Постанова

від 06.10.2020 по справі 826/3963/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3963/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Шурка О.І.,

При секретарі: Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Круїз Продукт до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Круїз Продукт звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.07.2016 № 0012181404 та №0012171404.

Позов обґрунтовано безпідставністю та необґрунтованістю висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 11.07.2016 №№ 0012181404, 0012171404.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що контрагентом позивача - ТОВ Свон-Флайт порушено порядок заповнення товарно-транспортних накладних та не заповнено інформацію та не заповнено про пункт навантаження, не зазначено номер та серію автомобіля.

На думку контролюючого органу, у ТОВ Круїз Продукт відсутній об`єкт оподаткування податком на додану вартість операцій-постачальників у розумінні абзацу а п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що відповідач не надає жодних доказів та не наводить жодних аргументів про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального чи матеріального права.

Так, у ході судового розгляду позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ Свон-Флайт надано копії первинних документів, та у матеріалах справи містяться докази використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивача.

Вказане, на думку позивача, свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання у господарській діяльності такого товару.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Круїз Продукт (код ЄДРПОУ 32245968) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з постачальником ТОВ Свон-Флайт (код ЄДРПОУ 39645118) за період з 01.07.2015 по 31.07.2015), за результатами якої складено Акт від 22.06.2016 №146/26-15-14-04-05/32245968.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, ст.185, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації), у сумі 30592 грн та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 159408 грн.

На підставі акту винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2016 року №0012181404 та № 0012171404.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження витрат та сум ПДВ, які включені до складу податкового кредиту за перевіряємий період, та, як наслідок, про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності позивача являється виготовлення хліба та хлібобулочних виробів, борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання. Зокрема, Товариство займається виробництвом лавашу та поставкою на продаж, у тому числі, у такі відомі торговельні мережі, такі як Фуршет , Сільпо , АТБ, Фора тощо.

15 липня 2015 року між ТОВ Свон-Флайт (Продавець) та ТОВ Круїз Продукт (Покупець) було укладено договір поставки №10.

Згідно п. 1.1. на умовах даного Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити сировину та продукти харчування за ціною вказаною в податкових накладних в національній валюті в гривнях.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Свон-Флайт було здійснено поставку борошна та солі на адресу позивача, що підтверджується наступними документами: видаткова накладна №64 від 31.07.2015 року (борошно) на суму 280 000 грн.; товарно-транспортна накладна №64 від 31.07.2015; якісне посвідчення №66442 від 31.07.2015; видаткова накладна №65 від 31.07.2015 (борошно) на суму 280 000 грн; товарно-транспортна накладна №65 від 31.07.2015; якісне посвідчення №66424 від 31.07.2015; видаткова накладна №66 від 31.07.2015 (борошно) на суму 280 000 грн.; товарно-транспортна накладна №66 від 31.07.2015; якісне посвідчення №66426 від 31.07.2015; видаткова накладна №68 від 31.07.2015 (борошно) на суму 280 000 грн; товарно-транспортна накладна №68 від 31.07.2015; якісне посвідчення №66422 від 31.07.2015; видаткова накладна №67 від 31.07.2015 (сіль вагова) на суму 20 000 грн; товарно-транспортна накладна №68 від 31.07.2015; якісне посвідчення №66422 від 31.07.2015.

Як наслідок, ТОВ Круїз Продукт здійснено оплату за поставлений товар, про що свідчать платіжні доручення №69 від 01.03.2016 на суму 2700 грн, №78 від 04.03.2016 на суму 5449 грн., №80 від 10.03.2016 на суму 5955 грн, №91 від 18.03.3016 на суму 8300 грн, №92 від 18.03.2016 на суму 2573 грн, №114 від 01.04.2016 на суму 12360 грн, №149 від 16.05.2016 на суму 28000 грн, №154 від 01.03.2016 на суму 74000 грн, №159 від 02.03.2016 на суму 27794 грн, №160 від 02.03.2016 на суму 11235 грн, №158 від 02.03.2016 на суму 22472 грн, №162 від 03.03.2016 на суму 42697 грн, №165 від 04.03.2015 на суму 35000 грн, №166 від 09.03.2016 на суму 44943 грн, №180 від 10.03.2016, №181 від 10.03.2016 на суму 67416 грн, №186 від 11.03.2016 на суму 39326 грн. №196 від 15.03.2016 на суму 59551 грн, №215 від 18.03.2016 на суму 17543 грн, №216 від 18.03.2016 на суму 39000 грн, №225 від 21.03.2016 на суму 21348 грн, №217 від 21.03.2016 на суму 26966 грн, №235 від 24.03.2016 на суму 33708 грн, №239 від 28.03.2016 на суму 28090 грн, №260 від 01.04.2016 на суму 46067 грн, №258 від 31.03.2016 на суму 22472 грн, №263 від 04.04.2016 на суму 70787 грн, №306 від 14.04.2016 на суму 73034 грн, №345 від 29.04.2016 на суму 24719 грн, №347 від 29.04.2016 на суму 46067 грн, №353 від 04.05.2016 на суму 112360 грн, №357 від 05.05.2016 на суму 24719 грн, №388 від 16.05.2016 на суму 90 грн, №389 від 16.05.2016 на суму 33708 грн, №419 від 24.05.2016 на суму 28090 грн.

