Постанова

від 07.10.2020 по справі 500/2833/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2833/19 пров. № А/857/6683/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Большакової О.О., Мікули О.І.,

з участю секретаря Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень- рішень, -

суддя в 1-й інстанції - Дерех Н.В.,

час ухвалення рішення - 17.02.2020 року, 15:22 год.,

місце ухвалення рішення - м.Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 21.02.2020 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень- рішень.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 07.05.2018 №0442425-1303-1912 та від 04.10.2018 №0603607-1303-1912.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи - підприємця, не підпадає під дію абзацу "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ст.266 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі, ПК України), так як позивач не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України.

Учасники справи в судове засідання не з-явилися, належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Судом встановлено, що 07.05.2018 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення - рішення №0442425-1303-1912, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300, податковий період 2017, у розмірі 2878,40 грн.

Також, 04.10.2018 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення - рішення №0603607-1303-1912, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300, податковий період 2017, у розмірі 29113,60 грн.

Згідно ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, відповідно до абзацу "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Підпунктом 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

У розумінні п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно - правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств" №2497-VIII від 10.07.2018 р., який набрав чинності 15.08.2018 р., підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 після слів "незалежно від організаційно-правової форми" доповнено словами "або фізична особа - підприємець".

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що з 15.08.2018, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

При цьому, суд вважає, що від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки також звільняються споруди, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18, правовий аналіз п. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

В даній постанові Верховний Суд також зазначив, що пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Крім того, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

Згідно з ДК 018-2000 до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01.04.2016 р. позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 2 групи.

У відповідності до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за КВЕД є: розведення інших тварин (код КВЕД 01.49) - основний, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11), вирощування інших багаторічних культур (код КВЕД 01.29), розведення свиней (код КВЕД 01.46), допоміжна діяльність у рослинництві (код КВЕД 01.61).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.10.2007 року ОСОБА_1 належить комплекс тракторної бригади, що складається з тракторної бригади з двома прибудовами, площею 334,5 кв. м, складу мінеральних добрив з двома піднавісами, площею 1440,0 кв. м, прохідної, площею 15,6 кв. м, вбиральні, площею 2,2 кв. м, та складу ГСМ, площею 27,3 кв. м., розташований по АДРЕСА_1 ; згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.12.2007 року ОСОБА_1 належить нежитлова будівля акумуляторної з двома прибудовами, площею 179,9 кв. м, розташована по АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовує також земельні ділянки з кадастровими номерами 6124688600:01:001:0902, 6124688600:01:001:2141,6124688600:01:001:2011,6124688600:01:001:2183,6124688600:01:001:1843. Наведене також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта сформованої 31.01.2020.

В ході розгляду даної справи встановлено, що належні позивачу комплекс тракторної бригади та нежитлова будівля акумуляторної належать до допоміжних (нежитлових) будівель, тобто до господарських (присадибних) будівель, тому у 2017 році для цих об`єктів підлягала до застосування нульова ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Скориківської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області від 20.01.2017 р. №290 "Про встановлення ставок податків на території Скориківської сільської ради", до складу якої входить село Воробіївка, встановлено з 01 січня 2017 р. ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб, а саме, серед іншого, - господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо - 0%.

Також, зі змісту довідки від 06.02.2020 №20, виданої Виконавчим комітетом Скориківської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, вбачається, що позивач займається розведенням кроликів на території Воробіївської сільської ради з 20.03.20208, за адресою АДРЕСА_1 .

Наведене дає підстави вважати, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а об`єкти нежитлової нерухомості, що належать позивачу, призначені та використовуються у сільськогосподарській діяльності, відтак, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні положень пункту «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що доданий відповідачем розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, по об`єктах оподаткування не є достатнім доказом, що кореспондує позивачу обов`язок сплачувати податкові зобов`язання, оскільки з даного розрахунку не вбачається належність відповідних об`єктів до класу будівель та споруд.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 500/2833/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. О. Большакова О. І. Мікула Повне судове рішення складено 08 жовтня 2020 року