Постанова

від 07.10.2020 по справі 640/2264/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2264/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020року

у справі №640/2264/19 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОМЕТА РЕГІОН

до відповідача Державної фіскальної служби України,

Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРОМЕТА РЕГІОН (надалі - ТОВ ЄВРОМЕТА РЕГІОН , позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 1, ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач 2, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд:

- визнати рішення Державної фіскальної служби України про відмову в реєстрації податкових накладних за №34 від 10.11.17 р. та № 60 від 22.11.17 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих ТОВ "ЄВРОМЕТА РЕГІОН", протиправними і скасувати їх;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за № 34 від 10.11.17 р. та № 60 від 22.11.17 р., поданих ТОВ "ЄВРОМЕТА РЕГІОН".

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підтвердження факту здійснення господарських операції на вимогу відповідача ТОВ ЄВРОМЕТА РЕГІОН надано контролюючому органу всі необхідні документи. На думку позивача, вказані обставини виключають можливість відмови контролюючому органу у реєстрації спірних податкових накладних, а тому прийняті відповідачами рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОМЕТА РЕГІОН - задоволено повністю.

Визнано рішення ГУ ДФС у м. Києві про відмову в реєстрації податкових накладних за №34 від 10.11.17 р. та № 60 від 22.11.17 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих ТОВ "ЄВРОМЕТА РЕГІОН", протиправними і скасувати їх.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за № 34 від 10.11.17 р. та № 60 від 22.11.17 р., поданих ТОВ "ЄВРОМЕТА РЕГІОН".

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних прийняті в межах повноважень контролюючого органу визначених пунктом 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та відповідно до вимог встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117. Крім того апелянт зазначає, що відповідно до пункту 21 "Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Станом на час прийняття постанови суду, позивач та відповідач 1 не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем за результатами фінансово-господарської діяльності було виписано покупцю ТОВ "ІММ" податкову накладну № 34 від 10.11.2017 року на суму 28570,32 грн та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також на покупця ТОВ Торгово-Виробниче підприємство "Старе місто" податкову накладну №60 від 22.11.2017 року на суму 847,30 грн та направило її для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних.

За результатами обробки реєстрацію податкових накладних було зупинено, відповідно до отриманих квитанції №9249190111 від 24.11.2017 та № 9249118568 від 24.11.2017, а саме: відповідно до пп. 201.16 пункту 201 ст. 201 ПК України реєстрації ПН зупинена. ПН відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеному п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МУ № 567 від 13.06.2017 року. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах, згідно з УТ ЗЕД: 32.14 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

Позивачем було направлено повідомлення № 5 від 16.05.2018 та №4 від 16.05.2018 р. щодо подачі документів для підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладних № 34 та № 60, реєстрацію яких зупинено.

Так, до пояснень позивачем були надані наступні документи: договір №172/01 від 01.03.2016 року з ТОВ ІІ "ХЕНКЕЛЬ Баутехнік (Україна)", видаткова накладна №3710604781 від 21.12.2016 року, ТТН №5003579783 від 21.12.2016 року, ПН №1413760 від 21.12.2016 року з квитанцією про реєстрацію, платіжне доручення №18299 від 23.12.2016 року.

Частина придбаного товару була поставлена ТОВ "ІММ" по видатковій накладній №ЄР-00000980 від 10.11.2017 року, ТТН №ЄР-00000980 від 10.11.2017 року, згідно генеральної довіреності №2 від 01.03.2017 року.

Інша частина товару була поставлена Торгово-виробничому підприємству "Старе місто" по видатковій накладній №ЄР-00001004 від 22.11.2017 року, платіжного доручення №2151 від 19.12.2017 року.

Крім того, між позивачем і ТОВ "Бау Гезельшафт Україна" було укладено договір зберігання №2 від 04.01.2011 року щодо складського зберігання товарів.

