Рішення

від 06.10.2020 по справі 902/554/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2020 р. Cправа № 902/554/20

за позовом: Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" (поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50; місцезнаходження: вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08143)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" (вул. Миколи Леонтовича, 67, м. Тульчин, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23600)

про стягнення 578 473,49 грн

Суддя: Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання: Резніченко Ю.В.

за участю представників:

позивача: Боровик Б.М.

відповідача: не з"явився.

В С Т А Н О В И В :

01.06.2020 р. Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" про стягнення 578 473,49 грн., з яких: 337 920, 00 грн. - борг, 7137, 86 грн. - інфляційні, 102 924, 38 грн. - 48% річних, 77193,28 грн. - 36 % за користування товарним кредитом, 53297, 97 грн. - пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 2006/19/46 від 13.05.2019 року в частині проведення розрахунків за поставлений товар, у строки та у розмірах, визначених означеним договором.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/554/20) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 02.06.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/554/20. Визначено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання у справі призначено на 24.06.2020 р. Задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання 24.06.2020 р. в режимі відеоконференції у справі № 902/554/20.

Ухвалою суду від 24.06.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено слухання на 20.08.2020 р.

Ухвалою суду від 18.08.2020 р. задоволено клопотання б/н від 14.08.2020 р. представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" Федорова В.В. про участь у судовому засіданні 20.08.2020 р. в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 20.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/554/20 для судового розгляду по суті на 09.09.2020 р.

Разом з тим, 09.09.2020 р. судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Яремчука Ю.О. на лікарняному.

14.09.2020 р. суддя Яремчук Ю.О. приступив до роботи, тому ухвалою від 14.09.2020 року повідомлено учасників справи про судове засідання для розгляду справи по суті, що відбудеться 06.10.2020 року.

Ухвалою від 24.09.2020 року задоволено заяву б/н від 22.09.2020 року представника позивача про участь у судовому засіданні 06.10.2020 р. в режимі відеоконференції.

У судове засідання з`явився представник позивача (в режимі ВКЗ), представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 14.09.2020 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією та отримана відповідачем 23.09.2020 року, що стверджується поштовим повідомленням вх. № 11553 від 29.09.2020 року.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Судом враховано, що провадження у справі відкрито 02.06.2020 року, у справі призначено три судових засідань, про які повідомлено відповідача, правом участі у судових засіданнях відповідач не скористався.

При цьому, на виконання вимог ст.1, 2, 5, 13 ГПК України судом вживалися заходи спрямовані на забезпечення реалізації відповідачем своїх прав, зокрема задоволено клопотання відповідача та було призначено відеоконференцію з судом наближеним до місцезнаходження відповідача.

Однак, відповідач наданими можливостями приймати участь у засіданнях не скористався.

Одночасно, відповідач не мав перешкод використовувати засоби електронного зв`язку для направлення документів, які стосуються процесуальних питань по справі.

Відзиву, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В силу вимог ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи наведені обставини, суд не вбачає перешкод для проведення судового засідання за відсутності відповідача, якого повідомлено про дату та час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В якості підстави позовних вимог позивач посилається на укладення між Малим приватним підприємством фірмою "ЕРІДОН" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" (Покупець) Договору поставки № 2006/19/46 від 13.05.2019 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

У зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" грошових зобов`язань за договором поставки № 2006/19/46 від 13.05.2019 року, позивачем нараховано на загальну суму боргу інфляційні втрати, 48 % річних від простроченої суми заборгованості, 36 % відсотків за користування товарним кредитом та пеню.

Враховуючи викладене, позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 337920,00 грн. - основного боргу; 7137,86 грн. - інфляційних втрат; 102924,38 грн. - 48 % річних; 77193,28 грн. - 36% за користування товарним кредитом та 53297, 97 грн. - пені.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 13.05.2019 року між Малим приватним підприємством фірмою "ЕРІДОН" ( в Договорі - "Постачальник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" (в Договорі - "Покупець") укладено договір поставки № 2006/19/46.

Відповідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.

Згідно п. 1.2. Договору найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною.

Ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього договору (п. 2.1. Договору).

Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 2.3. Договору загальна вартість Товару, що постачається за договором (ціна договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.

Вартість тари та упаковки, в якій постачається Товар, входить до ціни Товару (п. 2.4. Договору).

За змістом п. 3.1 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Сторони погодили, шо визначення ціни та загальної вартості Товару, шо підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі - курс Міжбанку ). Для визначення курсу Міжбанку Сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currencу/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі - Джерело курсу іноземних валют ) (п. 3.2 Договору).

Оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі Рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. Договору. Термін дії Рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Оплата Товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього Договору (п. 3.3. Договору).

Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в Рахунку на оплату. У разі недотримання Покупцем строків оплати Товару, встановлених Рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійсняється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 3.4. Договору).

Відповідно п. 3.6. Договору товар, що був отриманий Покупцем, в межах цього Договору тільки за видатковими накладними (підписання Додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.1, 3.3. Договору, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту його отримання.

Згідно п. 3.7. Договору здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов`язаний зазначати у платіжному дорученні за яким саме Додатком до цього договору та/або Рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд.

Умови та строки поставки Товару зазначаються у Додатках до цього Договору або у Рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки (п. 5.1. Договору).

Відповідно п. 5.2 Договору поставка Товару здійснюється за умови дотримання Покупцем строків та порядку оплати Tовару передбачених договором. В разі порушення Покупцем строків чи порядку оплати Товару, Постачальник має право притримати поставку Товару по Договору в цілому до моменту усунення таких порушень. При порушенні Покупцем порядку здійснення попередньої оплати на строк більше 14 календарних днів Постачальник залишай за собою право відмовити Покупцю в поставці Товару умови попередньої (часткової) оплати якого були порушені Покупцем.

За змістом п. 5.3 Договору перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також приймання Товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі Товару за видатковою накладною. Датою передачі Товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки Покупця та свідчить про отримання Товару Покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості- відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження Товару.

За порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору (п. 6.1 Договору).

Крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього Договору Покупець, зокрема: за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення (п. 6.2. Договору).

Згідно п. 6.7. Договору в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Сторони домовилися про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежеється строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов"язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 років. При цьому вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) (п. 6.8. Договору).

Відповідно п. 9.2. Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

До Договору поставки № 2006/19/46 від 13.05.2019 року сторонами підписано Додаток № 2006/19/46/1-Н від 13.05.2019 р., який є його невід`ємною частиною.

Так, сторонами підписано Додаток № 1964/18/73/1-ЗЗР від 26.10.2017 р., згідно п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ - 337 920,00 грн.

В пункті 3 вказаного Додатку сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку:

- 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 03.10.2019 року (а.с. 13).

Відповідно до п. 4, п. 5 Додатку у разі порушення Покупцем зобов"язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 календарних днів, Покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч.5 ст. 694 ЦК України, зобов"язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 337 920,00 грн.

На підставі Додатку № 2006/19/46/1-Н від 13.05.2019 року до Договору поставки № 2006/19/46 від 13.05.2019 року, згідно видаткової накладної № 49264 від 13.05.2019 року, відповідачу було поставлено товар на суму 337 920,00 грн.

За вказаний товар відповідачем не було проведено оплату. Матеріали справи не містять протилежного.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем складає 337 920,00 грн.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення 337 920, 00 грн. - боргу підлягає задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7137, 86 грн. - інфляційних за період прострочення 04.10.2019 р. - 22.05.2020 р., 102 924, 38 грн. - 48% річних за період прострочення 04.10.2019 р. - 22.05.2020 р., 77193,28 грн. - 36 % за користування товарним кредитом за період прострочення 04.10.2019 р. - 22.05.2020 р., 53297, 97 грн. - пені за період прострочення 04.10.2019 р. - 22.05.2020 р. суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

З моменту укладення сторонами договору поставки № 2006/19/46 від 13.05.2019 року між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 48 % річних та 36 % річних за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так сторони погодили, згідно п 6.7. Договору, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов`язань передбачених Пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 536 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до п. 4, п. 5 Додатку до Договору поставки сторони встановили, у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Отже, проценти, визначені ст. 536 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.

Правомірність вимог позивача в аспекті нарахування та стягнення товарного кредиту підтверджується позицією Верховного Суду у справах № 908/24/18 (постанова від 10.09.2018 року), № 908/639/18 (постанова від 18.12.2018 року).

Поряд з цим, за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту та відсотки річні мають різну правову природу, оскільки їх сплата передбачена різними пунктами Договору, ґрунтується на різних нормах законодавства, проценти є компенсацією за користування чужими коштами, а відсотки в розумінні ст. 625 ЦК України - відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 48 % річних та 36 % річних за користування товарним кредитом є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності розрахунку 48 % річних та 36 % річних за користування товарним кредитом, судом не виявлено помилок, з огляду на що вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі: 102 924, 38 грн. - 48% річних за період прострочення 04.10.2019 р. - 22.05.2020 р., 77193,28 грн. - 36 % за користування товарним кредитом за період прострочення 04.10.2019 р. - 22.05.2020 р.

