Постанова

від 07.10.2020 по справі 380/141/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9893/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2020 року м. Київ

Унікальний номер справи 380/141/15-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М.. Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В.,

учасники справи:

заявник - Прокурор Тетіївського району в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Росішківської сільської ради Тетіївського району Київської області,

заінтересована особа - Тетіївська державна нотаріальна контора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 ,

на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 2 лютого 2015 року, ухваленого в приміщенні суду під головуванням судді Косович Т.П., -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року прокурор Тетіївського району в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Росішківської сільської ради Тетіївського району Київської області звернувся з заявою про визнання спадщини відумерлою та передачу земельної ділянки у власність територіальної громади в особі Росішківської сільської ради Тетіївського району Київської області, розташовану на території сільської ради.

Свої вимоги мотивував тим, що з листа Росішківської сільської ради Іванківського району Київської області стало відомо, що в с. Росішки ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . На час смерті вона проживала одиноко.

Після смерті останньої на території Росішківської сільської ради залишилось неприйняте у спадщину майно, а саме земельна ділянка. Згідно з державним актом від 31.03.2006 площа земельної ділянки становить 2,8929 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вартість якої станом на 01.01.14 відповідно до нормативно-грошової оцінки становить 88 496,78 грн.

З дня смерті останньої спадкоємці за оформленням спадщини на земельну ділянку до сільської ради та нотаріальної контори не звертались, що свідчить про неприйняття ними спадщини.

З огляду на викладене, просив визнати спадщину після померлої ОСОБА_3 відумерлою та передати земельну ділянку, розташовану на території сільської ради, у власність територіальної громади в особі Росішківської сільської ради Тетіївського району Київської області.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 2 лютого 2015 року заяву прокурора Тетіївського району в інтересах держави задоволено. Визнано спадщину - земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва площею 2,8939 га, розташовану на території Росішківської сільської ради Тетіївського району Київської області, вартість якої станом на 01.01.2014 відповідно до нормативно-грошової оцінки становить 88 496,78 грн, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 .

Не погодившись з вказаним рішенням суду представник особи, яка не брала участь у справі - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що рішенням суду було вирішено питання про його права та інтереси без його повідомлення та залучення до участі у справі як заінтересованої особи, оскільки він є спадкоємцем першої черги за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, який прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка в свою чергу прийняла спадщину після померлої ОСОБА_3 , проте не встигла її оформити. Спадщина, зокрема, складається, також, із земельної ділянки, визнаної судом відумерлою.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу,однак відзиву до суду не надходило.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.

Прокурор Білоконь І.А. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про розгляд справи повідомлялись належно, проте про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст. 1277 Цивільного кодексу України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 338 Цивільного процесуального кодексу України, суд встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або не прийняли спадщину, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також, враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що є достатньо підстав вважати спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відумерлою.

При перевірці висновків суду першої інстанції, у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Росішки Тетіївського району Київської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується актовим записом про смерть № 3 від 23.04.2007 (а.с.7).

В день її смерті на території Росішківської сільської ради відкрилася спадщина на земельну ділянку, яка згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 776692 від 31.03.2006 становить 2,8939 га, вартість якої станом на 01.01.2014 відповідно до нормативно-грошової оцінки становить 88 496,78 грн. (ас.10-11).

Із довідки нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори № 808/01-16 від 09.09.2014 вбачається, що відповідно до інформаційних довідок зі Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилася (ас.8).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1-2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього кодексу.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки .

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати, зокрема, нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Як вбачається з наданих до апеляційної скарги доказів, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27.08.2007.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із двох земельних ділянок: площею 3,2227 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росішківської сільської ради, та належала на підставі державного акту серії ЯБ №776693 її батькові ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була його дочка ОСОБА_4 (мати ОСОБА_1 ), яка спадщину прийняла фактично , оскільки проживала та була зареєстрована в одному будинку із спадкодавцем. Факт прийняття спадщини підтверджується довідкою Старостинського округу №8 с.Росішки від 29.01.2019 року №16; площею 2,8939 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Росішківської сільської ради, та належала на підставі державного акту серії ЯБ №776692 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої були її чоловік ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_4 , які спадщину прийняли, але не оформили своїх спадкових прав. Факт прийняття спадщини підтверджується довідкою Старостинського округу №18 с. Росішки від 29.01.2019 року №18.

