Постанова

від 08.10.2020 по справі 481/1684/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

08.10.20

22-ц/812/1591/20

Справа номер 481/1684/19 Головуючий суду першої інстанції - Васильченко Н.О.

Провадження номер 22-ц/812/1591/20 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 08 липня 2020 року, ухвалене о 17 год.07 хв. під головуванням судді Васильченко Н.О. в приміщенні суду в м.Новий Буг Миколаївської області, повний текст якого складено 20 липня 2020 року, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та Заставнівської державної нотаріальної контори Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Розанівська сільська рада Новобузького району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2019 року ОСОБА_4 подав вищезазначений позов, який обґрунтовував наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Васловівці Заставнівського району Чернівецької області помер ОСОБА_6 , який за життя склав заповіт, відповідно до якого заповів ОСОБА_4 належну йому на підставі сертифікату на право приватної власності на землю серії МК №0112607 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 9,61 га, яка розташована на території Розанівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Позивач вказував, що про смерть ОСОБА_6 він дізнався з отриманого 14 лютого 2019 року заочного рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2018 року, яким ОСОБА_2 надано додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 .

В подальшому постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року вищезазначене рішення районного суду скасоване.

28 вересня 2019 року він звернувся до Заставнівської державної нотаріальної контори Чернівецької області із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

У жовтні 2019 року позивач отримав лист нотаріальної контори із пропозицію усунути недоліки, які перешкоджають відкриттю спадкової справи, а саме надати нотаріально завірену заяву про прийняття спадщини.

Вказані недоліки він усунув та заяву направив.

Разом з тим, листом нотаріуса від 13 листопада 2019 року позивачу було відмовлено у вчинені відповідної нотаріальної дії у зв`язку із пропуском ним строку для прийняття спадщини. Також, нотаріусом було зауважено на тому, що спадщину після смерті ОСОБА_6 було прийнято його донькою ОСОБА_2 та отримано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Позивач вказував, що нотаріус мав відмовити у вчиненні вищезазначеної нотаріальної дії постановою, однак зазначеного не зробив.

Посилаючись на те, що пропустив строк на прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не знав про смерть спадкодавця, судове рішення, на підставі якого ОСОБА_2 прийняла спадщину, скасоване, ОСОБА_4 просив визнати неправомірними дії державного нотаріуса Заставнівської державної нотаріальної контори Чернівецької області Бурдейної Г.П. щодо видачі йому листа замість постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а також визначити йому додатковий тримісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити. Зокрема, відповідач вказувала, що ОСОБА_4 був учасником цивільної справи щодо визначення додаткового строку для прийняття нею спадщини, однак, умисно ухилявся від участі у вказаній справі та не отримував поштову кореспонденцію. Також, відповідач наголошувала на тому, що позивачу з 2016 року була відома інформація про смерть ОСОБА_6 .

Крім того, ОСОБА_2 вказувала на те, що у заповіті, який за життя склав ОСОБА_6 , зазначено, що він заповідає земельну ділянку, яка належить йому на праві сертифікату на право власності на землю площею 9,61 га. Однак, після складання заповіту ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку на підставі державного акту на право приватної власності на землю площею 10,86 га, що унеможливлює спадкування ОСОБА_4 вказаного майна.

Державна нотаріальна контора також заперечувала проти задоволення позову та вказувала на неможливість залучення її до участі у справі, а тому просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 .

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 21 травня 2020 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5 (а.с.228-229).

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 08 липня 2020 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. ОСОБА_4 визначено додатковий тримісячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

З ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь позивача стягнуто судовий збір в сумі 256,46 грн. з кожного.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що дії державного нотаріуса Заставнівської державної нотаріальної контори Чернівецької області були правомірними. Що ж стосується вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, то суд вважав наявними підстави для її задоволення, оскільки спадкодавець проживав у іншій області ніж спадкоємець і про його смерть останній дізнався тільки у 2019 році.

Не погодившись з рішення суду в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірну оцінку судом наявних у матеріалах справи доказів та як наслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошував на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28 вересня 2004 року ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого заповів ОСОБА_4 належну йому на підставі сертифікату на право приватної власності на землю серії МК №0112607 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 9,61 га, яка розташована на території Розанівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

23 лютого 2006 року ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №424995 площею 10,86 га із кадастровим номером 4824583900:02:000:0041 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Розанівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (а.с.74).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер у с.Васловівці Заставнівського району Чернівецької області (а.с.97 зворот).

З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 зверталася його донька ОСОБА_2 .

Вказана заява була задоволена на підставі заочного рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2018 року про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

19 лютого 2019 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 10,8628 га із кадастровим номером 4824583900:02:000:0041. Даних про скасування вказаного свідоцтва матеріали справи не містять.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року вищезазначене рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2018 року скасоване, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 відмовлено у зв`язку із незалученням до участі у справі в якості відповідача брата померлого - ОСОБА_5 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6

28 вересня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Заставнівської державної нотаріальної контори Чернівецької області із нотаріально засвідченою заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 на підставі заповіту, в якій зазначив, що про смерть спадкодавця довідався 14 лютого 2019 року після отримання копії заочного рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2018 року (а.с.40).

Постановою державного нотаріуса Заставнівської державної нотаріальної контори Чернівецької області від 03 грудня 2019 року ОСОБА_4 відмовлено у вчинені нотаріальної дії, а саме видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 у зв`язку з пропуском строку прийняття спадщини, а також не подання належним чином оформлених правовстановлюючих документів про належність земельної ділянки спадкодавцю (а.с.150-151).

Нормами статей 1216, 1217 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Умовами частин першої та другої статті 1269 ЦК України визначено, що cпадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК України).

Підставою для задоволення цих вимог може бути доведений належними доказами факт поважності причин, з яких пропущено строк для подачі відповідної заяви спадкоємцем.

При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Незнання позивачем про смерть спадкодавця не можна вважати поважною причиною для пропуску строку прийняття спадщини, оскільки наведені обставини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Вказане знаходить своє підтвердження у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 25.04.2019 р. у справі №761/794/15-ц.

Крім того, відповідно до положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до вимог статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину (стаття 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

За вимогами пункту 9 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI Про Державний земельний кадастр до 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Оскільки спадкодавцем ОСОБА_6 23 лютого 2006 року було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку, то на дату відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 його право на частку (пай), підтверджене сертифікатом припинилося.

Позивачем при зверненні до нотаріуса не було подано правовстановлюючих документів на спадкове майно, а отже і не доведено право на спірну земельну ділянку.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.10.2019 р. у справі №539/1594/17.

Згідно з нормами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та висновкам Верховного Суду.

Зазначені позивачем перешкоди для подання заяви до нотаріуса не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини. До того ж, позивачем не доведено право на спірну земельну ділянку.

За такого, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Оскільки рішення суду в оскаржуваній частині скасоване, а апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена, то позивач повинен на підставі ст.141 ЦПК України відшкодувати їй сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1262 грн.

Рішення суду в іншій частині не переглядалося, оскільки не оскаржувалося.

Керуючись ст.ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 08 липня 2020 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1262 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В. Локтіонова

Судді С.Ю. Колосовський

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2020 року.