Постанова

від 28.09.2020 по справі 492/1097/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5582/20

Номер справи місцевого суду: 492/1097/18

Головуючий у першій інстанції Варгаракі С. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» адвоката Кочурова Андрія Олександровича на ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 23 січня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання рішення Арцизького районного суду Одеської області від 26 березня 2019 року по цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Комунального закладу Арцизької районної ради «Арцизький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизького району Одеської області», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області», за участю третьої особи: ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року представник комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» звернувся до суду із заявою про поворот виконання рішення Арцизького районного суду Одеської області від 26 березня 2019 року, посилаючись на те, що ним виконано рішення, яке вподальшому було скасовано апеляційним судом.

Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 23 січня 2020 року у задоволенні заяви представника комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» про поворот виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» адвокат Кочуров Андрій Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 23 січня 2020 року скасувати, а заяву про поворот виконання рішення суду задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, позивач ОСОБА_1 в особі свого представніка адвоката Афанасьєва А.О. та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про причини не явки суду не повідомили.

Комунальний заклад Арцизької районної раді «Арцизький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизького району Одеської області», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» будучи належним чином повідомленим в особі свого представника адвоката Кочурова А.О. про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутністю та наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 п.4 ст.379 ЦПК України підставами дляскасування ухвалисуду,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справі,і направленнясправи дляпродовження розглядудо судупершої інстанціїє: порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень змісту ст.239 КЗпП України та ч.2 ст.445 ЦПК України, у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають із трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обгрунтоване на підроблених документах або завідомо неправдивих відомостях позивача. Оскільки правовідносини, що склались між сторонами випливають з трудового законодавства, а судом не встановлено, що рішення обгрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача, заява задоволенню не підлягає.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2015 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу Арцизької районної ради «Арцизький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизького району Одеської області», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області», за участю третьої особи: ОСОБА_3 про поновлення її на роботі.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі та поновлено її на роботі на посаді бухгалтера Державного закладу „Амбулаторія станції Державного підприємства „Одеська залізниця.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу Арцизької районної ради «Арцизький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизького району Одеської області», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області», за участю третьої особи: ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 26 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7976 гривень 50 копійок. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» в дохід держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Відповідно квитанцій, Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» перерахувало 31 травня 2019 року на рахунок ОСОБА_1 6421, 08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 118 (а.с.168), та сплатило податки в сумі 1435, 77 грн. та 119, 65 (а.с.169-170), а також на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн. (а.с.172).

Вподальшому, постановою Одеського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року рішення Арцизького районного суду Одеської області від 26 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 до Комунального закладу Арцизької районної ради «Арцизький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизького району Одеської області», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області», за участю третьої особи: ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без задоволення у звязку з порушенням строку позовної давності.

У звязку з тим, що відповідачем вже виконано рішення, яке скасовано апеляційним судом, останній просить здійснити поворот виконання рішення суду та стягнути з ОСОБА_1 та державного бюджету сплачені ним кошти.

Проте, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року№ 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відповідно доч.1-3,5,6,9ст.444ЦПК Українисуд апеляційноїчи касаційноїінстанції,приймаючи постанову,вирішує питанняпро поворотвиконання,якщо,скасувавши рішення(визнавшийого нечинним),він: закриваєпровадження усправі; залишаєпозов безрозгляду; відмовляєв позовіповністю; задовольняєпозовні вимогив меншомурозмірі.Якщо рішенняпісля йоговиконання скасованоі справуповернуто нановий розгляд,суд,ухвалюючи рішення,вирішує питанняпро поворотвиконання,якщо підчас новогорозгляду справивін: закриваєпровадження усправі; залишаєпозов безрозгляду; відмовляєв позовіповністю; абозадовольняє позовнівимоги вменшому розмірі. Судвирішує питанняпро поворотвиконання,якщо зарезультатами переглядусудового рішенняза нововиявленимиабо виключнимиобставинами він: закриваєпровадження усправі; залишаєпозов безрозгляду; відмовляєв позовіповністю; задовольняєпозовні вимогив меншомурозмірі.Питання проповорот виконаннярішення судвирішує занаявності відповідноїзаяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

Виняток становлять лише випадки, передбачені статтею 445 ЦПК України. Зокрема частиною 1 цієї статті передбачено, що у разі скасування за нововиявленими чи виключними обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Друга група підстав недопущення повороту виконання рішення ґрунтується на менш суворих умовах, тому охоплює більшу категорію справ. Для цієї категорії справ не має значення, в якому порядку ухвалено те рішення, яким було скасовано інше виконане рішення. Ця категорія справ, щодо яких також не допускається поворот виконання рішення, визначається такими умовами: предметом спору є вимоги у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин; скасоване та виконане рішення ґрунтувалося на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Аналогічна правова норма міститься й у положенняхстатті 239 Кодексу законів про працю Українищодо обмеження повороту виконання рішень по трудових спорах.

Трудові правовідносини - це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору (власне трудові), а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах, навчання й перекваліфікації за місцем праці та відносини, пов`язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян. Трудові правовідносини це правовідносини, що виникають на підставі укладення трудового договору між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець у свою чергу зобов`язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи й передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

До трудових спорів відносяться спори поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки регулюються трудовим законодавством. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду саме з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому до цієї категорії справ, відповідно ч.2 ст.445 ЦПК України, поворот виконання не допускається, оскільки спір випливає з трудових відносин. Оскільки правовідносини, що склались між сторонами, випливають з трудового законодавства та судом не встановлено, що рішення обгрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду, що підстави для повороту виконання рішення відсутні.

При цьому, набувши правильного висновку про відмову у повороті виконання, суд першої інстанції разом з тим в обгрунтування набутого висновку, крім іншого, помилково послався в мотивувальній частині на положення ч.1 ст.117 КЗпП України, якою встановлено обовязок роботодавця виплатити працівникові середній заробіток за часзатримки розрахункупри звільнені, оскільки позивачем були заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку ст.235 КЗпП України, що виключає у даному випадку можливість одночасного застосування норми статті 117 КЗпП України.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що суд вірно відмовив у задоволенні заяви, проте помилково послався на положення ч.1 ст.117 КЗпП України, апеляційний суд вважає виключити з мотивувальної частини посилання суду на ч.1 ст.117 КЗпП України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» адвоката Кочурова Андрія Олександровича задовольнити частково.

Ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 23 січня 2020 року змінити, шляхом виключення з мотивувальної частини посилання суду на ч.1 ст.117 КЗпП України.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 07.10.2020 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

О.В. Князюк