Рішення

від 08.09.2020 по справі 478/819/20

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/819/20 Провадження № 2/478/185/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Іщенко Х.В.,

при секретарі Луговській А.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Казанка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа - державний реєстратор Слободанюк Василь Олександрович про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В:

28.05.2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в якому просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 08.12.2017 року, площею 6,8399 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 48236808000:05:000:0090, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 строком на 12 років, зареєстрований державним реєстратором Слободанюком Василем Олександровичем Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 33898856 від 16.02.2017 року та стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу. Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.02.2016 року (спадкова справа №108/2015), він та відповідач ОСОБА_4 отримали право власності в рівних частках (по Ѕ кожний) на земельну ділянку площею 6,8399 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Великоолександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823680800:05:000:0090, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №53096736 від 12.02.2016 року. Земельна ділянка перебувала в оренді у відповідача ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 28.11.2009 року, укладеного з ОСОБА_5 строком на дев`ять років, зареєстрованого 16.09.2010 року за №041049100859. В жовтні 2019 року позивач звернувся до землевпорядника для поділу земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності та виділення своєї частки в натурі. Під час виконання робіт землевпорядником було з`ясовано, що на земельну ділянку існує обтяження, - укладений зазначений вище договір оренди. 28.01.2020 року, при зверненні до державного реєстратора, останній підтвердив, що 08.12.2017 року ним дійсно був зареєстрований зазначений вище договір оренди укладений між відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Згоди на укладення договору оренди належної йому землі позивач не надавав, договір не підписував, тому, в силу положень ст.215 ЦК України , даний договір підлягає визнанню недійсним в зв`язку з відсутністю волевиявлення позивача на укладання і реєстрацію цього правочину.

Ухвалою суду від 16.06.2020 року у зазначеній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

17.07.2020 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив у якому позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Зазначив, що оскаржуваний договір є правомірним, так як позивач ОСОБА_3 сам особисто використовує власну земельну ділянку, а він уклав договір оренди з ОСОБА_5 , якому належать по Ѕ земельних ділянок за кадастровим номером 4823680800:05:000:0089 і кадастровим номером 4823680800:05:000:0090, які дісталась братам після смерті батька ОСОБА_5 і була ними розділені. Він орендує частину земельних ділянок, які є власністю ОСОБА_5 .

Згодом, 30.07.2020 року представник позивача - адвокат Галач Т.А. надала до суду уточнену позовну заяву від 27.07.2020 року, в якій просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 08.12.2017 року, площею 6,8399 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823680800:05:000:0089 та кадастровий номер 4823680800:05:000:0090, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 строком на 12 років, зареєстрований державним реєстратором Слободанюком Василем Олександровичем Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 33898856 від 16.02.2017 року та стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача - адвокат Галач Т.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволені з підстав викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі. З урахуванням відзиву зазначив, що оскаржуваний договір є правомірним, так як ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обмінялись земельними ділянками та позивач ОСОБА_3 сам особисто використовує власну земельну ділянку. Він фактично орендує земельну ділянку, яка є у власності ОСОБА_5 , підтвердив, що долі в натурі на спірні земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не виділялись та технічна документація не виготовлялась.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі та відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначив, що у нього немає коштів на виділення в натурі його частки у спільних з позивачем земельних ділянках і задоволення позову призведе до позбавлення його основного доходу - коштів за оренду.

У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту є в т. ч. визнання правочину недійсним.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.02.2016 року позивач ОСОБА_3 є власником Ѕ частини земельної ділянки загальною площею 6.8399 га, з кадастровим номером 4823680800:05:000:0090 та Ѕ частини земельної ділянки загальною площею 6.8377 га, з кадастровим номером 4823680800:05:000:0089. Інші частини вказаних земельних ділянок належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтв про право на спадщину за законом від 22.02.2016 року.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_5 є співвласниками земельної ділянки загальною площею 6.8399 га, з кадастровим номером 4823680800:05:000:0090 та земельної ділянки загальною площею 6.8377 га, з кадастровим номером 4823680800:05:000:0089 що належить їм на праві спільної часткової власності.

Частиною 1 статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що знаходиться у спільній частковій власності здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. При цьому слід враховувати, що при укладенні договору, повинні бути враховані інтереси усіх учасників незалежно від розміру земельної частки кожного із них.

В порушення зазначених вимог Закону відповідачем ОСОБА_5 було передано в оренду ОСОБА_2 частину належних йому і позивачу земельних ділянок, без згоди на те позивача. Данні договори було зареєстровано державним реєстратором Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області - Слободанюком В.О. 10.02.2017 року за №19057351 та за №19057442.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 , про правомірність укладеного договору з огляду на те, що суду не надані належні докази того, що позивач ОСОБА_3 уповноважив відповідача ОСОБА_5 на розпорядження своєю земельною ділянкою, який надав згоду на укладення вказаного договору оренди.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За правилами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року №161-XIV.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі , під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно із ч.2 ст.15 Закону України Про оренду землі , відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з положеннями ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору, а вільне волевиявлення особи на вчинення правочину є обов`язковою умовою його дійсності. Набрання чинності договором оренди законодавець пов`язує із виникненням у орендаря права оренди після державної реєстрації такого договору в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст.215 ЦК України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Отже, позивач оспорюваний договір оренди земельних ділянок загальною площею 6.8399 га, з кадастровим номером 4823680800:05:000:0090 та загальною площею 6.8377 га, з кадастровим номером 4823680800:05:000:0089, який зареєстрований державним реєстратором Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області - Слободанюком В.О. 10.02.2017 року за індексним номером 33898856, не підписував, не надавав згоду на передачу вказаних земельних ділянок, що знаходяться у спільній частковій власності, в оренду ОСОБА_2 і відповідно не було проявлено його вільного волевиявлення на укладення цього договору, тому наявні всі підстави для визнання договору оренди земельних ділянок недійсним.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1261,20 грн .

У стягненні витрат на правову допомогу слід відмовити за відсутності належних доказів, які їх підтверджують.

Керуючись ст.ст. 141 , 259 , 265 , 268 , 273 , 354 , 355 ЦПК України , суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа - державний реєстратор Слободанюк Василь Олександрович про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельних ділянок укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 08 лютого 2017 року, площею 6.8377 га та 6.8399 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823680800:05:000:0089 та 4823680800:05:000:0090, строком на 12 років, зареєстрований державним реєстратором Слободанюк Василем Олександровичем, Казанківська районна державна адміністрація, Миколаївська область, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33898856 від 16.02.2017р.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 1261,20 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного тексту рішення суду апеляційної скарги.

Суддя: