Ухвала

від 12.08.2020 по справі 757/27965/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27965/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІТАН-ПІВДЕНЬ» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва 27.04.2017, на майно в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001264,

В С Т А Н О В И В :

06.07.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІТАН-ПІВДЕНЬ», яке передано слідчому судді ОСОБА_1 07.07.2020, про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва 27.04.2017, на майно в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001264, а саме корпоративних прав TOB «Тітан-Південь» (код ЄДРПОУ 35357590).

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, адвокат вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, приймаючи до уваги, що наданий момент кримінальне провадження в рамках якого було накладено арешт закрито, а тому наявні підстави для скасування арешту майна.

Адвокат в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд клопотання про скасування арешту майна у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Прокурор/слідчий в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.

Частиною 2 статті 174 КПК України передбачено, що про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З клопотання адвоката вбачається, що Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001264 від 17.05.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.

Адвокат вказує, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.04.2017 року клопотання сторони обвинувачення було задоволено та накладено арешт на на корпоративні права TOB «Тітан-Південь» (код ЄДРПОУ 35357590), заборонивши засновникам, працівникам TOB «Тітан-Південь» (код ЄДРПОУ 35357590), іншим особам, які діють від їх імені, їх представникам, представникам товариства (у тому числі за довіреністю), іншим особам, у володінні, користуванні яких перебувають зазначені корпоративні права, розпоряджатися ними будь-яким чином.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов`язки.

Так, при дослідженні слідчим суддею матеріалів клопотання про скасування арешту майна встановлено, що доказів в його обґрунтування слідчому судді не надано, оскільки сторона заявника при зверненні до суду не довела самого факту накладення арешту майна, а відтак і обставин, на які заявник посилається у своєму клопотанні, які в своїй сукупності не доводять обґрунтованості заявлених вимог про скасування арешту.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про не доведення та безпідставність вимог клопотання, а відтак у задоволенні клопотання слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 22, 26, 106, 92, 98, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІТАН-ПІВДЕНЬ» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва 27.04.2017, на майно в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001264, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1