В постанові нотаріуса від 19.03.2020 №159/02-31 зазначено, що 19.02.2019 року до майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведена спадкова справа №46/2019.Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

До спадкового майна спадкодавця відноситься земельна ділянка, що належала її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями якої були її чоловік -ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_4 , які спадщину прийняли, але не оформили своїх спадкових прав та земельна ділянка, що належала батьку спадкодавця - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була його дочка ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав . (ас.44).

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідним сином ОСОБА_4 (ас.36) та онуком ОСОБА_3 і на день їх смерті був неповнолітнім (ас.40-42).

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції в якості доказу відсутності спадкоємців після смерті ОСОБА_3 прийняв до уваги лист Тетіївської державної нотаріальної контори від 09.09.2014 р. № 808/01-16 про те, що свідоцтво про право на спадщину на майно ОСОБА_3 не видавалось, спадкова справа не заводилась (а.с.8), а тому прокурор в інтересах територіальної громади має право звернутися із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 8.11.2019 встановлено, що відповідно до довідок № 16,17,18 від 29.01.2019, ОСОБА_3 , її чоловік ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_4 зареєстровані та проживали до своєї смерті в будинку під номером АДРЕСА_1 . (ас.40-42).

Відповідно до ч. 4 ст 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, довідка Тетіївської державної нотаріальної контори від 09.09.2015 не підтверджує фактичну відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_3 та не свідчить про неприйняття спадкоємцями спадщини або про відмову спадкоємців від прийняття ними спадщини.

Згідно ч.1 ст.337 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковою участю заявника та з обов`язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 № 7, заінтересованими є особи, на права і обов`язки яких може вплинути рішення у справі: співвласники спадкового майна, відказоодержувачі, сервітуарії, кредитори та боржники спадкодавця, особи, які претендують на речі, що знаходилися у спадкодавця на праві користування, володіння тощо. При цьому нотаріуси не є заінтересованими особами та не повинні залучатися до участі у справі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що ОСОБА_4 - мати апелянта ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 та після смерті батька ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті матері - ОСОБА_4 і в такому випадку у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання спадщини відумерлою.

Справа про визнання земельної ділянки відумерлою спадщиною розглянута судом першої інстанції без повідомлення ОСОБА_1 як заінтересованої особи, який є має право на спадщину за законом після смерті своєї матері - ОСОБА_4 та без залучення його до участі у справі.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).

А відтак, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи наявні спадкоємці за законом і за заповітом після смерті ОСОБА_3 , чи заводилася спадкова справа після її смерті, чи видано свідоцтва про право на спадщину на майно померлої, внаслідок чого прийшов до необґрунтованого висновку, що є достатньо підстав вважати спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 відумерлою, оскільки наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, виключає можливість застосування до правовідносин положень ст. 1277 ЦК України.

Згідно з частиною четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, відповідно до положення ч. 5 ст. 12 ЦПК України, яка покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, в порушення ст.ст. 263, 264 ЦПК України, не встановив фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не з`ясував належним чином правовідносини, які виникли між сторонами та не визначився вірно із суб`єктним складом сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Отже, враховуючи, що доводи апеляційної скарги під час перегляду справи апеляційним судом знайшли своє підтвердження, і було встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є безпідставним та незаконним, а тому, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 2 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні заяви прокурора Тетіївського району в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Росішківської сільської ради Тетіївського району Київської області про визнання спадщини відумерлою та передачі земельної ділянки у власність територіальної громади відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 7 жовтня 2020 року.

Суддя-доповідач

Судді: