Рішення

від 01.10.2020 по справі 909/275/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/275/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Громадської організації "Добробут, розвиток і розквіт села Довге"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стриганецький кар`єр"

про знесення самочинного будівництва

за участю:

представника відповідача: Поляка О. В.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

ГО "Добробут, розвиток і розквіт села Довге" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Стриганецький кар`єр" про знесення розпочатого самочинного будівництва комплексу з випалу вапна будівельного ТОВ "Стриганецький кар`єр" на земельній ділянці площею 0,38 га (кадастровий номер 2625881001:01:003:0302), яка знаходиться на урочищі Царинка с. Довге Тисменицького району Івано-Франківської області.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.04.2020 позовну заяву Громадської організації "Добробут, розвиток і розквіт села Довге" залишено без руху; зобов`язано позивача у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду докази сплати судового збору в сумі 2120 грн 00 коп.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 28.04.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 28.05.2020.

Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні 28.05.2020, 30.06.2020, 06.08.2020 відкладався, про що зазначалось у відповідних протоколах судових засідань.

06.08.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 06.08.2020.

Ухвалою суду від 15.09.2020 розгляд справи по суті відкладено на 01.10.2020.

29.09.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 29.09.2020 (вх. № 13039/20) про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що позивачем укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатом, якому необхідно час для ознайомлення з матеріалами справи.

До вказаного клопотання долучено договір про надання правничої допомоги від 29.09.2020, укладений між ГО "Добробут, розвиток і розквіт села Довге" та адвокатом Ємельяновою Н. В. Разом з тим, з договору не вбачається, що його укладено з метою представництва та захисту інтересів позивача саме в цій справі.

01.10.2020 до суду, електронною поштою без ЕЦП, від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, мотивована неможливістю явки голови об`єднання, у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

По-перше, суд вважає за доцільне надати оцінку заяві, яка не підписана електронним цифровим підписом.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Частиною 8 ст. 42 ГПК України передбачено таке: якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Враховуючи, що вищезазначена заява позивачем не скріплена електронним цифровим підписом, суд залишає її без розгляду.

На момент постановлення даної ухвали вказане вище клопотання в паперовій формі від позивача до суду не надходив.

По-друге, з приводу відкладення розгляду справи суд у попередніх процесуальних документах звертав увагу позивача на те, що:

- явка позивача в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою;

- відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

- розгляд справи в суді обмежено часовими рамками;

- сторони зобов`язані добросовісно користуватися наданими їм правами та обов`язками, у відповідності до норм ГПК України;

- позивач не обмежений колом певних осіб для представництва його інтересів при розгляді тої чи іншої справи.

Суд констатує той факт, що матеріали справи містять п`ять клопотань позивача про відкладення розгляду справи.

Дії позивача свідчать про зловживання процесуальними правами спрямованих на затягування розгляду справи.

Приписами ст. 129 Конституції України визначено, що до переліку основних засад судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає в наявності підстав для відкладення розгляду справи по суті.

Судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату та час розгляду справи.

Правом участі у судових засіданнях позивач не скористався.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд констатує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Згідно ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що розпочате самочинне будівництво проведено з порушенням ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України № 555 від 25.05.2011 "Про порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні", зокрема без дозвільних документів та без погодження інтересів мешканців села Довге. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на ст. 15, 376 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову, вказавши наступне:

- ГО "Добробут, розвиток і розквіт села Довге" не може бути позивачем у даній справі, з урахуванням ч. 7 ст. 376 ЦК України;

- ТОВ "Стриганецький кар`єр" проводились громадські слухання щодо змін до генерального плану Довгівської сільської ради суміщеного з детальним планом території для "Будівництва комплексу з випалу вапна будівельного";

- на сьогоднішній день відповідач здійснив усі необхідні заходи для отримання дозвільних документів на будівництво та очікує їх отримання.

Письмово позиція відповідача щодо даного спору викладена у відзиві на позов № 145 від 19.05.2020 (вх. № 6228/20 від 20.05.2020).

01.10.2020 представником відповідача подано суду заяву б/н від 06.08.2020 (вх. № 13190/20) про відшкодування судових витрат та залучення відповідних доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На підставі договору оренди землі від 09.12.2014 Тисменицька районна державна адміністрація Івано-Франківської області (орендодавець) передала, а ТОВ "Стриганецький кар`єр" (орендар) прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 2, 3467 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд, підприємств, що пов`язані з користуванням надрами, яка розташована за межами населеного пункту с. Довге Довгівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківької області для розробки родовища вапняків "Стриганецьке-1", кадастровий номер 2625881000:05:001:0001.

Також, Довгівська сільська рада (орендодавець) передала, а ТОВ "Стриганецький кар`єр" (орендар) прийняло в строкове платне користування:

- земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,3818 га - для обслуговування адміністративно-виробничих будівель, яка знаходиться в с. Довге по вул. Шевченка, 1 а, кадастровий номер 2625881001:01:003:0301, на підставі договору оренди землі від 06.02.2017

- земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,2547 га - для обслуговування адміністративно-виробничих будівель, яка знаходиться в с. Довге по вул. Шевченка, 1 а, кадастровий номер 2625881001:01:003:0300, на підставі договору оренди землі від 06.02.2017.

Крім того, за ТОВ "Стриганецький кар`єр" на праві власності зареєстрована земельна ділянка площею 0,38 га (кадастровий номер 2625881001:01:003:0302), яка знаходиться на урочищі Царинка с. Довге Тисменицького району Івано-Франківської області, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Даний факт підтверджує Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24.02.2020.

На цій земельній ділянці, як зазначає позивач, на початку жовтня 2019 року відповідач самочинно розпочав будівництво комплексу печей по випалу вапна будівельного.

14.10.2019 проведено громадські слухання жителів села Довге, на яких розглядалося питання законності будівництва. Як наслідок було вирішено рекомендувати керівнику ТОВ "Стриганецький кар`єр" звернутися із запитами до контролюючих органів щодо законності даного будівництва, а також законності надання дозволів на дане будівництво. Наведене підтверджує протокол громадського слухання серед жителів села Довге від 14.10.2019.

Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, перевірки дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: "Будівництво комплексу з випалу вапна будівельного, що розташоване за адресою: с. Довге, Тисменицького району, Івано-Франківської області" такі порушення: розпочато будівництво комплексу по випалу вапна, зокрема влаштоване свайне поле; влаштовано залізо-бетонні монолітні конструкції для печі випалу вапна (порушення вимог ч. 1 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 27 постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт"), про що складено акт № 52/1009/m.7/2020 від 14.02.2020. Як наслідок, 14.02.2020 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області складено два приписи про усунення виявлених порушень шляхом оформлення дозвільних документів або приведенням об`єкту до попереднього стану в термін до 2 місяців та зупинення будівельних робіт.

Також, 14.02.2020 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

20.02.2020 проведено громадські слухання щодо обговорення змін до генерального плану Довгівської сільської ради суміщеного з детальним планом території для "Будівництва комплексу з випалу вапна будівельного", за наслідком яких вирішено не погоджувати зміни до генерального плану Довгівської сільської ради суміщеного з детальним планом території для "Будівництва комплексу з випалу вапна будівельного", що зафіксовано у протоколі громадських слухань від 20.02.2020.

Як зазначає відповідач 02.10.2019 ним було отримано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт № ІФ 010192752255 відповідно до ст. 35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" на об`єкт "Нове будівництво комплексу по випалу вапна будівельного в с. Довге, Тисменицького району, Івано-Франківської області".

Матеріали справи містять висновок з оцінки впливу на довкілля від 22.06.2020, який складено Управлінням екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації з якого вбачається, що процедура ОВД планової діяльності ТОВ "Стриганецький кар`єр" щодо нового будівництва комплексу по випалу вапна будівельного в с. Довге розпочата 20.12.2019 шляхом оприлюднення в Єдиному реєстрі повідомлення планову діяльність. Крім того, 04.05.2020 в Єдиному реєстрі оприлюднено оголошення про початок громадського обговорення звіту ОВД та звіту з оцінки впливу на довкілля. Повідомлення про планову діяльність було опубліковано і в засобах масової інформації.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва:

- об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;

- створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Будівництво об`єктів нерухомості є взаємопов`язаною діяльністю різних суб`єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об`єкта будівництва, яка включає різні аспекти й етапи будівництва.

Поняття будівництво включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об`єктів будівництва (ч. 3 ст. 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність").

Для визнання будівництва самочинним воно має бути пов`язане з об`єктом нерухомості і порушувати одне з положень ст. 376 ЦК України.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

З огляду на вищенаведені обставини, частина земельної ділянки, на якій розпочато будівництво належить відповідачу на праві власності, частина - на праві користування згідно укладених договорів оренди землі, що не заперечується і самим позивачем.

А відсутність у відповідача дозвільної документації на будівництво комплексу з випалу вапна будівельного і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Однак, позивачем не враховано приписи п. 1 ч. 7 ст. 376 ЦК України, які чітко вказують на те, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Громадська організація "Добробут, розвиток і розквіт села Довге" не є ні органом державної влади, ні органом місцевого самоврядування, відтак не має права на звернення до суду з позовом про знесення розпочатого самочинного будівництва з підстав відсутності у відповідача певних дозвільних документів.

При цьому, суд не заперечує, що будівельні роботи повинні бути проведені у відповідності до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про планування і забудову території", Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", з урахуванням визначеної процедури, на підставі відповідних дозвільних документів.

Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Як зазначено вище, порушень прав позивача судом не встановлено, що свідчить про відсутність підстав захисту права. В той же час захисту може підлягати і інтерес позивача, в тому числі і інтерес на знесення чужої будівлі. Враховуючи обставини даного спору, такий інтерес, а рівно і спосіб захисту, не можна визнати відповідним закону.

Разом з тим, варто також зазначити, що 22.06.2020 Управлінням екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації складено висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності відповідача щодо нового будівництва комплексу по випалу вапна будівельного в с. Довге Тисменицького району Івано-Франківської області, з огляду на який у встановлений нормами чинного законодавства спосіб відповідачем було повідомлено в засобах масової інформації про планову діяльність, внесено відповідні записи в Єдиний реєстр. За результатами проведеної оцінки не виявлено можливих наслідків негативного впливу на довкілля внаслідок будівництва комплексу по випалу вапна будівельного.

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В контексті наведеного, вимога позивача про знесення розпочатого самочинного будівництва комплексу з випалу вапна будівельного ТОВ "Стриганецький кар`єр" на земельній ділянці площею 0,38 га (кадастровий номер 2625881001:01:003:0302), яка знаходиться на урочищі Царинка с. Довге Тисменицького району Івано-Франківської області є необґрунтованою, відповідно такою, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.04.2020 між ТОВ "Стриганецький кар`єр" (клієнт) та адвокатом Поляком О. В. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, згідно п. 1.1 якого клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу/юридичні послуги і виконувати його доручення в обсязі та на умовах передбачених цим договором, в тому числі представляти інтереси клієнта в усіх державних і недержавних установах, органах, підприємствах, організаціях, в тому числі в судах, господарських судах, адміністративних, третейських судах, зокрема, по справі за позовом ГО "Добробут, розвиток і розквіт села Довге" до Господарського суду Івано-Франківської області про знесення самочинного будівництва комплексу з випалу вапна будівельного на земельній ділянці площею 0,38 га (справа № 909/275/20) та у відповідних випадках, діяти від імені та в інтересах клієнта без обмеження повноважень.

Як вбачається зі змісту п. 2.1 договору адвокат взяв на себе зобов`язання надавати юридичні послуги в наступному обсязі: надання консультацій, складання різного роду документів, представництво в судах, надання іншої правової допомоги.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, згідно з п. 5.1 договору сторони домовились, що клієнт зобов`язується провести оплату гонорару у наступному розмірі: 16000 грн 00 коп. за представлення інтересів клієнта (в тому числі складання відзиву, клопотань, пояснень) та по 2000 грн 00 коп. за кожний судодень (за участь в судовому засіданні).

До витрат, пов`язаних із виконанням доручень, серед іншого, віднесено оплату транспортних послуг та оплата проживання (п. 5.3 договору).

В підтвердження факту надання відповідачу послуг з правової допомоги адвокатом долучено до матеріалів справи звіт/рахунок від 29.09.2020 по договору про надання правової допомоги від 30.04.2020, підписаний сторонами цього договору, з огляду на який адвокатом надано клієнту наступна правова допомога: представлення інтересів клієнта в Господарському суді Івано-Франківської області по справі № 909/275/20, включаючи складання відзиву на позов, клопотання від 06.08.2020 - 16000 грн 00 коп.; участь у чотирьох судових засіданнях у Господарському суді Івано-Франківської області по справі № 909/275/20 - 8000 грн 00 коп.; компенсація транспортних витрат для участі в судових засіданнях - 12609 грн 00 коп.; компенсація витрат на проживання для участі у судових засіданнях - 2535 грн 69 коп. Загальна сума становить 39144 грн 69 коп.

В підтвердження компенсації понесених фактичних витрат адвоката представником відповідача надано: посадочні документи на поїзд Київ - Івано-Франківськ та Івано-Франківськ - Київ, готельні рахунки та фіскальні чеки про оплату за проживання, квитанції про оплату авіаквитків.

Також матеріали справи містять ордер серії КВ № 780754 від 29.04.2020 на представництво в Господарському суді Івано-Франківської області інтересів відповідача адвокатом Поляком О. В.

Згідно п. 6.1 договору про надання правової допомоги клієнт протягом п`яти робочих днів з дати отримання відповідного рахунку адвоката проводить оплату послуг наданих виконавцем клієнту.

Відповідно до платіжного доручення № 4922 від 29.09.2020 ТОВ "Стриганецький кар`єр" сплачено на користь адвоката 39144 грн 69 коп. за правову допомогу згідно договору від 30.04.2020 (по справі № 909/275/20 в Господарському суді Івано-Франківської області).

Отже, витрати на правову допомогу, понесені відповідачем документально підтверджені.

Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання наведених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведений висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Матеріали справи не місять заяви позивача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, що понесена відповідачем.

З урахуванням викладеного, судовий збір в сумі 2102 грн 00 коп. слід залишити за позивачем, витрати на правову допомогу, понесені відповідачем в сумі 39144 грн 69 коп. також слід покласти на позивача.

Керуючись cт. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

в задоволенні позову Громадської організації "Добробут, розвиток і розквіт села Довге" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стриганецький кар`єр" про знесення розпочатого самочинного будівництва комплексу з випалу вапна будівельного ТОВ "Стриганецький кар`єр" на земельній ділянці площею 0,38 га (кадастровий номер 2625881001:01:003:0302), яка знаходиться на урочищі Царинка с. Довге Тисменицького району Івано-Франківської області - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем залишити за останнім.

Стягнути з Громадської організації "Добробут, розвиток і розквіт села Довге" (вул. Лесі Українки, 34 А, с. Довге, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77432; ідентифікаційний код 43186177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стриганецький кар`єр" (вул. Шевченка, 30, с. Стриганці, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77432; ідентифікаційний код 34217162) - 39144 грн 69 коп. (тридцять дев`ять тисяч сто сорок чотири грн 69 коп.) - витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.10.2020.

Суддя Т. В. Стефанів