У подальшому, з придбаної сировини ТОВ Круїз Продукт було виготовлено лаваш, на підтвердження продажу якого, позивачем до суду першої інстанції надано договори з торгівельними мережами: договори поставки №55 від 27.04.2015 року з ТОВ Фора , №37037 від 01.01.2015 з ТОВ АТБ-маркет , №3496 від 01.01.2015 з ТОВ Фоззі-Фуд , №РЦ023041 від 17.01.2014 з ДП Рітейл Центр , №РВ023041 від 17.01.2014 з ДП Рітейл Вест , №РІ023041 від 17.01.2014 з ДП Рітейл Іст , №3553 від 30.03.2015 з ТОВ Фоззі-Фуд , реєстр виданих податкових накладних, оборотно-сальдова відомість по 361 рахунку за період серпень-грудень 2016 року.

Окрім того, судом першої інстанції було встановлено, що для виробництва борошняних виробів Товариство має відповідне обладнання: лінія для виробництва лавашу, ремкомплект тісто дільника, транспортер сітковий, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по 104 рахунку.

Також, ТОВ Круїз Продукт орендує відповідне приміщення згідно договору оренди №9 нерухомого та/або іншого індивідуально визначеного майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансах установ, організацій та підприємств НАН України від 28.08.2014.

Так, згідно п. 1.1. Договору оренди №9, укладеного між ТОВ Круїз Продукт (надалі - Орендар) та Інститутом молекулярної біології і генетики НАН України (наділ - Орендодавець) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно:

- приміщення №№20,32; 1/2 площі коридору та інших приміщень №№18, 21, 22, 24, 25 II поверху будівлі інсектарію (віварію) Інституту молекулярної біології і генетики НАН України загальною площею 71.4 кв.м., розміщене за адресою: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, 150, що перебуває на балансі Інституту молекулярної біології і генетики НАН України (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 17.06.2014 і станом на 31.05.2014 - 593470,00 грн;

- приміщення №№1.2.2, 1.3-1.4. 1.6: 3.1-3.8: 4.1: 5.2-5.3 складу (гаражу) Інституту молекулярної біології і генетики НАН України загальною площею 322.1 кв.м., розміщене за адресою: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку манна від 17.06.2014 і становить за станом на 31.05.2014 - 1782190 грн.;

- приміщення навісу №№1.2 складу (гаражу) Інституту молекудярної біології і генетики НАН України загальною площею 9.5 кв.м. розмішене за адресою: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 17.06.2014 року і становить станом на 31.05.2014 - 26280.00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи свідчать про фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ Свон-Флайт .

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював закупівлю товарів у ТОВ Свон-Флайт для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При цьому, у ході перевірки посадовими особами контролюючого органу ніяким чином не досліджувались та не приймались до уваги ці первинні документи, а отже не досліджувалась і сама суть господарських операцій щодо фактичного використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ Свон-Флайт товарів, які в процесі переробки постачались на адресу контрагентів-покупців.

Слід наголосити на тому, позивач не має жодного відношення до взаємовідносин його контрагента - ТОВ Свон-Флайт з іншими контрагентами, та не повинен нести відповідальність у разі порушення порядку ведення контрагентами правильності та достовірності декларування/формування податкового кредиту.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

На момент укладення договорів між позивачем та його контрагентом - ТОВ Свон-Флайт , останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

Твердження апелянта про недостатність кількості площі для зберігання борошна та солі, придбаного у липні 2015 року суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які б підтверджували вказані обставини.

Окрім того, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у контрагента позивача - ТОВ Свон-Флайт ознак фіктивності , не доведено наявності фактів неналежної правосуб`єктності контрагентів позивача чи самого позивача, а саме: не надано доказів наявності відповідних вироків суду, які б могли бути беззаперечними доказами у даній справі.

Висновки відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача із вказаним контрагентом ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та, на думку суду, не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

При цьому, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні по спірним операціям з вище зазначеним контрагентом були належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, зауважень до таких накладних під час реєстрації у контролюючого органу не було. Відсутні у контролюючого органу зауваження і відносно декларування контрагентом позивача податкових зобов`язань з ПДВ та щодо сплати таких.

Посилання апелянта на порушення позивачем порядку заповнення товарно-транспортних накладних, а саме: не заповнення інформації про пункт навантаження та в ТТН №65 та №66 не зазначення серії та державного номеру автомобіля, колегія суддів оцінює критично, оскільки чинне законодавство не містить обов`язковості зазначення в графі пункт навантаження вулиці, будинку тощо, при цьому в товарно-транспортних накладних пунктом навантаження є м. Київ.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 15.04.2020 у справі №520/9519/18.

При цьому, транспортна документація підтверджує операції з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару і його використання у господарській діяльності платника податків.

Відтак, посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 11.07.2016 № 0012181404 та №0012171404 є протиправними та підлягать скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

О.І. Шурко