Рішення

від 28.09.2020 по справі 198/510/19

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №198/510/19

Провадження № 2/0198/2/20

28.09.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Сосонного Д.В., представника відповідача адвоката Ануфрієвої А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр`ївка, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан , Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області,

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення та виключення запису про державну реєстрацію іншого речового права, зобов`язання повернути земельну ділянку власнику,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення та виключення запису про державну реєстрацію іншого речового права, зобов`язання повернути земельну ділянку власнику, в обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що в червні 2019 року відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2019 року № НВ-120975682019 отримав інформацію щодо належної йому земельної ділянки, згідно якого дізнався про те, що належна йому на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 1225982500:01:002:0702 площею 7, 1857 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області перебуває в оренді у відповідача ТОВ Лан на підставі договору оренди землі б/н від 07.08.2014 року, укладеного між ним та відповідачем строком на 15 років. Позивач стверджував, що вищевказаний договір оренди земельної ділянки особисто він ніколи не укладав та не підписував, при цьому повноважень іншим особам на укладення та підписання такого договору від його імені також не надавав, однак на підставі вказаного договору за відповідачем ТОВ Лан державним реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років.

З огляду на дане, посилаючись на ст. ст. 116, 122-126, 152 ЗК України, ст. ст. 1, 11, 15, 16, 20, 21, 202, 203, 208, 215, 216, 327, 626-629 ЦК України позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:002:0702 б/н від 07.08.2014 року, укладений між ним та ТОВ Лан , скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ Лан індексний номер 15246012 від 19.08.2014 року, виключивши з реєстру відповідний запис про дане та зобов`язати ТОВ Лан повернути позивачу за актом приймання - передачі земельну ділянку з кадастровим номером 1225982500:01:002:0702, стягнувши з відповідача на його користь судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник останнього адвокат Сосонний Д.В. (т.1 ас.64, 204) заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просили такі задовольнити.

Представник відповідача ТОВ Лан адвокат Ануфрієва А.С. (т.2 ас.11,12) заявлені позовні вимоги повністю не визнала, просила у задоволенні таких відмовити за спливом строку позовної давності.

Відповідач Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області в судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи в їх відсутності, зазначивши, що проти заявлених вимог не заперечують (т. 2 ас. 124, 131).

Суд вважає можливим розглянути дану справу у відсутності відповідача Юр`ївської районної державної адміністрації, проти чого інші учасники судового процесу не заперечували.

В ході розгляду справи судом вчинені наступні процесуальні дії:

- 05.07.2019 року постановлено ухвалу про залишення позову без руху (т.1 ас.33-34);

- 18.07.2019 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі (т.1 ас.46-47);

- 22.07.2019 року постановлено ухвалу про витребування доказів (т.1 ас.48-49);

- 22.07.2019 року постановлено ухвалу про витребування доказів (т.1 ас.50-51);

- 13.09.2019 року постановлено ухвалу про витребування доказів (т.1 ас.121-122);

- 13.09.2019 року постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження, відкладення підготовчого засідання (т.1 ас.123-124);

- 08.10.2019 року постановлено ухвалу про призначення судової почеркознавчої експертизи (т.1 ас.168-170);

- 16.12.2019 року постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі (т.1 ас.183-184);

- 06.01.2020 року постановлено ухвалу про відібрання експериментальних зразків підпису та почерку (т.1 ас.217-219);

- 06.04.2020 року постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі (т.1 ас.244);

- 23.04.2020 року постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження, відкладення підготовчого засідання (т.2 ас.15-16);

- 15.05.2020 року постановлено ухвалу про виклик свідка (т.2 ас.29-30);

- 15.05.2020 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (т.2 ас.31-32);

- 01.06.2020 року постановлено ухвалу про виклик свідка (т.2 ас.44-45);

- 12.06.2020 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання (т.2 ас.68-69);

- 08.07.2020 року постановлено ухвалу про виклик свідка (т.2 ас.86-87);

- 05.08.2020 року постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (т.2 ас.112-113).

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та допитавши такого в якості свідка, пояснення представника позивача адвоката Сосонного Д.В., пояснення представника відповідача адвоката Ануфрієвої А.С., пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідивши письмові матеріали, додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

-так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7, 1857 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1225982500:01:002:0702, що підтверджено в судовому засіданні копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2019 року, копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 099618 від 28.12.2001 року (т.1 ас.13-20).

Згідно договору оренди земельної ділянки б/н від 07.08.2014 року вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Лан укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 15 років( т.1 ас. 153), право оренди землі відповідача за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 15246012 від 19.08.2014 року, при цьому вказане рішення прийнято державним реєстратором реєстраційної служби Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області (т.1 ас.22), повноваження якої в теперішній час передані Юр`ївській райдержадміністрації Дніпропетровської області.

В судовому засіданні позивач та представник останнього суду пояснили, що ОСОБА_1 ніколи оспорюваного договору оренди землі не підписував та будь-яким особам згоду на його укладення від його імені не надавав.

Для з`ясування питання стосовно підписання ОСОБА_1 оспорюваного договору оренди землі б/н від 07.08.2014 року судом по справі було призначено почеркознавчу експертизу.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку експерта № 5237-19 від 10.02.2020 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі у розділі Орендодавець в графі Підпис виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису, при цьому рукописні літерно - цифрові записи в договорі також виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.1 ас.228-241).

Як вбачається з матеріалів справи предметом позовних вимог позивача є, в тому числі, визнання недійсним договору оренди землі.

