Ухвала

від 08.10.2020 по справі 905/1733/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

08.10.2020 Справа № 905/1733/20

Суддя Господарського суду Донецької області Огороднік Д.М., розглянувши в порядку наказного провадження заяву

стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фудальянс (Шоссе Запорізьке, буд. 28-Л, Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 41176675)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Управління громадського харчування та торгівлі (вул. Свободи, б. 20, м. Маріуполь, Донецька область, 87506, код ЄДРПОУ 37793266)

про видачу судового наказу.

На розгляд Господарського суду Донецької області передані матеріали заяви б/н б/д (вх. №18360/20 від 28.09.2020), в порядку наказного провадження, Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фудальянс про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Управління громадського харчування та торгівлі заборгованості за договором купівлі-продажу №386/210 від 09.01.2020 у розмірі 40986,16 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Управління громадського харчування та торгівлі умов договору купівлі-продажу №386/210 від 09.01.2020, в наслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар.

До заяви додані копії наступних документів: копія наказу №1 від 27.02.2017 про призначення директора Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фудальянс ; копію виписки з ЄДРПОУ Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фудальянс ; копію договору купівлі-продажу №386/210 від 09.01.2020; копію видаткової накладної №111 від 14.02.2020 до договору №386 від 09.01.2020; копію акту звірки за період з 01.01.2020 по 29.05.2020 до договору №386 від 09.01.2020; копію претензії №337 від 23.07.2020 з копією доказу направлення.

Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

За приписами ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Виходячи з указаної норми закону, заява має містити підпис стягувача або його представника. При цьому, заява про видачу судового наказу має бути підписана власноручно, відтворення підпису за допомогою факсиміле або інших технічних засобів не допускається.

Підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення. Як почерковий об`єкт підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов`язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.

Заява про видачу судового наказу повинна містити підпис особи, яка відповідно до установчих документів правомочна діяти в інтересах юридичної особи або підпис особи, яка відповідно до вимог закону наділена правом підписання відповідних документів. А з урахуванням ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України заява може містити електронний цифровий підпис прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис .

Подана до суду заява б/н б/д (вх. №18360/20 від 28.09.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фудальянс не містить власноручного підпису чи електронного цифрового підпису директора В.А. Винниченко, натомість наявне факсимільне відтворення підпису директора В.А. Винниченко за допомогою технічних засобів копіювання.

Отже, заява про видачу судового наказу, що підписана за допомогою факсимільного відтворення підпису директора В.А. Винниченко за допомогою технічних засобів копіювання, в розумінні Господарського процесуального кодексу України, є такою, що не підписана повноважною особою заявника, оскільки не виражає особисту волю особи, яка здійснила такий підпис, про намір захисту порушених прав, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

За таких обставин, у видачі судового наказу за заявою слід відмовити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч.3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Заявником до суду, в якості додатків до заяви, подано копії документів, які мають рукописний напис з оригіналом згідно , дату засвідчення документів, прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка вчинила засвідчувальний напис та підписані допомогою факсимільного відтворення підпису директора В.А. Винниченко за допомогою технічних засобів копіювання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази, які подаються сторонами та іншими учасниками справи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії , якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України). Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Копія документа виготовляється рукописним, машинописним способами або засобами оперативної поліграфії. Під час виготовлення копії рукописним і машинописним способами текст документа відтворюється повністю, включаючи елементи бланка, і засвідчується підписом посадової особи, яка підтверджує відповідність копії оригіналу. Копія документа вважається належним чином засвідчена, якщо вона засвідчена наступним чином: відмітка Копія зазначається у верхній правій частині лицьового боку першого аркуша документа. Напис про засвідчення документа складається із слова Згідно з оригіналом , найменування посади, особистого підпису особи , яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту Підпис (п. 5.27 Національного стандарту України, Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, за якою незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення.

Судом встановлено, що додані до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фудальянс про видачу судового наказу копії документів, не засвідчені відповідно до п. 5.27 Національного стандарту та вимог Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить власного підпису особи, яка засвідчує відповідність копії оригіналу.

За таких обставин, судом не приймаються копії, які подані заявником до заяви про видачу судового наказу, в якості доказів, що підтверджують безспірність грошових сум.

Отже, подана заява не відповідає п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу відповідно до п. 1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд дослідив копії документів, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Фудальянс до заяви б/н б/д (вх. №18360/20 від 28.09.2020) та встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п.2.4, 2.5 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити відомості щодо фактичного здійснення такої операції, мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема, підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником своїх грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу №386/210 від 09.01.2020.

За змістом п. 1.1. договору купівлі-продажу №386/210 від 09.01.2020 продавець зобов`язується поставити покупцю товар партіями відповідно до замовлень останнього, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

В якості доказів передачі товару за договором купівлі-продажу №386/210 від 09.01.2020 представлено суду в копіях, зокрема копію видаткової накладної №111 від 14.02.2020 до договору №386 від 09.01.2020 та копію акту звірки за період з 01.01.2020 по 29.05.2020 до договору №386 від 09.01.2020, в той час, як договір купівлі-продажу, за яким заявлено стягнення, містить посилання на номер 386/210 від 09.01.2020.

В порушення п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, заявником не долучено до заяви документів, які б підтверджували заявлені вимоги та свідчили про існування у боржника заборгованості саме за договором купівлі-продажу №386/210 від 09.01.2020.

Видаткова накладна №111 від 14.02.2020 не містить підпису представника Товариства з обмеженою відповідальністю Управління громадського харчування та торгівлі , а отже неможливо безспірно встановити, що у боржника виникли грошові зобов`язання по договору купівлі-продажу №386/210 від 09.01.2020, оскільки відсутні докази прийняття боржником товару.

Акт звірки за період з 01.01.2020 по 29.05.2020 до договору №386 від 09.01.2020 не містить посилань на видаткову накладу №111 від 14.02.2020 та містить посилання на продаж Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Фудальянс товару на загальну суму 175533,96 грн та оплату Товариством з обмеженою відповідальністю Управління громадського харчування та торгівлі товару на загальну суму 134558,80 грн. Тобто неможливо безспірно встановити, що заборгованість у розмірі 40986,16 грн виникла саме по видатковій накладній №111 від 14.02.2020.

Отже, суд вважає, що наведені у заяві підстави виникнення боргу потребують ретельного дослідження та перевірки судом.

Матеріали справи не містять доказів визнання боржником заявленої до стягнення заборгованості.

Тобто, приписи господарського процесуального законодавства України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно, заявник, крім іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.

Таким чином, за висновками суду заявлена до стягнення сума у розмірі 40986,16 грн не є безспірною .

За таких обставин, у видачі судового наказу слід відмовити на підставі п.8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, а також, враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження тільки неоспорюваної заборгованості, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу згідно п.п. 1, 2, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Суд роз`яснює, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9, частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 148, п. п. 1, 2, 8 ч. 1, ч. 2 ст. 152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Фудальянс у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Управління громадського харчування та торгівлі заборгованості за договором купівлі-продажу №386/210 від 09.01.2020 у розмірі 40986,16 грн.

2. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Діна Миколаївна Огороднік

(Д.М. Огороднік)