Крім того, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 7137, 86 грн. - інфляційних втрат згідно встановленого індексу інфляції період прострочення 04.10.2019 р. - 22.05.2020 р., за результатами зроблено наступні висновки.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього Договору.

Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 2.3. Договору, загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.

Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долара США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі "курс Міжбанку") (п. 3.2. Договору).

Як встановлено нормами Закону № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (Рішення ВСУ від 28.03.2012 р. у справі 6-36736/10).

Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні.

Офіційний індекс інфляції це знецінення - зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов`язанні індексації не підлягає (Постанова ВСУ від 27.01.2016 року у справі № 6-771цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі № 6-284цс17, у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2019 року по справі № 638/10417/15-ц.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі № 6-284цс17.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018 року по справі № 905/192/18 (ЄДРСРУ № 77149725), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.07.2018 року по справі № 761/1617/15-ц.

Отже, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару.

Договором та додатками (п. 3.2. Договору) до нього передбачено визначення ціни товару у гривнях з урахуванням ціни у доларах США (USD), товар підлягає оплаті виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі "курс Міжбанку").

Тобто ціна на товар у гривнях є еквівалентом ціни у доларах.

При цьому п. 3.2. Договору передбачено можливість зміни джерел визначення курсу гривні і не зроблено застережень щодо можливості відступлення сторонами від порядку визначення вартості.

Зміни до даного пункту договору не внесено, тому дані положення підлягають застосуванню.

Таким чином, враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду інфляційні втрати у даному випадку стягненню не підлягають.

В зв`язку з чим, у задоволенні позову в частині стягнення 7137,86 грн. - інфляційних втрат слід відмовити.

Крім того, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 53 297, 97 грн. - пені за договором поставки за період прострочення 04.10.2019 р. - 22.05.2020 р.

Крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього Договору Покупець, зокрема: за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Сторони в п. 6.8. Договору домовилися про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежеється строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов"язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 років. При цьому вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Тобто, сторонами погоджено розмір, підстави та строк нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Визначений позивачем період нарахування суми пені відповідає умовам договору та вищевказаним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 53 297, 97 грн. - пені за договором поставки за період прострочення 04.10.2019 р. - 22.05.2020 р.

Відповідач заяви про зменшення пені до суду не подавав.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення 53 297, 97 грн. - пені за договором поставки за період прострочення 04.10.2019 р. - 22.05.2020 р. підлягає задоволенню.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам, відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з відмовою у стягненні інфляційних втрат.

При зверненні до суду позивач сплатив 8677, 10 грн. - судового збору і в позовній заяві просив суд відшкодувати йому вказану суму за рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 107,07 грн. - залишити за позивачем, враховуючи відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 7137, 86 грн.

Враховуючи викладене, на відповідача слід покласти витрати зі сплати судового збору в сумі 8570, 03 грн.

Також позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 10 382, 50 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, враховує таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Матеріали справи містять лише копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги позивачу адвокатом Боровиком Б.М. № 782869 від 07.04.2020 року.

Верховний Суд у своїй постанові від 14.05.2019 року по справі 922/576/18 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: № 911/3533/17 від 27.11.2018 року, № 910/10483/18 від 29.05.2019 року, № 916/1340/18 від 25.06.2019 року.

Частиною 2 ст. 124 ГПК України встановлено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи, у яких конкретизовано справу, в якій таку допомогу надано.

Разом з тим матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги, на який є посилання в ордері адвоката; акту виконаних робіт (наданих послуг) за таким договором, де було б визначено розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару, порядок виплати, тощо; попереднього розрахунку суми судових витрат, які він поніс та які планує понести; детального опису робіт (наданих послуг). При цьому ч. 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність документального підтвердження правової підстави понесених витрат на правову допомогу та розрахунку вказаних витрат, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про відшкодування таких витрат за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 124, 126, 129, 233, 238-241, 253, 254, 256, 257 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" (вул. Миколи Леонтовича, 67, м. Тульчин, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23600, код - 23101525) на користь Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" (поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50; місцезнаходження: вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08146, код - 19420704) борг в сумі 337 920,00 грн., 48 % річних в сумі 102 924, 38 грн.; 36% процентів за користування товарним кредитом в сумі 77193,28 грн., пеню в сумі 53297, 97 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 8570, 03 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

6. Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Повний текст рішення складено 09 жовтня 2020 р.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с 50; місцезнаходження: вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08143);

3 - відповідачу (вул. Миколи Леонтовича, 67, м. Тульчин, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23600)