Відносини пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі тощо.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Закону України Про оренду землі , в чинній на день укладення договору редакції, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за

бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України, в редакції станом на час укладення оспорюваного договору, право власності на земельну ділянку, а також право постійного

користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту

державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, в редакції станом на 07.08.2014 року, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 16 Закону України Про оренду землі , в редакції станом на 07.08.2014 року, укладення договору оренди земельної ділянки із земель

приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи,

яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку

земельну ділянку.

Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у статтях 3 та 627 ЦК України.

Так, згідно ч.1 ст. 627 ЦК України - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тобто, волевиявлення учасника правочину має бути: вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи тощо, в умовах, за яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику тощо); таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб`єктів правочину. Тому, у разі коли воля суб`єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню, правочин визнається недійсним. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто, обов`язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є спрямованість волі сторін на укладення договору.

Проте, в судовому засіданні встановлена та обставина, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки підписаний не орендодавцем ОСОБА_1 , а іншою особою.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Відсутність підпису орендодавця ОСОБА_1 в оспорюваному договорі оренди землі свідчить про відсутність волевиявлення останнього на укладення даного договору оренди, що є прямою підставою для визнання його недійсним (п. 3 ст. 203, 215 ЦК країни).

Таким чином, в суді достовірно встановлена відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору оренди земельної ділянки, підпис в цьому договорі в графі Орендодавець , згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи виконаний не ним, тому суд приходить до висновку, що дане є підставою для визнання правочину недійсним, тобто задоволення позовних вимог.

Як роз`яснено у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Разом з тим, представник відповідача адвокат Ануфрієва А.С. просила застосувати до спірних правовідносин позовну давність, зазначивши про це в п. 2 прохальної частини письмових пояснень по справі (т.2 ас.105-107), а окрім того наполягаючи на даному і в судовому засіданні, зазначаючи про те, що позивачу про наявність оспорюваного договору було відомо безпосередньо після його укладення, при цьому за вказаним договором позивач отримував орендну плату та будь-яких претензій щодо несплати такої за користування його земельною ділянкою відповідачу ні раніше на протязі дії договору, ні навіть в судовому засіданні не пред`являв.

Відповідно до статей 256 і 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності, згідно вимог частини 1 статті 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у цивільній справі № 6-2469цс-16 від 16 листопада 2016 року, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 лютого 2017 р. у справі № 6-17цс17).

В судовому засіданні позивач, даючи пояснення з приводу того, коли він дізнався про наявність оспорюваного договору, в своїх показах не був однозначним, а саме то стверджував, що про наявність оспорюваного договору дізнався в 2019 році, то восени 2018 року, при цьому також чітко не міг пояснити від кого він про це дізнався, пояснюючи, що спочатку дізнався про наявність договору від матері, а потім давав покази, що дізнався про дане від людей, також не міг не двозначно пояснити у кого ж знаходяться оригінали правовстановлюючих документів на належну йому земельну ділянку чи то в нього, чи то в матері, що в свою чергу суд оцінює критично та розцінює дане як намагання ввести суд в оману, приховуючи дійсні обставини справи.

На спростування доводів позивача про те, що він не знав про наявність оспорюваного договору свідчать наявні в матеріалах справи видаткові касові ордери від 27.04.2016 року про отримання позивачем орендної плати за оспорюваним договором наперед, а саме за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, на підставі заяв останнього про видачу орендної плати за земельний пай, які датовані також 27.04.2016 року (т.1 ас.154-161).

Твердження позивача про те, що вказані документи підписані не ним належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені, з огляду на що суд вважає, що позивач достовірно знав на наявність оспорюваного договору, в тому числі і станом на 27.04.2016 року, в той час як до суду звернувся з пропуском трирічного строку позовної давності, а саме 03.07.2019 року.

Окрім того, будучи власником земельної ділянки, позивач зобов`язаний знати про стан своїх майнових прав стосовно неї та мав можливість довідатися про перебування його земельної ділянки в оренді у ТОВ Лан , що останній також підтвердив і в судовому засіданні, зазначивши на запитання головуючого про те, що йому ніщо об`єктивно не перешкоджало довідатися про те, що ж відбувається з належною йому земельною ділянкою.

Таким чином позивач та представник позивача , виходячи із вимог статті 81 ЦПК України, не надали жодних належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження того, що протягом всього строку дії договору оренди землі позивач не знав й не міг знати про порушення свого права на земельну ділянку, належну йому на праві власності.

Суд вважає, що отримуючи орендну плату за видатковими касовими ордерами від 27.04.2016 року, відповідач знав ким обробляється його земельна ділянка і міг дізнатись за яким договором оренди отримує орендну плату, однак з приводу порушення його прав до суду чи відповідача не звертався.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спору, є підставою для відмови у позові (ч. 4, 3 ст. 267 ЦК України).

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем доведено той факт, що оспорюваний правочин укладений без його волевиявлення, що є підставою для задоволення позову. Разом з цим, враховуючи, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявлено представником відповідача до ухвалення рішення , суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Оскільки, позовні вимоги задоволенню не підлягають, підстав для відшкодування судових витрат по справі позивачеві не вбачається, в тому числі і витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 265, 267, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан , Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення та виключення запису про державну реєстрацію іншого речового права, зобов`язання повернути земельну ділянку власнику - відмовити за спливом позовної давності.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п. п. 15.5 п. п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач : ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю Лан , місце знаходження - 51323, вул. Центральна, буд. 9, с. Новов`язівське Юр`ївського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 30155244;

- відповідач 2: Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, місце знаходження - 51300, вул. Центральна, 67 , смт. Юр`ївка Юр`ївського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 20281596.

Повне судове рішення буде складено 07 жовтня 2020 року.

Суддя С. О. Маренич