Постанова

від 08.10.2020 по справі 470/186/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

08.10.20

22-ц/812/1420/20

Справа номер 470/186/19 Головуючий суду першої інстанції - Луста С.А.

Провадження номер 22-ц/812/1420/20 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Веріковської Т.А.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_4 , на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2020 року, ухвалене о 13 год.07 хв. під головуванням судді Лусти С.А. в приміщенні суду в смт. Березнегувате Миколаївської області, повний текст якого складено 14 липня 2020 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Березнегуватська районна державна адміністрація Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо їх доньки ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 вказувала, що 24 вересня 2011 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, під час якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_6 .

18 грудня 2013 року рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області шлюб між сторонами розірвано.

Донька залишилась проживати разом із позивачем.

Позивач зазначала, що після розірвання шлюбу ОСОБА_2 почав ухилятися від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, не відвідував її та не цікавився її навчанням та розвитком.

23 березня 2017 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_7 , якого донька вважає батьком і з яким у неї склалися дружні стосунки.

Позивач та її чоловік є фізичними особами-підприємцями, які спроможні забезпечувати фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, а також фінансово їй допомагати.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_5 .

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, а наведені нею обставини викликані забороною з її боку у спілкуванні біологічного батька із донькою.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначала, що судом першої інстанції неправильно оцінено наявні у матеріалах справи докази, а також невірно розтлумачено норми матеріального права.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила задовольнити її апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено шлюб, під час якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_6 (а.с.9-10).

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2013 року, яке набрало чинності 31 грудня 2013 року, шлюб між сторонами у справі розірвано.

Дитина залишилася проживати із матір`ю, яка відповідно до акту обстеження умов проживання від 08.08.2019 р. проживає у м. Миколаєві та створила належні умови для нормальної життєдіяльності і розвитку дитини (а.с.66).

23 березня 2017 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_7 (а.с.18).

Згідно випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витягу з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є фізичними особами підприємцями.

ОСОБА_2 30 червня 2014 року закінчив Миколаївський національних аграрний університет, отримав повну вищу освіту та здобув кваліфікацію агронома (а.с.56). У період з 29 квітня 2015 року по 14 квітня 2016 року відповідач проходив строкову військову службу (а.с.49-51,81).

ОСОБА_2 одружився у 2017 році та має доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідкою сільської ради та характеристикою відповідач проживає в с.Новосевастополь Березнегуватського району Миколаївської області, зарекомендував себе з позитивної сторони. Скарг на його поведінку до виконкому сільської ради не надходило.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2018 року з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 квітня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття.

Виходячи зі змісту квитанцій відповідач сплачував позивачу аліменти, але не завжди у повному розмірі і вчасно.

У 2019-2020 роках відповідач тричі надавав позивачу дозвіл на тимчасовий виїзд доньки за кордон з метою відпочинку (а.с.48, 101, 102).

За відомостями дошкільного навчального закладу №10 м.Миколаєва від 14.07.2017 р., загальноосвітньої школи №53 м.Миколаєва від 30.09.2018 р., студії танців Феєрія м.Миколаєва від 24.09.2018 р. вихованням доньки ОСОБА_6 займається її мати, батько дитини ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не приймає та не цікавиться її навчанням та вихованням (а.с.13-15).

Відповідно до соціально-психологічного висновку Миколаївського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 28.08.2019 р., ОСОБА_5 як свою сім`єю сприймає себе, матір та вітчима ОСОБА_7 , якого називає батьком. Відношення ОСОБА_6 до її біологічного батька є невизначеним, оскільки вона з ним не спілкується та немає спогадів щодо нього. Стосунки дівчинки з матір`ю є емоційно близькими, доброзичливими, довірливими, неконфліктними. ОСОБА_6 відчуває з її боку підтримку, піклування, любов та захист. Дівчинка проектує почуття доньки на вітчима ОСОБА_10 , вважає матір та вітчима найдорожчими людьми (а.с.67-68).

Такі самі результати були отримані й під час визначення ставлення доньки ОСОБА_6 до її батька ОСОБА_2 , яке було проведено психологом ОСОБА_11 . Крім того, у даному висновку зазначено, що спілкування дитини із своїм біологічним батьком може негативно вплинути на психіку дитини, оскільки останній не проявляв до неї жодної цікавості, а дитина вважає своїм батьком ОСОБА_7 (а.с.69).

Під час розгляду справи в суді відповідач звертався до комісії з питань захисту прав дитини виконкому Миколаївської міської ради з питанням визначення способу його участі у вихованні доньки. 17 вересня 2019 року комісія більшістю голосів проголосувала проти затвердження графіку участі батька у вихованні дитини. Причиною такого рішення зазначено те, що дитина вважає батьком свого вітчима, нічого не знає про існування біологічного батька. Така інформація може спричинити дитині психологічну травму (а.с.65).

Згідно з висновком Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_2 недоцільно позбавляти батьківських прав щодо його доньки ОСОБА_6 , з огляду на те, що відсутні підстави ухилення його від виконання своїх батьківських обов`язків (а.с.61).

З пояснень свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які є родичами позивача, випливає, що відповідач не приділяв уваги доньці з півторарічного віку, ОСОБА_6 його не знає. Коли проживав разом з позивачем також долею доньки не опікувався, дозволяв собі фізичне насилля щодо позивача. Надавати матеріальну допомогу на утримання доньки почав тільки після звернення позивача до суду.

Свідок ОСОБА_14 , яка є матір`ю відповідача, пояснювала, що сторони по справі одружилися у ранньому віці, у зв`язку з чим сварилися, а потім і розлучилися. Син бажав спілкуватися з донькою, але позивач та її родина були проти цього.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батька, матері батьківських прав щодо дитини здійснюється виключно за наявності передбачених законом підстав та є крайнім заходом впливу на відповідну особу в разі неможливості врегулювання спірних правовідносин іншим шляхом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, №31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Дослідивши вищезазначені докази, а також вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 бажає спілкуватися із своєю донькою ОСОБА_6 , однак позивач заперечує проти цього спілкування, оскільки дитина не бачила батька декілька років і вважає батьком свого вітчима.

Вказане свідчить про об`єктивні причини неможливості виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, які викликані конфліктною ситуацією між сторонами у справі.

Посилання позивача на соціально-психологічні висновки, наявні у матеріалах справи, як на підтвердження невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків не є доречним, оскільки в них зазначено, що ОСОБА_6 не має визначеного ставлення до свого біологічного батька у зв`язку з відсутністю спілкування з ним.

Враховуючи вказані обставини, а також те, що особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, спричиняти на неї негативний вплив, суд першої інстанції, із урахуванням найкращих інтересів дитини та відсутності доказів на підтвердження винної поведінки й свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також відсутності інших передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, дійшов, на думку колегії суддів, обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_4 , залишити без задоволення, а рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В. Локтіонова

Судді С.Ю. Колосовський

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2020 року.