За результатами розгляду вказаних документів, відповідачем були прийняті рішення від 21.05.2018 року № 712910/37312106 та № 712909/37312106, в зв`язку із ненаданням платником податків копій документів.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивачем була подана скарга від 25.05.2018 року, за результатами розгляду якої рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 08.06.2018 року №10239/37312106/2 та №10243/37312106/2 скарги позивача було залишено без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкових накладних - без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачами спірних рішень, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування рішень.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність належного обґрунтування відповідачами підстав відмови у реєстрації поданої позивачем податкової накладної за умови подання останнім всіх необхідних документів, на підтвердження здійснення господарської операції, має своїм наслідком скасування оскаржуваного рішення ГУ ДФС у місті Києві із покладенням на ДПС України обов`язку із вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Порядку №1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Приписи п. 14 Порядку №117 визначають, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Колегією суддів враховується, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості платника податку були затверджені в.о. голови ДФС України 05.11.2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 31.10.2018 року.

При цьому пп. 1.6 п. 6 даних критеріїв містить сім підстав можливості віднесення платника податків до ризикових. Водночас, контролюючим органом всупереч вимог п. 13 Порядку №117 не конкретизовано, саме на якій підставі позивача було віднесено до ризикових, що, у свою чергу, позбавило платника податків можливості визначити межі необхідних документів та пояснень щодо господарської операції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що згідно чинного законодавства він наділений повноваженнями на здійснення моніторингу податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом першої інстанції вірно встановлена безпідставність зупинення реєстрації податкових накладних, як передумови прийняття відповідного рішення комісією відповідача 2, адже у квитанціях № 1 вказано недеталізовані критерії ризиковості. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що такі критерії визначені виключно листом ДФС від 05.11.2018 року, який носить рекомендований характер та не є нормативно правовим актом.

Відповідно до п. 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Приписи п. п. 18 - 20 Порядку №117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно п. 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що з аналізу змісту Порядку встановлено, що хоча їх визначення покладено на КМ України, його положеннями не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, або підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, як то передбачено п.201.16 Податкового кодексу України, натомість, на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити відповідні критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог чинного законодавства позивачем засобами електронного документообігу відповідачу 2 були направлені повідомлення разом з поясненнями щодо фактичного здійснення господарської операції. Так, зокрема, позивачем було надано пояснення щодо податкової накладної та копії договору і складених на їх виконання первинних документів.

Так, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані копії документів, повністю підтверджують реальність господарської операції, на підставі якої позивачем складено податкові накладні: №34 від 10.11.17 року та № 60 від 22.11.17 року

Однак, всупереч наданих документів, відповідачем 2 прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, із змісту вказаного рішення вбачається, що останнє не містить конкретної інформації щодо підстав його прийняття.

Довід апелянта у апеляційній скарзі про ненадання позивачем документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки надані позивачем документи підтверджували фактичне здійснення операцій з постачання позивачем товару на адресу контрагентів, кількісні та вартісні показники цих операцій і були достатніми для реєстрації податкових накладних.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б давали підстави вважати, що відповідач довів правомірність оскаржуваних позивачем рішень.

Крім того, жодної інформації щодо причин та підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, контролюючим органом не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства позивачем, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації податкових накладних не зазначено (не підкреслено), яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Тобто, відповідачем 2 не зазначено мотивів та підстав прийняття оскаржуваних рішень.

У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом вже неодноразово зазначалося, зокрема, у постановах від 21 травня 2019 року по справі № 0940/1240/18, від 20 серпня 2019 року по справі №2540/3009/18, від 18 вересня 2019 року по справі № 826/6528/18, від 12 листопада 2019 року по справі № 816/2183/18, від 20 листопада 2019 року по справі № 560/279/19, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не відповідає критерію обґрунтованості, а невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить до висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, належні і допустимі докази реальності господарських операцій позивача з контрагентами були надані, а окремі недоліки первинної документації не можуть спростовувати правильності згаданих висновків суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк