Справа № 638/2385/20
Провадження № 2/638/2722/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Куценко К.Д., Трегубової О.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Шуліка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична агенція Парадіз про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична агенція Парадіз , в якому просять стягнути матеріальну шкоду в сумі 22922,32 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22 грудня 2019 року він звернувся до ТОВ Туристична агенція Парадіз з метою отримання туристичних послуг для здійснення подорожі на острів Хайнань м. Санья в Китаї. Подорож планувалась на новорічні святкові дні з 29.12.2019 по 07.01.2020 року. 22 грудня 2019 відповідачем запропоновано придбати авіаквитки: Київ-Доха Qatar Airways 29.12.2019 року час відправлення 12:35год, час прибуття - 18:50год.; Доха- Пекін Qatar Airways 30.12.2019 року час відправлення 01.55 год., час прибуття 14:45год.; Пекін-Санья Air China Ltd 31.12.2019 року час відправлення 06:25год., час прибуття 10:45год. та Пекін -Доха Qatar Airways 07.01.2020 року час відправлення 01:25год, час прибуття 05:50 год.; Доха-Київ Qatar Airways 07.01.2020 року час відправлення 06:55 год., час прибуття 11:25 год., виставлено рахунок на оплату №А51658 від 22.12.2019 року 22365,85грн. 23 грудня 2019 року позивачем оплачено рахунок № А51659 від 22.12.2019р. 22365,85грн. При цьому відповідачем не було проінформовано про умови надання туристичних послуг, не надано позивачу жодної інформації про вимоги оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування) у тому числі щодо строку їх оформлення. 29 грудня 2019 року позивач прибув в аеропорт м. Бориспіль для здійснення подорожі та авіа перельоту Київ-Доха Qatar Airways 29.12.2019 року час відправлення 12:35год, час прибуття - 18:50год. При реєстрації на рейс співробітниками аеропорту позивачу було повідомлено, що у нього в документах не вистачає транзитної візи, яка видається особам, які здійснюють транзитну поїздку через Китай без якої він не зможе здійснити подорож за придбаними авіаквитками та у виїзді з аеропорту м. Бориспіль йому було відмовлено. Згідно з відомостями з офіційного сайту Консульського відділу Посольства КНР в Україні, категорія візи G видається особам, які здійснюють транзитну поїздку через Китай. У зв`язку з вказаними обставинами не відбулась подорож позивача на острів Хайнань м. Санья в Китаї на новорічні святкові дні з 29.12.2019 року по 07.01.2020 року. Оскільки відповідачем не було надано позивачу інформації про вимоги щодо оформлення в`їзних/виїзних документів, у тому числі строк їх оформлення, зокрема про необхідність оформлення транзитної візи, яка видається особам, які здійснюють транзитну поїздку через Китай, позивач не подавав документи до Консульського відділу Посольства КНР в Україні для оформлення транзитної візи до Китаю, так як не знав, що вона необхідна. Вказана інформація могла безпосередньо вплинути на рішення позивача щодо придбання туристичних послуг, авіаквитків для здійснення подорожі. У зв`язку з викладеним вважає, що йому відповідачем завдана матеріальна шкода в сумі 22922,32 грн. з урахування суми на придбання білетів АТ Укрзалізниця Харків-Київ, Київ-Харків для здійснення подорожі. Крім того позивач вважає, що в результаті зазначених порушень йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які позивач зазнав у зв`язку з тим, що він залишився без відпочинку та йому зіпсована відпустка. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 10 000грн.
Відповідачем по справі подано відзив на позовну заяву, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю Туристична агенція Парадіз вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону. Зазначив, що 22 грудня 2019 між позивачем та відповідачем була укладена Угода користувача - договір про надання послуг щодо бронювання та придбання авіаквитків. Угода користувача, розроблена Наказом № 26-01 від 26.11.2016 та запропонована клієнтам на сайті https://e-bilet.com.ua для добровільного укладення. Факт укладення Угоди користувача підтверджується автоматично сформованим авіаквитком, а факт надання послуг - оформленням електронного авіаквитка, який позивач отримав на електронну пошту. В розділах Угоди користувача № 5 Відмова від відповідальності та № 6 Виїзд за кордон , а також в Правилах введення даних пасажирів, попереджено клієнтів про їхню повну відповідальність за самостійну підготовку усіх документів. На підставі викладеного, вказує, що позивач, укладаючи угоду користувача був ознайомлений з попередженням та прийняв на себе відповідальність за незнання та/або недотримання всієї сукупності або частини необхідних законних вимог: країни виїзду, транзиту, зупинки та прибуття . На підставі викладеного просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У відповіді на відзив відповідача позивач зазначив, що обов`язок туроператора надавати інформацію про вимоги до оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл(віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі щодо строку їх оформлення безпосередньо встановлений ЗУ Про туризм від 15.09.1995 року та ЗУ Про захист прав споживачів від 12.05.1991 року.
