІЗЕЙР" (код ЄДРПОУ 40992884), ТОВ "ЄВРОПА ДЕЙЗ" (код ЄДРПОУ 40530223), ТОВ "АСТА ЮА" (код ЄДРПОУ 41198442), ТОВ "ВЕСТЕРНС" (код ЄДРПОУ 41137966), ТОВ "ЛЕОНЕС" (код ЄДРПОУ 41202736), ТОВ "ДЕЛЛ КОМ" (код ЄДРПОУ 41345661).

Між позивачем (Замовник) та ТОВ "ЄВРОПА ДЕЙЗ" (Постачальник) укладено договір поставки товарів №030417/1 від 03.04.2017, за умовами якого Постачальник зобов`язується протягом строку дії даного договору постачати та передавати у власність Замовника товар, а Замовник зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах визначених цим договором.

Найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент товару вказуються в накладній, що складається відповідно до замовлення Замовника.

Відповідно до п.п. 3.2 п.3 вищевказаного договору Постачальник зобов`язаний виставити Замовнику рахунок - фактуру.

Реальність виконання умов вищевказаного договору підтверджується: рахунком-фактурою №СФ-0000039 від 11.04.2017 р., №СФ-0000018 від 04.05.2017 р., №СФ-0001352 від 30.05.2017 р.; видатковими накладними: №РН-0000043 від 11.04.2017 р. на суму 572940,00 грн. (у тому числі ПДВ 95 490,00 грн), №РН-0000045 від 11.04.2017 р. на суму 557671,80 грн. (у тому числі ПДВ 92 945,30 грн), №РН-0000044 від 12.04.2017 р. на суму 519840,00 грн. (у тому числі ПДВ 86 640,00 грн), №РН-0000046 від 12.04.2017 р. на суму 519840,00 грн. (у тому числі ПДВ 86 640,00 грн), №РН-0000047 від 12.04.2017 р. на суму 563160,00 грн. (у тому числі ПДВ 93 860,00 грн), №РН-0000018 від 04.05.2017 р. на суму 394080,00 грн. (у тому числі ПДВ 65 680,00 грн), №РН-0000027 від 11.05.2017 р. на суму 259920,00 грн. (у тому числі ПДВ 43 320,00 грн), №РН-0001352 від 30.05.2017 р. на суму 415872,00 грн. (у тому числі ПДВ 69 312,00 грн), №РН-0001353 від 30.05.2017 р. на суму 363888,00 грн. (утому числі ПДВ 60 648,00 грн), №РН-0001354 від 30.05.2017 р. на суму 363888,00 грн. (у тому числі ПДВ 60 648,00 грн), товарно-транспортними накладними: від 11.04.2017 р. № 11, від 12.04.2017 р № 12-2, від 04.05.2017 р № Р4, від 11.05.2017 р № Р11, від 30.05.2017 р. № Р30, паспортами якості від 11.04.2017, від 12.04.2017, від 04.05.2017, від 11.05.2017, від 30.05.2017; податковими накладними: №943 від 11.04.2017 р., №944 від 12.04.2017 р., №945 від 11.04.2017 р., №946 від 12.04.2017 р., №47 від 12.04.2017 р., №918 від 04.05.2017 р., №1352 від 30.05.2017 р., №1353 від 30.05.2017 р., №91354 від 30.05.2017 р.

Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ "АСТА ЮА" (Постачальник) укладено договір поставки товарів №2804-2017 від 28.04.2017, за умовами якого Постачальник зобов`язується протягом строку дії даного договору постачати та передавати у власність Замовника товар, а Замовник зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах визначених цим договором.

Найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент товару вказуються в накладній, що складається відповідно до замовлення Замовника.

Відповідно до п.п. 3.2 п.3 вищевказаного договору Постачальник зобов`язаний виставити Замовнику рахунок - фактуру.

Реальність виконання вищевказаного договору підтверджується: рахунком - фактурою № СФ-0000126 від 11.05.2017 р.; видатковою накладною: №РН-0000126 від 11.05.2017 р.; товарно-транспортною накладною від 11.05.2017 р. №Д 11-05; паспортом якості від 11.05.2017; податковою накладною №126 від 11.05.2017 р.

Разом з тим, між позивачем (Замовник) та ТОВ "ВЕСТЕРНС" (Виконавець) укладено договір на транспортні послуги №284/17-В від 28.04.2017, за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець зобов`язується надати транспортні послуги з перевезень вантажів згідно заявки Замовника.

Реальність виконання вищевказаного договору підтверджується: заявками по договору: від 03.05.2017 р. №3, від 04.05.2017 р. №Р 4, від 11.05.2017 р. №Д 11-05, від 11.05.2017 р. №Р Ц, від 22.05.2017 р. №Д 22-05, від 24.05.2017 р. №24-5, від 30.05.2017 р. №Р 30, від 03.05.2017 р №3; товарно-транспортними накладними від 04.05.2017 р. №Р 4, від 11.05.2017 р. №Д 11-05, від 11.05.2017 р. №Р 11, від 22.05.2017 р. №22-5, від 24.05.2017 р. №24-5, від 30.05.2017 р. №Р 30; рахунком-фактурою №СФ-0000088 від 31.05.2017 р.; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2017 р. №ОУ-0000088; податковою накладною №88 від 31.05.2017 р.

Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ "ВЕСТЕРНС" (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг №0204/17 від 02.04.2017, за умовами якого Виконавець бере на себе зобов`язання із надання Замовникові юридичних послуг.

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору сторонами позивачем надано додаток №1 від 03.05.2017; акт приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2017 р.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2017 р. №ОУ-0000078, рахунок - фактури № СФ-0000078 від 31.05.2017 р. на загальну суму 380000 грн; податкову накладну №78 від 31.05.2017 р.

В ході судового засідання встановлено, що позивачем (Замовник) укладено з ТОВ "ЛЕОНЕС" (Виконавець) договір про надання юридичних послуг №0204/17 від 02.04.2017, за умовами якого Виконавець бере на себе зобов`язання із надання Замовникові юридичних послуг.

Реальність виконання вищевказаного договору підтверджується: додатком №1 від 01.05.2017, актом приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2017 р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2017 р. №ОУ-0000213, рахунком-фактурою № СФ-0000213 від 30.06.2017 р. на загальну суму 380000 грн.; податковою накладною №9213 від 30.06.2017 р.

З матеріалів справи також встановлено, що позивачем (Замовник) та ТОВ "ДЕЛЛ КОМ" (Постачальник) укладено договір поставки товарів №315/17П від 31.05.2017 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується протягом строку дії даного договору постачати та передавати у власність Замовника товар, а Замовник зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах визначених цим договором.

Найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент товару вказуються в накладній, що складається відповідно до замовлення Замовника.

Відповідно до п.п. 3.2 п.3 вищевказаного договору Постачальник зобов`язаний виставити Замовнику рахунок - фактуру.

Реальність виконання вищевказаного договору підтверджується: рахунком - фактурою № СФ-0000266 від 06.06.2017 р., № СФ-0000901 від 19.06.2017 р.; видатковою накладною № РН-0000266 від 06.06.2017 р., № РН-0000654 від 14.06.2017 р., № РН-0000901 від 19.06.2017 р., № РН-0000902 від 19.06.2017 р.; товарно - транспортною накладною від 06.06.2017 р. №М 6, від 14.06.2017 р. №М 14; від 19.06.2017 р. №М 19; паспортом якості від 06.06.2017, від 14.06.2017, від 19.06.2017; податковою накладною №266 від 06.06.2017 р., №654 від 14.06.2017 р., №901 від 19.06.2017 р., №902 від 19.06.2017 р.

Оплата по вищевказаним договорам підтверджується платіжними дорученням, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку, виписками по рахунку наявними в матеріалах справи.

Подальша реалізація придбаного позивачем товару у своїй господарській діяльності за вищевказаними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи договорами з ТОВ "СІЛУР ПЛАСТ" (договір поставки №0710-2016 від 07.10.2016), ТОВ "БУРОВА КОМПАНІЯ УКРБУРСЕРВІС" (договір поставки №2208-2016 від 22.08.2016), ТОВ "Укрнафтогазресурс" (договір поставки №2703-2017 від 27.03.2017), ТОВ "ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ" (договори купівлі - продажу: від 21.10.2016 №221105, від 05.12.2016 №221101, від 15.02.2017 №150205, від 25.04.2017 №2504/10).

А також документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: по договору поставки №0710-2016 від 07.10.2016: видатковою накладною №РН-0000079 від 24.05.2017, рахунком - фактурою №СФ-0000057 від 23.05.2017 р., довіреністю №80 від 24.05.2017, банківською випискою від 24.05.2017 р., податковою накладною №13 від 24.05.2017 р.; по договору поставки №2208-2016 від 22.08.2016: специфікацією №1, №3, видатковою накладною №РН-0000072 від 12.05.2017, рахунком - фактурою №СФ-0000048 від 12.05.2017 р., товарно-транспортною накладною від 12.05.2017 №1205-2, довіреністю від 12.05.2017 № 427, податковою накладною № 6 від 12.05.2017; банківською випискою від 14.06.2017 р.; по договору поставки №2703-2017 від 27.03.2017: специфікацією № 1 від 27.03.2017, № 3 від 04.07.2017, додатковою угодою № 1 від 29.05.2017, рахунком-фактурою №СФ-0000084 від 30.06.2017 р., №СФ-0000087 від 04.07.2017, довіреністю №112 від 30.06.2017, № 114 від 04.07.2017, видатковою накладною №РН-0000131 від 30.06.2017, №РН-0000137 від 04.07.2017, товарно-транспортною накладною від 30.06.2017 №3006-3, №0407-2 від 04.07.2017, податковою накладною № 32 від 30.06.2017, №5 від 04.07.2017, банківською випискою від 04.07.2017 р.; по договорами купівлі - продажу від 21.10.2016 №221105, від 05.12.2016 №221101, від 15.02.2017 №150205, від 25.04.2017 №2504/10: видатковими накладними: № РН-0000051 від 11.04.2017 на суму 214800,00 грн., № РН-0000052 від 11.04.2017 на суму 176400,00 грн., № РН-0000053 від 12.04.2017 на суму 264300,00 грн., № РН-0000054 від 12.04.2017 на суму 162000,00 грн., № РН-0000055 від 13.04.2017 на суму 18000,00 грн., № РН-0000057 від 13.04.2017 на суму 1345488,00 грн., № РН-0000058 від 13.04.2017 на суму 116590,00 грн., № РН-0000062 від 25.04.2017 на суму 255000,00 грн., № РН-0000064 від 27.04.2017 на суму 471160,00 грн., № РН-0000065 від 28.04.2017 на суму 564480,00 грн., № РН-0000068 від 04.05.2017 на суму 154220,00 грн., № РН-0000069 від 04.05.2017 на суму 358000,00 грн., № РН-0000075 від 18.05.2017 на суму 145600,00 грн., № РН-0000076 від 19.05.2017 на суму 359375,00 грн., № РН-0000085 від 26.05.2017 на суму 95027,80 грн., № РН-0000087 від 27.05.2017 на суму 180000,00 грн., № РН-0000088 від 27.05.2017 на суму 57900,00 грн., № РН-0000092 від 30.05.2017 на суму 302000,00 грн., № РН-0000093 від 30.05.2017 на суму 63200,00 грн., № РН-0000096 від 30.05.2017 на суму 284850,00 грн., № РН-0000097 від 02.06.2017 на суму 340975,00 грн.; № РН-0000103 від 07.06.2017 на суму 485000,00 грн., № РН-0000107 від 08.06.2017 на суму 123480,00 грн., № РН-0000109 від 09.06.2017 на суму 105840,00 грн., № РН-0000110 від 14.06.2017 на суму 787000,00 грн., № РН-0000111 від 14.06.2017 на суму 21800,00 грн., № РН-0000116 від 19.06.2017 на суму 22000,00 грн., № РН-0000117 від 19.06.2017 на суму 418363,40 грн., № РН-0000120 від 22.06.2017 на суму 288000,00 грн., № РН-0000121 від 22.06.2017 на суму 22000,00 грн., № РН-0000125 від 27.06.2017 на суму 143200,00 грн., № РН-0000134 від 03.07.2017 на суму 44000,00 грн., № РН-0000145 від 07.07.2017 на суму 44000,00 грн., № РН-0000147 від 10.07.2017 на суму 170400,00 грн., № РН-0000149 від 11.07.2017 на суму 464000,00 грн., № РН-0000150 від 11.07.2017 на суму 18000,00 грн., № РН-0000152 від 15.07.2017 на суму 176400,00 грн., № РН-0000154 від 17.07.2017 на суму 450000,00 грн., № РН-0000155 від 17.07.2017 на суму 342000,00 грн., № РН-0000156 від 17.07.2017 на суму 108000,00 грн., № РН-0000159 від 19.07.2017 на суму 90000,00 грн., рахунками-фактурами: № СФ-0000035 від 05.04.2017, № СФ-0000016 від 15.02.2017, № СФ-0000029 від 27.03.2017, № СФ-0000038 від 10.04.2017, № СФ-0000041 від 20.04.2017, № СФ-0000044 від 25.04.2017, № СФ-0000043 від 25.04.2017, № СФ-0000051 від 16.05.2017, № СФ-0000055 від 16.05.2017, № СФ-0000063 від 31.05.2017, № СФ-0000065 від 06.06.2017, № СФ-0000059 від 24.05.2017, № СФ-0000060 від 24.05.2017, № СФ-0000054 від 16.05.2017, № СФ-0000050 від 15.05.2017, № СФ-0000075 від 12.06.2017, № СФ-0000080 від 20.06.2017, № СФ-0000078 від 15.06.2017, № СФ-0000099 від 14.07.2017, № СФ-0000102 від 14.07.2017, № СФ-0000100 від 14.07.2017, № СФ-0000104 від 19.07.2017, № СФ-0000083 від 30.06.2017, № СФ-0000095 від 07.07.2017, № СФ-0000098 від 10.07.2017; товарно-транспортними накладними: № 1104 від 11.04.2017, № 1204 від 12.04.2017, № 1204-1 від 12.04.2017, № 1304 від 13.04.2017, № 1304-1 від 13.04.2017, № 1304-2 від 13.04.2017. № 2504-2 від 25.04.2017, № 2704 від 27.04.2017, № 2804 від 28.04.2017, № 0405-1 від 04.05.2017, № 0405-2 від 04.05.2017, № 1805 від 18.05.2017, № 1905 від 19.05.2017, № 2705 від 27.05.2017, № 3005 від 30.05.2017, № 3005-1 від 30.05.2017, № 0206 від 02.06.2017, № 0706 від 07.06.2017, № 0806-2 від 08.06.2017, № 1406 від 14.06.2017, № 1906-2 від 19.06.2017, № 2206 від 22.06.2017, № 2206-1 від 22.06.2017, № 2706-5 від 27.06.2017, № 0707-2 від 07.07.2017, № 1007-2 від 10.07.2017, № 1107-1 від 11.07.2017; № 1107 від 11.07.2017, № 1507-1 від 15.07.2017, № 1707-3 від 17.07.2017, № 1707-5 від 17.07.2017, № 1907-2 від 19.07.2017; довіреностями; податковими накладними: № 3 від 06.04.2017, № 12 від 11.04.2017, №13 від 12.04.2017, № 14 від 13.04.2017, №15 від 13.04.2017, № 20 від 25.04.2017, № 22 від 27.04.2017, № 23 від 28.04.2017, № 2 від 04.05.2017, № 3 від 04.05.2017, № 11 від 19.05.2017, № 20 від 27.05.2017, № 25 від 29.05.2017, № 29 від 30.05.2017, № 1 від 02.06.2017, № 7 від 07.06.2017, № 10 від 08.06.2017, № 13 від 14.06.2017, № 16 від 13.04.2017, № 19 від 26.05.2017, № 9 від 18.05.2017, № 13 від 24.05.2017, №21 від 27.05.2017, №27 від 30.05.2017, №17 від 15.06.2017, №14 від 14.06.2017, №26 від 29.05.2017, №24 від 22.06.2017, №26 від 23.06.2017; банківськими виписками.

Поряд із тим, для провадження своєї господарської діяльності позивачем орендувались офісні та складські приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Лагоди, 40, який орендується Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазова компанія "Газінвестпроект" (орендар) у ФОП ОСОБА_1 (орендодавець), згідно договору оренди приміщення №3/П від 29.12.2016, акту №58, №72.

Додатковою угодою №1 від 29.06.2017 продовжено термін дії вищевказаного договору до 31.12.2017. Офісні та складські приміщення передані позивачу в оренду на підставі акту приймання - передачі. Виконання умов договору оренди підтверджується наявністю в матеріалах справи податкових накладних №12 від 25.05.2017, №14 від 30.06.2017, платіжних доручень №183 від 25.04.2017, №238 від 24.05.2017.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазова компанія "Газінвестпроект" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Щодо доводів апелянта про відсутність у паспортах якості даних щодо виробника та походження товару, колегія суддів зазначає наступне.

Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуків на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 р. №271/121 закріплено визначення терміну "паспорт якості", де вказано, що це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів. Зазначений нормативно-правовий акт не містить вимог щодо наявності в паспорті якості інформації щодо виробника або походження товару.

Таким чином, паспорти якості на товар, що придбаний позивачем у третіх осіб - постачальників не суперечить вимогам чинного законодавства, в зв`язку із відсутність будь-яких вимог для паспортів якості на даний вид товарів (хімічні реагенти) та повністю відповідає вимогам, визначеним для паспортів якості на нафтопродукти (схожа група товарів).

Разом з тим, паспорти якості не є первинними документами в розумінні ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому не є підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 30.08.2019 по справі №804/17176/14.

Щодо посилання апелянта на те, що акт №ОУ-0000078 від 31.05.2017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акт б/н від 31.05.2017 приймання - передачі наданих послуг по договору про надання юридичних послуг N0204/17 від 02.04.2017, укладеному з TOB "ВЕСТЕРНС", не містять даних щодо змісту та обсягу операцій за договором, які б давали змогу їх ідентифікувати; акт №ОУ-0000213 від 30.06.2017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акт б/н від 30.06.2017 приймання-передачі послуг по договору про надання юридичних послуг №0204/17 від 02.04.2017, укладеному з ТОВ "ЛЕОНЕКС" також не містять даних щодо змісту та обсягу операцій за договором, які б давали змогу їх ідентифікувати, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим законодавством України ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 20.06.2019 р. по справі N9826/1453/14.

Щодо доводів апелянта про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі наявності узагальненої податкової інформації щодо відсутності деяких контрагентів позивача за юридичною адресою; по деяким контрагентам відсутня інформація щодо наявності трудових, матеріальних, технічних, земельних ресурсів, основних засобів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

У постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а Верховний Суд зауважив, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Крім того, законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Колегія суддів акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (ч. 2 ст. 61 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій. На підтвердження виконання господарських операцій позивачем було надано копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, обґрунтовано розрахунки використання ТМЦ у власній господарській діяльності. В свою чергу, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки, викладені в акті перевірки №1883/20-40-14-11-10/39481330 від 03.06.2019 є необґрунтованими, а отже податкові повідомлення рішення від 25.06.19р. №00001201411, №0000121141 прийняті відповідачем на підставі вказаного акту, підлягають скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазова компанія "Газінвестпроект" задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року по справі № 520/10371/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 08.10.2020 року