У запереченні на відповідь на відзив відповідачем звернуто увагу на те, що виходячи зі змісту статті 5 ЗУ Про туризм туроператори крім самостійної розробки та надання туристичних послуг у вигляді туристичного продукту, можуть здійснювати посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх туристичних послуг. Між позивачем та відповідачем була укладена саме Угода користувача - договір про надання послуг щодо бронювання та придбання авіаквитків. В такому випадку відповідач здійснював посередницьку діяльність з реалізації авіаквитків. Необізнаність позивача чи його не ознайомлення із умовами Угоди користувача не можуть слугувати підставою для притягнення до відповідальності відповідача, оскільки зобов`язання сторін за Угодою користувача виконані у повному обсязі.
Ухвалою судді від 21.02.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.
Позивач, допитаний в судовому засіданні в якості свідка, повідомив, що 22 грудня 2019 року він звернувся до ТОВ Туристична агенція Парадіз з метою отримання туристичних послуг для здійснення подорожі на острів Хайнань м. Санья в Китаї. Подорож планувалась на новорічні святкові дні з 29.12.2019 по 07.01.2020 року. 22 грудня 2019 відповідачем запропоновано придбати авіаквитки: Київ-Доха Qatar Airways 29.12.2019 року час відправлення 12:35год, час прибуття - 18:50год.; Доха- Пекін Qatar Airways 30.12.2019 року час відправлення 01.55 год., час прибуття 14:45год.; Пекін-Санья Air China Ltd 31.12.2019 року час відправлення 06:25год., час прибуття 10:45год. та Пекін -Доха Qatar Airways 07.01.2020 року час відправлення 01:25год, час прибуття 05:50 год.; Доха-Київ Qatar Airways 07.01.2020 року час відправлення 06:55 год., час прибуття 11:25 год., виставлено рахунок на оплату №А51658 від 22.12.2019 року 22365,85грн. 23 грудня 2019 року позивачем оплачено рахунок №А51659 від 22.12.2019р. на суму 22365,85грн. При цьому відповідачем не було проінформовано про умови надання туристичних послуг, не надано позивачу жодної інформації про вимоги оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування) у тому числі щодо строку їх оформлення. 29 грудня 2019 року позивач прибув в аеропорт м.Бориспіль для здійснення подорожі та авіа перельоту Київ-Доха Qatar Airways 29.12.2019 року час відправлення 12:35год, час прибуття - 18:50год. При реєстрації на рейс співробітниками аеропорту позивачу було повідомлено, що у нього в документах не вистачає транзитної візи, яка видається особам, які здійснюють транзитну поїздку через Китай без якої він не зможе здійснити подорож за придбаними авіаквитками та у виїзді з аеропорту м. Бориспіль йому було відмовлено. Згідно з відомостями з офіційного сайту Консульського відділу Посольства КНР в Україні, категорія візи G видається особам, які здійснюють транзитну поїздку через Китай. У зв`язку з відсутністю транзитної візи позивач не поїхав на острів Хайнань м. Санья в Китаї. Вважає, що у зазначеній обставині винуватою особою є відповідач, у зв"язку з чим сума майнової шкоди у розмірі 22 922,32 грн. підлягає стягненню на його користь з товариства. Також зазначив про завдання такими діями відповідача йому моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., яка полягає у душевних стражданнях, оскільки він залишився без відпочинку у відпустку.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Також просив стягнути з відповідача витрати пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 7000грн.
Суд, заслухавши вступне слово сторін, допитавши позивача в якості свідка, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
Частиною 1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до ст. 5 Закону України Про туризм туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність із реалізації туристичного продукту туроператорів і туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності.
Згідно ст. 3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична агенція Парадіз , зокрема:п. 3.4 Виключною діяльністю Товариства є діяльність туроператора, тобто організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг; п.3.5 Зокрема до посередницької діяльності із надання характерних та супутніх послуг відноситься: організація, на основі укладених договорів з авіапідприємствами, введення ресурсів перевізників в автоматизовані системи продажу квитків і бронювання місць, управління ними, здійснення продажу, бронювання авіаперевезень на внутрішніх та міжнародних авіалініях; організація продажу автоперевезень залізничних перевезень та морських перевезень.
Судом встановлено, що 22 грудня 2019 року між позивачем та відповідачем була укладена Угода користувача - договір про надання послуг щодо бронювання та придбання авіаквитків, згідно умов якого позивачем шляхом заповнення форми було замовлено авіаквитки на суму 22 365,85 грн. та сплачено за надання послуг зазначену суму згідно рахунку №А51658 від 22.12.2019 року.
Угода користувача розроблена за наказом генерального директора ТОВ Туристичної агенції Парадіз від 26.11.2016 № 26-01 та запропонована клієнтам на сайті https://e-bilet.com.ua для добровільного укладення, відповідно до норм чинного законодавства України.
При цьому мета та предмет діяльності відповідача визначені у ст.3 Статуту Товариства, зокрема передбачено, що виключно діяльністю Товариства є діяльність туроператора, тобто організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг (п.3.4); До посередницької діяльності із надання характерних та супутніх послуг відноситься: організація, на основі укладених договорів з авіапідприємствами, введення ресурсів перевізників в автоматизовані системи продажу квитків і бронювання місць, управління ними, здійснення продажу, бронювання авіаперевезень на внутрішніх та міжнародних авіалініях (п.3.5.1), організація продажу автоперевезень, залізничних перевезень та морських перевезень (п.3.5.2).
Отже, послуга відповідача на здійснення продажу, бронювання авіаперевезень на внутрішніх та міжнародних авіалініях є самостійною і відокремлена від діяльності туроператора, який реалізує туристичних продукт.
Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Частиною 1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини на підставі публічного договору з приводу надання послуг щодо бронювання та придбання авіаквитків. Факт укладення Угоди користувача підтверджується автоматично сформованим авіаквитком, а факт надання послуг - оформленням електронного авіаквитка.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було придбано авіаквитки Київ-Доха Qatar Airways 29.12.2019 року час відправлення 12:35год, час прибуття - 18:50год.; Доха- Пекін Qatar Airways 30.12.2019 року час відправлення 01.55 год., час прибуття 14:45год.; Пекін-Санья Air China Ltd 31.12.2019 року час відправлення 06:25год., час прибуття 10:45год. та Пекін -Доха Qatar Airways 07.01.2020 року час відправлення 01:25год, час прибуття 05:50 год.; Доха-Київ Qatar Airways 07.01.2020 року час відправлення 06:55 год., час прибуття 11:25 год., що підтверджується копіями електронних квитків № 1577410144628-629.
Згідно розділу № 6 Угоди користувача зазначено, що клієнт, но не Е-bilet.com.ua приймає на себе всю відповідальність за самостійну підготовку усіх необхідних для поїздки документів. При цьому тільки клієнт а не Е-bilet.com.ua гарантує коректність та повноту документів, необхідних для здійснення виїзда та прибуття, транзитного перельоту та слідування по всьому маршруту. Лише клієнт не Е-bilet.com.ua відповідальний за коректність та наявність у нього необхідних документів для закордонної поїздки дозвільних документів, діючих паспортів, довіреностей, інших документів.
Відповідно до ст.20 ЗУ Про туризм за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем була укладена Угода користувача , що по суті є договором про надання послуг щодо бронювання та придбання авіаквитків. За своєю правовою природою Угода користувача не є договором на туристичне обслуговування, який за Законом повинен містити низку істотних умов, що визначаються для кожного клієнта індивідуально в залежності від комплексу туристичних послуг. Угода користувача - це публічний договір, який на відміну від договору на туристичне обслуговування містить однакові для всіх споживачів умови і регулюється загальними нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто Угоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Таким чином ТОВ Туристична агенція ПАРАДІЗ належним чином було виконано умови укладеного договору щодо бронювання та продажу авіаквитків, обумовлених умовами договору, в свою чергу позивачем ОСОБА_1 було виконано свої зобов`язання щодо сплати вартості зазначених у договорі авіаквитків.
Юридична необізнаність позивача чи його не ознайомлення із умовами Угоди користувача не можуть слугувати підставою для притягнення до відповідальності відповідача, оскільки зобов`язання сторін за Угодою користувача виконані у повному обсязі.
Крім того, статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст.22 ЦК України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні підстави відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, згідно з частинами першою, другою якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
В силу ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.
Суд, оцінивши докази, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов до висновку що відповідачем була надана послуга у відповідності до умов укладеного договору, неправомірності дій відповідача судом не встановлено, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оскільки позивач, на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження, суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів , судовий збір слід віднести на рахунок держави.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов"язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи результат вирішення справи (відмова в задоволенні позовних вимог), розрахунок суми судових витрат у справі, співмірність розрахунку з обставинами, зазначеними у ч.4 ст.137 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача судові втрати відповідача на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
При цьому не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 4000,00 гривень в якості гонорару за позитивне рішення суду першої інстанції, оскільки гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту, а отже гонорар за позитивне рішення суду не є витратами на правничу допомогу в розумінні ст. 137 ЦПК України.
За таких обставин, суд оцінивши витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, наданих доказів на підтвердження надання правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн..
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 76-82, 258, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична агенція Парадіз про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю.
Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична агенція Парадіз судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
В стягненні іншої частини судових витрат- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складений 06.10.2020 року.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Туристична агенція Парадіз , ЄДРПОУ 31355406, м.Київ, вул.Січових Стрільців буд.84-А офіс 2.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк
Суд | Дзержинський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 01.10.2020 |
Оприлюднено | 09.10.2020 |
Номер документу | 92085771 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Дзержинський районний суд м.Харкова
Цвірюк Д. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні